| Головна » Статті » Конспекти уроків для старших класів » Конспекти уроків із зарубіжної літератури 11 клас (нова програма) |
УРОК 26 Тема. Ґабріель Ґарсіа Маркес. Короткі відомості про митця. Специфіка «магічного реалізму». Синтез реального і фантастичного в оповіданні Ґ. Ґ. Маркеса «Стариган із крилами». Мета. Формувати предметні та ключові компетентності: розповідати про основні віхи життя та творчості Ґ. Ґ. Маркеса; використовувати різні джерела довідкової інформації для отримання нових знань; розуміти значення творчості письменника у світовому літературному процесі; виявляти й аргументувати жанрові ознаки творів; тлумачити літературознавчі поняття; висловити думки щодо моральних і соціальних проблем, порушених у творі. Обладнання: ілюстрації біографії Ґ. Ґ. Маркеса, відеосюжет про життя митця, виставка книг Ґ. Ґ. Маркеса. Тип уроку: урок засвоєння нових знань Ми народжуємось і живемо в світі фантастичної реальності. Ґабріель Ґарсіа Маркес ПЕРЕБІГ УРОКУ І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація опорних знань Бесіда – Про які особливості розвитку Латиноамериканського континенту ви згадували на уроках історії та географії? (Починаючи з відкриття Америки Христофором Колумбом цей континент був колоніальною провінцією Іспанії та Португалії. Однак, на відміну від Північної Америки, місцеві аборигени не зникли, а відбулася навіть асиміляція двох культур. Прижилися тут і африканські негри, завезені європейцями в якості рабів. Відтак латиноамериканська культура формувалася у взаємодії трьох традицій – індіанської, негритянської і європейської). ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку
ІV. Мотивація навчання У 50-70-і роки Латиноамериканський континент вибухнув небувалим сплеском творчої енергії. Якщо раніше широковідомі були лише такі поодинокі генії літератури Латинської Америки, як Пабло Неруда чи Х. Л. Борхес, то тепер вона подарувала світові плеяду письменників, які справили значний вплив на сучасний літературний процес. Критики заговорили про дивовижний розквіт латиноамериканської літератури, захоплено називаючи його «карибським чудом». Майже водночас у Південній Америці з’явилися дивні письменники-міфотворці: Хорхе Луїс Борхер (Аргентина), Мігель Анхель Астуріас (Гватемала), Августо Ріас Бастос (Парагвай), Маріо Варгас Льйоса (Перу), Карлос Фуентес (Мексика), Хуліо Кортасар (Аргентина ), Хуан Карлос Онетті (Уругвай), Мігель Отеро Сільва (Венесуела), Габріель Гарсіа Маркес (Колумбія). Усіх їх об’єднує творча манера, що дістала назву «магічний реалізм» (термін був введений у вжиток письменником А.Карпентьєром).
V. Опрацювання навчального матеріалу Повідомлення учня – біографа про життя та творчість Ґ. Ґ. Маркеса Ґабріель Ґарсія Маркес народився 6 березня 1927 року в провінційному колумбійському містечку Аракатака поблизу річки Магдалени. Батько майбутнього письменника, добра й чуйна людина, був телеграфістом. Серед головних чинників та життєвих обставин, що визначили світогляд і коло творчих інтересів письменника, він згодом підкреслить благотворний вплив материних батьків, у родині яких виховувався (його бабуся Транкіліна знала безліч неймовірних історій і була неперевершеною оповідачкою; дідусь Ніколас, полковник у відставці, учасник громадянської війни 1899–1903 рр., був мужньою і доброзичливою людиною). Значну роль відігравала й фантастична атмосфера місцевості, де він жив, історія та побут якої овіяні численними міфами та легендами. Смерть діда 1936 року змінила дивовижний, іноді фантастичний світ дитинства Ґарсія Маркеса: він переїхав з рідної Аракатаки до міста Сапакіри, де вчився в інтернаті. Саме тут спогади дитинства й туга за рідною домівкою спонукали хлопчика взятися за перо — він почав писати. З 1946 року Ґарсія Маркес — студент юридичного факультету в Боготі — столиці Колумбії. Там 1947 року вийшло друком перше оповідання письменника, хоч автор ще не мав чіткої певності щодо майбутньої літературної кар’єри. 1948 року, у зв’язку зі складною політичною ситуацією у столиці, Ґарсія Маркес змушений покинути улюблене місто та переїхати до Картахени. Тут він ще деякий час займався юриспруденцією, але згодом переключився на журналістську діяльність: 1950–1954 рр. — Ґарсія Маркес — репортер із розділу хроніки. З 1954 року він знов у Боготі вже як журналіст. Письменник давно мріяв побувати в Європі, і його мрія нарешті здійснилася: як кореспондент газети «Ель Еспектадор» Ґарсія Маркес працював спочатку в Римі, а пізніше переїхав до Парижа. Перші художні публікації Ґарсія Маркеса не були вдалими. Це насамперед стосується його повісті «Опале листя» (1951), у якій він змалював вигадане містечко Макондо, що нагадує реальне містечко його дитинства Аракатаку. Цей твір був знаменний ще й тим, що започаткував одну з провідних тем усієї подальшої творчості письменника, а саме — тему самотності, відчуженості людини у світі. Подальша його письменницька кар’єра зазнавала як успіхів, так і тимчасових занепадів. За одне із оповідань «Якось після суботи» (1955) Ґарсіа Маркес отримав національну премію Колумбії. Письменницька слава прийшла до Ґарсія Маркеса 1967 