Урок 26. РОЗВИТОК КИТАЮ ТА ІНДІЇ

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• показувати на історичній карті країни перебіг основних подій Національної революції в Китаї;

• характеризувати особливості розвитку Китаю та Індії;

• порівнювати методи боротьби за національний та соціальний прогрес народів Індії та Китаю;

• характеризувати роль визначних політичних діячів М. Ґанді, Чан Кайші;

• тлумачити та застосовувати поняття і терміни: ненасильницький опір.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та цілей уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота з картою

• Розглянути карту «Світ у 1920-1939 рр.» і виконати завдання.

1. Назвіть країни Азії, де відбулися виступи національно-визвольного руху.

2. Визначте країни, які здобули незалежність у міжвоєнний період.

3. Які європейські держави отримали мандати на території в Азійському регіоні за рішеннями Паризької мирної конференції?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота з поняттями

Гандизм — національна філософія, розроблена М. Ґанді в період боротьби Індії за незалежність, що передбачала тактику ненасильницького опору, громадянської непокори владі. Активний протест поєднувався з терпимістю до супротивника. Заперечував боротьбу соціальних груп.

Сатьяграха — тактичний метод М. Ганді, який полягав у тому, щоб ненасильницьким опором досягти незалежності Індії.

Свадеші — це рух, який мав на меті досягнення незалежності від Британської імперії та покращення економічних умов в Індії, шляхом слідування принципам свадеші (самостійності).

Індійський Національний конгрес (ІНК) — індійська політична партія, заснована 1885 р. Після Першої світової війни М. Ґанді перетворив ІНК на масовий рух за незалежність Індії. 1929 р. ІНК очолив Дж. Неру.

«Рух 4 травня» — патріотичний, національно-визвольний рух у Китаї у 1919 р., спрямований проти рішень Паризької конференції щодо Китаю. Гоміньдан — національна партія Китаю, заснована у 1912 р. Сунь Ятсеном.

Робота в групах

• Опрацювати історичну інформацією та з’ясувати причини подій, які відбувалися в Індії.

1-ша група

Міністр у справах індії Монтегю і віце-король Челмсфорд підготували для британського уряду і парламенту доповідь про британську політику в Індії, на підставі якої 1919 р. було прийнято Закон про управління Індією. Цим законом передбачалося символічне розширення складу виборців до центральної та законодавчої асамблеї країни (загалом від 1 до 3% дорослого населення). Індійцям надавали місця у виконавчих радах при віце-королі та губернаторах провінцій для отримання посад міністрів охорони здоров’я, освіти й деяких інших другорядних посад колоніальної адміністрації. Англійці ж повністю контролювали фінанси, армію, поліцію — всі життєво важливі сфери економіки, внутрішньої та зовнішньої політики Індії. Новий закон запроваджував виборчу систему за релігійними куріями і в такий спосіб навмисно роз’єднував і протиставляв індусів і мусульман. Того ж 1919 р. набув чинності закон Роулетта, який передбачав посилення покарань за антиурядову діяльність. Поліції надавалося право заарештовувати, ув’язнювати і судити за зачиненими дверима усіх, кого підозрювали в революційній діяльності.

Запитання

1. Що зумовило загострення відносин між Індією та Великою Британією?

2. Як закони, прийняті англійським урядом, вплинули на ситуацію в країні?

2-га група

Магатма Ґанді про ненасильство

«Для мене ненасильство — не просто філософська категорія, це закон і сутність мого життя...

Людина та її вчинок — речі різні. «Зненавидіти гріх, але не грішника» — правило, яке рідко виконують насправді, хоча воно усім зрозуміле...

Корені мого неспівробітництва — не в ненависті, а в любові... Метою неспівробітництва не є покарання супротивника чи завдання йому шкоди. За моїм неспівробітництвом — ...бажання співробітничати навіть з найгіршим із моїх недругів...

