Учительська світлиця

 

Уроки № 61—62

Тема. Економічні реформи.

Мета: розкрити спроби економічних реформ, причини та наслідки Чорнобильської ка-тастрофи, їх глобальний характер; сформувати вміння визначати відмінності між ринковою

і адміністративно-командною економікою; виховувати повагу до історичного минулого, від-повідальність за свої вчинки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період боротьби за незалежність (1985—1991 рр.)»,

дидактичні матеріали, слайди (мультимедійне забезпечення).

Основні дати і події: квітень 1985 р. — квітневий пленум ЦК КПРС; лютий 1986 р. — по-станова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисло-вому комплексі країни»; травень 1986 р. — постанова ЦК КПРС про посилення боротьби з нетру-довими доходами; листопад 1986 р. — Закон «Про індивідуальну трудову діяльність»; червень

1987 р. — пленум ЦК КПРС «Про корінну перебудову управління економікою»; 30 червня 1987 р. —

Закон «Про державне підприємство»; 3 серпня 1990 р. — Закон УРСР «Про економічну самостій-ність»; осінь 1990 р. — запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в УРСР за

картками споживача з купонами.

Основні терміни і поняття: ринкова економіка, конкуренція, інфляція, прискорення соці-ально-економічного розвитку, бартер.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати, порівнювати, робити

висновки щодо погіршення економічної ситуації, спроб економічних реформ; усвідомлювати гло-бальний характер та економічні наслідки чорнобильської катастрофи; порівнювати адміністративно-командну та ринкові економіки; на основі інформаційного матеріалу формувати власну точку зору

щодо економічних проблем.

Хід уроку

I. Організаційна частина

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. актуалізація ОпОрних знань

1. Які кризові явища спостерігалися в економіці України напри-кінці 1980-х рр.?

2. На що тривалий час історично була зорієнтована економіка

України?

3. Які завдання слід було виконати для реалізації економічних реформ в Україні?

III. вивчення нОвОгО Матеріалу

1 україна в умовах перебудови. гасло «прискорення»

Розповідь учителя

1) Основні етапи економічних реформ

На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС було проголошено

стратегію прискорення соціально-економічного розвитку, яка пе-редбачала розв’язання нагальних проблем економіки. Але про-думаних заходів щодо подолання економічної кризи визначено

не було. У зв’язку з цим в економіці й далі наростали негатив-ні явища, усе відчутнішим ставав дефіцит товарів першої необ-хідності, погіршувався фінансовий стан підприємств і держави.

За інерцією функціонували малоприбуткові трудо- та енергомісткі

паливні й сировинні галузі, які працювали переважно на військо-во-промисловий комплекс. Значні кошти витрачалися на масш-табне виробництво військової техніки, чому не змогло протиді-яти запровадження у 1980—1990-х рр. конверсії.

Усе це в комплексі спричинило деградацію економічної системи

країни.

На квітневому пленумі ЦК КПРС 1985 р. (XXVI з’їзд КПРС)

було прийнято програми прискорення соціально-економічного роз-витку господарства.

За нею передбачалося:

8до 2000 р. створити виробничий потенціал, що дорівнював би

вже створеному за попередні 70 років;

8розв’язати традиційні соціальні проблеми — продовольчу,

житлову, забезпечення населення товарами повсякденного

вжитку;

8технічно переозброїти машинобудування на основі останніх до-сягнень НТР, активізації «людського чинника».

Ця програма була утопічною. Вона свідчила про нерозуміння

керівництвом глибини соціально-економічної кризи, у якій пере-бувало радянське суспільство.

Із червня 1987 р. розпочалася реалізація реформи Рижкова—

Абалкіна.

Сутність реформ виражалася в трьох «С»: самостійність, само-окупність, самофінансування. Були прийняті закони: «Про держав-не підприємство», «Про кооперацію», «Про індивідуальну трудову діяльність» тощо.

 

Реформа Рижкова—Абалкіна передбачала:

8переведення підприємств на госпрозрахунок;

8залежність заробітної плати від результатів господарської ді-яльності;

8сприяння запровадженню досягнень НТР;

8розвиток кооперативної форми власності й індивідуальної тру-дової діяльності та ін.

Проте непослідовність реформ призвела до їх краху.

У червні 1990 р. Верховна Рада СРСР прийняла програму пере-ходу до регульованої ринкової економіки, за якою передбачалося:

запровадження елементів ринкових механізмів і збереження зна-чної частини державного сектору економіки.

В умовах повного розвалу господарського механізму і самого

СРСР програма виявилась нежиттєздатною.

