Учительська світлиця

Уроки № 89—90
Тема. Соціальна сфера на початку 1990-х рр.
Мета: охарактеризувати державну політику у соціальній сфері, наслідки ринкових реформ;
сприяти усвідомленню зв’язку між розвитком соціальної сфери і наслідками демографічної ситуації в країні; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, виховувати почуття людської гідності.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, карта «Україна незалежна», дидактичні матеріали.
Основні терміни і поняття: міграційні процеси, соціальне розшарування, екологічна безпека.
Основні дати і події: 12 січня 1989 р. — Всеукраїнський перепис населення; 25—26 квітня 1986 р. — Чорнобильська катастрофа.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: визначати причинно-наслідкові зв’язки між економічною кризою та соціальною політикою в державі; аналізувати основні показники рівня життя, соціального розшарування, міграційних процесів; робити повідомлення щодо
проблем охорони здоров’я, екологічних проблем.
Хід уроку

II. актуалізація ОпОрних знань
 Бесіда
1. Як вплинув розпад СРСР на українську економіку?
2. Охарактеризуйте позитивні та негативні чинники української
економіки в першій половині 1990-х рр.
3. Яке значення для України мав Закон УРСР «Про економічну
самостійність» (3 серпня 1990 р.)?
4. Перелічіть заходи, які сприяли переходу до ринкової економіки
в Україні.
III. вивчення нОвОгО Матеріалу
1 соціальні наслідки економічної кризи. демографічна ситуація
 Розповідь учителя
Рівень соціального захисту населення визначає економічне становище в країні. У 1985—1991 рр. було намічено програму соціальної перебудови, відповідно до якої передбачалося швидке нарощування виробництва товарів народного споживання та надання
послуг населенню. Соціальними наслідками економічної кризи
було: зниження заробітної плати, реформа цін, інфляція, скорочення строку введення в дію житла, бідність, зменшення фінансування освіти, науки, медицини, безробіття. Тому розв’язання еко
номічних проблем мало життєво важливе значення й глибокий
суспільно-політичний зміст для України.
За даними перепису 1989 р., населення України налічувало
51,7 млн осіб і складалося з представників понад 100 національностей. Абсолютну більшість становлять українці — 37,4 млн осіб
(72,7 %) і росіян — 11,4 млн осіб (22 %). Понад 5 млн осіб (5 %)
складали представники інших народів (євреї — 486 тис., білоруси — 440 тис., молдавани — 325 тис., поляки — 219 тис., угорці — 163 тис., румуни — 134 тис., греки — 99 тис. осіб). Основними
демографічними проблемами цього часу було: різке зниження народжуваності дітей, підвищення смертності, скорочення тривалості життя, старіння населення.
2 проблеми соціального захисту населення, охорони здоров’я і екології
 Розповідь учителя
Через дефіцит будівельних матеріалів житла в Україні у 1992 р.
було введено в дію на 25 % менше, ніж планувалося.
Реформу цін в Україні було розпочато в 1991 р. Як наслідок,
нові оптові ціни перевищували роздрібні. Не поліпшило соціального становища і запровадження в січні 1992 р. купонів багаторазового використання.
Підприємствам було надано право підвищувати заробітну платню, надаючи соціальний захист своїм працівникам за рахунок
власних ресурсів. Після 1987 р. уряд СРСР прийняв 11 постанов
щодо підвищення заробітної плати, але без належного врахування зростання обсягів виробництва. Унаслідок цього грошова маса в Україні збільшилася без забезпечення товарами на 10 млрд
крб, що спричинило різке розбалансування споживчого ринку.
До того ж значна кількість товарів народного споживання вивозилася за межі України.
Щоправда, тоді на 100 % було підвищено ставки і посадові
оклади працівникам бюджетних установ, а також збільшено розмір пенсій.
Скорочення доходів населення спричинило значне зниження
рівня споживання. Знизився, зокрема, показник частки заробітної
плати у виробленому національному доході: у 1993 р. — до 40 %
проти майже 60 % у 1990 р.; у 1994 р. частка заробітної плати
знизилась до 30—25 %; у 1995 р. — до майже 20 %, а за оцінками
деяких економістів — навіть менше. Одночасно зі зниженням жит
тєвого рівня людей частка первинних доходів підприємств і держави в національному доході зростала до 80% проти 54% у 1990 р.
