Учительська світлиця

Година спілкування. Тема. Що таке людська краса?

Мета: пояснити учням, що таке людська краса, в чому

вона проявляється; виховувати в учнів цю красу.

Обладнання: добірка книг з історії етикету та з правил гарного тону.

Коментар: до проведення заходу учитель залучає учнів-чит-

ців (сім осіб) та учнів на ролі Незнайомця та Перехожого.

Хід заняття

Слово вчителя.

Визначне місце в мові кожного з нас займають слова:

культура поведінки, духовна культура, внутрішня культура.

В нашому суспільстві ще є люди, в психології яких ще

живуть пережитки минулого. Їхні поступки викликають

непорозуміння багатьох із нас, заставляють задуматись

про суть життя і норми нашої поведінки. Тому я вважаю,

що нам слід поговорити про внутрішню і зовнішню красу

людини. Хоч інколи протиставляють внутрішню культуру

людини зовнішній, але слід думати, що для такого про-

тиставлення немає підстав.

Зовнішні манери — природний вияв стану внутрішньої

культури. Тим, кого вважають людьми невихованими, не-

культурними, бракує знань правил хорошого тону, гарних

манер, вміння вести себе культурно і виховано не може

з’явитися раніше за бажання виробити в собі це вміння і не

травмувати когось грубощами і невихованістю своїх манер,

рахуватися не лише зі своїми, але й з інтересами інших,

тому й послухаємо виступи наших учнів.

Виступ учнів-читців.

1 - й у ч е н ь . Людська краса — в чому вона проявляєть-

ся? Ми часто говоримо про прекрасних людей. Якими вони

мають бути?

Благородний не той, хто б’є себе в груди, проголошую-

чи правильні гасла, а той, хто скромно, без пози, не гаючи

часу, день у день виконує свій трудовий обов’язок. Шаною

і славою ми оточуємо тих, у кого слова не розбігаються

з ділом. От наріжний камінь нашої етики — перша ознака

красивої людини. Красива людина та, для якої цілеспрямо-

ваність, працьовитість — природний стан і потреба душі.

2 - й у ч е н ь . Красива людина — це людина-колек-

тивіст, для якої інтереси колективу, інтереси України

ближчі, ніж її особисті інтереси. Наш ідеал, як і раніше,

людина-борець за щастя народу, за людське благополуччя,

за правду в усьому.

Дрібниць у цій святій боротьбі немає. Навіть невелика

поступка егоїстичним інтересам на шкоду спільній справі

завдає серйозної втрати громадському престижу особистості.

Творити майбутнє згідно з законами краси — значить, ви-

ховувати в собі спільну людину, яка готова усе своє життя

без крихти сумніву та вагання віддати «часові на розрив».

3 - й у ч е н ь . Настрій кожного з нас дуже залежить від

поведінки людей, з якими ми зустрічаємось. Зрозуміло, що

добре ставлення до нас радує, а погане — завдає прикростей,

бентежить. Згадайте принади зі свого повсякденного життя.

Щоразу, коли ви стаєте об’єктом людської уваги — коли

входите в автобус, в приміщення, коли сідаєте на лаву, де

вже сидять інші, ви відчуваєте на собі їхні погляди, негай-

но оцінюєте, як вони на вас дивляться, як вони вас оціню-

ють — і це не буває для вас байдужим.

Коли ж заходите з ними в безпосередні стосунки — чи

питаєте про щось, чи просите посунутись, то з характеру

їх відповідей ви робите висновок про те, як вони вас сприймають.

Інсценування «Діалог».

Н е з н а й о м е ц ь . Скажіть, будь ласка, як пройти на ву-

лицю Івана Франка?

П е р е х о ж и й (зупиняється, усміхається). О! Це зовсім

недалеко. Отак прямо, потім праворуч. Там на розі сквер,

ви одразу побачите.

Н е з н а й о м е ц ь . Спасибі!

П е р е х о ж и й . Немає за що.

Творче завдання «Як це буває».

Учитель просить учнів розділитися на пари. Кожна пара

отримує завдання: за три хвилини потрібно змоделювати

ситуацію, подібну до попередньої, але іншу за характером

діалогу (наприклад, діалог-грубість, діалог-непорозуміння,

діалог-недовіра та ін.)

Приклад діалогу-грубості.

Н е з н а й о м е ц ь . Як пройти на вулицю Івана Франка?

П е р е х о ж и й (не зупиняючись, через плече). Що?

Н е з н а й о м е ц ь (зніяковіло). Пробачте, я спитав, як

пройти на вулицю Івана Франка.

П е р е х о ж и й (зовсім відвернувся). Перша праворуч.

(Пішов собі).

Запитання до учнів.

Які емоції викликає у вас поведінка героїв діалогів?

Визначне правила поведінки для кожного героя.

Слово вчителя.

Давайте порівняємо у цій ситуації позитивну поведінку

людей та негативну.

На ваше запитання перехожий зупиняється і звертає до

вас привітний, запитливий погляд. Вам дуже приємно, що

незнайома людина дивиться на вас із симпатією. Він охоче

допомагає вам, повідомляє додаткову прикмету, щоб легше

було знайти цю вулицю.

Інший сценарій тієї самої ситуації. Ви, звичайно, дізна-

лися про дорогу, але залишилися з відчуттям, ніби чимось

викликали неприязнь у людини, раз вона не в захваті від

вашого звертання до неї, що ви взагалі викликаєте у зуст-

річних огиду і що питатися у цих заклопотаних людей вза-

галі не потрібно.