2) Основні заходи в економічній сфері

(Матеріал розміщено на слайді або як дидактичний: учні за-писують, учитель коментує основні заходи.)

Лютий 1986 р. — Постанова «Про подальше вдосконалення

економічного механізму господарювання в агропромисловому комп-лексі країни».

Травень 1986 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення бороть-би з нетрудовими доходами.

Листопад 1986 р. — прийняття Закону «Про індивідуальну тру-дову діяльність».

Червень 1987 р. — пленум ЦК КПРС «Про корінну перебудову

управління економікою».

30 червня 1987 р. — прийняття Закону «Про державне підпри-ємство».

Березень 1988 р. — прийняття нового положення про колгоспи,

що допускало можливість існування орендних відносин.

1988 р. — початок поширення орендних і кооперативних форм

господарювання, створення асоціацій, концернів, малих підпри-ємств, спільних підприємств з іноземними фірмами. (У коопера-тивному секторі було зайнято 700 тис. працівників. Він виробляв

продукції і надавав послуг на 5 млрд крб.)

3 серпня 1990 р. — Закон УРСР «Про економічну самостійність».

Осінь 1990 р. — запровадження продажу продовольчих і про-мислових товарів в УРСР за картками споживача з купонами.

Спроби розпочати нову економічну реформу в 1990 р., суть

якої полягала в можливості співіснування ринку і соціалістич-них засад в економіці, господарської свободи і державного контролю,

були заблоковані Верховною Радою СРСР, оскільки реформа пе-редбачала підвищення цін. Не отримала підтримки і реформа-торська програма економіста Г. Явлінського під назвою «500 днів».

У результаті тривалих дискусій і багатьох компромісів було при-йнято основні напрями стабілізації народного господарства і пе-реходу до ринкової економіки, що поєднували ринкові і дирек-тивні методи з переважанням директивних. Однак і це не дало

сподіваних результатів. Підприємства, як правило, відправляли

продукцію туди, звідки надходили матеріали і сировина, а не на

підприємства, де вона була необхідна для завершення техноло-гічного циклу. Керівництво республік та областей вимагало від

підприємств виконання замовлення передусім свого регіону, що

спричиняло зупинення підприємств союзного підпорядкування.

У 1990 р. в СРСР відчутно скоротилися обсяги суспільного ви-робництва, а національний дохід України зменшився на 1,5 %.

Очікуваного «прискорення» не відбулося.

У 1990 р. були підвищені ціни на м’ясо, це призвело до спус-тошення продовольчого ринку України. У перше півріччя 1991 р.

національний дохід і продуктивність праці в республіці знизилися

на 8 %, промислове виробництво — більш ніж на 4 %. Дефіцит дер-жавного бюджету становив 40 млрд крб, що зумовило знецінення

і девальвацію грошей. Замість розроблення продуманої стратегії

економічного розвитку Верховна Рада України в липні 1991 р. при-йняла «Програму надзвичайних заходів по стабілізації економіки

та виходу її з кризового стану», зорієнтовану на зростання обсягів

промислового виробництва, насичення ринку товарами, подолання

кризи в сільському господарстві. Але ця програма не передбачала

запровадження ринкових відносин, оскільки ґрунтувалася на ад-міністративних методах керівництва економікою.

2 антиалкогольна кампанія

Розповідь учителя

Антиалкогольна кампанія призвела до зменшення обсягів збору

винограду на 20 %. В Україні було розкорчовано 60 тис. га вино-градників. Збитки господарства становили 900 млн крб.

За 1985—1987 рр. збитки торгівлі від зменшення продажу ал-когольних напоїв становили 13 млрд крб.

Щороку бюджет СРСР через антиалкогольну кампанію втрачав

10 млрд крб.

Зменшення виробництва алкогольних напоїв сприяло самогоно-варінню, спекуляції горілчаними виробами, поширенню наркоманії

і токсикоманії.

Завдання

Висловіть свою думку щодо прорахунків влади в антиалкоголь-ній кампанії.

3 чорнобильська катастрофа та її наслідки

Розповідь учителя

В Україні помітно загострилася проблема екології. Викликано

це, насамперед, тим, що на території республіки вона становила

лише 2,7 % загальної території СРСР, різко зросли техногенні на-вантаження, оскільки в Україні було зосереджено майже чверть

загальносоюзного промислового й аграрного потенціалу.

