Урок № 48
Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Складання тез до публіцистичної статті.
Мета: удосконалювати вміння фіксувати висловлю
вання різних стилів та жанрів мовлення взагалі
й складати тези до статті публіцистичного стилю
зокрема; розвивати культуру мовлення, збагачу
вати словниковий запас, розширювати кругозір,
виховувати толерантність, взаємоповагу.
обладнання: підручник, роздруківки статей.
Хід УРоКУ
I. АКТУАлізАція опоРниХ знАнь Учнів
1. Бесіда.
— Що передають тези?
— Які є види тезування?
— Сформулюйте основні вимоги до складання тез.
2. завдання учням.
— Напишіть, чим відрізняється конспект від тез, використо
вуючи подані конструкції.
А Конспект — найкоротша … , а тези коротко … .
Б У конспекті відображається у скороченому вигляді … ,
а тези передають … .
В Щоб скласти тези, потрібно … .
II. оГолоШення ТеМи, МеТи й зАвдАнь УРоКУ
III. МоТивАція нАвчАльної діяльносТі ШКоляРів
IV. основний зМісТ РоБоТи
Робота з текстом.
yУважно прочитайте текст. Визначте його тему й основну дум
ку; розділіть на смислові частини. Складіть тези до публіцис
тичної статті.
межа толерантності
Нещодавно в Києві визначено переможців конкурсу «ЗМІ за
толерантність та консолідацію українського суспільства». Дещо
раніше гучно відсвяткували міжнародний день толерантності. За
сновано джазовий фестиваль «Мистецтво толерантності». Що ж
це таке?
Якщо прагнеш зрозуміти явище, то спершу поглянь, з чого
воно почалося. «Первинно латинське слово tolerantia означало
пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалось з та
кими поняттями, як біль, зло», — читаємо на сайті «Простір
толерантності». Тобто це коли нам щось не подобається, але ми
його до певного часу терпимо. Наприклад, коли хтось в автобусі
надто голосно розмовляє. Пасажирам неприємно, але вони не
подають вигляду і починають дружно ТЕРПІТИ. Ця їхня толе
рантність триває доти, доки «балакун» не переходить допустиму
межу. Тоді в людей уривається ТЕРПЕЦЬ і вони починають ак
тивно реагувати, захищаючи свій емоційний комфорт.
У науці навіть існує термін «межа толерантності» — це умо
ви, за межами яких виживання організму стає неможливим.
Досягнення такої межі створює стан «нестерпності». За словами
Умберто Еко, «аби бути толерантним, треба поставити межу не
стерпному». Тобто толерантність — це вимушений стан диском
форту. Чим ближче до межі толерантності, тим гірше людина себе
почуває, тим вища загроза її існуванню.
Психологи звертають увагу, що при толерантності відбувається
придушення в собі негативних реакцій без спроб зрозуміти іншо
го. Тобто людина залишається при власних поглядах, проявляю
чи байдужість до інших. Цим толерантність відрізняється від по
ваги. Адже поважати можна лише за щось конкретнопозитивне,
а щоб його побачити, потрібна зацікавленість. Натомість заклики
до толерантності не передбачають жодної аргументації, за що ж
позитивне ми повинні когось терпіти. Терпіть! — байдуже чому.
Нормальне суспільство орієнтує людей не на вимушене тер
піння одне одного, а на взаємну повагу. Повага — це велика
суспільна вартість. Чим більше людину поважають, тим краще
їй живеться. Це заохочує до самовдосконалення. Натомість то
лерантність не передбачає жодних стимулів до розвитку, адже
за будьяких обставин до тебе ставитимуться байдужетерпляче.
По суті, це відмова від людяності.
У медицині термін «толерантність» означає повну або частко
ву відсутність реакції на чужорідні речовини. Організм втрачає
інстинкт самозбереження і стає байдужим до наявних загроз.
Це хвороба. Однією з форм толерантності є «імунний параліч».
Натомість ознакою здоров’я є ІМУНІТЕТ — природна система
боротьби проти проникнення в організм усього чужого. Зниження
імунітету, тобто толерантність до чужорідного, несе смертельні
загрози. Повна втрата імунітету називається «синдром набутого
імунодефіциту», скорочено СНІД. Організм, вражений цією смер
тельною хворобою, не здатний чинити опір будьякій, навіть незна
чній інфекції. Причиною загибелі можуть стати навіть звичайні
нежить чи подряпина. Тобто СНІД — це абсолютна толерантність.
