Учительська світлиця

2Промовляючи цей вираз, намалюйте на дошці схематично людину й обведіть її колом (можна скористатися цим малюнком):

•Запитайте, вставив пробіли чи діти знають це слово. Якщо ні, спробуйте побавитися в мовну загадку.

•Скажіть, що це слово має аж 8 букв і ми мусимо їх відгадати. Слово починається

на «Д» (це перша буква) і закінчується на «Я» (це восьма буква).

Д _ _ _ _ _ _ Я

1.Друга буква цього слова схожа на коло/ обруч (О). (Якщо діти відгадали букву, впишіть її замість рисочки у слово.)

2.Передостанні букви цього слова схожі на дашок будиночка, якщо писати друкованими літерами (Л).

3.У цьому слові є літера, схожа на паличку (І).

4.У цьому слові є буква, схожа на половину літери Ж/ або з якої починається слово «Котик».

5.У цьому слові є така сама літера, з якої починається ім’я дівчинки,

що сидить за першою партою (Валя).

Запитайте у дітей:

–Чи знаєте ви, що означає слово довкілля?

–Від якого слова походить назва довкілля?

•Запропонуйте учням замінити це слово іншим словом, яке означає те саме

(світ/ навколишній світ / оточення / середовище). Якщо дітям це завдання виявиться не під силу, дайте підказку.

III. Розпізнавання природних і рукотворних тіл. Слухання вірша «Гімн довкіллю»

(Є. Кукуяшна, О. Смага). Лічба

1.

Слухання вірша «Гімн довкіллю» (Є. Кукуяшна, О. Смага).

•

Запропонуйте учням послухати уважно вірш «Гімн довкіллю» й описати настрій

вірша.

Гімн довкіллю

Це Сонце і Місяць, і блискавка, й грім.

І кулі, що з неба привіти шлють всім.

Це вітер веселий, що з травами грає.

Ранкова зоря, що в небі засяє.

Струмочок маленький, що швидко біжить.

Це батько і ненька – без них не прожить.

Земля, де ти ходиш, вода, що ти п’єш.

Будинок рідненький, в якому живеш.

І друзі, і школа, і все, що довкола.

Що любиш, шануєш, завжди бережеш,

Словом єдиним – ДОВКІЛЛЯМ назвеш !

Воно дасть тобі силу, наснагу, дозвілля.

Бо сам ти також частина довкілля.

2.Робота в групах. Розпізнавання природних і рукотворних тіл.

•Роздайте дітям малюнки і попросіть знайти ті, про які згадувалось у вірші.

•Розкладіть малюнки у 3 конверти: у перший – предмети живої природи, у другий – неживої природи, у третій – предмети, створені людиною.

Запитайте в учнів:

–Скільки малюнків у кожному конверті?

–У якої групи малюнків більше/ менше і на скільки?

–Які групи одержали рівну кількість предметів?

Предмети живої природи

Предмети не живої

природи

Рукотворні

предмети

люди

народжуються

Сонце

будівлі меблі

рослини

дихають

вода

одяг взуття

тварини

живляться

повітря

транспорт

комахи

ростуть

Земля

побутова техніка

розмножуються

вмирають

Додаток 1

Вправа (розпізнавання природних і рукотворних тіл)

•

Об’єднайте дітей у 3 групи :

1-ша група

має плеснути в долоні, коли називатимуть предмети живої

природи;

2-га група

має плеснути в долоні, коли називатимуть предмети неживої

природи;

3-я група

має плеснути в долоні, коли називатимуть рукотворні предмети.

•Чітко і повільно перелічуйте назви об’єктів довкілля (сонце, квітка, комп’ютер,

білочка, місяць, книжка, камінь, «яйко-сподівайко» (кіндер-сюрприз) тощо), щоб

діти не лише встигли зреагувати, а й посміятися, якщо це буде жартівливе слово).

4.Гра «Квіткова галявина» (для групової чи парної роботи)

Додаток 2

Завдання:

•Полічіть комах, запишіть кількість у віконечках.

•Яких комах більше?

•Чи кожна комашка

відшукає квітку?

•Скільки сонечок має

долетіти, щоб їх стало

стільки ж, як і метеликів?

IV. Слухання вірша В. Чуба «Що таке довкілля?» або казки В.О. Сухомлинського

«Горобчик і вогонь». Знаходження слів на позначення живої і неживої природи

•Запропонуйте дітям послухати вірш /казку. Прочитайте його.

•Попросіть, щоб вони висловили свою думку про твір.

•Скажіть, що прочитаєте вірш ще раз, але тепер для того, щоб учні звернули увагу на те, чи у вірші будуть слова на позначення предметів живої чи неживої природи. Читаючи вірш, виділяйте голосом назви предметів.

6 Що таке довкілля?

Довкілля – це Місяць, і Сонце, веселка і грім,

І вітер, що хмари приносить.

Земля, на якій твій збудований дім,

Зірки в синім небі і роси.

Туман у дібровах, пташині пісні

У долах духмяного зілля.

Дитинства щасливого сонячні дні –

Усе це, мій друже, довкілля.

•Скажіть, що хто уважно слухав вірша, то зауважив, що у ньому було багато слів

на позначення предметів неживої природи (до речі, скільки?) і тільки одне слово на позначення предмета живої природи. Яке це слово? (друг). Якщо треба,

прочитайте вірш ще раз. Замість вірша для такого ж аналізу можна використати

казку Василя Сухомлинського, подану нижче:

ГОРОБЧИК І ВОГОНЬ

Стара горобчиха дозволила нарешті своєму маленькому синочку вилетіти із гнізда. Зрадів Горобчик, вилетів, пурхає та все матір питає: „А це

що? А то що таке?”. Пояснила йому мати, що таке земля, трава, дерева, кури, гуси, ставок. Та ось Горобчик побачив у небі величезну кулю й

питає матір:” А це що?” „Це Сонце”, – каже Горобчиха, – „Воно світить

і пече”. „А що таке Сонце?” – знову питає невгамовний Горобець. „Ну,

навіщо тобі все це знати?” – буркотливо відповідає мудра Горобчиха.

–„Це вогонь”. „А мені хочеться знати, що таке Вогонь”, – зацвірінчав Горобчик і полинув усе вгору і вгору – до Сонця. Линув, поки аж не обпалив тоненьке пір’я своїх крилець. Наполохався й повернувся додому.

Мати чекала вже на нього ні жива, ні мертва. „Ну, тепер я знаю, що таке

Вогонь”, – сказав Горобчик.

V.Рефлексія. Повернення до «скриньки невідкритих таємниць»

Запитайте в учнів:

–Чи пам’ятають вони про скриньку, яка з’явилася сьогодні вранці?

–Чи хтось знайшов відповідь на своє запитання?

–Якщо так, то на яке?

•Якщо ні, то попросіть когось із дітей наосліп витягувати запитання і спробуйте

відповісти на них разом.

•Якщо якесь запитання виявилося надто складним, варто повернутися до нього

наступної зустрічі.

•Частину запитань, які стосуються осені, можна відкласти на наступний тиждень,

але при цьому обов’язково треба наголосити на цьому й доконечно слід записати ці запитання з авторством, бо через тиждень діти можуть не розшифрувати свого «піктографічного письма».