За оцінкою Л. Ройстона, директора Міжнародного Інституту ме-неджменту навколишнього середовища (Швейцарія), щорічні витра-ти України від погіршення її екологічного стану становлять 15—

20 % валового національного прибутку і є найбільшим у світі. За

кількістю технологічного бруду на душу населення Україна посідає

перше місце не тільки серед держав колишнього СРСР, а й у всій

Європі, зони екологічного лиха охопили понад 15 % її території.

Однією з головних проблем України залишається, звісно, Чор-нобиль. Аварія на цій атомній станції стала великим лихом, тор-кнулася доль мільйонів людей. Економіка зазнала величезних збит-ків. Досить сказати, що з господарського обігу вилучено близько

190 тис. га земель. Для евакуйованих із Київської та Житомир-ської областей були збудовані тисячі будинків садибного типу, пів-тори тисячі квартир, багато об’єктів соціального призначення. Пе-реселенцям була надана допомога в господарському і побутовому

влаштуванні. На все це, ясна річ, необхідні були значні кошти.

Крім економічних негараздів на початку 1980-х рр. в Україні

загострилася екологічна ситуація. У 1980 р. на території республі-ки діяли дев’ять енергетичних об’єктів, які давали електро енергії

більше, ніж вся дореволюційна Росія. Але кожна з електростанцій

мала не зовсім досконале технологічне обладнання, рівень техніки

безпеки був не досить високим. Хижацьке ставлення до видобутку

нафти і газу призвело до того, що з середини 1980-х рр. видобуток

газу зменшився удвічі, нафти — утричі, хоча в 1970-х рр. Україна

повністю забезпечувала себе власним природним газом, на 50 % —

нафтою. УРСР стала повністю залежати від постачання енергоно-сіїв із Росії.

Безгосподарність у сільському господарстві вела до руйнування

природного середовища. Орні землі в Україні становили 81 % (при

збитковості аграрного сектору).

За рішенням центру в ці роки в Україні споруджувалися гі-ганти індустрії, що були зорієнтовані на випуск продукції для

Союзу.

Чимало підприємств, у тому числі гіганти металургії, гірничі

та хімічні комбінати, споруджували з орієнтацією на старі техно-логії та проекти. Їх експлуатація надзвичайно погіршувала еколо-гію довкілля, а за забрудненістю повітря Україна посідала одне

з перших місць серед регіонів колишнього Союзу. Кожне п’яте

з найбільш забруднених міст було в Україні, серед них вирізняли-ся Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Маріуполь, Горлівка,

Нікополь та ін.

Проте особливо страшною виявилася аварія на Чорнобильській

АЕС, що сталася в ніч із 25 на 26 квітня 1986 р. Причиною ката-строфи став вибух на четвертому реакторі, в результаті якого за-валилися дах і стіни верхньої частини будівлі. На момент аварії

в реакторі містилося 200 тонн радіоактивного урану і плутонію.

3 % радіоактивних матеріалів потрапило в навколишнє середовище.

Вибух викликав велику пожежу, на гасіння якої були направлені

пожежники. Тільки завдяки їхньому подвигу, ціною їхнього жит-тя вдалося уникнути більшої трагедії. Налякана влада спочатку

намагалася приховати ці події. 1 травня 1986 р. у Києві навіть

було влаштовано демонстрацію.

Робота з документом

Повідомлення Ради Міністрів СРСР про аварію на ЧАЕС

(1 травня 1986 р.)

На Чорнобильській атомній електростанції тривають роботи з ліквіда-ції наслідків аварії, яка сталася. У результаті вжитих заходів за минулу

добу виділення радіоактивних речовин зменшилося, рівні радіації в райо-ні АЕС і селищі станції знизилося.

Здійснювані спеціалістами з допомогою контрольної апаратури вимі-рювання свідчать про те, що реактор перебуває в заглушеному стані.

Розгорнуто роботи з очищення забруднених ділянок прилеглої місце-вості, до їх виконання залучено спеціалізовані підрозділи, оснащені піс-ля аварії потрібною сучасною технікою та ефективними засобами. Деякі

агентства на Заході поширюють чутки про те, що нібито під час аварії

на АЕС загинули тисячі людей. Як уже повідомлялося, фактично заги-нуло 2 особи, госпіталізовано всього 197, з них 49 залишили госпіталь

після обстеження. Робота підприємств, колгоспів, радгоспів і установ іде

нормально.

Запитання до документа

Чому влада приховувала дійсне становище у зв’язку з аварією

на ЧАЕС?

За наслідками забруднення Чорнобильська катастрофа була

справді світовою катастрофою, особливо для країн Європи. Довко-ла ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відсудження, з якої було

переселено всіх жителів. За офіційними даними, в Україні вважа-ють забрудненими території 16 областей, а фактично такими мож-на вважати всі області республіки, у тому числі й столицю —

м. Київ. На ліквідацію наслідків катастрофи тільки в 1988—1990 рр.

