Оголошується набір на 2024-2025 н.р. для навчання в дистанційному центрі 'Поруч'
 
Головна » Статті » Дошкільна освіта » Вірші для дошкільнят

К. Чуковський Федорино горе

К. Чуковський Федорино горе

 

Скаче сито по полях,

Ночви скачуть по лугах.

За лопатою мітла

Вулицею вздовж пішла.

А сокири, подивись,

Із гори стрибають вниз.

Налякалася коза

І відскочила назад:

«Що ж це сталося? Чого?

Щось не втямлю я цього».

Як залізна вкрита сажею нога,

Поскакала, пострибала кочерга.

І за нею мчать по вулиці ножі: «Гей, держіть, держіть, держіть, держіть, держіть!»

І каструля — за межу, Доганяючи діжу:

«Я біжу, біжу, біжу,

Я себе вже не держу!»

Ось і чайник вслід за кавником біжить,

Та тріскоче, та тріскоче, торохтить...

Праски теж біжать порипують

І калюжі, і калюжі перестрибують.

І за ними блюдця, блюдця — Дзіньля­ля­! Дзінь-­ля-ля! Вулицею вздовж несуться — Дзінь-­ля-­ля! Дзінь-­ля-­ля!

 

На склянки — дзілінь! — натикаються,

І склянки — дзілінь! — розбиваються.

 

І біжить сковорода, і деренчить: «Ви куди? куди? заждіть! заждіть! заждіть!»

А за нею чашка,

І виделка, й пляшка, Миска і ложка — Усього потрошку.

Стіл з віконця випав сторчголов

І пішов, пішов, пішов, пішов, пішов...

А на нім, а на нім, Верхи, наче на коні, Самоварисько сидить

І друзякам він кричить:

«Утікайте, тікайте, рятуйтеся!»

І в залізну дме трубу: «Бу-­бу-­бу! Бу-­бу-­бу!»

3

 

А за ними скоро, скоро Бабця човгає Федора: «Ой, куди ви? Ой, заждіть! Ой, додому поверніть!» Але ночви їй говорять: «Ми сердиті на Федору!

І сказала кочерга:

«Я Федорі не слуга!»

І коштовні чайні блюдця Із Федори лиш сміються: «Вже на нас ти не чекай, Не повернемось — і край!» Тут Федорині коти Підняли свої хвости І за посудом біжать, Голосно услід кричать: «Тарілки, ви нерозумні, Нащо повтікали з кухні? Не гасайте за воротами

  • горобцями жовторотими! Вам недовго розколотись Чи втонути у болоті.

Не втікайте, постривайте, Повертайтеся у дім!» Тарілки кружляють-­в’ються, А Федорі не даються: «Краще в полі полягти, Ніж до тебе знов піти!»

 

Мимо курка пробігала

  • на посуд загукала: «Куд-­куда! Куд-­куда! Де це вас жене біда?!» Посуд їй на те говорить: «Зле було нам у Федори, Не любила нас вона, Била, била нас вона, Закурила, зачадила

згубила нас вона!»

«Ко-­ко-­ко! Ко-­ко-­ко!

Вам було нелегко­-ко!»

«Так, — промовив мідний таз, — Подивись-­но ти на нас: Ми поламані, побиті,

Ми помиями облиті.

Зазирни-­но ти у діжку —

Там побачиш сіру мишку.

  • цебро ще зазирни — Там товчуться таргани, Через це від тої баби Ми втекли, немов від жаби, І гуляємо в полях, На болотах і лугах, До нездари -нечупари

Не повернемось!» побігли вони крізь лісочок, Поскакали з пенька на пеньочок. А баба сердешна сама, плаче, і плаче дарма.

Сісти хотіла за стіл,

Та він відлетів, хоч без крил.

Баба зварила б обід,

Та каструль прохолонув і слід! Чашки і склянки всі ушились — Самі прусаки залишились. Ой, горе Федорі,

Горе! посуд іде та й іде, Болотами й полями бреде. І чайник до праски шепнув: «Я ледве вже ноги тягну». І заплакали блюдця:

«А мо’, повернуться?» І ночви заголосили:

 

«О, ми вже до смерті втомились!» Та блюдо сказало: «Глядіть, Хто це за нами біжить?» І бачать: за ними із темного бору Іде-­шкутильгає Федора.

 

Та диво: Федора не та, Добра вона і проста. Тихо за ними іде І пісню тихеньку веде:

 

«Бідолашні ви сирітки мої, Ви миски і сковорідки мої!

Ви додому, неповмивані, ходіть, Вас помию я в чистесенькій воді. Я почищу вас пісочком

Обіллю вас кип’яточком,

Знову будете мені

Наче сонце, осяйні,

 

  • поганих тарганів з хати виведу, Прусаків і павуків геть я вимету!» Тут качалка мовить:

 

«Жаль мені Федору!» І сказала чашка:

 

«Ох і бідолашка!» І сказали блюдця:

 

«Треба б повернуться!» Тут і праска додала: «Не бажаємо їй зла!»

 

Довго, довго цілувала Їх і пестила вона, Поливала, умивала. Полоскала їх вона.

 

«Вже не буду, вже не буду Завдавати вам жалю. Вже ніколи не забуду, Як я, рідні, вас люблю!» Засміялися каструлі, Самовару підморгнули: «Ну нехай, кінець журбі: Ми пробачимо тобі!» Полетіли, Задзвеніли Та Федорі просто в піч! Куховарили всю ніч —

Будуть, будуть у Федори і млинці,

    • пироги!

І пішла, пішла по хаті мітла, Застрибала, закружляла, замела, Й порошинки у Федори не залишила.

  • потішилися блюдця: Дзінь-­ля-­ля! Дзінь-­ля-­ля!

 

  • танцюють, і сміються — Дзінь-­ля-­ля! Дзінь-­ля-­ля! А на стільчику біленькому Та на рушничку чистенькому Самовар стоїть, Наче жар горить, Пахкотить і до баби підморгує: «Я Федорці вибачаю, Почастую добрим чаєм. Пригощайся, Федоро Єгорівно!»

 

Категорія: Вірші для дошкільнят | Додав: uthitel (22.07.2018)
Переглядів: 471 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: