Учительська світлиця

Урок № 50
Тема. Переносне значення слів. Стилістичне викорис­тання багатозначності.
Мета: актуалізувати, узагальнити й систематизувати
знання учнів про лексичне значення слова вза­
галі та пряме й переносне значення слова зокре­
ма; удосконалювати навички визначати пряме
та переносне значення слова, доречно використо­
вувати у власному мовленні слова в переносному
значенні; збагачувати словниковий запас учнів;
розвивати культуру мовлення; виховувати любов
до мови, естетичний смак.
обладнання: підручник, дидактичний матеріал.
Хід УРоКУ
і. АКТУАлізАція опоРниХ знАнь Учнів
1. перевірка домашнього завдання.
2. Бесіда.
— Що таке пряме значення слова? а переносне?
— З якою метою вживаються слова в переносному значенні?
— Охарактеризуйте сферу вживання слів у переносному зна­
ченні.
Iі. оГолоШення ТеМи, МеТи й зАвдАнь УРоКУ
ііі. МоТивАція нАвчАльної діяльносТі ШКоляРів
IV. спРийняТТя й зАсвоєння УчняМи нАвчАльноГо МАТе-РіАлУ
1. Робота з підручником.
(Учитель може запропонувати учням прочитати теоретичний
матеріал підручника.)
2. Розповідь учителя.
У кожній мові є слова, що мають тільки одне лексичне зна­
чення (називають тільки якусь одну істоту, предмет, якість,
дію) — однозначні або моносемічні, та багатозначні (полісемічні).
Конкретне значення багатозначного слова виявляється в контек­
233
сті, тобто в сполученні його з іншими словами. Правильно побудо­
ваний контекст усуває багатозначність слова і, отже, не породжує
двозначності. В кожному окремому контексті багатозначне слово
вживається з якимсь одним значенням. Одне зі значень є прямим,
а всі інші — переносними.
Багатозначність (полісемія) — наявність в одного слова
кількох різних значень, пов’язаних між собою певними від­
ношеннями. Полісемантичні слова мають великі виражальні
можливості, проте в різних стилях використовуються неоднако­
во. У науковому та офіційно­діловому стилях вони, як правило,
вживаються лише в прямому, уніфікованому контекстом зна­
ченні, однак функціонують у цих стилях і загальномовні, стерті
метафори. Найширше полісемантичні слова використовуються
в художньому та публіцистичному стилях, де вони є засобом
творення образності, емоційності, експресивності. У тексти цих
стилів полісемантичні слова вводяться по­різному: в одному
контексті слово може вживатися у двох чи кількох значен­
нях — прямому й переносному, вужчому й ширшому чи у віль­
ному й фразеологічно зв’язаному. Використання того чи іншого
прийому залежить від авторської настанови, бажання створити
певний стилістичний ефект.
V. зАКРіплення вивченоГо МАТеРіАлУ
1. Робота з підручником.
(Учитель може запропонувати учням виконати вправи з під­
ручника.)
2. Тренувальні вправи.
1) Проаналізуйте емоційний монолог О. Ольжича з його лис­
та до батька — О. Олеся. Яку роль у створенні емоційно­
експресивного забарвлення тексту відіграють слова, вжиті
у переносному значенні?
Бубонько, милий! Твої міркування з приводу археології і по­
езії, та навіть політики, приблизно правильні. Хіба тільки, що
дуже тяжко без шкоди для господарства рвати квітки поезії
на зелених луках: жито висипеться! Та й «болото» політики
дуже звабливе, «ізумрудне», та й затягує страшно. Тут треба
підходити до справи зі становища любові до котроїсь з цих
речей і користі, яку людина може принести в тому чи іншому
напрямку. Щодо першого становища, то, без сумніву, археоло­
гія — найменш улюблена моя Муза. Коли я віддав їй найкращі
234
«почуття своєї молодості», то тільки тому, що знав її вірність.
Ця не зрадить. За кожний вчинок уваги до неї вона відплатить
рівною ціною і стабілізованою валютою — золотими франками.
І в старості вона мене не покине, як кидають інші музи. Я з нею
плече об плече буду боротися до смерті. Це й було причиною,
що я віддав їй руку. Серце ж моє лишилось вільне. І панує над
ним друга Муза — література. Тут вже дійсно «маємо до діла»
з справжньою, пристрасною любов’ю, що може зламати навіть
життя. З перспективою 52­річної людини ти, очевидно, можеш
спокійно­епічно писати про золоті поля і луки, але на ділі,
коли мені 24 роки,— всі справи трактуються рішуче і трагічно.
