Учительська світлиця

ТЕМА: Європейська модерністська проза першої половини ХХ ст. Життєвий і творчий

шлях австрійського пи­сьменника Франца Кафки. Оповідання «Перевтілення»

МЕТА: ознайомити з основними тенденціями розвитку єв­ропейської модерністської прози першої половини ХХ ст.; життєвим і творчим шляхом Ф. Кафки; сюже­том, тематикою та проблематикою оповідання «Пере­втілення»; розвивати творчість, навички визначення рис особистості, спостереження над художнім текстом; сприяти вихованню найкращих моральних якостей.

ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до біографії.

ХІД УРОКУ

• Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

Давні люди не могли пояснити дії багатьох природ­них сил, шляхів людської долі. їхня фантазія створила міфи про богів і надприродних істот, що правлять світом, керують долями і вчинками людей. Реальність і фантастика в таких міфах тісно пе­репліталися, відбиваючи неспроможність людини логічно осмис­лити світ, у якому вона жила. Письменник Ф. Кафка створив свій міф. Дійсність і фантастика в його творах поєднуються, щоб зма­лювати картину сучасного авторові світу, безжалісного й абсурд­ного, позбавленого логіки, у якому людина беззахисна, приречена на самотність, де вона настільки «маленька», що почувається «ко­махою». Про одну з найбільш трагічних і суперечливих постатей літератури першої половини XX ст. — Франца Кафку — та його творчість, що відображає складності й протиріччя тогочасного сві­ту, ітиметься на уроці.

2. Оголошення теми й мети уроку
3. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

♦ Назвіть основні ознаки модернізму, авангардизму, їхні течії, найвидатніших представників

• Складіть опорно-логічну схему літературного процесу першої половини XIX ст.
• Розкажіть про новітні трансформації реалізму та романтизму.

4. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Лекція вчителя з елементами бесіди

• «Батьками»-засновниками європейської модерністської про­зи вважають французького письменника Марселя Пруста, автора новаторського романного циклу «У пошуках утраченого часу»; ір­ландського англомовного письменника Джеймса Джойса, творчість якого позначена масштабними експериментами з міфом, різними шарами реальності, з історією, часом, із засобами зображення вну­трішнього світу людини, мовою і стилем та винайденням прийому «потік свідомості»; і, нарешті, австрійського письменника Франца Кафку, який здобув славу митця-пророка.

З ознайомлення з його особистістю та творчістю ми й почнемо осягнення здобутків модернізму в художній прозі першої половини ХХ ст.

Франц Кафка народився 1883 року в Празі у єврейській роди­ні. Батько був комерсантом середнього статку. Після закінчення гімназії Франц вивчав юриспруденцію в Празькому університеті. У 23 роки здобув звання доктора юридичних наук і розпочав служ­бу в страхових компаніях. У 26 років почав друкуватися. І подаль­ше його життя було пов’язане з літературою. «Усе моє єство націле­не на літературу. Якщо я від літератури коли-небудь відмовлюся, то просто перестану жити», — писав він. Через хворобу залишив 1922 року службу, і за два роки його не стало.

У творчому доробку письменника — три незавершені романи, кілька збірок новел і притч, афоризми, листи, щоденники

Єврей за походженням, пражанин за місцем проживання, за мовою — німець, а за культурною традицією — австрій­ський письменник, він був чужий усім: державі, німцям, чехам, навіть євреям. І це загострювало почуття Кафки, ство­рювало дисгармонію в житті.

Кафка і в родині був чужим. Ніхто його не розумів, навіть мати, хоча вона по-своєму й любила сина. Батько, який завдяки власним зусиллям домігся успі­ху в торгівлі й розбагатів, був самовпевненим, владним і не здатним зрозуміти Франц Кафка вразливу душу сина. Він хотів бачити

Франца спадкоємцем своєї справи й ніяк не міг зрозуміти, що той — інакший. У листі до батька Кафка писав: «Я втратив віру в себе, натомість набув безмежного почуття прови­ни», а нареченій зізнався: «Я й батько ненавидимо один одного...» Але батько для Кафки був із «вищих інстанцій», на які потрібно зва­жати незалежно від того, на благо людині їхні вимоги чи на погибель.

