Учительська світлиця

Урок 33
Тема. Мистецтво. Олімпійський рух.
Мета: ознайомити учнів з основними ідеями та напрямками тогочасного мистецтва; пояснити, якими
були особливості розвитку театрального мистецтва й кінематографа в цей період; визначити
основні здобутки тогочасної архітектури; охарактеризувати олімпійський рух і розвиток спорту
в міжвоєнні роки; пояснити значення термінів і понять: «абстракціонізм», «фовізм», «кубізм»,
«футуризм», «сюрреалізм», «Додекафонія», «ірраціональний», «функціоналізм»; розвивати вміння
учнів визначати характерні риси розвитку явищ і процесів; виховний аспект уроку реалізується
на підставі знайомства учнів із кращими зразками світового мистецтва 1900—1939 рр.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, настінна карта «Світ у 1900—1939 рр.», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття: абстракціонізм, фовізм, кубізм, футуризм, сюрреалізм, додекафонія, ірраціональний,
функціоналізм.
Основні дати: 1904 р. — створення Міжнародної федерації футбольних асоціацій (ФІФА); 1908 р. — заснування американської кіностудії «голлівуд»; 1917 р. — створення першої професійної спортивної
організації національної хокейної ліги (НХЛ) у Канаді.
Хід уроку
I. Організація навчальнОї діяльнОсті
Учитель інформує учнів про завершення вивчення теми
«Розвиток культури в перші десятиліття ХХ ст.», повідомляє тему
й основні завдання уроку.
II. Перевірка дОмашньОгО завдання
; Запитання та завдання
1. Якими були основні тенденції розвитку літератури й мистецтва
в 1900—1939 рр.?
2. Які нові явища з’явилися в розвитку філософської думки в цей
період?
3. Схарактеризуйте літературні течії цього часу.
4. Порівняйте умови розвитку літератури в тогочасних тоталітарних і демократичних державах.
5. Якими, на вашу думку, були підстави для відзначення письменників Нобелівською премією? Наведіть факти, що підтверджують
вашу точку зору.
III. актуалізація ОПОрниХ знань
; Запитання та завдання
1. Які художні течії розвивалися в мистецтві наприкінці
ХІХ ст.?
2. Назвіть імена видатних діячів і здобутки мистецтва цього періоду.
IV. вивчення нОвОгО матеріалу
; Випереджальне завдання
Продовжіть роботу з таблицею «Культура народів світу 1900—
1939 рр.», розпочату на попередніх уроках.
1. Основні ідеї та напрямки в розвитку мистецтва.
; Розповідь учителя
До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Світ тоді уявлявся гідним його реалістичного зображення. Особистість художника, його смаки та вподобання могли проявитися у виборі жанру, композиції, у переважанні форми чи кольору.
Перша світова війна і післявоєнна нестабільність призвели до
того, що світ утратив гармонійність і раціональність в очах художників, його реалістичне відбиття начебто втратило сенс. Відбулася
зміна у світосприйнятті художника. Вона полягала не в адекватному
відображенні світу, а у виявленні художником його бачення світу.
А таке розуміння світу могло звестися, наприклад, до певного співвідношення ліній і геометричних фігур. Такий вид живопису дістав
назву абстракціонізму. Його засновником був російський художник
В. Кандинський. Сюрреалісти на чолі із С. Далі намагалися зобразити ірраціональний світ. На їхніх картинах, на відміну від картин
абстракціоністів, присутні предмети, які можна впізнати, але інколи
вони дивно виглядають і перебувають у незвичайних композиціях, як
у сновидіннях.
Одним із нових напрямків у літературі та мистецтві був авангардизм, що виник на ґрунті анархічного, суб’єктивного світорозуміння.
