Учительська світлиця

Роль педагога- психолога в проведенні тренінгу

Основні труднощі методичної регламентації в навчальній діяльності тренінгової групи полягають у неможливості передбачити психолого-педагогічні події, що розгортаються під час занять, особливо аналізування реальних ситуацій. Традиційний погляд припускає, що учні в умовах групи обмінюються почуттями, думками й діями, вже наявними у них. Тим самим заперечується ситуативна рухливість психічного життя людини. За такого підходу ігноруються інтрапсихічні зміни, що відбуваються в умовах комунікації, які між тим і становлять сутність живого спілкування, творчу силу соціального контексту.

Пануюча в педагогіці лінійна модель комунікації підмінює розмаїття інтеріндивідуальних відносин у навчальній групі констатацією меж причин і наслідків!, жорсткою відмінністю відправника й одержувача інформації, тобто суб'єкта й об'єкта навчання.

На ефективність тренінгового заняття впливає вміння педагога-пси-холога користуватися специфічними прийомами. До цих прийомів можна віднести формування належним чином соціально-рольової структури групи, вибудовування стадій розвитку групи в необхідній послідовності та з необхідною тривалістю, уміння використовувати виявлені психологічні особливості учнів, уміння контролювати свою поведінку. Необхідно також скласти план тренінгу, враховуючи специфіку складу та завдань групи й умови проведення тренінгу.

Тренінг починається у призначений час у тренінговій кімнаті, де збираються учасники занять і педагог-психолог. Будь-які попередні контакти психолога та учасників не впливають на перебіг соціодинамічних процесів, будь-які попередні знання про учасників не тяжіють над тренером, і всі соціодинамічні процеси розгортаються природно.

Робота в такій групі набуває риси імпровізації, від тренера вимагається вміння швидко орієнтуватися в'складній обстановці, знаходити відповідні ходи, причому все повинно відбуватися просто й природно, без видимих зусиль.

Тренер може впливати на розвиток подій у групі у різний спосіб. Насправді поведінка керівника залежить від його індивідуальних якостей і стилю керівництва, а також від специфічних цілей і структури групи. Тренери орієнтують учасників групи на придбання тренінгового досвіду для самих себе. Вони вірять у групову мудрість і здатність учасників самостійно подолати ті труднощі, які вони самі собі створюють. Роль керівника полягає в тому, щоб залучити учасників до спільної роботи з дослідження їхніх взаємин і поведінки, а потім усунутися від керівництва.

Коли тренер відмовляється від керівництва, учасники опиняються в невизначеній ситуації, що спонукає їх до вироблення свого плану дій і розкриття особливостей особистісних і міжособистісних стилів спілкування. Деякі учасники можуть вважати, що всупереч очевидному усуненню від керівництва тренери все ж таки ведуть групу, маніпулюючи нею. Але це не так. Те, що ви бачите, і є тим, що ви отримуєте.

Загальна помилка керівників Т-груп — прагнення втрутитися в груповий процес і «витягнути» групу, якщо її спіткали певні труднощі. Насправді такі дії тренера заважають групі відкривати, використовувати й розвивати її власні потенційні можливості. Іноді учасники успішних Т-груп на ранній стадії розвитку групи можуть заявити, що допомога тренера не потрібна й небажана. Фактично група «бунтує», і кожний учасник перебирає на себе

частину відповідальності за те, що відбувається на заняттях. Недосвідчений тренер може помилково прийняти труднощі та невдачі, що виникають, за процес навчання, тоді як насправді група потребує допомоги тренера, щоб успішно минути цю стадію групового процесу. Досвідчені керівники розрізняють «творчі дилеми», які група може вирішити сама, і ситуації, що вимагають втручання тренера. Керівник Т-групи опікується групою та допомагає її учасникам зрозуміти процеси, що відбуваються в ній, нібито випадково зупиняючи дію або пропонуючи групі новий матеріал для дискусії.

Згідно з найбільш розповсюдженою точкою зору, тренерові Т-групи варто уникати занадто глибокого емоційного залучення до стосунків з учасниками або до проблем, які їх турбують, оскільки така позиція може спричинити втрату тренером об'єктивності. А об'єктивність тренери повинні зберігати. Керівники Т-груп можуть легко забути про силу свого авторитету, особливо якщо грають свою роль ненав'язливе, керуючи немовби збоку. Проте члени групи часто маніпулюють своїм керівником, Досвідчений тренер не буде навмисно заохочувати ці фантазії, зберігаючи скромність щодо своєї ролі в групі.

