Учительська світлиця

УРОК 68. УРОК ПРАКТИЧНОЇ РИТОРИКИ. МИСТЕЦТВО ВІДПОВІДАТИ НА ЗАПИТАННЯ

Мета (формувати компетентності): предметні: правила ведення суперечки, вміння ставити різноманітні запитання, готуватися до суперечки; ключові (уміння вчитися: навички оцінювання; комунікативні: толерантне ставлення до думок і почуттів навколишніх; інформаційні: уміння шукати, аналізувати, перетворювати, застосовувати інформацію для розв'язання різноманітних проблем; загальнокультурні: пізнання особливостей національної та загальнолюдської культури, духовно-моральних основ життя).

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь (урок практичної риторики).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

Інтелектуальна розминка

► Зі слів побудуйте крилатий вислів. Поясніть, як ви його розумієте. Той дурень протягом п’яти хто його не ставить своє життя все

хто задає питання дурень хвилин той.

(Той, хто ставить питання, дурень протягом п’яти хвилин, той, хто його не ставить, дурень все своє життя (Китайська приказка).)

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Дидактична гра «Дешифрувальник»

► Викресліть зайві букви Є і розшифруйте тему уроку, запишіть її в зошиті. Визначте мету і завдання уроку.

МЄИСЄТЕЦЄТЄВО ВЄІДЄПЄОВЄІДЄАТЄИ НЄА ЗЄАПЄИТЄАНЄНЯ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Марафон запитань (Бійцівський клуб)

► Пригадайте правила ведення суперечки. Прочитайте твердження-правило, отримане вами в конверті, сформулюйте до нього запитання і задайте його супернику. Перемагає той, хто найбільш точно сформулював запитання.

Ніколи не треба дискутувати чи сперечатися з приводу тем, понять, що є аксіомами і не потребують доведення. Такі теми не дають простору, перспективи для розгортання думки, дискусія «захлинеться», опоненти не зможуть себе показати. Слід обирати теми, що «потребують роботи думки» (Аристотель).

Пам’ятайте, що основною і найкращою метою всіх без винятку суперечок є змусити супротивника думати так, як ви, прийняти вашу позицію. Ця висока і, на ваш погляд, благородна мета потребує від вас стратегії і тактики.

Ніколи не викладайте відразу всі положення, тези чи аргументи. Тут монологи не потрібні. Ніби намацуючи дорогу, виберіть одне, але добре сформульоване положення. Послідовно додавайте по одному тези й аргументи, але завжди майте про запас що сказати.

Угамуйте хвилювання, страх, бо інакше вони пригальмують вашу думку. Пам’ятайте: тут, як у монолозі, чим більше хвилюватиметесь, тим гірше думатимете і говоритимете. Переляканого пожаліють, але не пошанують. Потім, коли повернеться спокій і твереза думка, відчуєте незадоволення собою і помітите свої помилки та упущення.

Будьте уважними до опонента, суперника, конкурента, запам’ятовуйте не тільки те, що він каже, а й те, що казав раніше. Помітивши суперечність у його висловлюваннях, повертайтеся до раніше сказаного ним та вже забутого і методом сократівської іронії заженіть у кут: ставте запитання, поки він не стане сам собі заперечувати.

Не підмінюйте тему суперечки і не дозволяйте опонентові це робити, якщо сперечаєтеся чесно. Перескакуючи з однієї теми на іншу, жодної не розглянете вичерпно, і не буде з чого робити висновок. Упорядкуйте спочатку всі питання теми і послідовно обговорюйте кожне, виділяючи результат одним реченням, а потім з цих речень сформулюєте висновки.

Не намагайтеся все заперечувати. Використайте прийом умовного схвалення, при якому можна погодитися з певними положеннями опонента. Станьте ніби на його позицію, але потім заперечте йому у найсуттєвішому. Так ви пом’якшите йому біль за втраченою позицією.

Уникайте суперечок про те, чого добре не знаєте. Учіться вчасно переводити розмову в інше русло. Майте для цього якісь заготовки, свіжі новини, події, факти, сенсації, приказки, дотепи тощо, але не смійтеся зі своїх жартів, хай інші з них сміються.

Будьте завжди готовими не тільки до кроку вперед, але й до кроку назад, не соромтеся вибачитися, перепросити. Заспокойте себе тим, що, добре підготувавшись, ви іншим разом надолужите втрачене.

Якщо дискусія чи полеміка публічна, не забувайте про аудиторію, залучайте її до паритету (діти знають.., слухачі підтвердять.., учні пам’ятають...), але дуже шанобливо і не висловлюйте негативних оцінок.

Намагайтеся основні положення, поняття, дефініції, ознаки повторити, підкреслити в різних контекстах кілька разів із тим, щоб ваша позиція запам’яталася і закріпилася.

Пам’ятайте, що, як і в монологічній промові, головним у діалогічному спілкуванні (і суперечці) є тези й аргументи. Для діалогу вони мають бути дуже короткими, точними і «ударними». Тези формулюються за принципом актуального членування речення: тема (дане) — рема (нове).