Уся творчість Кафки — якщо не розповідь про себе, то глибоке суб’єктивне переживання зовнішнього світу.

Крім усього цього, був ще й аскетичний егоцентризм митця. «Для моєї роботи я мушу бути від усього відгородженим», — писав він, мріючи «...бути замкненим у глибокому підземеллі, примости­тися десь у найдальшому закутку й раз на добу здійснювати трива­лу прогулянку до дверей, щоб забрати миску з їжею». Його цілком задовольняв особистий досвід.

Світовідчуття письменника визначили три основні конфлікти його внутрішнього життя. Це, як уже зазначалося, протистояння батькові, який в очах письменника уособлював авторитарну владу з її байдужістю до особистості, тотальною присутністю та абсурд­ністю дій.

Другою проблемою був шлюб, який сприймався Кафкою як нерозв’язна суперечність між прагненням через одруження здо­бути незалежність від батька й страхом зашкодити літературній творчості. Унаслідок цих коливань кілька його заручин так і не за­вершилися шлюбом.

Третім болючим питанням внутрішнього світу митця була влас­на літературна творчість. Заняття літературою він розцінював як єдиний зміст свого буття, проте здебільшого відчував гостру неза­доволеність творами, що виходили з-під пера. Через те багато їх залишилося незавершеними, і взагалі, Кафка розпорядився спали­ти його літературну спадщину після смерті.

У творах Ф. Кафки поєдналися трагічне й іронічне, фантастич­ні елементи й натуралістичні деталі, унаслідок чого реальність стає схожою на сновидіння.

• Прокоментуйте афоризми Ф. Кафки.

1. «Є два людські гріхи, з яких витікає решта,— нетерпіння й лі­нощі душі. Через своє нетерпіння людей вигнано з раю, а через лінощі вони не можуть туди повернутися...»
2. «Щасливим я був би тільки тоді, коли б зміг привести світ до чистоти, правди, сталості».
3. «Зрозумій, що для щастя доволі клаптя землі, на якому вміща­ються твої ноги».

«Перевтілення» (1912) — знаковий твір модерністської літера­тури. Тема оповідання (частіше твір визначають як новелу) — гра­нична самотність особистості та трагічне знецінення людського життя. Прізвище головного героя Грегора Замзи — це зашифрова­не за допомогою криптографії прізвище самого автора.

2. Бесіда

• Що означає слово «перевтілення»? (Метаморфоза, перетворення)
• У яких творах ми вже зустрічали перетворення людей на істот тваринного світу? (У казках, у творах Овідія, Гоголя, Булгако­ва та ін.)

3. Слово вчителя

• Так, але в тих випадках існувала якась причина (помста, заздрість чи щось інше), якась зла сила. Однак нікому до Кафки не спадало на думку зробити це перетворення абсурдним, невмотивованим, безпричинним.

Вихідний пункт сюжету оповідання — перетворення головно­го героя Грегора Замзи на величезну комаху, яка викликає в усіх жах і огиду. Зміст новели становить опис боротьби героя за право вважатися, як і раніше, людиною. Три його спроби виповзти з кім­нати відповідають трьом зіткненням із зовнішнім світом і позна­чені композицією твору — його поділом на три частини. Але про це поговоримо після детального ознайомлення з текстом оповідання.

5. Закріплення знань, умінь і навичок

Проблемне питання

Прокоментуйте висловлювання літературознавця Д. Затонського про творчу спадщину Ф. Кафки: «...Його творчість — не що інше, як колосальний, відчайдушний і геніальний фрагмент — сколок із фрагментарного буття людства».

6. Домашнє завдання

Знати біографію письменника.

Прочитати й уміти аналізувати оповідання «Перевтілення».

7. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Найбільше враження справив на мене той факт, що...