Учительська світлиця

УРОК 66. УРОК ПРАКТИЧНОЇ РИТОРИКИ. ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ СУПЕРЕЧКИ. АРГУМЕНТИ Й ДОКАЗИ

Мета (формувати компетентності): предметні: суть понять «суперечка», «теза», «аргумент», «сильний аргумент», «слабкий аргумент, вміння добирати аргументи на підтвердження чи спростування висловленої тези; аналізувати чужі аргументи; висловлювати припущення про недостовірність аргументів; виявляти сильні й слабкі аргументи; ключові: уміння вчитися: уміння організовувати, планувати, аналізувати, оцінювати власну навчально-пізнавальну діяльність; комунікативні: навички роботи в групі; інформаційні: навички роботи із джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення досягти високого результату).

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь (урок практичної риторики).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

Інтелектуальна розминка

► Прочитайте афоризм. Поясніть його зміст.

У суперечці народжується істина (Сократ).

► А чи справді народжується?

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робочий лист планування навчання

□ Я ставлю перед собою таку мету — для цієї теми / на сьогодні тощо: ...

□ Сьогодні я буду вирішувати такі завдання: ...

□ Я особливо зацікавлений у: ...

□ У мене виникають труднощі з: ...

□ Я створив такий план: ...

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Фронтальна бесіда

· Пригадайте, що розуміють під суперечкою.

· Які різновиди суперечок ви знаєте? Дайте визначення.

· Чим вони відрізняються?

· Наведіть приклади суперечок, представлені у творах художньої літератури (за домашнім завданням).

· Назвіть можливі теми для дискусії (за домашнім завданням). Поясніть свій вибір.

Практична робота в парах (тестування)

► Дайте відповіді на запитання тесту (відповідайте «так» або «ні») і з’ясуйте, чи вмієте ви сперечатися.

Тест «Чи вмієте ви сперечатися?»

1. Чи часто Ви сперечаєтесь із друзями, знайомими? (Так — 2, ні — 0)

2. Чи буває так, що в суперечці Ви перестрибуєте з однієї теми на іншу? (Так -2, ні- 0).

3. Чи доводилося Вам піднімати голос у суперечці? (Так — 2, ні — 0).

4. Чи часто Ваші співбесідники йдуть ображеними? (Так — 2, ні — 0).

5. Чи легко Вам вдається підшукувати слова в гарячій суперечці? (Так — 2, ні — 0).

6. Чи буває так, що Ви сперечаєтеся про речі, у яких некомпетентні? (Так — 2, ні — 0).

7. Чи вважаєте Ви, що в суперечці обов’язково отримати перемогу? (Так- 2, ні — 0).

8. Чи буває так, що в суперечці Ви переходите «на особистість»? (Так — 2, ні — 0).

9. Чи будете Ви доводити тезу, яку неможливо довести (наприклад, який фрукт смачніший)? (Так — 2, ні — 0).

10. Перед Вами — явно збуджена людина, яка несе нісенітниці. Чи вступите Ви з нею в суперечку? (Так — 2, ні — 0).

11. Чи видозмінюєте Ви свою поведінку в суперечці у зв’язку з тією чи тією реакцією свідків суперечки? (Так — 0, ні — 1).

12. Чи буває так, що в кінці суперечки Ви не можете пригадати, через що вона почалася? (Так — 2, ні — 0).

13. Чи перебиваєте Ви свого співбесідника в суперечці? (Так — 2, ні — 0).

14. Чи виражаєте Ви свою згоду зі співбесідником в категоричній формі? (Так — 2, ні — 0).

15. Чи кажуть Вам «з тобою говорити даремно», «тебе не перепреш», «з тобою важко говорити» і т. д.? (Так — 2, ні — 0).

16. Чи буває, що Ви, не погоджуючись із якимись доводами опонента, перестаєте його слухати і починаєте підшукувати заперечення? (Так — 2, ні — 0).

17. Чи було таке, що Ви відчували почуття ніяковості за людину, яка програла в суперечці, свідком якої Ви стали? (Так — 0, ні — 2).

18. Якщо Ви відчули в суперечці, що Ви не праві, чи можете Ви визнати це? (Так — 0, ні — 2).

