Учительська світлиця

 УРОК 24

Тема. Загальна характеристика провідних тенденцій прози другої половини ХХ ст. Ернест Міллер Гемінґвей. Віхи життя й творчості. «Кодекс честі» героїв Е. М. Гемінґвея. 

Мета. Формувати  предметні та ключові компетентності: розповідати про основні віхи життя та творчості Е. М. Гемінґвея; використовувати різні джерела довідкової інформації для отримання нових знань; розуміти значення творчості письменника у світовому літературному процесі; виявляти й аргументувати жанрові ознаки творів; зрозуміти роль прочитаних творів у популяризації національних традицій різних країн і народів, а також розвитку світової культури. 

Обладнання: ілюстрації біографії Е. М. Гемінґвея, відеосюжет про життя митця, виставка книг Е. М. Гемінґвея.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Я знаю лише те, що бачив.

Е. М. Гемінґвей 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда 

– Пригадайте твори літератури другої половини XX століття, що ви їх вивчали в попередніх класах. Який із них зацікавив вас найбільше? Чим саме?

– Що ви дізнались про екзистенціалізм в літературі? (Течія, що набула найвиразнішого розвитку у Франції 30-40-х років. Її представники (А. Камю) виступали водночас і як письменники, і як філософи. У літературі екзистенціалізму закарбувалися напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу буття, зображення нездоланного трагізму людського життя – його приреченості на самотність, відчуженість і занедбаність у ворожому світі, змалювання ситуації морального вибору особистості в «межовій» ситуації).

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку

ІV. Мотивація навчання

Духовним підґрунтям повоєнної літератури стала світоглядна криза, спричинена Другою світовою війною. Адже те, що відбувалося за колючим дротом концтаборів і на полях битв, завдало удару гуманістичним засадам усієї західної культури. У кривавому хаосі Другої світової війни були зруйновані віра у безмежні можливості Людини, у Розум, Красу, Справедливість, Науку, Прогрес та інші ідеали, на яких трималася система цінностей західної цивілізації. «Література ніколи не була такою могутньою, гострою, напруженою, як життя, а сьогодні й поготів. Щоб передати жорстокість життя, література мусить бути в тисячу разів жорстокішою, жахливішою», – говорив французький письменник другої половини XX ст. Ежен Йонеско. Про основні тенденції розвитку повоєнної літератури у світі, її тематичне багатство та різноманітність, влив на суспільне життя і йтиметься на уроці.

V. Опрацювання навчального матеріалу

 Міні-лекція вчителя (учні складають конспект)

На розвиток літератури другої половини XX ст. вплинули такі чинники:

• поділ світу на два ворогуючі воєнно-політичні блоки;
• атомне бомбардування авіацією США Хіросіми і Нагасакі;
• розпад системи колоніалізму;
• бурхливий розвиток науки і техніки;
• освоєння космосу.

Осмислюючи смертоносні наслідки фашизму, письменники різних країн звернулись у своїй творчості до антивоєнної тематики. Пройняті антивоєнним пафосом оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», романи І. Шоу «Молоді леви», Е. М. Ремарк «Ніч у Ліссабоні», твори письменників колишнього Радянського Союзу О. Твардовського, М. Шолохова, К. Симонова, Б. Васильєва, В. Бикова.

У другій половині XX ст. розвиваються різні типи і види роману, причому відбувається змішування жанрів: роман-міф, роман-есе, роман-біоргафія, роман-репортаж, роман-щоденник, роман-парабола. Прикладом останнього є твір Г. Г. Маркеса «Сто років самотності», де в притчовій розповіді приховується кілька інших планів змісту.

Як протест проти екзистенціалізму виник «антироман» (Н. Саррот, К. Симон). Автори відмовлялись від соціальної відповідальності та ідейності, в їх творах відсутній сюжет, а герої «знеособлені».

«Театр абсурду» з’явився в літературі з іменем Ежена Йонеско, що керувався ідеєю абсурдності світу. В його п’єсі «Носороги» з людьми відбуваються дивні метаморфози – вони перетворюються на носорогів, причому сприймається це як нормальне явище. Твір виступає проти колективних істерій і епідемій, які виправдовують різноманітні ідеології.