витрачено понад 20 млрд крб (за тодішнім масштабом цін).

Радіаційне забруднення викликало сплеск онкологічних за-хворювань серед населення, зокрема дітей дошкільного та шкіль-ного віку, шкідливо позначається на загальному стані здоров’я

населення.

Одним із наслідків Чорнобильської катастрофи стало розгортан-ня в Україні антитоталітарних рухів (екологічного, національно-визвольного).

4 закон «про індивідуальну трудову діяльність»

Робота з документом

Опрацюйте текст закону і з’ясуйте, які види індивідуальної

трудової діяльності він дозволив.

5 спроба переходу до ринкових методів регулювання виробництва

Розповідь учителя

1) Пленум ЦК КПРС «Про докорінну перебудову управління еко-номікою» (червень 1987 р.)

Завдання щодо оновлення всіх сфер життєдіяльності вимага-ло глибоких зрушень у вирішальній сфері — економіці. Висуну-та програма перетворень передбачала, зокрема, докорінну пере-будову організаційних структур, форм і стилю діяльності органів

управління. Важливою ланкою цієї роботи в Україні мали стати

реалізація генеральної схеми управління народним господарством

республіки, яка була розглянута і в основному схвалена на по-зачерговій сесії Верховної Ради УРСР у квітні 1988 р. Ця схема

забезпечувала організаційні основи для переходу від командно-адміністративних до економічних методів управління, створюва-ла умови для втілення в життя Закону СРСР про державне під-приємство (об’єднання).

У ході реалізації цієї схеми було скасовано 103 республіканські

органи управління, здійснення передачу багатьох управлінських

функцій місцевим органам, підприємствам та об’єднанням.

Було ліквідовано 14 міністерств і відомств, 83 організації се-редньої ланки, реорганізовано управління галузями важкої про-мисловості, укрупнено 1500 підприємств, цехів, дільниць та інших

структурних підрозділів. Управлінський апарат скорочено майже

на 80 тис. осіб із річним фондом заробітної плати 227 млн крб.

2) Закон «Про державне підприємство» (30 червня 1987 р.)

Здійснено низку заходів щодо дальшого підвищення ефектив-ності виробництва, вдосконалення програмно-цільових методів пла-нування, забезпечення управління науково-технічним прогресом,

створення міжгалузевих науково-технічних комплексів, опорних

пунктів та інженерних центрів. Підприємства й об’єднання всіх

виробничих галузей народного господарства республіки були пере-ведені на повний госпрозрахунок і самофінансування. Дедалі шир-ше застосовувалися орендні відносини, кооперативні форми госпо-дарювання. Розгорнулася робота зі створення асоціацій, концернів,

малих підприємств та інших незвичних організаційних структур.

Так, у 1988 р. на території України було зареєстровано лише

вісім спільних підприємств, у 1989 р. — 75, а в 1990 р. — 156.

Найбільша кількість таких підприємств створена з фірмами Німеч-чини, США, Польщі, Австрії, Угорщини. За даними статистики,

випуск продукції і надання послуг розпочалися на 113-ти з них.

Спільні підприємства, проте, досі не змогли істотно вплинути на

економічну ситуацію в республіці через непослідовність здійснення

реформ, недостатність правового забезпечення їхньої діяльності,

протиріччя між державами СНД.

Великі надії щодо поліпшення справ на споживчому ринку по-кладались на кооперативний рух. У 1989 р. кооперативи реалізу-вали товарів і послуг на 5,1 млрд крб, заробітної плати одержали

2,5 млрд крб, а для населення реалізували товарів і послуг лише

на 0,9 млрд крб, тобто забрали зі споживчого ринку додатково то-варів і послуг на 1,5 млрд крб.

У 1989 р. в нових умовах господарювання працювали всі під-приємства та об’єднання виробничої сфери республіки й частково

невиробничих галузей народного господарства. На орендний підряд

на кінець 1989 р. перейшли 180 підприємств промисловості, 68 бу-дівельних організацій, 41 підприємство роздрібної торгівлі, 35 —

громадського харчування, 38 — побутового обслуговування насе-лення.

Історично сформована структура економіки республіки трива-лий час залишалася зорієнтованою в основному на виробництво

засобів виробництва, добування сировини й палива.