Звідси розрив із попередньою реалістичною традицією, формалістичні
пошуки нових засобів художнього вираження. Попередниками авангардизму були модерністські напрямки першої третини ХХ ст. — фовізм,
кубізм, футуризм, сюрреалізм і додекафонія в музиці. Серед представників авангардизму й неоавангардизму можна виділити: художників
П. Мондріана, С. Далі, письменників Р. Десноса, А. Арто, С. Беккета,
композиторів С. Буссоті, Дк. Кейдогса.
Модернізм — основний напрямок мистецтва 1920—1930-х рр.,
що характеризувався розривом з ідейними та художніми принципами
класичного мистецтва. Зародився в цей самий період та охопив усі
види творчості. Художники-модерністи Е. Кірхнер, Д. Енсор, Е. Мунк,
Е. Нольде, В. Кандинський, П. Клес, О. Кокошка пропонували інтуїтивізм та автоматизм у творчому процесі — використання фізичних властивостей геометричних фігур і кольору, відмову від ілюзій простору,
деформацію предметів у зображенні, символи, суб’єктивізм у змісті.
Реалізм у вузькому розумінні — течія в мистецтві, що протистояла модернізму та авангардизму в міжвоєнний період. Її представниками були, зокрема, художники Ф. Мазерель (Бельгія), А. Фужерон
і Б. Таслицький (Франція), Р. Гуттузо (Італія), Г. Ерні (Швейцарія).
; Робота з термінами та поняттями
Абстракціонізм — напрямок у мистецтві ХХ ст., який принципово відмовлявся від зображення реальних предметів і явищ, замінюючи їх вільною грою барв, ліній і форм, за яких сюжет і предмет
лише вгадувалися, передбачалися або й узагалі зникали.
Фовізм — напрямок у французькому живописі початку ХХ ст.,
послідовників якого об’єднувало загальне прагнення емоційної сили
художнього відображення, стихійної динаміки малювання, інтенсивності відкритого кольору й гостроти ритму.
Кубізм — напрямок у мистецтві першої чверті ХХ ст., прихильники якого висували на перший план експерименти з формою — конструювання об’ємної форми на площині, зображення простих стійких
геометричних фігур, розклад складних фігур на прості.
Футуризм — напрямок у європейському мистецтві, переважно
Італії та Росії, послідовники якого прагнули створити «мистецтво майбутнього», не сприймали традиційну культуру («спадок минулого»),
оспівували красу майбутньої епохи індустріалізму, техніки, високих
швидкостей і темпів життя.
Сюрреалізм — авангардистська течія, що виникла спочатку в літературі, а потім поширилася на інші види мистецтва. Її послідовники
проголосили джерелом мистецтва сферу несвідомого (інстинкти, сни,
галюцинації), а художнім методом — суб’єктивні асоціації.
Додекафонія — метод музичної композиції, заснований на запереченні ладових зв’язків між звуками та утвердженні абсолютної
рівноправності всіх 12 тонів хроматичної гами без виділення тоніки.
Ірраціональний — той, якого не можна збагнути розумом; незбагненний, несвідомий.
Важливою рисою в розвитку мистецтва стало те, що ідеї європейських художніх шкіл і течії починають активно переймати митці
Азії, Африки, Латинської Америки. На основі синтезу місцевих традицій і європейської техніки з’являються справжні нові шедеври. Так,
у Мексиці виникає «велика трійка» художників-монументалістів —
Д. А. Сікейрос, Д. Рівера, Х. К. Ороско. У своїх творах, інколи у прямій публіцистичній формі, вони прагнули наочно пояснити соціальні
та історичні проблеми.

Проявом масової культури в мистецтві стала поява кітчу — картинок, статуеток дівчат, тварин, які прикрашали оселі пересічних
жителів.
2. театр і кіно.
; Розповідь учителя
Значних успіхів було досягнуто в царині театрального мистецтва.
Це стосується насамперед країн Західної Європи та США. Хоча театр
став відчувати серйозну конкуренцію з боку кіно, він віднайшов нові
форми мистецького прояву. Після Першої світової війни в Парижі,
Лондоні, Берліні, Нью-Йорку в найпрестижніших місцях почали споруджуватися величезні театри, які вміщали по кілька тисяч глядачів.