У 1995—2004 рр. вона становила до 85 %.
Як відомо, вартість мінімального споживчого бюджету передбачає забезпечення мінімальних потреб у продуктах харчування
і товарах широкого вжитку. У розвинутих країнах цей показник
є межею бідності. В Україні він був розрахований вперше у грудні
1990 р. і становив тоді 110 крб за мінімального розміру заробітної
плати 80 крб (73 % від вартості мінімального споживчого бюджету).
Середня заробітна плата становила 248 крб. Вартість мінімального
споживчого бюджету відтоді зросла (станом на червень 1994 р. проти 1990 р.) в 19 263 рази, а середня заробітна плата лише в 4206 разів. Реальна середня заробітна плата фактично знизилася з 248 до
54 крб у перерахунку на карбованці 1990 р., або в 4,6 разу. За
даними Міністерства статистики України, у жовтні 1995 р. вартість
мінімального споживчого бюджету через зростання цін підвищилась до 21,2 млн крб, а середня заробітна плата становила лише
9,6 млн крб, купівельною спроможністю дорівнюючи 49 крб у грудні 1990 р., тобто в середньому по Україні не досягла й половини
межі бідності.
Скорочення фінансування освіти, науки, медицини, зупинення
підприємств зробили безробітними понад 7 млн людей. Щорічно
торгівля імпортними товарами передає за кордон 5—7 млрд дол.,
на які там додатково створено до 2 млн робочих місць.
Закономірним наслідком впровадження ринкових відносин була соціальна диференціація — розшарування населення на людей
багатих, середнього достатку, бідних. Але суспільство зацікавлене
у формуванні міцного середнього класу, а не в поглибленні соціальних суперечностей. Однак в Україні суспільство було надмірно
поляризоване. Багатства багатьох людей наживалися не багаторічною підприємницькою діяльністю, а часто маніпулюванням державною власністю, ресурсами, робочою силою, спекуляціями, злочинною діяльністю.
Загострився стан охорони здоров’я. Причиною цього є не лише
проблеми в економіці, а й корупція і тіньова економіка в медицині,
надто високі ціни на ліки. Протягом кількох років смертність в Україні перевищує народжуваність. У 1992 р. це перевищення становило
100 тис. осіб, у 1993 р. — до 180 тис., у 1994 р. — до 200 тис.
За останні десять років із карти України зникло понад 3 тис.
сіл. Нині понад 100 сільських районів, на які припадає 1/4 сіль
ськогосподарських угідь, є зонами демографічної кризи. Головною
причиною негараздів є зниження загального рівня життя. За цим
критерієм Україна наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. опинилася майже на 200-му місці у світі, а за рівнем дитячої смертності —
на одному з перших. До цього призвело складне матеріальне становище більшості населення, непослідовність економічних реформ
і особливо Чорнобильська катастрофа.
3 екологічні аспекти чорнобильської катастрофи
 Розповідь учителя
Негативно позначаються на стані здоров’я щорічні викиди в атмосферу понад 12 млн т шкідливих речовин. У Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Івано-Франківській, Запорізькій областях
кількість шкідливих речовин в атмосфері значно перевищує середні
показники по країні. Більш ніж у 20 містах України, де проживає
22% населення, забрудненість повітря в 15—17 разів перевищує гранично допустимі норми. Зони екологічного лиха охопили 20—25%
території. Це пов’язано передусім із розміщенням у цих регіонах промислових об’єктів екологічно небезпечних видів економічної діяльності (металургії, добування кам’яного вугілля і металевих руд, виробництва коксу, продуктів нафтопереробки, електроенергії та ін.).
В Україні сконцентровано виробництво до 40% атомної електроенергетики колишнього СРСР. У ніч із 25 на 26 квітня 1986 р. відбулася аварія на Чорнобильській АЕС, що стала техногенною катастрофою планетарного масштабу. На станції виникла пожежа.