Я не вірю у швидкі ненасильницькі шляхи до успіху. Справжнє добро ніколи не може стати результатом неправди і насильства... Я твердо вірю в те, що воля, завойована кровопролиттям і обманом, — не воля...

Ненасильство — найпотужніша сила, яку має у своєму розпорядженні людство. Вона більш потужна, ніж найпотужніше знаряддя руйнування, створене людською винахідливістю».

Запитання та завдання

1. На чому базувалась ідея ненасильства?

2. Чи можна було досягти незалежності такими методами?

3. Чи поділяєте ви точку зору М. Ґанді?

5. Які його твердження ви не поділяєте?

3-тя група

1. Джавахарлал Неру про «соляний похід»

«По усій країні, у кожному місті і в кожному селі тільки й розмов про видобуток солі, і було винайдено чимало цікавих способів видобутку солі. Ми дуже погано розумілися на цьому, і тому намагалися дізнатися якомога більше з книжок, а потім поширювали листівки, у яких надавали відповідні рекомендації... Нарешті нам пощастило отримати якусь бруднувату речовину, якою ми страшенно пишались і яку продавали з аукціону за фантастичними цінами. Була ця речовина гарною чи поганою — не мало ніякого значення, головне полягало в тому, щоб порушити злочинну соляну монополію, а це нам удалося, хоч якість нашої солі і була низькою. Побачивши, яким величезним ентузіазмом охоплений народ і як видобування солі поширюється усією країною, ніби пожежа в преріях, ми були вражені і присоромлені тим, що засумнівалися в дієвості цього методу, коли його вперше пропонував Ґандіджі (тобто Ґанді; частку «джі» додавали до імен в Індії на знак поваги). І ми дивувалися з надзвичайного уміння цієї людини впливати на маси й примушувати їх діяти організовано».

Запитання

1. Якими були причини цього «соляного походу»?

2. Якими були його наслідки?

2. Із відповідей Ґанді поміщикам зі сполучених провінцій

«... Дозвольте мені вас завірити, що я не буду учасником позбавлення власників та їхньої приватної власності без справедливої причини. Я маю на меті торкнутися ваших почуттів та переконати вас у тому, що ви могли б вживати вашу приватну власність, перш за все, для блага ваших орендарів...

Я працюю для співпраці та координації капіталу й праці, поміщиків та орендарів... Я завжди пояснюю фабрикантам, що вони не є винятковими власниками фабрик, і робітники е рівними пайовиками власності. Також я міг би вам сказати, що власність на вашу землю належить так само селянам, як і вам, і ви не повинні витрачати ваші доходи на розкішне життя, а повинні вживати їх на благополуччя селян. Якщо поміщики зуміють переконати селян у тому, що вони діють для їхнього ж блага, тоді не буде ніякої війни класів. Класова війна чужа самому індійському генію, який здатний створити комунізм, заснований на рівній справедливості для всіх. Рай моїх мрій забезпечує права як князям, так і пауперам. Ви можете бути впевненими, що я використовую всю вагу свого впливу, щоб запобігти класовій війні».

Завдання

1. Проаналізуйте наведені вище документи та з’ясуйте, якими принципами мали керуватися селяни та робітники для розв’язання власних проблем.

2. Як Магатма Ґанді ставився до проблеми приватної власності та майнових прав заможних верств індійського суспільства?

3. Яким чином Магатма Ґанді збирався намагався зберегти громадський мир і спокій в Індії та водночас без застосування насильства розв’язати проблеми суспільства?

Робота з історичними джерелами

1. Листівка, що поширювалась під час демонстрації в Пекіні 4 травня 1919 р.

...Ми, студенти, організовано прямуємо до іноземних посольств, щоб вимагати від усіх країн підтримки, справедливості. Ми сподіваємося, що робітники, торгівці й інші прошарки населення піднімуться й вжитимуть заходи задля скликання національних зборів, захисту національного суверенітету й покарання національних зрадників, бо від цього залежить, чи існуватиме Китай, чи загине.