Аргументація має будуватися на причиново-наслідкових зв’язках і законах формальної логіки: це є так тому-то...; якщо це є таким, то...

Найкращими аргументами у суперечці є доказові положення, точні факти і цифри, конкретні явища, події.

Завжди починайте розмову якомога приємнішим, спокійнішим і тихішим тоном, щоб був простір для наростання суперечки і щоб завжди відчували, що є можливість підвищення тону, але ніколи не підходьте до межі підвищення тону, не зривайтеся на крик, бо смішно виглядатимете в очах присутніх. Зробіть очевидну паузу і, якщо не зможете приємним, то хоча б байдужим тоном обов’язково завершіть розмову (на жаль, Ви мене не зрозуміли, шкода, що ми не домовилися, це втрата для мене, як, можливо, і для Вас, продовжимо розмову наступним разом; шкода, що ніхто з нас не переконав іншого).

У розпалі суперечки, коли можуть злетіти з уст недобрі, злі, останні слова, негайно зупиніться (глибоко дихайте носом). Пам’ятайте, що після будь-якого конфлікту з суперником доведеться миритися і щось прощати, тоді самому буде незручно за різні слова. Коли настрій поганий, не дискутуйте, бо все одно програєте, й уникайте ситуацій «з’ясування стосунків».

Продумайте тактику відступу, відкладання на потім — нащадок неуспіху чи поразки (Сьогодні справді ще не час, але..., Ми до цього ще повернемося пізніше, а зараз..., Ви самі з часом переконаєтеся...).

У разі поразки ведіть себе чемно і гідно. Придумайте варіанти: хотів переконатися в тому, що Ви знавець; Ви для мене зразок для наслідування, я поступаюсь Вам, залишаючись при своїх переконаннях, і все).

В усіх випадках, навіть образливих для вас, пам’ятайте про мовний етикет. Мило привітавшись поширеним звертанням, зробіть опоненту комплімент, запевніть його у своїй повазі, почніть розмову з нейтральних коротких тем (погода, час, дорога, люди), непомітно і м’яко підходьте до основної теми. У процесі дискусії також не забувайте кілька разів звернутися до опонента (на ім’я, ім’я і по батькові, шановний, друже, мій опоненте тощо), перепросіть, запропонуйте щось, висловіть свої наміри в бажаній формі (я б хотів почути, чи міг би я спитати Вас).

Пам’ятайте про ввічливість і пошанні мовні формули навіть тоді, коли програєте суперечку. Програвайте красиво — це також одна з ваших перемог.

Перевірка домашнього завдання (пошукових та творчих завдань) (складених сенквейнів, проаналізованих зрізків полеміки)

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Інформаційний дайджест (групова робота)

► Прочитайте. На яку функцію запитань указано в тексті?

► Які різновиди запитань описано?

► Складіть схему-опору.

Щоб розраховувати на успіх у полеміці, потрібно також мати чітке уявлення про логічну структуру і види запитань та відповідей, про специфіку їх застосування в суперечці.

Відомо, що проблеми формулюються у вигляді запитань. Усі запитання щодо їх логічної структури і ролі можна віднести до двох видів. Перший вид — це запитання, що уточнюють, або закриті запитання, які спрямовані на з’ясування істинності чи хибності висловленого в них судження. Граматичною ознакою закритих запитань є наявність у реченні частки «чи»: «Чи правильно, що...?». Оскільки в запитанні цього виду вже міститься судження, яке цікавить, то пошук відповіді завжди обмежений двома альтернативами: «так» чи «ні». Вони ведуть до створення напруженої атмосфери в бесіді, оскільки різко звужують «простір і для маневру» у співбесідника. Такі запитання можна застосувати разом з чітко визначеною метою. Ці запитання спрямовують думки співрозмовника в одному, установленому нами напрямку і націлені безпосередньо на прийняття рішення.

Закриті запитання мають значний вплив і добре заміняють усі констатації і ствердження. У цьому плані найбільш вражаючими є так звані двійні закриті запитання, наприклад: «Чи слід призначити нашу зустріч вже на цей тиждень, чи перенесемо її на наступний?» Така форма запитання пропонує співрозмовнику і третю можливість — довгу відстрочку. У постановці подібних питань криється небезпека, що в співрозмовника складається враження, мовби його допитують, центр навантаження бесіди зміщується в наш бік, а співбесідник не має можливості висловлювати розширену думку.

Закриті запитання рекомендується ставити не тоді, коли нам потрібно отримати інформацію, а тільки в тих випадках, коли хочемо прискорити отримання згоди чи підтвердження раніше досягнутої домовленості (наприклад: «Чи згодні Ви, що ...?»).