19. Тема явно не варта суперечки, але Вас провокують прийняти в ній участь. Чи будете Ви сперечатися? (Так — 2, ні — 0).

20. Чи вступаєте Ви в суперечки з незнайомими людьми на вулиці, у транспорті, магазині? (Так — 2, ні — 0).

Результат

Менше 8 балів. Ви прагнете уникати суперечок, а якщо все ж таки доводиться відстоювати свої погляди, то робите це спокійно, не ображаючи співбесідника. Ви — коректний та приємний співбесідник.

9-12 балів. Ви не ухиляєтеся від суперечок, але прагнете сперечатися за принциповими питаннями, оскільки не завжди контролюєте свою мову та поведінку. Потім нерідко каєтеся у своїх репліках... Витриманості та коректності в полеміці Вам не вистачає.

30-38 балів. Ви постійно вступаєте в суперечки, не відрізняючи головного від другорядного. Вас не хвилює істина, Ваша мета — отримати в суперечці перемогу, довести, що саме Ваші погляди правильні. Ви — небажаний опонент для більшості людей. Потрібно менше сперечатися.

Проблемне питання

· Грецький філософ Зенон називав суперечку з метою переконання опонента тактикою розгорнутої долоні, а суперечку заради перемоги —тактикою стиснутого кулака. Поясніть, чому.

· Чи потрібно дотримуватися правил під час суперечки?

Групова робота

► Спробуйте скласти правила, якими слід керуватися під час суперечки.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з текстом

► Прослухайте матеріал і з’ясуйте, яких правил слід дотримуватись під час суперечок? Перевірте, чи збігаються вони з тими, що ви записали? За потреби, внесіть правки.

Культура ведення полеміки виявляється в тому, щоб не вести полеміку з людиною, яка некомпетентна в цьому питанні, і тоді, коли це недоцільно, (наприклад, якщо політичне запитання, поставлене слухачем, цікавить тільки його одного). В останньому випадку ліпше подякувати слухачеві за висловлену думку і продовжити розмову з ним наодинці. Не варто сперечатися з несуттєвої для справи проблеми. Нарешті трапляються люди, суперечка з якими гірше зубного болю. Це особи, упевнені в тому, що можуть існувати тільки дві думки: їхня власна і неправильна. Не всі здатні зрозуміти і прийняти іншу позицію.

Є і поціновувачі словесних поєдинків, для яких перемога в суперечці —самоціль, і охочі працювати на публіку.

Приречена на невдачу суперечка з людиною, яка настроєна проти опонента як особистості.

Украй важко переконати партнера, якщо він зацікавлений у протилежному висновкові.

Неабияке значення для проведення суперечки і прийняття рішень має обстановка ведення суперечки: чи підходить місце, чи достатньо часу для обговорення питання, чи немає знервування й напруги в сторін, що сперечаються. Тому, якщо з’ясувалось, що співрозмовник має протилежну думку, перш ніж починати полеміку, слід запитати в себе самого таке:

1. Що станеться, якщо партнер залишиться при своїй думці?

2. Чи хочу я обговорити питання, чи неодмінно довести свою правоту?

3. А може, не маю рації я?

4. Чи дозволяють обставини вести полеміку?

5. Чи готовий я до суперечки? Достатньо я компетентний у цьому питанні, щоб обґрунтувати власну думку і спростувати протилежну? Чи володію собою, чи доброзичливо ставлюся до партнера,щоб гідно вести полеміку?

6. Чи достатньо я знаю свого співрозмовника, щоб сперечатися з ним: зможу я дібрати ті докази, які на нього вплинуть?

7. Чи немає у партнера особистої зацікавленості в тому, що він стверджує? Розпочинати полеміку можна, лише добре продумавши її доцільність і зваживши свої шанси на успіх.

Диктант інформаційної дії

Відомий філософ Сократ — один із засновників Школи Риторичної Грамоти, ввів для своїх учнів спеціальні уроки, які назвав Уроками Еристики, тобто уроками справедливої, чесної суперечки. А проходили такі дискусії у формі діалогу.

Були виділені основні правила ведення такого діалогу-суперечки:

1) Не сперечайся через дрібниці, без причини.

2) Пам’ятай завжди, про що сперечаєшся — предмет суперечки.

3) Май завжди під час суперечки приклади і докази.

