Учительська світлиця

Сценарій виховного заходу "Голодомор 32-33 років"

Мета: поглибити знання учнів про Голодомор 1932—1933 рр., його причини та наслідки; виховувати почуття стурбованості кожного долею невинних жертв; навчати сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; сприяти пробудженню бажання ви­вчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

Обладнання: книжкова експозиція «Згадувати, щоб не по­вторилося», плакат «Голодний рік — голодний вік», тематична папка «Голодомор 1932-1933 рр.», фоторепродукції, свічка, черствий хліб, вода, колоски; магнітофон.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

Сиве благання Вкраїни-Вітчизни:

— Синку, як виживеш, все розкажи.

І. Організаційний момент

Звучить мінорна музика.

Ведучий. Голод на Україні в 1932-1933 роках — одна з достоту трагічних сторінок нашої історії.

їм — неоплаканим і невідспіваним... їм — похованим без Труни й молитви, позбавленим могили й шани — присвячується цей урок-реквієм.

Пом'янімо мільйоннії жертви,

Які голодом винищив кат.

В тридцять третьому році, що вмерли

І лишились лежать коло хат.

II. Основна частина

Одним з найжорстокіших злочинів сталінізму проти україн­ського народу був організований голод 1932—1933 рр. До цього Голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти кол­госпну систему з початку колективізації. Голод 1932-1933 рр. для українців був тим же, що нацистський геноцид для євреїв •бо різанина 1915 р. для вірмен. Ця трагедія, масштаби якої просто неможливо усвідомити, нанесла нації непоправний удар, соціальні, психологічні і демографічні наслідки якого дають знати про себе і сьогодні.

Зняті з хреста

Пішла біда із торбиною

По всій Україні,

Несла вона заплакані

Очі свої сині.

Ішла вона дорогами

Босими ногами,

Дать поїсти б біді хліба —

Нехай сяде з нами.

В степах вона ночувала,

В гірких травах спала.

Не проснулась, не вернулась:

Тополею стала. і

Біда ішла понад Дніпром,

Понад синім морем,

З сусідами поділилась

Голодом та горем.

Була весна, буяло все;

Над світом небо голубіло.

Тц не було дня без біди,

Яку зазнала Україна.

Цвіли садки, співали бджоли,

Гуляв десь вітер в чистім полі,

Та на спочинок тут лягли

Вродливі ще малі три долі...

І в ту весну голодную,

В гірку страшну днину

Мала доля поминала

Всю свою родину

, Правда йшла з бідою рядом,

В землю з нею ляже.

Та із ями правда вийде —

Й нам про все розкаже!

(А. Листопад)

Найжахливіше в голодоморі 1932-1933 рр. — те, що його можна було уникнути. Сам Сталін заявляв: «Ніхто не може заперечувати, що загальний урожай зерна 1932 р. перевищує 19,41 р.» (1 січня 1933 р.)- «Запропонувати ЦК КП(б)У і СНК УІ'П' широко оповістити за допомогою сільради колгоспи, колгоспників і трудящих одноосібників, що напо­легливо продовжують вкривати розкрадений і прихований від обліку хліб, застосовуватимуться строгі заходи покарання,

передбачені ухвалою ЦВК і СНК СРСР від 7 серпня 1932 р. (про охорону майна державних підприємств, колгоспників

і кооперації і зміцнення суспільної соціалістичної власності)».

Дослідники голоду 1932-1933 рр., аби з'ясувати його причини і на­слідки, вживають різні за своїм інформативним значенням терміни: «голод», «голодомор», «людомор», «голодне лихоліття», «голокост», «великий голод» тощо. Образними і водночас публіцистичне гостри­ми є визначення «штучний», «наперед спланований голод», «терор голодом», «народовбивство», «навмисний», «свідомий». Вони мають право на існування, але належним чином не відтворюють суспільно-політичного та морально-правового аспекту страхітливих подій.

Ці терміни — своєрідні історичні «жахізми», а не повні неологізми, їх можна по-різному тлумачити. Скажімо, «голод» означає відсутність їжі, потяг до їжі, тобто потребу людського організму. Отже, бракує інтегруючої категорії, яка репрезентувала б усі перелічені поняття і терміни.

В Україні, якщо всебічно проаналізувати соціально-економічні, а політичні причини голоду, було вчинено акт геноциду. Що означає цей термін і коли він з'явився?

Дослівно «геноцид» означає вбивство роду чи племені. Дехто з дослідників називає трагічні події 1932-1933 рр. селяноцидом, тобто вбивством селян штучним голодом. І таке визначення є на­уково обґрунтованим.