Одним з найпопулярніших жанрів літератури другої половини XX ст. стає наукова фантастика. Письменники Айзек Азімов, Артур Кларк, Рей Дуглас Бредбері застерігають людство від моральної деградації, висвітлюють теми освоєння космосу, створення і використання роботів.

В 50-60-х роках XX ст. активізувалася література Латинської Америки зі своїм оригінальним поглядом на світ, що отримав назву «магічний реалізм» (Г. Г. Маркес «Сто років самотності»). Серед творців «нового латиноамериканського роману» Хорхе Луїс Борхес, Маріо Варгас Льоса (лауреат Нобелівської премії з літератури 2010 р.), найпомітнішим явищем у поезії стала творчість Пабло Неруди. 

Європа пізнає художній світ японської літератури, Кавабата Ясунарі – перший японський письменник, якому присуджено Нобелівську премію (1968 р.)

Поряд із новими літературними проявами у письменництві XX ст. продовжує розвиватись і реалізм, однак він набуває принципово нових ознак: залучає елементи фантастики, символіки, міфотворення. Значний вплив на оновлення реалізму мала творчість американця Ернеста Міллера Гемінґвея, що стане предметом нашого знайомства. 

 Повідомлення учня або перегляд відео http://www.literacy.com.ua/ 

Американець за походженням, Ернест Гемінґвей більшу частину життя прожив за межами Батьківщини. І місцями подій його творів були рідний Мічиган, Італія, Іспанія, Франція, Швейцарія, Куба, Африка. Про те, яким бурхливим, сповненим небезпек і трагедій було життя письменника, свідчать факти: під час Першої світової війни Е. Гемінґвей був тяжко поранений, із його тіла вийняли близько двохсот залізних уламків. Упродовж свого життя він двічі потрапляв у автомобільні катастрофи й двічі — у авіакатастрофи; неодноразово газети різних країн, дезорієнтовані недостовірною інформацією, друкували некрологи.

Народився Ернест Міллер Гемінґвей 1899 року в містечку Оук-Парк поблизу Чикаго у досить заможній родині приватного лікаря. Мати була музично обдарованою, гарно співала.

У родині зростало шестеро дітей, усім їм батьки, дідусі та бабусі приділяли багато уваги. Хлопчик ріс міцною, здоровою дитиною, із задоволенням грав у футбол, водне поло, займався боксом, змалку багато читав. Справжнім його другом був батько, який дуже любив природу, пікніки, полювання та рибальство. Він же інколи брав юного Ернеста на виклики до хворих, і той мав змогу познайомитися з простими людьми, мешканцями індіанських резервацій. Потім ці враження ляжуть в основу ранніх оповідань Гемінґвея.

Уже в підлітковому віці вирізнявся з-поміж інших яскравими літературними здібностями, працював репортером шкільної газети, постійно друкувався в шкільному журналі «Табула». Після закінчення школи 1917 року він відмовився вступати до університету, як наполягали батьки, і поїхав до дядька в Канзас-Сіті працювати репортером газети. Через рік Гемінґвей записався у транспортний підрозділ американського Червоного Хреста. І це його перше знайомство з війною закінчилося тяжким пораненням. За порятунок італійського солдата отримав срібну зірку «За доблесть» та «Воєнний хрест». 1919 року повернувся в США, працював у різних газетах, писав нариси про війну. 1929 року вийшов його роман «Прощавай, зброє!».

Двічі побував письменник в Іспанії: там, раз побачивши кориду, став її палким прихильником. Американський характер спонукав його до постійної дії, а американський індивідуалізм диктував спосіб реалізації: сафарі, риболовля, дружба з матадорами, подорожі, вічний рух, неспокій. У 1937–38 роках він знову в Іспанії, тепер уже на війні. Ризикуючи власним життям, бував на найнебезпечніших ділянках фронту, написав серію репортажів, статей, оповідань. А 1944 року Гемінґвей взяв участь у воєнних діях після відкриття другого фронту під час Другої світової війни. Життя письменника було діяльне, організоване так, щоб постійно відчувати напруження, не втрачати відчуття істинності, яке загострюється під час зіткнення зі смертельною небезпекою.