4) Проводь суперечку достойно: будь спокійним, ввічливим, поважай чужу думку.

Складання пам'ятки

► За поданим текстовим матеріалом складіть пам’ятку.

Під аргументацією розуміється процес наведення доказів, пояснень, прикладів для обґрунтування будь-якої думки перед слухачами або співрозмовником.

Теза — це головна думка виступу, головне твердження оратора, яке він намагається обґрунтувати, довести.

Аргументи — це докази, що наводяться в підтримку тези: факти, приклади, затвердження, пояснення, все, що може підтвердити тезу.

Від тези до аргументів можна поставити питання Чому?, а аргументи відповідають: Тому, що.

Телевізор дивитися корисно — теза виступу.

Аргументи — тому що:

З телевізора ми дізнаємося новини.

По телевізору повідомляють прогноз погоди.

По телевізору ми дивимося навчальні програми.

По телевізору показують цікаві фільми.

Аргументи бувають двох типів: «за» (за свою тезу) і «проти» (проти чужої тези).

Аргументи «за» повинні бути:

□ правдивими, спиратися на джерела і авторитети

□ доступними, зрозумілими, у системі.

Можна виділити ряд типових аргументів, які вважаються сильними в більшості випадків. До таких аргументів зазвичай відносять ті, що відображають об’єктивну реальність.

Аргументи «проти» повинні бути переконливими:

□ наукові аксіоми;

□ положення законів та офіційних документів;

□ закони природи;

□ висновки експертів;

□ посилання на визнані авторитети;

□ цитати з авторитетних джерел;

□ свідчення очевидців;

□ статистичні данні.

Оптимальне число аргументів — 3.

Правила ефективної аргументації:

□ Звертайтеся до фактів і прикладів, що викликають емоції, а не до самих емоцій.

□ Не зловживайте логічним тиском.

□ Звертайтеся до життєво важливим для слухачів фактів («це допоможе вам зберегти здоров’я»).

□ Персоніфікуйте свої ідеї (перетворюйте обговорення ідей в обговорення людей). У логіці такий аргумент називається «аргумент до людини». Відволікайтеся у викладі від основної теми, дайте можливість слухачам трохи розслабитися.

□ Використовуйте парадоксальні аргументи. Гельвецій писав: «...бувають люди, яких треба приголомшити, щоб переконати». Такий спосіб частіше зустрічається в рекламі.

□ Демонструйте деяку перевагу над слухачами (показуйте свою освіченість, цитуйте відомих художників слова, помірно використовуйте іноземні слова і терміни). Цей аргумент називають «аргумент до невігластва».

□ Будьте лаконічні.

□ Використовуйте цифри.

□ Використовуйте гумор.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

Робота з текстом

► Опрацюйте текст, відобразивши його суть у вигляді опорних слів і речень. Відтворіть зміст тексту, змінивши порядок його викладу, але дотримуючись логічних зв’язків між мікротемами. Скільки їх?

Уміння переконувати потребує глибоких знань, умінь, життєвої мудрості і є необхідною складовою більшості публічних виступів. Досвід спілкування між людьми засвідчує, що домогтися, аби співбесідник змінив свою думку, набагато легше, ніж змінити його переконання, тому що переконання складаються протягом тривалого часу і становлять систему поглядів, пов’язаних між собою в єдине ціле, тоді як окрема думка, що не зачіпає переконань, є короткочасним феноменом і порівняно легко змінюється.

Дуже нелегко змінити риси характеру людини, такі, наприклад, як авторитарність, агресивність, егоїзм, аморальність, потяг до пиятики, азартних ігор тощо, тому що за ними стоять певні типи світогляду і комплекс мотивів, бажань, спонук. Проте в принципі й така зміна можлива, але вона потребує докорінної перебудови внутрішнього світу людини, що не так легко зробити. У цьому разі покладатися лише на аргументи не можна, а слід ураховувати цілий комплекс показників, від яких залежить зміна поглядів людей.

Ученими-психологами було встановлено, що на дієвість аргументів під час переконування впливають такі чинники:

1) характер джерела інформації, тобто того, хто переконує;

2) характер самої справи, тобто переконливість того, про що говориться;

3) характер групи (тобто її склад і погляди), яку переконують;

4) характер і важливість погляду, який має бути змінений;

5) характер слухачів.