Другий вид — запитання, що заповнюють прогалини знань, або відкриті запитання. Вони спрямовані на з’ясування нових властивостей і якостей предметів та явищ, які цікавлять слухачів. Граматична ознака таких запитань міститься в наявності в них запитальних слів: хто, що, де, коли, як і т. ін. На ці питання неможливо відповісти «так» чи «ні», вони потребують пояснення. Вони містять слова «що», «хто», «як», «скільки», «чому». Приклади таких запитань:

· Яка Ваша думка з цього питання?

· Яким чином Ви дійшли такого висновку?

· Чому Ви вважаєте, що...?

За допомогою такого типу запитань мета передачі інформації реалізується більш вільно, ніж у закритих запитаннях, оскільки ми дали нашому співрозмовнику можливість маневрування і підготували до розширеного виступу.

У цій ситуації ми втрачаємо ініціативу, а також послідовність розвитку теми, бо бесіда може повернути в русло інтересів і проблем співрозмовника. Небезпека полягає також у тому, що можна взагалі втратити контроль над ходом бесіди.

Щоб розширити рамки і забезпечити безперервність відкритого діалогу, можна використовувати дзеркальне запитання. Воно полягає в повторенні із запитальною інтонацією частини ствердження, яке тільки що було виголошено співрозмовником, щоб примусити його побачити своє ствердження з іншого боку і продовжити свою розповідь.

Дзеркальне запитання дозволяє створювати в бесіді нові елементи, що надають діалогу достеменний сенс, не вступаючи в протиріччя зі співрозмовником. Це дає кращі результати, ніж круговорот питань «чому?», які зазвичай викликають захисні реакції, пошуки надуманої причинності, чергування обвинувачень і самовиправдовувань і в результаті призводять до конфлікту.

Риторичні запитання. Це запитання, відповідь на які очевидна для всіх присутніх. Їх мета — активізувати аудиторію, указати на нерозв’язані проблеми чи забезпечити підтримку нашої позиції з боку учасників бесіди шляхом мовчазної згоди.

Переломні питання. Вони підтримують бесіду в чітко встановленому напрямку або ж порушують цілий комплекс нових проблем. Якщо співрозмовник коректно і змістовно відповідає на такі питання, то відповіді зазвичай дозволяють виявити слабкі місця його позиції. Наведемо приклади: «Як Ви уявляєте собі...?», «Як Ви вважаєте, чи потрібно радикально змінювати.?», «Як насправді у Вас справи з.?».

Подібні питання ставлять у тих випадках, коли вже отримали досить інформації з однієї проблеми і хочуть переключитися на іншу або ж коли відчули опір співрозмовника й намагаються обійти складні місця. Небезпека в цих ситуаціях полягає в порушенні рівноваги між співбесідниками. За наполегливого використання таких запитань співрозмовник може підвести їх до закритих відповідей «так» чи «ні».

Запитання для обмірковування. Вони спонукають співбесідника розмірковувати, ретельно аналізувати і коментувати те, що було складно. Прикладами є такі запитання: «Чи правильно я зрозумів Ваше повідомлення про те, що.?», «Чи вважаєте Ви, що.?». Мета цих питань — створити атмосферу взаєморозуміння, це часто дозволяє досягнути проміжних результатів.

Зрозуміло, що застосування техніки опитування можливо тоді, коли нам потрібно отримати від співрозмовника професійну інформацію і коли наша мета полягає в тому, щоб краще пізнати і зрозуміти його. Окрім того, за допомогою запитань ми максимально активізуємо співбесідника, надаємо йому можливості самоутвердитися, чим полегшуємо вирішення свого завдання.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

Полемічний двобій

► Визначте мету, предмет суперечки на тему: «Гроші. Навіщо збирати? Де зберігати? На що витрачати? Як заощаджувати?». Що ви думаєте з приводу цієї проблеми?

► Сформулюйте якнайбільше запитань суперникові.

► По черзі (за раундами) задавайте один одному запитання і відповідайте на питання суперника.

► Користуючись здобутими на уроці знаннями, схарактеризуйте запитання й відповіді однокласників. Визначте переможців.

Мікрофон

► Підтвердьте чи спростуйте твердження.

Польському логікові Н. Пщеловському належить таке спостереження: «Так само, як хімічна реакція в низці випадків відбувається швидше при підвищенні температури, рослини ростуть швидше в теплі, так і переконувати людей легше в атмосфері симпатії».

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Інтерактивна вправа «Рефлексія»

· Який із видів роботи на уроці вам найбільше сподобався?

· Чого не вдалося досягти?

· Наскільки ви впоралися з поставленим завданням?

· Які виникли труднощі під час уроку?

Незакінчене речення

► Закінчіть речення.

На думку Плутархa, є три способи відповідати на питання: сказати необхідне, відповідати з привітністю і .... (наговорити зайвого).

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (З ІНСТРУКТАЖЕМ)

► Виконайте вправу за підручником.

► Творче завдання. Напишіть есе «Мовна мода — це добре чи погано?»

► Пошукове завдання. Доберіть цікаву інформацію про мовну моду.