На початку 50-х років Гемінґвей активно працював над повістю «Старий і море», якій передував нарис «На блакитній воді. Гольфстримський лист». Написавши твір, письменник не поспішав його друкувати, радився з друзями й літературознавцями. Отримавши схвальні відгуки, видав книгу (1951), а 1953 року його нагороджують престижною Пулітцерівською премією, визнавши повість «Старий і море» найкращим прозовим твором. Через рік отримав за неї ж Нобелівську премію.

Авіакатастрофа та отримані під час гасіння пожежі опіки дуже підірвали здоров’я письменника. Він, не звиклий до бездіяльності, не витримав і вчинив самогубство. Похований Гемінґвей на Кубі, де жив останні роки, його будинок перетворено на музей.

Популярність творів Гемінґвея у світі величезна. Про це свідчать такі цифри: з 1947 року по 1961-й вийшло 216 перекладів мовами світу, а твори ввійшли до 181 збірки та антології!

Нобелівський комітет присудив 1954 року Гемінґвей премію за створення «яскравого стилю, що становить майстерність мистецтва сучасної прози».

Письменник, розчарувавшись у найвищих ідеалах демократії, наблизився у власному світосприйнятті до французьких екзистенціалістів. Метафора айсберга, до якої він звертається, щоб відтворити правду життя, стає для нього надзвичайно важливою. Те, що «бачимо над поверхнею води», Гемінґвей позбавляє описовості, а точна фіксація подій стає основним принципом його прози.

Коментар вчителя

Своєрідність творчої манери Гемінґвея:

• так званий «телеграфний» стиль: гранично короткі речення, зовнішня простота, драматична напруженість діалогів, стриманість у прояві почуттів як героя, так і автора, що підсилює змістовність підтексту;
• ідея «точки зору» — створював образ такого героя, який би сприймався дуже реалістично і за життєвими переконаннями був максимально наближений до автора;
• створення власного «кодексу героя» (такими героями письменник уважав професіональних тореро, боксерів, мисливців, що дотримувалися правил: «Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на долю, мовчи, бо найнебезпечніше — показати себе невпевненим і смішним: тоді тебе зневажатимуть і перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність. Тільки так ти, можливо, уцілієш фізично в страшному, кривавому, беззаконному світі… — якщо щомиті будеш готовий до двобою з ним… Але будь і мужнім, чесним, справедливим. Не нападай — обороняйся. Не користуйся недосконалістю, підлістю навколишнього світу. Урешті-решт, відповідай супротивникові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся навіть шляхетним щодо нього, не заради нього — заради себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не дозволиш іншим розтлити, зруйнувати твою особистість, твою людську гідність — те єдине, що в тебе ще залишилося, без чого неможливо, та й немає сенсу жити» (За Д. Затонським);
• звернення до образів-символів;
• зближення жанрів роману й новели.

Гемінґвей також майстерно використовував здобутки попередників та сучасників, зокрема психологізм прози («потік свідомості», принцип асоціативності людської пам’яті, систему повторів і лейтмотивів).

5. Презентація книг Е. М. Гемінґвея «Порадьте гарну книгу» (виступи учнів, що читали твори письменника)

            6. Робота з епіграфом

 — Як ви розумієте вислів Ернеста Гемінґвея. Чи стосується цей вислів творчості митця?

VІ. Підбиття підсумків уроку

Рефлексія. Інтерактивна вправа «Мікрофон» 

• Чому Е. Гемінґвея можна назвати «громадянином світу»?
• Як ви думаєте, чому твори Е. Гемінґвея такі популярні?
• Як, на ваш погляд, характеризує Гемінґвея обраний і вироблений ним стиль письма?

VІІ. Домашнє завдання 

1. Знати біографію письменника.
2. Прочитати повість «Старий і море».
3. Індивідуальні завдання: Підготувати повідомлення про історію створення повісті-притчі «Старий і море» 
4. Намалювати ілюстрації до повісті «Старий і море».