Брати Грімм Горщик каші
Була собі дівчинка. Пішла дівчинка в ліс по ягоди і зустріла там бабусю. — Добридень, дівчинко! — сказала їй бабуся. — Дай мені ягід, будь ласка. — На, бабусю, — каже дівчинка. Поїла бабуся ягід і сказала: — Ти мені ягід дала, а я тобі теж щось подарую. Ось тобі горще-чок. Досить тобі тільки сказати: «Раз, два, три, горщечок, вари!» — і він почне варити смачну, солодку кашу. А скажеш йому: «Раз, два, три, більше не вари!» — і він переста-не варити. — Спасибі, бабусю, — сказала дівчинка, взяла горщечок і пішла додому, до матері. Зраділа мати цьому горщечку. Та й як не радіти? Без великих зу-силь, без клопоту завжди на обід смачна, солодка каша готова. Ось одного разу пішла дівчинка кудись із дому, а мати поставила горщечок поперед себе і каже: «Раз, два, три, горщечок, вари!» Він і почав варити. Багато каші наварив. Мати поїла, сита стала. А горщечок усе варить і варить кашу. Як його зупинити? Треба було сказати: «Раз, два, три, більше не вари!» Та мати якось забула ці слова, а дівчинки вдома не було. Горщечок варить та й варить. Уже вся кімната повна каші, уже й у передпокої каша, і на ґанку каша, і на вулиці каша, а він усе варить та й варить. Злякалась мати , побігла по дівчинку, та не пройти їй через до-рогу — гаряча каша річкою тече. Добре, що дівчинка недалечко від дому була. Побачила вона, що на вулиці робиться, і бігом побігла додому. Насилу злізла на ґаночок, відчинила двері і вигукнула: — Раз, два, три, більше не вари! І перестав горщечок варити кашу. А наварив її стільки, що той, кому довелось із села в місто їхати, повинен був собі в каші дорогу проїдати. Тільки ніхто на це не скаржився: дуже вже була каша смачна і со-лодка.
| 