До людини, яка переконує, слухачі можуть ставитися: а) з довірою; б) із сумнівом; з) з недовірою.

Довіру викликає зазвичай авторитетна людина, яку добре знають. А до незнайомця найчастіше ставляться із сумнівом чи недовірою, які він долає пристойним зовнішнім виглядом, приємними манерами, поведінкою, вмінням встановлювати із слухачами контакт, впевненістю у відстоюванні своїх поглядів. Окрім того він має враховувати, наскільки його погляди розходяться із поглядами аудиторії. Якщо розбіжність у поглядах значна, то слід добирати аргументи особливо ретельно, щоб вони відповідали рівню поінформованості, світогляду, інтересам, бажанням слухачів.

Зокрема, щоб ваші слова прийняли на віру, ви повинні бути визнаним з обговорюваного питання фахівцем або ж посилатися на авторитет, але не абстрактно, а вказуючи прізвище авторитетної людини, компетентність якої з проблеми, що розглядається, не підлягає сумніву.

Вагомою формою доказу може бути аргумент, який вказує на взаємозалежність причини й наслідку. При цьому така закономірність повинна бути науково обґрунтованою, а не спиратися на випадковий збіг обставин. Наприклад, зустріч з чорною кішкою не віщує нічого неприємного, хоч такий забобон існує.

Іншою формою доказу є аргумент, побудований на аналогії. Він ґрунтується на тому, що два предмети, схожі в чомусь одному, можуть бути схожими і в чомусь іншому. Проте цей доказ не завжди може бути надійним.

Процес аргументації може здійснюватися у формі індукції або дедукції.

Якщо обирається індукція, то на основі низки повторюваних фактів формулюється загальний закон. Наприклад, досвід переконує, що усі біологічні особини існують тільки протягом певного відрізку часу, тому робиться загальний висновок: вони смертні. Дедуктивний спосіб доведення істини здійснюється навпаки: від загального до часткового. Так, на основі закону про смертність біологічних істот ми можемо зробити достовірний висновок, що серія фільмів про так званих безсмертних є фантастичною і не має ніякого реального ґрунту.

Істотне значення має кількісний склад слухачів і ступінь знайомства з ними. Так, якщо переконувати потрібно небагатьох знайомих людей, то незрівнянно легше врахувати їхні індивідуальні особливості й досягти успіху. Коли ж аудиторія велика, у першу чергу слід зважати на те, що їх об’єднує (професія, вік, рівень освіченості, ступінь згуртованості тощо). Наприклад, наукові працівники першорядного значення надають логічним доказам, а для менш освічених людей вияви почуттів важать більше за докази. Вони з більшою готовністю змінюють свої погляди, коли їхні друзі чи члени їхньої групи погоджуються з тим, у чому їх намагаються переконати. Важливе значення має достатня кількість яскравих життєвих прикладів.

Давно відома також така закономірність: чим поважніша за віком людина, тим менше ймовірності, що вона поміняє свої погляди, і навпаки: молодих людей значно легше переконати, ніж старших за віком.

Зазвичай люди намагаються відкинути інформацію, яка не узгоджується з їхніми звичками чи особливостями характеру (курець не любить слухати аргументи про шкідливість куріння, а лінивий — заклики до праці). У таких випадках найдієвішими є сугестивні методи, коли особі непомітно нав’язують якусь думку, що потім викликає реакцію, відповідну певним навичкам чи прагненням цієї особи. Наприклад, значно більшого ефекту ми досягнемо, якщо в спілкуванні з курцем підкреслимо силу його характеру і висловимо впевненість, що завдяки цьому він спроможний успішно подолати шкідливу звичку, а лінивому висловимо щире захоплення його здібностями, чим і спонукатимемо його до діяльності. У цих випадках ми використовуємо відомий психологічний феномен: прагнення людини до визнання. Якщо стимулювати й задовольняти це прагнення, то воно дає чудодійні результати.

