Учительська світлиця

Виховна година

Мета: ознайомити учнів із поняттями «настрій», «емоції», показати вплив емоцій на здоров’я людини, допомогти учням навчитися керувати своїм настроєм; виховувати взаємоповагу, ввічливість, тактовність, доброзичливість, взаєморозуміння.

Обладнання: музичні записи Вівальді «Пори року», пісня Вітаса «Улыбнись», картки із завданнями командам, графічні малюнки з різними емоційними станами людини, олівці, альбомні аркуші, тести «Пізнай себе».

Перебіг заняття

В одно окно смотрели двое:

Один увидел шум и грязь,

Другой — листвы зеленой вязь,

Весну и небо голубое.

В одно окно смотрели двое…

І. Вступна частина

1. Прийом «Асоціативний кущ»

Вчитель записує на дошці слово «Настрій».

— Які емоції воно у вас викликає? (Учні виходять по черзі і записують поруч поняття, що в них асоціюються із цим словом.)

2. Вступне слово вчителя

Учитель. Зверніть, будь ласка, увагу на епіграф до нашого уроку: «В одно окно смотрели двое…».

— Як ви розумієте ці слова?

— Так, дійсно, ми можемо сказати і про суб’єктивність сприйняття людиною світу, всього, що її оточує, як вона відчуває, і про те, що, залежно від настрою, ми по-різному реагуємо на те, що з нами відбувається.

У житті багато що залежить від настрою. То за хвилину розв’язуються найскладніші проблеми, то дрібниця здається нездоланною перешкодою. Але настрій піддається регуляції. Кожна людина може навчитися ним керувати.

ІІ. Основна частина

1. Інформаційне повідомлення (виступи учнів)

Ще з часів Платона вважається, що душа складається з трьох відносно самостійних сутностей: розуму, волі та почуттів, в основі яких емоції. Якщо розум та воля деякою мірою підкоряються нам, то емоції завжди виникають та діють незалежно від нашої волі та бажань. Це ми знаємо із власного досвіду, коли емоції підкорюють наш розум та волю.

Емоції — це внутрішнє позитивне чи негативне реагування людини на ті предмети або умови, які сприяють чи заважають задоволенню людських потреб; безпосередні переживання, які відображають суб’єктивне ставлення людини до навколишнього світу і самої себе.

Емоційний стан — це фізичне самопочуття або настрій, сукупність обставин та стосунків, у яких хтось або щось перебуває. Супутником багатьох емоцій є настрій.

Настрій — більш або менш тривалий, бадьорий або пригнічений емоційний стан. Він є похідним від різних емоцій, що діють на людину і створюють певний час емоційний фон. Його стійкість залежить від обставин і типу нервової діяльності.

Почуття — це психічні чи фізичні відчуття людини, викликані певними душевними переживаннями, які є більш постійними, ніж емоції.

Часто на настрій впливають порушення емоцій. Назвемо деякі з них.

Апатія — стан надмірно пониженого емоційного збудження, повна байдужість, бездіяльність.

Стрес — захисна реакція організму на сильні зовнішні впливи (небезпеку, перевтому тощо). Це одна з найбільш суттєвих негативних прикмет нашого часу, яка характеризується психоемоційним напруженням.

Депресія — стан пригніченого настрою, що супроводжується тугою, руховою і мовною загальмованістю. У людини з’являються розлади сну, апетиту, почуття тривоги і страху, головний біль.

2. Практична вправа «Мистецтво бачити інших»

— Чи треба нам відчувати настрій оточуючих: друзів, близьких, однокласників? Навіщо?

— Що нам допомагає зрозуміти настрій інших?

Міміка в людському житті часто має більше значення, ніж мова, тому відвертіше передає емоції, які людина намагається приховати, часто несвідомо.

Німецький анатом К. Підеріт ще в минулому столітті звернув увагу на те, як функціонування м’язів обличчя забезпечує передачу інформації про емоційний стан людини.

Я думаю, всі розуміють необхідність уміння визначити емоційний стан людини, тобто настрій. (Групам роздаються графічні малюнки і визначення емоцій.

Завдання: співвіднести емоції з графічними малюнками.)

1. Байдужість.
2. Ворожість.
3. Радість.
4. Злість.
5. Сум.
6. Сором’язливість.
7. Погане самопочуття.
8. Здивування.
9. Бурхлива радість.
10. Глибока печаль.
11. Скепсис.
12. Скорбота.

— Отже, що нам допомагає побачити емоційний стан інших?

4. Тренінг «Акторська майстерність» (тренувальні вправи під керівництвом учителя)

Один з учнів виступає в ролі вчителя, виконуючи на вибір те чи інше запропоноване вчителем завдання перед класом. Обравши ситуацію, він повинен сформулювати для себе, яку емоцію він намагається передати мімікою чи пантомімою. Групи відгадують, яку емоцію програє «вчитель» і як повинен поводити себе його партнер у цій ситуації.