Політика Голодомору полягала в насильному вилученні всіх продовольчих припасів:

• липень 1932 р. — влада ухвалила завідомо нереальні до ви­конання плани хлібозаготівель;

• серпень 1932 р. — прийнято закон «Про п'ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

• листопад 1932 р. — запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

• грудень 1932 р. — примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

Хлібозаготівля — ось причина, яка лежала на поверхні. Віді­брали хліб — прийшов голод. Зв'язок між цими явищами безпере­чний. Голодомор був геноцидом селянства й козацтва, поєднаним у часі з планомірним винищенням української інтелігенції. Тобто [•це був геноцид українців як нації. Він не випливав з офіційної національної політики комуністичної партії, а точніше, з по­літики сталінського режиму, який підім'яв під себе не тільки суспільство, правлячу партію. Але це був масовий терор за соціальними і національними ознаками.

Щоб забирати в людей усю їжу і все, що можна посіяти, Ста­лін утворив хлібозаготівельні комісії. В Україні комісію очолив голова Ради наркому СРСР В. Молотов. Результатом їх діяльності став голод в усіх регіонах. Він розпочався і в містах незернових регіонів СРСР, знятих із централізованого постачання внаслідок дефіциту хліба.

Жодних повідомлень про втрату врожаю 1932 р. не існує, але ситуація в сільському господарстві тоді ставала катастрофічною. Замість відмови від спотворених виробничих відносин, які змушу­вали колгоспників приховувати власну продукцію, Сталін став на звичайний шлях репресій. 7 серпня 1932 р. з'явилася Постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної власності». Розкрадання майна каралося розстрілом. Після того як хлібоза­готівлі у вересні й жовтні 1932 р. дали мізерні результати, на зміну «ударникам преси» прийшла надзвичайна комісія.

Цей сніг, як сон, прийшов — розтане. Здимить і хмару перейде... Весна. Село лежить в тумані. Голодний рік, голодний день.

(М. Будлянський)

Отже, ми бачимо, що голодомор 1932-1933 рр. був дуже жорстоким, що він був не спричинений кліматичними умовами, а створений тогочасною владою, спрямований проти національ­ного самовизначення українського народу.

Свічка пам'яті

Ніч огорнула мою Україну.

В небі високо засяли зорі.

Чому ж до зірок я думкою лину,

Схиляючи голову в тихій покорі?

Може, ті зорі — то душі людей,

Які відлетіли в Голодні часи? ...

А серед них скільки було дітей!

їм не бачити більше земної краси.

Ніколи вже їм не пізнати Кохання...

Не пройтися щасливими лісом, ні полем...

Голод знищив життя і сподівання...

Збережи, Боже, рід наш!

Повернись до нас, Доле!

Раптом туга стискає душу мою...

Свічку поставлю в вікні. Запалю.

Прошепчу я тихенько молитву свою

— Тих голодних 30-х я гріх замолю.

Хай світло від свічки у небо летить

— Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,

Щоб Душа ця загублена спокій знайшла

— І у Вічність до Бога вона відійшла.

(Ф. Клименко)

У той час як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні в той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

Можна сказати, що «візитною карткою» Голодомору є на­туральні штрафи. Ось як визнавала радянська історіографія Голодомору їх значення.

Натуральні штрафи — це конфіскація не зернового продоволь­ства в боржників із хлібозаготівель. Конфісковане продовольство не йшло в залік боргу, а являло собою каральний засіб. Заготі­вельники були переконані, що десь у ямах або в «озадках» (соломі й полові) зерно в колгоспників є. Щоб змусити їх розрахуватися з державою, вони вдавалися до натуральних штрафів.

Газети репетували біля кожної розкритої ями з хлібом, вихо­вуючи в міських жителів ненависть до сільської куркульні, яка нібито мала намір саботажем заготівель задушити їх голодом. Надзвичайна комісія мобілізувала на заготівлі десятки тисяч апаратних працівників, робітників та службовців, учителів та викладачів ВНЗ. Вони місяцями сиділи в селах, але вичавлювали ледь помітний струмочок зерна.

Коли селян позбавляли хліба, власники слабких господарств гинули від голоду. В добре поставлених садибах люди виживали за рахунок не зернового продовольства, яким запасалися до ново­го врожаю. Якщо це продовольство конфісковувалося за борги, гинули й вони. Купити їжу на сільських базарах було неможливо. Кооперативні крамниці «отоварювали» тільки тих, хто виконав хлібозаготівельний план. У місті магазини перетворилися на розподільники, які обслуговували тих, хто мав картки.