У той самий час залишалися невеличкі «камерні» театри, які намагалися задовольнити смаки своїх прихильників. Справжній театральний
бум переживали в США. Тут було засновано театри, у яких працювали режисери Г. Клерман, Е. Казан, Л. Старсберг, Р. Мамулян, актори К. Корнелл, Дж. Баррімор, Х. Хейс, Е. Ле Гальєнн. У репертуарі
були п’єси молодих американських драматургів К. Одетса, Ю. О’Ніла,
Дж. Лоусона, А. Мальци та ін. Незважаючи на це за рівнем осмислення театрального мистецтва й пошуками нових форм вираження провідне місце посідала Європа. Провідною постаттю театрального мистецтва в 1930—1950-ті рр. був німецький драматург Б. Брехт. Він надав
театральному мистецтву авангардистського спрямування, відійшов від
канонів традиційного театру.
Починаючи з 1920-х рр. кінематограф довів, що він є своєрідним мистецтвом. Він поєднав у собі переваги майже всіх традиційних
мистецтв. А поява звуку й кольору збагатила кінематограф елементами літератури, музики, живопису. У перші роки існування кінематографа глядачів приваблювали примітивні мелодраматичні сюжети або
ексцентрична гра талановитих акторів, таких як Чарлі Чаплін. Але
в 1920—1930-ті рр. кінематограф виробив належний тільки йому набір
прийомів, які дозволяли особливим чином впливати на почуття глядачів. Кіно урізноманітнилося: з’явилися історичні, пригодницькі картини, документальне кіно. Кінематограф перетворився на справжню
індустрію. Світовим лідером кіновиробництва поступово стає створена
в 1908 р. американська кіностудія «Голлівуд».
Найвидатнішою постаттю американського кіно в ті роки був режисер Д. У. Гріффіт, який у своїх історичних картинах заклав основи
кіно як самостійного мистецтва. Цьому сприяла діяльність режисерів
Т. Х. Інса, який започаткував фільми-вестерни, і М. Сеннетта, що позначена високою професійною культурою. Найбільшим майстром кінокомедії став Чарлі Чаплін. Найпопулярніші зірки 1920—1930-х рр. —
М. Пікфорд, Д. Фербенкс, Р. Валентіно, Г. Гарбо, Л. Гірш, Б. Кітон,
К. Гейбл, Ф. Астор, Г. Купер, Х. Богарт. У цей час В. Дісней розробив
основи мультиплікаційного фільму. Слід зазначити, що серед фільмів були й такі, що порушували інтелектуальні проблеми, наприклад
«Громадянин Кейн» (1941 р., режисер О. Веллес).
У низці країн склалися власні режисерські й акторські школи зі
своїми особливими традиціями (США, СРСР, Франція, Індія та ін.).
У СРСР розвиток кіномистецтва відбувався в тому самому напрямку, що і в інших країнах, але мав особливості, пов’язані з існуванням тоталітарної держави. У 1920—1930-х рр. було знято фільми «Броненосець “Потьомкін”», «Чапаєв», творили видатні режисери
С. Ейзенштейн, О. Довженко та ін. Кінострічку О. Довженка «Земля»,
що відбивала своєрідність українського народного життя та оспівувала
українську природу, визнано однією з найкращих серед фільмів усіх
часів і народів.
Кінематограф мав величезну пропагандистську роль. Жодні маніфести й гасла не могли зрівнятися з яскравим кінообразом. Актор,
що грав улюбленого кіногероя, перетворювався на справжнього ідола.
Ця особливість кіно стала активно використовуватися тоталітарними
режимами для пропаганди та агітації.
3. архітектура.