Усі співвітчизники сьогодні повинні засвоїти ту істину, що не можна змиритись з відторгненням території країни, не можна допустити, щоб народ схилив голову. Країна в небезпеці! Співвітчизники, вставайте!

Запитання та завдання

1. Назвіть основні причини демонстрацій 1919 року.

2. Чи підтримали студентів інші верстви населення Китаю? Чому?

2. «Рух 4 травня»

Рух розпочався з виступу студентів та учнів середніх шкіл Пекіна, які зібралися 4 травня 1919 р. на центральній площі столиці. Вони провели мітинг та демонстрацію протесту з вимогою анулювати поступки Японії («Двадцять одна вимога»), зроблені їй під час війни. Виступ пекінських студентів було підтримано широкими колами китайської молоді та інтелігенції. Він супроводжувався рухом за «нову культуру», наслідком якого стало створення нової письмової мови «байхуа», що відповідала розмовній. Це була справжня культурна й літературна революція, що дала змогу залучити до писемності та полегшити освіту для мільйонів китайців... Значна частина молоді вступила до лав суньятсенівської партії (Гоміньдан) і Комуністичної партії Китаю (КПК)... «Рух 4 травня» сприяв консолідації робітничого класу, що позначилося на його організованих виступах, страйках.

У Шанхаї та інших містах відбулися демонстрації, політичні страйки, бойкотували японські товари. Китайський уряд був змушений заявити про відмову підписати Версальський мирний договір і зняти з посад найбільш ненависних народові прояпонськи налаштованих сановників.

Запитання

1. Проти чого виступали учасники «руху 4 травня»?

2. Які прошарки населення взяли участь у цьому русі?

3. Яких результатів досягли учасники руху?

3. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг) 6 лютого 1922 р.

Стаття 1. Інші держави, що домовляються, окрім Китаю, згодні:

1. Поважати суверенітет, незалежність і територіальну та адміністративну недоторканність Китаю.

2. Надати Китаю цілковиту й нічим не обмежену можливість розвиватися й підтримувати життєздатний і стабільний уряд.

3. Використати свій вплив з метою встановити і підтримувати принцип «рівних можливостей» для торгівлі й промисловості всіх націй на всій території Китаю.

Стаття 3. З метою більш дієвого застосування принципу «відчинених дверей», тобто рівності можливостей, що відкриваються в Китаї для торгівлі й промисловості, всіх націй, інші, окрім Китаю, держави, що домовляються, погодились, що вони не шукатимуть, а рівно і не підтримуватимуть своїх громадян у пошуках: угод, що могли б сприяти встановленню на їхню користь будь-якої загальної переваги в правах щодо торгового чи економічного розвитку в будь-якому певному районі Китаю; таких монополій або переваг, що могли б позбавити громадян будь-якої іншої держави права здійснювати в Китаї законну торгівлю чи промисел або можливості брати участь спільно з китайським урядом чи з будь-якою місцевою владою у будь-яких громадських підприємствах або в підприємствах, що здатні... паралізувати застосування принципу «рівних можливостей».

Запитання

1. Чи залишався Китай за цим документом незалежною країною?

2. Що підтверджує ваші міркування?

Розповідь вчителя про уряд Чан Кайші.

Запитання

1. Чим були зумовлені труднощі здійснення реформ китайським урядом?

2. Які верстви населення виграли від реформ? Припустіть, як це вплине на ситуацію в країні у подальшому.

Розповідь вчителя про китайських комуністів.

Виступ учнів

Презентації дослідження учнів про Махатму Ґанді та Чан Кайші.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда

1. Що спільного і відмінного було в національно-визвольному рухові Індії та Китаю у першій третині XX ст.?

2. Індія та Китай використовували різні методи й засоби досягнення незалежності. Чим була зумовлена така суттєва різниця шляхів розвитку?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підготувати презентації «Мустафа Кемаль Ататюрк — «батько турецького народу» та «Реформи Реза шаха Пехлеві».