У результаті зумисних дій влади голодна смерть щодня збирала тисячі невинних життів. Особливо великою була смертність дітей.

Зрештою влада заборонила реєструвати смертність від голоду та приховувала Голодомор від світової громадськості.

Виконується пісня «Україні», музика Т. Гончар.

Моя Вкраїно, вистраждана доле,

Тобі б до сонця гордою рости,

Тебе ж із дому нелюди вигонили,

мусила свій хрест тяжкий нести.

Тебе з корінням — та на попелище,

Тебе у воду з каменем тяжким.

А ти злітала усе вище й вище,

Не скорена й не зламана ніким.

Із серця слово рідке виривали,

Палили вроду у сліпім вогні.

А ти весною знову зацвіла

У вишитім вкраїнському вбранні.

Тебе топтали, били, розпинали,

Стріляли у калину і пісні,

А ти співала, як же ти співала!

Й верталися до саду солов'ї.

Моя Вкраїна, гарна, як тополя,

Я — українка із прапрадідів.

Схиляюсь в молитовному поклоні,

Щоб наш не перевівся родовід.

(Н. Наварська)

У кожному з 55 тис. сіл по Україні помирали сотні дітей, а скільки було ненароджених, фізично і духовно понівечених. Селян довели до такого стану фізичного виснаження, що батьки забивали своїх дітей, аби прогодувати людським м'ясом інших, які зосталися.

Смертність дітей сягала, за деякими неповними підрахунка­ми, 50 і більше відсотків до загальної кількості померлих. Діти значно швидше захворювали внаслідок тривалого недоїдання і фізичного виснаження. Для забезпечення життєздатності ди­тячого організму, необхідно було мати щодня: 300 грамів хліба, склянку молока, пів яйця, 5 грамів цукру, жирів і 25 грамів м'яса. Такої норми не мали навіть робітники в містах, діти тим паче. Уряд дбав про новобудови п'ятирічки, зводив підвалини «світового майбутнього», а затьмарені від голоду діти мріяли тоді про рятівний шмат хліба.

Таким чином, дитяча смертність збільшує соціально-демографічні рамки жертв голодомору, а відтак засвідчує його глобальний характер і катастрофічні наслідки для українського

народу. Голод 1933-го чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути — ні матеріальних, ні тим більш людських.

Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна

— Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ...

Вимирало Село — потопала в сльозах Україна,

І розгублене небо ковтало задушений плач.

Шаленів людомор — лютували нові яничари,

І старенька Бабуся міняла Ікону на Сніп...

Над Полями Святими замучені душі ячали,

І Дніпро захлинувся у розпачі страчених Слів.

Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви,

І розгнуздана Пам'ять малює

Історії слід... Тільки ті Колоски

— Життєдайного Виміру Витвір,

Як і завше, Очима Дитячими міряють Світ.

(І. Качуровський)

У той же час створювали і прислів'я:

• Сталін землю відібрав, наче руки відірвав.

• Буксир ходить попід хати, щоб у людей хліб забрати.

• Голод, холод в нашій хаті — ніщо їсти, ніде спати.

• Селянин без землі — як птаха без крил.

• Всюди плачі, всюди крики, селян учать, як їм жити.

Від голоду в 30-ті роки загинули цілі покоління, а відтак було втрачено історичну пам'ять нації, оскільки вмирали батьки, що не встигли передати досвід від свого діда-прадіда, вмирали діти, ще не навчившись говорити. Обірвався не один рід.

Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,

— Праведників не забудь.

Дивляться в твої очі

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш!

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих, лютих негод.

Всі ми — сущі, усопші, прийдешні

— Твій пшеничний, безсмертний народ!

(Д. Павличко)

III. Підсумок заходу

Ведучий. Сьогодні, коли від початку голодомору минули десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здо­лало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони безвинних замучених предків і застерегти від по­вторення страшних помилок.

Пом'янімо душі померлих від голоду хвилиною мовчання. Хвилина мовчання.

Прости нас, Господи великий,

Прости ще раз, в останній раз —

Позбав нас від такого лиха,

Народи всі і грішних нас.

Прости безумство наше,

Боже, Безвір'я й гордощі прости...

Хто в бідах наших нам поможе?

Спасти нас можеш тільки Ти.

Дай силу нам себе здолати,

Себе в собі перемогти,

Тебе благають діти й мати

— Спасти нас можеш тільки Ти.

Пречиста Діво, Божа Мати,
Своїм нас сяйвом опромінь,
Дай сил гріхи нам подолати
На віки вічнії. Амінь!