З 90х років медичний термін «толерантність» почали активно
переносити на суспільство. В 1995 році генеральною конферен
цією ЮНЕСКО була навіть прийнята «Декларація принципів
толерантності». Але з якогось дива цьому терміну надали проти
лежного значення: патологія була представлена як чеснота. Стат
тя 1 цього документа починається зі слів «Толерантність означає
повагу…». Це якби хтось сказав «хвороба означає здоров’я» або
«потворність означає красу». Мимохіть згадуєш Оруела з його
«правда — це брехня», «незнання — сила». Адже очевидно, що
терпіння і повага — це майже протилежні поняття: одне діло по
важати людину, і зовсім інше — терпіти її.
У пропаганду толерантності вкладаються величезні ресурси,
що свідчить про потужне матеріальне забезпечення її спонсо
рів. Найактивніша робота ведеться з дітьми та молоддю: сайти,
конкурси, література. Розгортається мережа «клубів толерант
ності» і дитячих літніх «таборів толерантності». Засновано
«Міжнародний Центр Толерантності», а голова його наглядової
ради пропагує ідеї толерантності серед журналістів і філософів.
У Києві — щити з рекламою толерантності до гомосексуалістів
і негроїдів.
Один з напрямів роботи — просування моди на потворний
одяг: так виховується толерантність до несмаку і бруду. Здава
лось би, що спільного між толерантністю і, наприклад, жіночою
модою ходити з оголеними животами? А річ у тім, що ознакою
жіночої краси і, відповідно, якісного генотипу є довгі стрункі
ноги. Якщо ж пояс штанів опустити нижче пупа, то ноги вигля
дають значно коротшими. Масове поширення такої моди дозволяє
коротконогим не відрізнятися від довгоногих і користуватися
такою ж самою увагою з боку чоловіків. Дивно, як цього не розу
міють красиві жінки. Мало що спотворюють себе, так ще й страж
дають від переохолодження, дістаючи хвороби хребта, нирок і ді
тородних органів.
Інший напрям виховання толерантності — просування моди
на пірсинг, тобто проколювання людського тіла металевими
предметами. Проколюються носи, язики, губи, шкіра обличчя
й живота, навіть статеві органи. Прихованою метою реклами
пірсингу, окрім банального заробляння грошей на довірливих
«лохах», є психологічне призвичаювання населення до його гря
дущої планової «чіпізації». Йдеться про вживляння в людське
тіло мікрочіпів як електронного паспорта, медичної картки, фі
нансового ідентифікатора, пристрою глобального позиціювання,
приладу дистанційного керування. Процес швидко розгортаєть
ся, за ним стоїть потужний бізнес і державний апарат, що праг
не максимального контролю за населенням. Імплантація чіпів
в організм домашніх тварин і худоби здійснюється в США з
1987 року. Наступна черга — за в’язнями і нелегальними емі
грантами, дітьми («щоб не загубилися»), хворими («якщо за
будуть, чим їх лікувати»), вояками, працівниками корпорацій
і держустанов (пропускідентифікатор). Заважає лише те, що
люди мають вроджений страх перед проникненням в їхнє тіло
всього чужорідного. Програми толерантності нейтралізують цей
природний захист.
Проникливі «уми» вже давно намагаються з’ясувати справ
жню мету глобального просування світогляду нереагування на
чуже. Для позначення набутої патологічної байдужості до зо
внішніх загроз навіть з’явився термін tolerastia (толерастія). Час
тина дослідників схиляється до думки, що пропаганда толерант
ності — це масштабна спецоперація з психологічної підготовки
людства до грядущого вторгнення «чужих». Щоб не спрацював
природний захист, оснований на розпізнаванні «своїчужі», мак
симально розширюється «простір толерантності», тобто «діапазон
терпіння». Якщо ж таки проявляється суспільний імунітет, то
апологети толерастії тут же на нього ставлять клеймо «ксенофо
бії». В результаті такого комплексного підходу вороже втручання
починає сприйматися як щось нормальне.
Можна сперечатися, хто вони ці «чужі» — інопланетяни чи
все ж таки земляни. Безперечно одне: вони вже серед нас і готу
ються до рішучої атаки. Для людства, враженого толерастією,
вторгнення «чужих» буде катастрофою. Наша проблема в тому,
що ми не вважаємо їх чужими. Зате вони, однозначно, вважають
чужими нас.
(За І. Каганцем)
V. підБиТТя підсУМКів УРоКУ
Творче завдання.
yСкладіть сенкан до слова «толерантність».
VI. доМАШнє зАвдАння
1. Підготувати матеріал про тематичні виписки як вид запи
су прочитаного.
2. Виконати вправу з підручника (на вибір учителя).
|
