Головна » Статті » Дошкільна освіта » Оповідання для дошкільнят |
Хай я буду ваша, бабусю В. Сухомлинський На околиці села живе старенька бабуся Марина. — У неї немає нікого-нікогісінько, — часто говорить матуся Марійці, трирічній дівчинці. Марійка з матусею живуть через дорогу від бабусі Марини. Встане вранці Марійка, гляне на бабусине подвір’я й бачить: сидить бабуся на стільчику, гріється на сонці й пильно-пильно дивиться на неї, Марійку. Марійка біжить до бабусі, вітається: — Добрий день, бабусю! — Добрий день, Марійко, — радісно відповідає бабуся. — Посидь біля мене, дитинко. Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго сидіти не хочеться. Вабить луг — скільки метеликів там літає. Вабить річка — який пісочок чистий там на березі, яка вода тепла… Марійка збирається йти, а бабуся зітхає. — Чому ви зітхаєте, бабусю? — Бо нікому й слова промовити… Одна я, однісінька… — Хай я буду ваша, бабусю,— тихо шепоче Марійка й цілує її старечу зморщену щоку — Добре, дитинко, будеш моя,— усміхається бабуся Марина. До вечора Марійка бігала в лузі, купалася, милувалася метеликами. Про бабусю не забула. Побігає в лузі, прибіжить до бабусиного подвір’я й защебече: — Я не забула, що я ваша, бабусю! Тільки, ой, як у лузі бігати хочеться!
| |
Переглядів: 1154 | |
Всього коментарів: 0 | |