Учительська світлиця

Літературно-музична композиція «Поезія — безсмертний дотик до душі»

В. І. Гладка, м. Новий Розділ, Львівська обл.

Оформлення сцени: плакат «Поезія — безсмертний дотик до душі» (Ліна Костенко); портрети С. Єсеніна, О. Блока, А. Ахматової, В. Висоцького, Є. Євтушенка; вислови: «Стихи не пишутся — случаются, как чувства или же закат» (А. Вознесенский); «Поезія — це завжди неповторність» (Ліна Костенко); два столи для ведучих.

Хід заходу

1 - й в е д у ч и й. «Життя, як і байка, вимірюється не довжиною, а змістом…»

2 - й в е д у ч и й. Цей вислів згадується, коли задумаємося над долею цілої плеяди поетів XX ст.

1 - й в е д у ч и й. Література кожного народу має свою специфіку, власне неповторне обличчя, зумовлене особливостями історичної долі цього народу й унікальністю письменницьких талантів.

2 - й в е д у ч и й. Сьогодні ми хочемо згадати про тих митців слова, які у своїх поетичних шедеврах відтворили все, чим жили.

1 - й в е д у ч и й. По-різному склалися їх такі непрості й дечим схожі долі. По-різному сприймало їх суспільство. Але, незважаючи ні на що, вони Поети з великої літери.

1 - й ч и т е ц ь

До свиданья, друг мой, до свиданья.

Милый мой, ты у меня в груди.

Предназначенное расставанье

Обещает встречу впереди.

До свиданья, друг мой, без руки,

без слова,

Не грусти и не печаль бровей,—

В этой жизни умирать не ново,

Но и жить, конечно, не новей.

3 - й в е д у ч и й. Це останній вірш Єсеніна, написаний кров’ю.

Поет став популярним, коли йому не виповнилося й 20 років і він був простим сільським рязанським хлопчиною. Його оточував натовп підлабузників, які заздрили йому й поза очі, потайки, обливали його брудом.

4 - й в е д у ч и й. Єсенін створював образ столичного хулігана, молодика в циліндрі й із паличкою, п’яниці й улюбленця жінок.

3 - й в е д у ч и й. Йому складно було зрозуміти дійсність — жорстокий світ, що повільно, але невпинно вбивав його.

4 - й в е д у ч и й. Поезія Єсеніна — дивовижна! Духмяна, чиста, іноді різка, як у циклі «Москва кабацкая». Виконання пісні «Мне осталась одна забава…» на вірші С. Єсеніна, муз. С. Саричева.

1 - й в е д у ч и й. «…И сердце вновь горит и любит — оттого, что не любить оно не может». Олександр Блок болісно відчував відсутність гармонії, як він писав, «в страшном мире», її катастрофічну хаотичність, він не знаходив спокою у своїй душі.

2 - й в е д у ч и й. Відчуття гармонії принесло йому кохання.

1 - й в е д у ч и й. Блок обожнював кохання, бо воно відкривало йому високий зміст життя. Вірші Блока про кохання вирізняє чистота і витонченість поетичного почуття.

2 - й ч и т е ц ь

О доблестях, о подвигах, о славе

Я забывал на горестной земле,

Когда твоё лицо в простой оправе

Передо мной сияло на столе.

Но час настал, и ты ушла из дому.

Я бросил в ночь заветное кольцо.

Ты отдала свою судьбу другому,

И я забыл прекрасное лицо.

Летели дни, крутясь проклятым

роем…

Вино и страсть терзали жизнь мою…

И вспомнил я тебя пред аналоем,

И звал тебя, как молодость свою…

Я звал тебя, но ты не оглянулась,

Я слёзы лил, но ты не снизошла.

Ты в синий плащ печально

завернулась,

В сырую ночь ты из дому ушла.

Не знаю, где приют своей гордыне

Ты, милая, ты, нежная, нашла…

Я крепко сплю, мне снится плащ

твой синий,

В котором ты в сырую ночь ушла…

Уж не мечтать о нежности, о славе,

Всё миновалось, молодость прошла!

Твоё лицо в его простой оправе

Своей рукой убрал я со стола.

Прослуховування аудіозапису романсу «А на последок я скажу…» на вірші Б. Ахмаддуліної, муз. О. Петрова.