Радіоактивна хмара поширилася над територією Білорусі, Румунії,
Польщі, Болгарії, Югославії, скандинавських країн, північно-західної
частини Росії. Радіоактивні речовини забруднили землю, і утворилася
«зона відчуження» — територія, що найбільш постраждала від радіації і заборонена для проживання. Найбільш радіоактивно забрудненими виявилися Житомирська, Київська, Чернігівська області.
Причинами вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС була
визнана низька якість проектування й обслуговування станції.
У серпні 1990 р. Верховна Рада прийняла спеціальну постанову
«Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи». Було припинено будівництво
багатьох об’єктів хімічної, нафтохімічної, мікробіологічної промисловості, атомних станцій тощо. Але ситуація щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи не поліпшувалася. Збільшилась
кількість захворювань, спричинених аварією. Забруднені регіони
Нижньої Наддніпрянщини, Донбасу, Дніпра, вимирає Азовське море, незадовільним є стан Чорного моря. Причини цього не тільки
в перенасиченні України шкідливими підприємствами, неконтрольованому нагромадженні шкідливих відходів, зокрема отриманих із-за
кордону, а й у недосконалості законодавчої бази природоохоронної
роботи та її незадовільному функціонуванні.
Украй негативно впливає на екологічне становище і здоров’я людей в Україні масове вирубування лісів. Наслідком цього були катастрофічні повені на Закарпатті. У 2002 р., за даними Держкомстату, в Україні вирубано 376,6 тис. га лісу, майже половина з якого
(181,7 тис. га) виконувала водоохоронну, санітарно-гігієнічну й оздоровчу функції. Найбільше лісу було вирубано в Житомирській, Чернігівській, Рівненській, Київській областях. За даними Держкомлісу,
нині площа лісів в Україні досягає 10,8 млн га, що становить 15,6%
загальної площі країни (60 млн га). Найбільша площа лісів в Україні в Закарпатській області — 51% лісистості, найменша — в південних регіонах (3—5 %). Комплекс цих чинників зумовив деградацію українських чорноземів. Якщо на початку ХХ ст. вони
містили 18—20% гумусу, то на початку ХХІ ст. — у п’ять—шість
разів менше. Площа окислених ґрунтів зросла більше ніж на 30%,
засолених і солонцюватих — на 25%. Еродованою є понад третина
всієї орної землі, а 5 млн га, в тому числі 3,5 млн сільськогосподарських угідь, зазнали радіоактивного забруднення.
Отож, без системного розв’язання проблем охорони здоров’я, подолання екологічної кризи розвиток людського потенціалу в Україні неможливий.
IV. ОсМислення нОвих знань і вМінь
 Бесіда
1. Якими причинами можна пояснити різкий спад життєвого рівня населення в Україні та наростання соціальної диференціації
суспільства в 1990-х рр.?
2. Чому українським урядам у першій половині 1990-х рр. не вдалося розв’язати проблеми соціальної сфери? Аргументуйте власну думку.
 Складання плану
Складіть план «Соціальне становище в Україні в першій половині 1990-х рр.» та прокоментуйте його.
 Складання тез
Складіть тези за темою «Демографічні та етнічні процеси в незалежній Україні». Розкрийте наслідки цих процесів.
V. підсуМки урОку
Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.
VI. дОМашнє завдання
1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
2. Підготуйтеся до семінарського заняття* за темою «Культура
й освіта»: складіть повідомлення, проекти, презентації щодо
культурного життя в Україні на початку 1990-х рр.
Учитель об’єднує учнів у групи і пропонує план проведення
семінарського заняття та перелік рекомендованої літератури. Кожна група обирає питання, за яким удома готує повідомлення.
План
1) Суперечливі тенденції в культурному житті.
2) Закон України «Про освіту», Державна національна програма
«Освіта» (Україна ХХІ ст.).
3) Києво-Могилянська академія.
4) Становище в науці.
5) Культурний процес в Україні.
6) Роль представників української діаспори в культурному житті.
7) Нова роль церкви в житті суспільства. Конфесії і релігійна громада.
Література
1) Бойко О. А. Історія України. — К., 1999.
2) Історія України: нове бачення (за ред. В. А. Смолія). — К., 2000.
3) Рубльов О. Історія України. — К., 2001.
* Доцільно запропонувати учням використати інструкцію-пам’ятку для
підготовки до семінарського заняття (див. с. 455).