Слід зважити також на те, що переконати людину легше під час дискусії, ніж у процесі лекції, але щоб дискусія була плідною, необхідно на її початку уточнити зміст невідомих слів, термінів, абстрактних понять, які входять до складу тези, що доводиться; визначити головні проблеми і зосередити зусилля на їх розв’язанні, знехтувавши другорядними. У процесі дискусії зважайте на слушні аргументи опонента і визнавайте їх, це спонукатиме опонента зважити й на ваші аргументи. У разі перемоги не тріумфуйте, щоб опонент не відчував гіркоти поразки, не озлоблювався проти вас, а навпаки — відчував ваше людяне ставлення до нього, що допоможе йому відмовитися від хибних переконань. Добре буде, якщо вам вдасться переконати учасників дискусії, що відстоювана думка є результатом спільних зусиль пошуку істини усіх, хто брав участь у диспуті.

Групова робота (метод «Прес»)

► Проаналізуйте поради, наведені у книзі І. Томана «Мистецтво говорити», і визначте, чи всі з них стосуються теми уроку.

► Укажіть на зв’язок між порадами і окремими мікротемами попереднього тексту.

► Які з порад уточнюють, доповнюють, збагачують його зміст?

► Запишіть, на вашу думку, найбільш слушні поради.

1) Цікавтеся людьми, що вас оточують, їхньою роботою, турботами й радощами.

2) Уживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: «даруйте», «перепрошую», «дякую», «будь ласка» і т. ін. Не чекайте на виняткові події та виняткові вчинки, щоб висловити своє визнання.

3) Намагайтеся похвалити людину за кожну дрібницю, яка вам сподобалася, за найменші успіхи в роботі.

4) Вимовляйте слово «ви» голосно, а слово «я» — пошепки.

5) У деяких випадках доцільно визначити позицію партнера за допомогою запитання або зауваження, які ні до чого вас не зобов’язують. Опановуйте навички самовладання — не допускайтевиникнення негативних емоцій, а позитивні виявляйте повною мірою. Поступіться опонентові всім, чим можна поступитися, і не стверджуйте нічого, що неспроможні довести.

6) У процесі обговорення треба стежити за тим, щоб:

□ усі пункти обговорювалися послідовно один за одним;

□ не пропустити жодного важливого фактора;

□ усі учасники обговорення мали можливість висловити свою думку про справу;

□ ніхто не відхилявся від суті справи;

□ було відзначено, в яких пунктах учасники дійшли згоди, а в яких — ні;

□ результати обговорення були записані в протоколі конкретно й недвозначно.

7) По кожному пункту дискусії треба підбивати підсумки.

Два-чотири-всі разом

► Чи погоджуєтесь ви з думкою Д. Карнегі? Під час відповіді використовуйте слова та сполучення слів: я думаю, що...; я не сумніваюсь у тому...; мені здається...; з цього приводу в мене інша думка...; я дотримуюсь іншої думки...; я впевнений, що...; зараз побутує думка, що...; можливо, не всі згодні з тим, що...; на мій погляд...; зауважу що...; у народі кажуть...; я переконаний у тому, що...; я абсолютно згоден із тими, хто...; я повністю поділяю точку зору....

Уникайте суперечок, подібно до того, як ви уникаєте гримучих змій і землетрусів.

У дев’яти випадках з десяти після закінчення спору кожен з його учасників стає переконаний більш твердо, ніж будь-коли раніше, у своїй абсолютній правоті.

Ви не можете виграти суперечку. He можете, тому що програвши її — ви програєте, але й вигравши, ви програєте теж. Чому? Припустимо, що ви перемогли над своїм опонентом і вбили його своїми аргументами наповал, довівши йому, що він нічого не вартий у даному питанні. І що тоді? Ви відчуваєте себе чудово! A він? Ви змусили його випити чашу приниження. Ви поранили його гордість. І ваш тріумф викличе y нього тільки спрагу помсти. Таким чином: «Той, кого переконали проти волі, залишається при своїй думці».

Ось вам блискучий приклад. Кілька років тому до мене на курси надійшов один дуже войовничий за характером ірландець на ім’я Патрік Дж. О’Хейр. Освіта у нього було невелика, але сперечатися він любив страшенно. У минулому він був шофером, а до мене прийшов тому, що став займатися, втім без жодного успіху, продажем вантажних автомобілів. Шляхом нескладних розпитувань вдалося з’ясувати, що він постійно заводив суперечки і настроював проти себе людей, яким намагався нав’язати свої вантажівки. Варто було передбачуваному покупцеві сказати що-небудь невтішне, наприклад, про вантажівки фірми «Уайт мотор компані», у якій служив Патрік, як він уже готовий був перегризти йому горлянку. У ті дні цей сперечальник брав незліченні перемоги в суперечках. Згодом він розповідав мені: «Часто я виходив з кабінету ділової людини, кажучи самому собі: “Я змусив все-таки цю пташку замовкнути».