; Колективна робота з підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи основні досягнення тогочасної архітектури й продовжуючи роботу з таблицею «Культура народів світу 1900—1939 рр.». Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи
наведений нижче матеріал.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
У мистецтві 1920—1930-х рр. тривав інтенсивний пошук
відповіді на питання про роль і місце людини в суспільстві, про
принципи її взаємодії з навколишнім середовищем і про майбутнє
людства. В архітектурі найбільш популярними були модерністські
течії. Одним із найвидатніших архітекторів тієї доби був В. Ґропіус, який у 1919 р. у Веймарі заснував вищу школу будівництва
й художнього конструювання «Баухауз». Зведена за його проектом
будівля школи з однойменною назвою стала символом довершеності нового стилю — функціоналізму або конструктивізму. У руслі
цієї школи розроблялися естетика функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі та дизайні, принципи формування матеріально побутового середовища засобами пластичного
мистецтва. Творчість представників «Баухауза» справила значний
вплив на мистецтво та архітектуру Європи, Америки, Азії. Спадок
школи нараховує пам’ятки сучасної архітектури, зразки класичного
дизайну, скульптури, сценічні вистави, плакати, фотографії, зразки
оформлення книг тощо.
; Робота з термінами та поняттями
Функціоналізм — напрямок в архітектурі ХХ ст., що виник у Німеччині та Нідерландах, прибічники якого виступали за підпорядкування архітектурних форм їхньому функціональному призначенню.
Французький архітектор Ле Корбюзьє розглядав архітектуру як
складову частину суспільного прогресу й віддавав перевагу розробці
зручних житлових будинків і комплексів, підтримував необхідність
серійного проектування та індустріалізації будівництва. За допомогою
архітектури зодчі намагалися ліквідувати існуючу несправедливість,
удосконалити суспільство. З’явилася ідея розосередити населення великих міст у містах-супутниках, створити «місто-сад». Подібні проекти
здійснювали в Англії, Франції, Голландії. У різних формах ідею гармонійного поєднання людського житла й природи реалізувати в США,
Фінляндії, Чехословаччині, Швеції та інших країнах. Її підхопили
в СРСР, але при цьому випустили сутність, звівши до пропагандистських лозунгів: «Я знаю — город будет, я знаю — саду цвесть, когда
такие люди в стране советской есть!» — писав поет В. Маяковський
у 1929 р. про розбудову міста Кузнецька. Однак і досі там переважає
видобувна й металургійна промисловість, а суспільна інфраструктура
залишається слабкою.
У країнах із тоталітарним режимом мистецтву прагнули накинути ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищепити
символи вічності й непорушності існуючої влади, яка піклується про
добробут народу і його духовну чистоту. В архітектурі й скульптурі Німеччини та Італії втілювалися ідеї беззаперечної покори, національної
та расової зверхності, культивувалися сила і грубість. У СРСР підтримували тих митців, які могли виразніше і переконливіше показати пафос
соціалістичного будівництва й заслуги в ньому більшовицької партії
та її вождів. Видатним явищем інтернаціональної художньої культури
тут упродовж тривалого часу називали скульптурну групу В. Мухіної
«Робітник і колгоспниця», створену спеціально для Всесвітньої виставки
1937 р. в Парижі.
4. Олімпійський рух. розвиток спорту в міжвоєнні роки.
; Розповідь учителя
Завдяки барону П. де Кубертену наприкінці XIX ст. було відновлено проведення Олімпійських ігор. Перші Олімпійські ігри в новітній
історії відбулися в 1896 р. в Афінах. Однак Перша світова війна перервала цю традицію. Після її завершення олімпійський рух відновився
і став набирати популярності. За міжвоєнний період відбулося п’ять
літніх ігор та чотири зимові.