На Україну припадає близько половини всього виробництва ча-вуну у країнах колишнього Союзу, 40 % сталі, прокату, третина

видобутку вугілля, близько 60 % залізної руди, п’ята частина ва-лового збору зерна, половина виробництва цукру та олії. Питома

вага основних виробничих фондів галузей групи «А» становила

70 %. Тільки у трьох галузях — вуглевидобувній, чорній металур-гії та машинобудуванні — зайнято майже 2/3 працюючих у про-мисловому виробництві. Виробництво національного доходу в цих

галузях на одного працюючого в 1,5—2 разу нижче, ніж у цілому

по республіці.

3) Закон УРСР «Про економічну самостійність» (3 серпня 1990 р.)

Цей документ проголошував самостійність України у визначен-ні економічного статусу й стратегії соціально-економічного розви-тку, форм і методів господарювання та управління суспільним ви-робництвом. Суттєво важливими стали положення про самостійне

здійснення фінансово-бюджетної, грошово-кредитної, цінової, ін-вестиційної, науково-технічної і зовнішньоекономічної політики.

У законі також були визначені грошові принципи економічної са-мостійності, які створюють умови для реформування економіки,

а саме:

8право народу республіки володіти її національними багатствами

та національним доходом;

8різноманітність і рівноправність форм власності та їх держав-ний захист;

8децентралізація власності та роздержавлення економіки;

8повна господарська самостійність і свобода підприємництва всіх

юридичних і фізичних осіб у межах законів УРСР;

8самостійність регулювання грошового обігу;

8захист внутрішнього обігу.

Запитання

Яке значення для України, на ваш погляд, мав цей закон на

шляху до незалежності?

6 причини невдач економічних реформ другої половини 1980-х рр.

Розповідь учителя

Із початком перебудови одразу ж виникли труднощі на її шля-ху. У багатьох випадках перешкодою були половинчастість і не-компетентність рішень, що приймалися. Дуже складним виявився

процес зміни характеру взаємовідносин підприємств із централь-ними органами управління. Прийнятий у 1987 р. закон про надан-ня підприємствам самостійності не звільнив остаточно колективи

від відомчих економічних обмежень. Продовжували діяти всеохо-плюючі держзамовлення, різного роду нормативи тощо. Незадо-волення станом розв’язання питань, пов’язаних із розвитком само-стійності, самоуправління на рівні трудових колективів поряд із

загостренням соціальних проблем було однією з головних причин

страйків шахтарів Союзу, в тому числі України.

Водночас уже перші самостійні кроки підприємств призвели до

поширення групового егоїзму, заниження виробничих планів, нама-гання поставити вузьковідомчі інтереси вище за загальнодержавні,

загальнонародні. Серйозним гальмом виявилася недосконалість фінан-сово-кредитного механізму та існуючої системи ціноутворення. Опто-ві й закупівельні ціни абсолютно не відповідали потребам економічної

реформи, жорстким умовам регіонального госпрозрахунку.

Економічна реформа перших років перебудови не дала відчутних

результатів. По-перше, тому що сама модель реформи, сконструйо-вана в центрі, об’єктивно вела до розладу економічних відносин.

По-друге, переведення підприємств на самофінансування в умовах

відомчого диктату стало для економіки руйнівним. Регламентоване

згори планування підштовхнуло підприємства до збільшення своїх

прибутків не завдяки ефективності та якості роботи, а за рахунок

підвищення цін. А це врешті-решт призвело до повного ігнорування

інтересів споживача, неконтрольованого зростання грошових виплат

на виробництві, порушення договірних зв’язків. Це був один із най-серйозніших прорахунків у здійсненні перебудови.

(Учитель разом з учнями формулюють висновки.)

Причини невдач економічних реформ другої половини 1980-х рр.:

8відсутність послідовної, адекватної, науково обґрунтованої стра-тегії розвитку;

8непослідовність у здійсненні реформ;

8прагнення поєднати несумісні економічні моделі: адміні стра-тивно-командну з повним одержавленням власності й ринкову

з приватною власністю та ініціативою;

8некомпетентне керівництво проведення реформ;

8опір консервативних сил;

8засилля військово-промислового комплексу.

IV. ОсМислення нОвих знань і вМінь

Запитання

Як ви гадаєте, чому спроби інтенсифікувати економічний роз-виток виявились неможливими і мали катастрофічні наслідки для

радянської економічної моделі?

Робота з таблицею

За матеріалом уроку складіть підсумкову таблицю.

Адміністративно-командна

економічна модель

Ринкова модель економіки

V. підсуМки урОку

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VI. дОМашнє завдання

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Підготуйте повідомлення щодо Закону «Про мови в Українській

РСР», про діяльність В. Чорновола та М. Любачівського (окре-мим учням).