Моє перше і невідкладне завдання було не в тому, щоб навчити Патріка вести розмову, а в тому, щоб навчити його утримуватися від розмов і уникати словесних баталій.

На даний час містер О’Хейр — одна із зірок серед агентів з продажу товарів фірми «Уайт мотор компані» в Нью-Йорку. Як він цього досяг? Ось його історія у власному викладі:

«Якщо я входжу до кабінету покупця і він мені каже: «Що? Вантажівки Уайта? Так це ж — барахло. Я не візьму жодної, давайте мені їх хоч задарма. Я збираюся купити вантажівки у Хузейта». У подібних випадках я тепер кажу: «Безперечно, вантажівки Хузейта — дійсно відмінні вантажівки. Купуючи у Хузейта, ви ніколи не помилитеся. У нього прекрасна фірма і люди працюють на совість».

Тут мій покупець замовкає. Для спору в нього немає приводу. Коли він говорить, що Хузейт кращий, і я погоджуюся з ним, він змушений замовчати. He може ж він весь день бубоніти одне і те ж, якщо я з ним і так вже погодився. Тоді ми залишаємо Хузейта в спокої, і я починаю розповідати про хороші сторони вантажівки Уайта.

Були часи, коли від репліки, подібної до цієї, я негайно ставав червоним, як апельсин, і починав на чім тільки світ стоїть «громити» вантажівки Хузейта. І, чим більше я їх критикував, тим наполегливіше мій можливий покупець їх захищав, і тим переконливіше для нього ставали переваги продукції мого конкурента над тією, яку пропонував я. Зараз, озираючись назад, дивуюся, як взагалі я міг що-небудь продати. Я втратив роки життя в суперечках. Тепер я тримаю язика за зубами. Це набагато вигідніше.

«Як любив говорити мудрий старий Бенджамін Франклін: «Якщо ви сперечаєтеся, гарячкуєте і доказуєте, ви можете часом здобути перемогу, але це буде даремна перемога, тому що ви ніколи не завоюєте пошани і прихильності вашого опонента».

Отже, зважте гарненько, що для вас краще: чисто зовнішня, академічна перемога або добра воля людини. Досягти разом того й іншого можна дуже рідко.

Вільям Мак-Еду, міністр фінансів у кабінеті Вудре Вільсона, говорив, що досвід багаторічної політичної діяльності навчив його тому, що неосвічену людину в суперечці перемогти неможливо.

Неосвічену людину? Ви занадто звужуєте питання, містер Мак-Еду. Мій досвід вчить, що неможливо перемогти ніяку людину, незалежно від її інтелектуального рівня, змусити змінити свій погляд на речі в результаті словесного поєдинку.

Ситуативне завдання

► Уявіть ситуацію: вам необхідно переконати своїх однокласників заощаджувати електроенергію у школі.

► Доберіть аргументи на підтвердження чи спростування висловленої тези.

► Проаналізуйте чужі аргументи, виявіть серед них сильні й слабкі аргументи. Чи всі аргументи достовірні?

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Інтерактивна вправа «Рефлексія»

Робочий лист аналізу навчальних досягнень учнів

· Чому я навчився?

· Чи досяг я успіху?

· Чи дійсно я розумію те, що вчив?

· Чи здатний я застосувати набуті вміння в різних ситуаціях?

· Де і коли я можу використовувати набуті знання?

· Чи отримую я особисте задоволення від власних досягнень?

· Чи хотів би я краще розуміти або застосовувати на практиці вивчене?

· Чи досяг я своєї навчальної цілі?

· Який матеріал мені необхідно закріпити?

· Чи поставив я перед собою нові цілі?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (З ІНСТРУКТАЖЕМ)

► Виконайте вправу за підручником.

► Творче завдання. Доберіть аргументи на підтвердження тези «Необхідно жити в гармонії з суспільством».