ОЛІМПІйСьКІ ІгРи В МІжВОЄННий ПеРІОД

У 1932 р. стався випадок, коли один спортсмен став одночасно
чемпіоном у літніх (бокс) і зимових (бобслей) іграх. Ним став американець Е. Іген. Найбільшого резонансу, зумовленого могутньою пропагандою, мали Олімпійськи ігри в Німеччині (1936 р.). Нацистський
режим намагався використати їх як могутню пропаганду переваги арійської нації над іншими. Однак перемога чорношкірого американського
бігуна Дж. Оуенса (він завоював чотири золоті медалі) перекреслила ці
плани нацистів, незважаючи на загальнокомандну перемогу німецької
збірної. Хоча українська команда на Олімпійських іграх у міжвоєнні
роки не була представлена (СРСР не брав участь в Олімпійському русі
до 1952 р.), українські спортсмени брали в них участь у складі команд
Польщі, Румунії, Чехословаччини, Латвії, США, Канади. Серед українців, що здобули олімпійське золото, були кіннотник А. Круликевич,
шабліст Т. Фрідріх.
Олімпійські ігри дали могутній поштовх розвитку спорту.
У 1920—1930-ті рр. спорт перетворився на загальне захоплення. У тоталітарних державах (Італії, Німеччині, СРСР) він став своєрідним
культом, формою вираження могутності нації, режиму. У 1920-ті рр.
стрімко набирає популярності футбол, на сьогодні найпопулярніший
вид спорту. Від 1930 р. починають регулярно проводитися чемпіонати
світу. Перший відбувся в Уругваї, де місцева команда і стала першим
чемпіоном. Під час наступних чемпіонатів (1934, 1938 р.) кубок чемпіонів вибороли футболісти Італії. Особливістю розвитку спорту в міжвоєнні роки стало те, що він починає ставати професійним. У 1917 р.
в Канаді виникає перша професійна спортивна організація Національна хокейна ліга (НХЛ).
V. закріПлення нОвиХ знань
Пропонуються два варіанти проведення цього етапу уроку.
І ВАРІАНТ
Обговорення результатів роботи учнів із таблицею «Культура народів світу в 1900—1939 рр.»
ІІ ВАРІАНТ
; Бесіда за запитаннями
1. Який художник став засновником абстракціонізму?
2. Що таке сюрреалізм?
3. Який напрямок уважається основним у мистецтві 1920—1930-х рр.?
4. Коли було засновано кіностудію «Голлівуд»?
5. Назвіть найпопулярніших кінозірок 1920—1930-х рр.
6. Що таке функціоналізм?
7. Назвіть видатних архітекторів цієї доби.
8. Коли Олімпійські ігри відбулися в нацистській Німеччині?
9. У якій країні було створено першу професійну спортивну організацію?
IV. Підсумки урОку
9 Творчість митців 1920—1930-х рр. характеризувалася зіткненням
і переплетенням двох тенденцій. Перша полягала в прагненні
митців утекти від дійсності до формальної передачі суб’єктивного
сприйняття оточуючого світу. Ці тенденції знайшли своє відображення в абстрактному мистецтві, основними стильовими
напрямками якого в 1920-ті рр. були супрематизм, дадаїзм,
а в 1930-ті рр. — сюрреалізм, послідовники якого прагнули підкреслити протиріччя і багатогранність існування людини. Друга
тенденція була пов’язана з бажанням митців проявити приховану
красу оточуючих предметів, домогтися реалізму у відображенні
гармонії світу (різноманітні течії реалізму й експресіонізму).
9 Для 1920—1930-х рр. характерним став поділ культур на масову
й елітарну. Масова культура була розрахована на широкі верстви
населення. У тоталітарних державах вона стала інструментом
маніпуляції суспільною свідомістю. Елітарна культура стала доступною для верхівки суспільства.
VII. дОмашнє завдання
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Підготуватися до уроку узагальнення за темами «Росія — СРСР
у 1917—1939 рр.», «Країни Центральної та Східної Європи в умовах 1920—1930-х рр.», «Країни Сходу та Латинської Америки»,
«Міжнародні відносини 1930-х рр. Назрівання Другої світової
війни», «Розвиток культури в перші десятиліття ХХ ст.».