року, коли з’явився роман «Сто років самотності», що мав неймовірний успіх і був поставлений критиками за глибиною ідейного задуму і рівнем художньої досконалості в один ряд із сервантесівським «Дон Кіхотом». У романі, навіяному біографічними образами дитинства, а також історичним контекстом життя країни, змальовані шість поколінь роду Буендіа — від його заснування й до повного виродження. Причиною цього виродження стала замкнутість, ізольованість героїв від часу та проблем, якими живуть решта людей. А в більш глибокій смисловій перспективі роману вимирання роду Буендіа символічно знаменує деградацію, духовний занепад людства, яке все більше індивідуалізується й усамітнюється, утрачаючи ту духовну єдність, ту солідарність, яка виступає основною запорукою виживання й розвитку. Саме у зв’язку з романом Ґарсія Маркеса «Сто років самотності» з’явився й термін «магічний реалізм». Ще одна магістральна тема творчості Ґарсія Маркеса — це проблема влади, її філософського і психологічного обґрунтування та причин переродження в некеровану законами й мораллю деспотичну тиранію. Ця тема проходить через чимало творів письменника, з яких у першу чергу слід назвати збірку «Незвичайна і сумна історія про довірливу Ерендиру та її жорстоку бабцю» (1972), роман «Генерал у лабіринті» (1989) і головний, за визначенням самого письменника, роман «Осінь патріарха» (1975). Значний внесок письменника в розвиток латиноамериканської літератури ХХ ст. був відзначений 1982 року Нобелівською премією «за романи й оповідання, у яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту». Основними стильовими рисами творів Ґарсія Маркеса є взаємопроникнення латиноамериканської культури з мотивами й образами індіанської, негритянської та іспанської міфології, експресивний метафоризм, тяжіння до символічних узагальнень та притчової манери оповіді, лаконізм і «снайперська точність мовлення».
«Коло ідей» – Прочитайте деякі з 13 знаменитих фраз Маркеса про життя. Як вони характеризують світогляд письменника? Справжній друг – це той, який триматиме тебе за руку і відчуватиме твоє серце. Можливо, в цьому світі ти всього лиш людина, але для когось ти – весь світ. Не плач, тому що це закінчилось. Усміхнись, тому що це було. Завжди знайдуться люди, які зроблять тобі боляче. Потрібно продовжувати вірити людям, просто бути трохи уважнішим.
Словникова робота «Магічний реалізм» – умовна назва модерністської течії в літературі Латинської Америки, для якої характерне органічне поєднання елементів реального і фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого. Національний колорит, або національна своєрідність — сукупність ознак мистецького твору, які характеризують його приналежність до культури певного народу або зв’язок із нею, відтворюють специфічні національні особливості. Індивідуальний стиль письменника - ідейно-художня своєрідність його творів, зумовлена особливостями таланту, світоглядом, життєвим досвідом, характером, загальною культурою, орієнтацією на певні зразки тощо. Невелике оповідання «Стариган з крилами» увійшло до збірки «Незвичайна і сумна історія про довірливу Ерендиру та її жорстоку бабцю» (1972). В ній химерним способом поєднується реальне із фантастичним, в одноманітні будні звичайних людей вплітаються сюжети казок, давніх легенд, притч і навіть анекдотів. Наслідуючи розповідну манеру своєї бабусі, письменник описує в «Старигані з крилами» незвичайну зустріч людей з ангелом без здивування, захоплення чи обурення, а з легкою іронією.
Бесіда – Яке чудо трапилося в приморському селищі на подвір’ї Пелайо та Елісенди? (Чудо постає в образі ангела, що несподівано з’являється в болоті після трьох днів дощу). – Чи є в творі реальні, побутові елементи? (Баклажанова каша, яку їсть ангел, краби, курник, що став домом для старого, блохи у пір’ї ангела). – З якою метою автор використовує буденні, навмисне занижені деталі в образі ангела? (Вони покликані підкреслити реалістичність його перебування на землі). – Чи маємо ми уявлення про час і простір, де і коли відбуваються події? (Ні, нам не зрозуміло, яка частина світу змальовується, не відома назва селища; не зазначено чітко рік, століття, пору року, лише з того, що дитина вже пішла до школи, можемо здогадатися, що ангел прожив у домі Пелайо близько семи років).
Коментар вчителя Отже, події відбуваються в абстрактному, точніше в міфічному часі і просторі. Але міфічне так тісно, химерно переплітається з реальним, що важко збагнути, де буденність, а де вимисел. Описане викликає в читача відчуття віри в реальність дива. Тому можемо говорити саме про риси «магічного реалізму» в творі Маркеса. «Я реаліст,— казав про себе Ґабріель Ґарсіа Маркес,— бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, усе реальне… І вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю».
VІ. Підбиття підсумків уроку Робота з епіграфом.
Рефлексія. Інтерактивна вправа «Мікрофон» Продовжіть речення.«Магічний реалізм» – це… В оповіданні «Стариган з крилами» ми знаходимо такі риси «магічного реалізму»…
VІІ. Домашнє завдання
Підготувати монолог ангела. | |
| Переглядів: 554 | |
| Всього коментарів: 0 | |