1) Почався урок. Ви біля дошки. Відчиняються двері. Ви дивитесь на того, хто зайшов:

• вимогливо («Швидше, швидше сідай!»);
• здивовано («Від тебе я цього не чекав!»);
• запитливо («Щось трапилось?»);
• радісно («Нарешті!»);
• засуджуючи («А я говорив!»);
• переможно («Ну як же ти міг!»).
•  

2) Ви викликаєте учня відповідати. Він говорить: «А я сьогодні не готовий».

Ваша реакція:

• звинувачення («Але ж це неприпустимо!»);
• власної провини («Пробач мене, я не зрозумів твого стану»);
• образи («Я в тебе вірив, а ти мене підвів!»);
• помсти («Нарешті я тебе зловив!»);
• байдужості («А мене це не стосується!»).

Учитель. Часті стреси, емоційні напруження, кожне гнівне й образливе слово, неввічлива відповідь, безсердечний і безтактний вчинок шкодять організму, сприяють розвитку багатьох захворювань, укорочують життя.

— На ваш погляд, чи потрібні стреси в житті?

— Якщо сказати, що стреси не потрібні в житті, то це означає, що треба оберігати себе від спорту, навчання, праці, бажань. А це те саме, що відмовитися від життя.

— А що ви робите, щоб уникнути стресів, покращити собі настрій? (Відповіді учнів.)

— Нас оточує так багато прекрасного, світлого, загадкового. Головне — побачити це. Зараз інформаційна група розкаже нам про особливості музикотерапії.

4. Інформаційне повідомлення (виступи учнів)

Особливості музикотерапії

5. Вправа «Цей чарівний світ»

Учні слухають музику Вільваді «Пори року».

Завдання. Відтворити за допомогою малюнків те, що відчули, прослухавши музику, і пояснити власне бачення музики. (Учні працюють у групах.)

6. Гра «Передача емоцій»

1) Учні в групах за годинниковою стрілкою повинні виплеснути весь накопичений запас негативних емоцій в одному-двох реченнях на свого сусіда, що сидить під номером два, намагаючись вкласти в це повідомлення максимум емоцій. Другий, не відповідаючи першому, формулює власні фрази і висловлює їх третьому. Так по колу.

— Що вам нагадала ця гра? (У житті часто трапляється, коли людина не може відповісти тому, хто її образив, і мститься тому, хто потрапив їй під руку)

— А хто ж у таких ситуаціях найчастіше страждає від вашого поганого настрою? (Рідні та друзі, які абсолютно в цьому не винні)

— Чи є це нормальним? Як цьому запобігти?

2) Завдання змінюється на протилежне. Перший скидає запас негативних емоцій і пробуджує всі добрі, світлі сили своєї душі, концентруючи їх у двох-трьох привітних фразах, ділиться своїм гарним настроєм із сусідом. І так по колу.

— Яка частина нашої гри більше сподобалась вам, підвищила настрій?

— Який висновок ми можемо зробити?

— Якби кожна людина берегла свої і чужі емоції, не створювала конфліктів, взаємних образ і неприємностей, кількість хворих, без сумніву, зменшилася б! Адже дарувати приємне людям — це ж радість і собі самому. Людяність, душевність і мудрість полягають у тому, щоб у кожній людині бачити щось добре, пробудити в ній найкращі почуття.

ІІІ. Підбиття підсумків

1. Бесіда

— Що ж таке настрій, яким він буває?

— Що таке емоції?

— Що необхідно для того, щоб керувати своїм настроєм?

— Який вплив емоцій на здоров’я людини?

— Що нас чекає, якщо ми не навчимося керувати своїм настроєм?

Учитель. Усі ми різні, усі ми по-різному сприймаємо життя, перемоги та невдачі, дружбу, кохання, зраду тощо. Але всім нам потрібно у цьому світі жити в гармонії з іншими людьми. А ще більше — вміти ладити із собою. Допоможе нам у цьому релаксаційний комплекс, який ми з вами зараз проведемо.

2. Релаксаційний комплекс «Кольоровий аутотренінг»

3. Заключне слово вчителя

На завершення виховної години хочу нагадати вам слова В. О. Сухомлинського: «Той, хто не чує інших людей, не почує і себе: для нього буде неможливим найголовніше в самовдосконаленні — емоційна оцінка власних вчинків».

Не забувайте, що у ставленні до людей потрібно керуватись правилами любові до ближнього, які зводяться до того, щоб поводитись з людьми так, як би ми хотіли, щоб вони чинили з нами. Адже ми — люди.

О. Довженко сказав: «Коли двоє дивляться на калюжу: один бачить бруд, а інший — зорі». Я бажаю, щоб ви завжди бачили зорі!