Учительська світлиця

Закличка про сонечко

Вийди, вийди, сонечко,

 

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко,

На весняні квітоньки,

На маленькі дітоньки,

Там вони граються,

Тебе дожидаються.

 

Моїй мамі

М. Познанська

Мамо люба, добра, мила —

Як іще назвать тебе?

Це ж для мене ти пошила

з шовку плаття голубе. Ти мені читаєш книжку, Хочеш розуму навчить...

Ляжу спати — ходиш нишком, Все боїшся розбудить. Захворію хоч злегенька — Цілу ніч не будеш спать.

 

Тож дозволь тебе, рідненька, За усе поцілувать!

 

Г. Демченко

Моя матуся

Працює матуся моя

В дитсадочку.

Всі дітки для неї —

Як доньки й синочки.

Хороша, ласкава

Матуся моя.

Усі її люблять

Так само, як я.

С. Жупанин

Мамині руки

Підняли мене з колиски

Рідні руки мами,

Берегли від горя-­лиха

Днями і ночами.

Вчили на землі стояти

І ходити вчили,

І коли бувало важко — Додавали сили. Працьовиті та невтомні, Ласкою зігріті.

 

Руки мамині для мене Найсвятіші в світі.

Рідне слово В. Гринько

Ще в колисці немовля

Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові.

Мати, матінка,

Матуся,

Мама,

Мамонька,

Мамуся! — називаю тебе я,

Рідна ненечко моя.

М. Познанська

Іде весна

Це куди подівся сніг

З гірки біля дому?

Сніг струмочками побіг,

Не здогнать нікому.

П. Воронько

Наша мама

Наша мама у артілі

Робить на пекарні,

Випікає білі-­білі

Паляниці гарні.

 

І для нашого садка Ще біліша є мука, І вона з тої муки Нам готує пиріжки.

 

М. Підгірянка

Мій дідусь старенький

Мій дідусь старенький,

Як голуб сивенький,

По садочку ходить

І мене, малого, Онученька свого, За рученьку водить. По садочку ходить, Яблучка знаходить, Ще й з горішків зерна. Дідусь любий, милий, Як голубчик сивий, Голівка сріберна.

 

 

 

Бабусі

А. Костецький

Дай, бабусю, поцілую

Cивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибі...

Грицько Бойко

Струмочок співає

 

Мов білі морквинки ясні,

Бурульки висять весняні.

З­-під снігу земля вигляда.

 

І капає тепла вода: Кап-­кап! Кап-­кап!

 

Вітерець-­летунець прилетів, Він вісті приніс із полів, — Що буде травичка рости, Що проліски стали цвісти В ліску, В ліску.

Молодці

В. Бичко