3 - й в е д у ч и й. Корній Чуковський згадував: «Анну Андреевну Ахматову я знал с 1912 года. На каком-то литературном вечере подвел меня к ней муж, молодой поэт Николай Гумилёв. Тоненькая, стройная, похожая на робкую 15-тилетнюю девочку. Прошло 2–3 года, и в её осанке наметилась главнейшая черта личности — величавость. Не спесивость, не надменность, не заносчивость, а именно величавость».

4 - й в е д у ч и й. Страх опинитися поряд із нею сковував навіть найближчих їй людей. Вона це розуміла і часто страждала через це.

У той час, коли багато хто відрікався від живих чоловіків (Гумільов був розстріляний 1921 року), Ахматова возвеличувала ім’я поета.

3 - й в е д у ч и й

Не бывать тебе в живых,

Со снега не встать.

Двадцать восемь штыковых,

Огнестрельных пять.

Доля була безжалісною до неї. 1946 року Ахматову виключили зі Спілки письменників, відібрали хлібні карточки, заробіток, заборонили друкувати її вірші.

3 - й ч и т е ц ь

Все ушли, и никто не вернулся,

Только верный обету любви,

Мой последний, лишь ты оглянулся,

Чтоб увидеть все небо в крови.

Дом был проклят, и проклято дело,

Тщетно песня звенела нежней,

И глаза я поднять не посмела

Перед страшной судьбою моей.

Осквернили пречистое слово,

Растоптали священный глагол,

Чтоб с сиделками тридцать седьмого

Мыла я окровавленный пол.

Разлучили с единственным сыном,

В казематах пытали друзей,

Роман Чернего. Поезія. 2010

Окружили невидимым тыном

Крепко сложенной слежки своей.

Наградили меня немотою,

На весь мир окаянно кляня,

Обкормили меня клеветою,

Опоили отравой меня.

И, до самого края доведши,

Почему-то оставили там —

Любо мне, городской сумасшедшей,

По предсмертным бродить площадям.

Учні виконують пісню «Очарована, околдована…» на вірші М. Заболоцького, муз. М. Звездінського.

1 - й в е д у ч и й. Прозвучала пісня «Очарована, околдована» на слова відомого поета Миколи Заболоцького, який у своїй творчості часто звертався до вічних філософських проблем життя і смерті, кохання і дружби, спонукаючи читача замислитись над змістом свого життя, призначенням людини на землі.

2 - й в е д у ч и й. У вірші «Некрасивая девочка» М. Заболоцький порушує проблему краси людини. Заболоцький — майстер створювати філософські кінцівки віршів.

4 - й ч и т е ц ь

Некрасивая девочка

Среди других играющих детей

Она напоминает лягушонка.

Заправлена в трусы худая рубашонка,

Колечки рыжеватые кудрей

Рассыпаны, рот длинен, зубки кривы,

Черты лица остры и некрасивы.

Двум мальчуганам, сверстникам её,

Отцы купили по велосипеду.

Сегодня мальчики, не торопсь к обеду,

Гоняют по двору, забывши про неё,

Она ж за ними бегает по следу.

Чужая радость так же, как своя,

Томит её и вон из сердца рвётся,

И девочка ликует и смеётся,

Охваченная счастьем бытия.

Ни тени зависти, ни умысла худого

Ещё не знает это существо.

Ей всё на свете так безмерно ново,

Так живо всё, что для иных мертво!

И не хочу я думать, наблюдая,

Что будет день, когда она, рыдая,

Увидит с ужасом, что посреди подруг

Она всего лишь бедная дурнушка!

Мне верить хочется, что серце не игрушка,

Сломать его едва ли можно вдруг!

Мне верить хочется, что чистый этот пламень,

Который в глубине её горит,

Всю боль свою один переболит

И перетопит самый тяжкий камень!

И пусть черты её нехороши

И нечем ей прельстить воображенье,—

Младенческая грация души

Уже сквозит в любом её движенье.

А если это так, то что есть красота

И почему её обожествляют люди?

Сосуд она, в котором пустота,

Или огонь, мерцающий в сосуде?

3 - й в е д у ч и й. Едуард Асадов — поет, наш сучасник, якого, на жаль, не стало 2004 року. Він пройшов Велику Вітчизняну, де і втратив зір.

4 - й в е д у ч и й. Сам Асадов писав: «Всё, о чём я пишу, считаю лирикой. Я лирик, и в гражданських стихах, и в стихах о любви, и в стихах о животных или природе. Во всякое стихотворение я вкладываю кусочок своей души, каждое пропускаю через сердце…»

5 - й ч и т е ц ь

Доброта

Если друг твой в словесном споре

Мог обиду тебе нанести,

Это горько, но это не горе,

Ты потом ему всё же прости.