Тренер, як і більшість людей, може відчувати нагальну потребу подобатися і бути позитивно оціненим членами групи. Якщо цю потребу не контролювати, вона може мати негативні для групи наслідки. Наприклад, тренер, який побоюється будь-якого вияву ворожості з боку групи, будуватиме груповий досвід таким чином, щоб уникнути цієї ворожості. Найбільш ефективними керівниками груп є особи, які на початкових заняттях менш активні за інших, здатні ігнорувати безпорадність і залежність учасників, легко витримують будь-які прояви ворожості, спрямовані проти них. На цій стадії групового процесу пасивність таких керівників полегшує подолання труднощів, що виникають, а згодом вони надають допомогу учасникам у дослідженні їхніх дій і усвідомленні мотивів поведінки.

Емоції та характер взаємодії, що переважають у певний момент, визначає базова структура групи. Більше того, основним питанням динаміки, що постає перед будь-якою групою, є ухвалення рішення про її взаємини з керівником, що може спричинити завчасні переживання членів групи, пов'язані з реакцією на авторитет. У той час як члени групи вивчають особливості власної поведінки, груповий консультант залишається поза групою, здійснюючи керівництво формально. Його роль полягає в тому, щоб полегшувати вирішення групою завдання. Із цією метою керівник групи (тренер) пропонує для групового розгляду свої спостереження. Ці втручання спрямовані швидше на групу як ціле, ніж на окремих її членів. Тренер не дає порад або провідних вказівок, не об'єднується з групою і не пропонує підтримки. Тренер протистоїть групі, а не окремим її членам, і звертає увагу не на індивідуальну, а на групову поведінку та на те, як група використовує індивідуумів для вираження своїх емоцій.        

уміння і група відкрито працює над вирішенням завдання, члени групи також мають приховані цілі й настанови, що відбивають інші потреби. Група висуває певні припущення щодо видів поведінки, необхідних для її існування."Згідно з У. Байоном, ці припущення включають питання залеж­ності, об'єднання і «боротьби або втечі». Вони виробляються групою для того, щоб допомогти її учасникам позбавитися тривоги й знайти своє місце в груповому процесі. Одні припущення, наприклад, відбивають вигадану потребу учасників перебувати під захистом і в залежності від індивідуума, що діє в релі керівника. Для розширення усвідомлення дій групи її учас­никами тренер описує те, що він бачить, або коментує процес вирішення групового завдання (наприклад, тренер може висловити свою думку про те, що група, здається, ігнорує його присутність, або запитати, чи не є пев­не ставлення одного з учасників відбиттям психічного стану всієї групи). Тренер зазвичай звертає увагу на те, що група уникає вираження емоцій­них суджень і проявів почуттів. Фокусування уваги керівника на загальних скрутних моментах групи за утримання від схвалення дій учасників або структурування групового процесу заохочує учасників приймати на себе відповідальність за свій розвиток.

Багато з Т-груп сьогодні не можуть витрачати час занять на створення власної соціальної організації, тривале з'ясовування цілей і вироблення плану дій. Отже, тренери короткострокових груп повинні бути активни­ми, діючи в багатьох випадках як учасники, вступаючи в конфронтацію та забезпечуючи зворотний зв'язок упродовж усього часу розвитку своїх груп.

«Структуроване» навчальне заняття встановлює певну мету кожної зустрічі та завдання, дії, вправи, що необхідні для досягнення цієї мети. Дії зазвичай включають спостереження, зосереджені на таких концептуально важливих для Т-груп складових групового досвіду, як рівні участі й впливу, норми, атмосфера в групі, процедура прийняття рішень. Керівник задає тон заняття, висуваючи перед групою завдання, потім група виробляє свій спосіб їх вирішення. Заплановані дії можна застосовувати для стимулю­вання індивідуальної участі й пошуку способів поведінки в таких галузях, як розв'язання конфліктів, змагання та лідерство. Наприклад, група може бути спрямована на створення штучної компанії або ідеального суспіль­ства. Упродовж усього групового процесу члени групи діють за принципом міжособистісного зворотного зв'язку, а керівник використовує всі можли­вості для забезпечення цього зв'язку.