І роздвоєння душі вилазить ребрами. З часом все, певне, по­
лагодиться і вернутися в «родину» я могтиму. Завжди (я ж був
завжди добрим «чоловіком»), але тепер погоджувати ці речі —
дуже тяжко. Я переконуюся, що мистецтво і наука себе взаєм­
но виключають. Їх можна чергувати, але ніколи комбінувати.
Я своєю спробою колись хотів довести, що це можливе, тепер
бачу, що помилився. Ось і зараз, працюючи науково, я зовсім
не пишу. А згодом, як розпочну якусь річ, наука вивітриться
зовсім з голови.
Політика в цій ситуації має роль, не знаю, як сказати,— от
так прийти, натхнути, ману навіяти і покинути на роздоріжжі.
Я не сподіваюся від неї ні щастя, ні долі. Але влада її велика.
Це таки особа з породи Богів!
2) Випишіть із поданих текстів словосполучення зі словами,
вжитими в переносному значенні. З’ясуйте їх роль у тексті.
Поясніть, на основі чого відбувається переосмислення значен­
ня та визначте його тип (метафоричний чи метонімічний).
Коли скорбота ссе душу, мов гадюка сонце, то з тіла втікає
сон. І що тільки не передумає в таку пору людина, стискаючи
руками то голову, то серце! І тоді по її болю, немов по хисткій
кладці, бреде й пливе пережите, не радуючи, не втішаючи,
як не радують і не втішають холодні клубки тіней: під ними
можна постояти, приховатися на якусь часинку, але з ними не
проживеш. Та хоч який біль чи горе скрутять людину, але ви­
простуватись вона мусить сама, і то нерідко так, щоб стороннє
око не бачило ні заподіяного лиха, ні тих милиць, на які спи­
рається стражденне життя.
(М. Стельмах)
Колись Сковорода казав про те, що людина — то Божий храм.
І було в цих словах дивовижне захоплення величчю людини, її
235
красою, довершеністю, її богорівністю. Соловйов писав про бого­
любство. І нехай це ідеалізм, але ж скільки в ньому віри в люди­
ну, в її велич. Так, найбільшим храмом, «храмом храмів» є на
землі Людина. Не звір, а людина із сонячним серцем. Так, у днів
кривавім вирі загубилися стежки до цього храму храмів,— але ж
неодмінно треба знайти їх, треба знайти шлях до того, щоб світом
правила Людина, а не антилюдина, породжена світом зла, визис­
ку, грубого матеріалізму.
(За С. Тельнюком)
3) Прочитайте речення, поясніть, які способи переносного сло­
вовживання в них використано (метафора, метонімія, си­
некдоха, оксиморон). Визначте стилістичний ефект, який
досягається в кожному випадку перенесення значення слова.
Випишіть і згрупуйте відповідні словосполучення.
Ліс співа то грізно, то шовково, Як морська безсмертна гли­
бина,— Не одно ж там розцвілося слово, Запалала пісня не одна.
(М. Рильський)
Де хвиля в берег б’є дзвінка, там, де Дніпро гримить і лине,
уже поставила турбіни міцна робочого рука. (В. Сосюра)
Він Глинку й Лисенка заграв і Гулака, І усміхнулись люди так
гостинно. (М. Рильський)
В день такий на землі розквітає весна і тремтить од солодкої
муки. (В. Сосюра)
Тільки ж війна перейшла над землею,— й знов почала­
ся. Уже Вашингтон Танки повів лиховісні в Корею, І над во­
скреслою з лиха, над нею Знову нависнув фашистський полон.
(А. Малишко)
Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх
складали двірці, з глузливим реготом тягли з нас соки, жили ви,
паралітики, життя мерці! (В. Сосюра)
Зима… На фронт! На фронт! А на пероні люди… Біля вагонів
ми співаєм Чумака. (В. Сосюра)
Слався ж во віки на селах і в городах бронзовим сяйвом
у древнім гербі хліборобів — Найіменитіших аристократів труда.
(Б. Олійник)
І труд, і піт, і слава наша в тобі, серед цих піль, де хлюпочеть­
ся врожайна мрія, де тече глубоким безмежжям наше щастя, де
високо в небі, обнявшись із сонцем, пливе веселкою наша доля.
(І. Цюпа)
236
VI. підБиТТя підсУМКів УРоКУ
самостійна робота.
yСкладіть речення, в яких би слова гострий, сірий, переказа­
ти,родитибуло б ужито в прямому й переносному значеннях.
VII. доМАШнє зАвдАння
1. Вивчити теоретичний матеріал.
2. Написати лист другові про переглянутий кінофільм (ви­
ставу), прочитану книгу, використовуючи слова в перенос­
ному значенні, або виконати вправу з підручника (на вибір
учителя).