В жизни всякое может случиться,

И коль дружба у вас крепка,

Из-за глупого пустяка

Ты не дай ей зазря разбиться.

Если ты с любимою в ссоре,

А тоска по ней горяча,

Это тоже ещё не горе,

Не спеши, не руби с плеча.

Пусть не ты явился причиной

Той размолвки и резких слов,

Встань над ссорою, будь мужчиной!

Это всё же твоя любовь!

В жизни всякое может случиться,

И коль ваша любовь крепка,

Из-за глупого пустяка

Ты не должен ей дать разбиться.

И чтоб после себя не корить

В том, что сделал кому-то больно,

Лучше добрым на свете быть,

Злого в мире и так довольно.

Но в одном лишь не отступай:

На разрыв иди, на разлуку,

Только подлости не прощай

И предательства не прощай

Никому: ни любимой, ни другу!

1 - й в е д у ч и й. Володимир Висоцький, як і багато поетів XX ст., став знаним завдяки своїм пісням. Він із покоління дітей війни, дітей 1937 року.

2 - й в е д у ч и й. Попри його іронію відчувається ностальгія за чимось величним, за героїзмом, за масштабністю. Тому і возвеличував він то альпіністів, то артистів, то моряків.

1 - й в е д у ч и й. Він мріяв, поспішав жити. Його сприймали неоднозначно і як поета, і як людину. Сміявся Висоцький над ницістю і ридав над загиблими героями. Прослуховування аудіозапису пісні В. Висоцького «Он не вернулся из боя».

6 - й ч и т е ц ь

Кто были мы, шестидесятники?

На гребне вала пенного

в двадцатом веке —

как десантники

из двадцать первого.

И мы без лестниц

и без робости

на штурм отчаянно полезли,

вернув отобранный хрустальный

башмачок поэзии.

Давая звонкие пощёчины,

Чтобы не дрыхнул, современнику,

Мы прорубили зарешёченное

Окно в Европу и в Америку.

Мы для кого-то были «модными»,

кого-то славой мы обидели,

но мы вас сделали свободными,

сегодняшние оскорбители.

Пугали наши вкусы, склонности,

и то, что слишком забываемся,

а мы не умерли от скромности

и умирать не собираемся.

Пускай шипят, что мы бездарные,

продажные и лицемерные,

но всё равно мы легендарные,

оплёванные, но бессмертные!

3 - й в е д у ч и й. Євген Євтушенко цей вірш присвятив поету Роберту Рождественському. Ще в далекому 1954-му Євтушенко підняв свій голос проти сталінізму й антисемітизму.

4 - й в е д у ч и й. Багато разів Євтушенко ставив себе під удар, домагаючись визволення арештованих письменників, зокрема і Йосифа Бродського.

3 - й в е д у ч и й. 1984 року Євтушенко став лауреатом Державної премії з літератури. Він виступив із письмовою заявою проти будь-яких форм цензури.

4 - й в е д у ч и й. І сьогодні ми з упевненістю можемо стверджувати, що поезія обрала Євтушенка такою ж мірою, якою він обрав поезію. І як признавався поет: «…Это беспощадный выбор, но в нём — путь к искуплению».

Прослуховування аудіозапису пісні «Со мною вот что происходит» на вірші Є. Євтушенка, муз. М. Таривердієва.

1 - й в е д у ч и й. Багато носіїв високої письменницької культури в Росії та Україні було знищено в 30-х роках, а якщо не знищено, то виключено з літературного процесу різними офіційними заборонами. Це Борис Пастернак, Анна Ахматова, Володимир Сосюра.

3 - й в е д у ч и й. Багато з них були вигнані в еміграцію: Дмитро Мережковський, Зінаїда Гіппіус, Олександр Олесь, або доведені до самогубства: Володимир Маяковський, Марина Цвєтаєва, Микола Хвильовий.

1 - й в е д у ч и й. Драматична доля поетів XX ст. допомогла нам осмислити сучасність у контексті вічності, а передусім у тому, що митці того століття усвідомлювали себе пророками, які несуть у світ високий дух істини.

2 - й в е д у ч и й. Цей дух і після смерті багатьох поетів освітлює темне й моторошне XX ст. і світить нам у XXI, допомагаючи відновити втрачені духовні цінності. Усі учасники виходять на сцену. Звучить пісня на вірші Р. Рождественського, муз. Є. Птичкіна«Эхо любви».