На жаль останній сценарій подій нині більш поширений.

Ми із недовірою, недоброзичливістю ставимося до оточую-

чих. То, можливо, нам слід пригадати старовинне слово

«манери»?

Щоденна людська поведінка у величезній мірі залежить

від того, як людина взагалі дивиться на світ та людей, на

сучасне суспільство.

З нашого побуту повинні зникнути такі вислови: «Як ви

можете їсти таку гидоту!», «Я цього не люблю», «Ач, як ви-

чепурився!», «Я б ніколи в житті цього не одягнув!», «Охота

вам читати цей роман. Як на мене — маячня» та інші.

«Мені не подобається, отже, погане»,— ось ця хибна

ідея, на ґрунті якої виникає в нашому суспільстві струмінь

первісного дикунства навіть у тих випадках, коли так мір-

кують люди з ученими ступенями.

Вороже ставлення до чужого смаку має само по собі,

коли вдуматися, дуже наївний характер і може досі вини-

кати лише тому, що громадська думка не зацікавилася цим

питанням.

Виступ учнів-читців.

4 - й у ч е н ь . Щастя людини складається з повсякденних

радощів. Найбільша радість — це радість творчості. Мріяти,

шукати, долати труднощі на шляху своїх пошуків, і, наре-

шті, досягнути бажаного, що може бути вище і краще!

По-справжньому красивий і щасливий той, хто пося-

гає людську культуру і вносить свій вклад у перетворення

життя. Одержання знань, використання їх для суспіль-

ної справи і боротьби з перепонами — ось у чому щастя

людини.

5 - й у ч е н ь . Коли мова заходить про культуру і кра-

су людини, ми часто кажемо: «У нього є смак», а що таке

смак? Під цим поняттям ми розуміємо не те, що подобаєть-

ся кожному з нас.

Смак — це спільне уявлення про красу, яке склалося

в даному суспільстві в дану епоху. Смак людини формуєть-

ся на красі розумній, і зовнішньо людина повинна бути кра-

сивою, а її одяг, оточуючі предмети побуту прості. Внутріш-

ній світ формується на основі передових ідей нашого часу.

Не розуміючи елементарних основ краси, окремі юнаки

і дівчата часто шукають «красиве» у вульгарно короткому

та яркому костюмі, в показній домашній обстановці, у ве-

селості життя.

Справжня краса — в простоті, природності. Звичайно,

не потрібно відмовлятися від модної одежі, зачіски. Але

приймати всяку моду треба з розумом.

Слово вчителя.

У молоді часто виникає питання «Як проявляється смак

в особистій поведінці людини?», «Що таке гарні манери і як

вести себе в колективі?»

Багато із вас запитують, звідки взагалі взялися різні

правила поведінки? Ніхто цих правил з голови не видумав.

Вони складались поступово, і виникали не зовсім випадко-

во. «Зніми шапку, коли зайшов у дім», а для чого її зніма-

ти, і коли з’явилось таке правило?

А ось звідки. Вам, звичайно, не доводилось бачити на

вулиці людину, яка була б одягнена в костюм із листового

заліза. Їх носили в старовину лицарі. Їх одягали не тільки

готуючись до бою, але і йдучи в гості, тому що ходити по

вулицях в ті часи було також небезпечно.

І ось будинок, де живе знайомий. Переступаючи поріг,

лицар знімає свій шолом і несе його в руці, ніби говорячи:

«Я тебе не боюсь, бачиш моя голова відкрита. Я тобі

довіряю».

Виступ учня-читця.

6 - й у ч е н ь . Чи помічали ви, коли чоловік іде вулицею

з жінкою, він, як правило, йде ліворуч від неї. Чому? Цей

звичай виник дуже давно. 2 00—300 років тому чоловіки не

виходили з дому без зброї. У кожного була шабля, клинок

чи рапіра. Щоб при ходьбі зброя не вдарила супутницю,

кавалер старався іти ліворуч від дами. Зараз зброю носять

тільки військові, але і то не завжди, а правило залишилось.

Юнак повинен іти ліворуч від дівчини. Цьому правилу не

підкоряються військові, коли вони у формі. Щоб вітати ін-

ших військових і не зачепити супутницю при цьому, права

рука повинна бути вільною.

7 - й у ч е н ь . Зустрічаються такі юнаки, які стараються

все пояснити «мудрими» словечками, але особливо жаль

тих, хто намагається кожну фразу пересипати грубими,

вульгарними словами, а коли приходиш в театр, то мож-

на бачити, як юнак і дівчина, стоячи поруч, не можуть

зав’язати розмову. Хлопці здебільшого розучились говори-

ти звичайною мовою.

Заключне слово вчителя.

Кожній людині хочеться бути гарною. І це цілком зако-

номірно. Але не всі юнаки правильно розуміють, що робить

людину красивою. Деякі дівчата вважають, що «свіжість»,

«юність» це ще не вся краса. Тому шкіру вони покривають

шаром пудри, фарбують губи, вішають на себе безліч бряз-

калець. Вони не розуміють, що в усьому треба мати міру.

Ми не повинні забувати, що правила хорошого тону, як

і правила хорошого смаку, спираються на здоровий глузд,

на закони простого людського такту, який виробляється

в процесі праці у кожного, хто вимогливий до себе і уваж-

ний до людей.

Після проведення години спілкування учитель пропонує

учням ознайомитись з літературою, підібраною відповідно

до теми заходу.