Учительська світлиця

Уроки № 59—60

Тема. Спроби політичних реформ.

Мета: розкрити зміст передумов політичних реформ, причин активізації суспільно-по-літичного життя; розвивати уміння аналізувати діяльність неформальних організацій та наслідки

політичних реформ; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований урок.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період боротьби за незалежність (1985—1991 рр.),

дидактичні матеріали.

Основні терміни і поняття: політичні реформи, партконференція, з’їзд народних депутатів,

демократія.

Основні дати і події: січень 1987 р. — пленум ЦК КПРС; 18 червня — 1 липня 1988 р. —

XIX партконференція; березень 1989 р. — вибори народних депутатів СРСР; травень—червень

1989 р. — Перший з’їзд народних депутатів СРСР; липень 1989 р. — Шахтарський страйк; бере-зень—травень 1990 р. — вибори до ВР УРСР і місцевих рад.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: характеризувати процес демокра-тизації суспільства; аналізувати причини та наслідки спроб політичних реформ; складати схему

структури державних органів; порівнювати структуру органів, різні історичні етапи; оцінювати спро-бу політичних реформ та їх наслідки для українського народу.

Хід уроку

I. Організаційна частина

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. перевірка дОМашньОгОзавдання

Повідомлення учнів

Теми: «Реабілітація за часів перебудови», «Діяльність “Мемо-ріалу” в Україні».

III. актуалізація ОпОрних знань

Завдання

1. Дайте визначення поняття «перебудова».

2. Охарактеризуйте стратегію перебудови.

3. Розкрийте зміст понять «гласність», «десталінізація».

4. Наведіть приклади здійснення політики гласності в Україні.

IV. вивчення нОвОгО Матеріалу

1 передумови політичних реформ

Розповідь учителя

Гласність і відновлення процесу десталінізації, економічні ре-форми, що почали здійснюватися та ідеологічно посилалися на до-

свід непу, значні зміни в партійно-державному керівництві після

січневого пленуму 1987 р. викликали розкол у лавах КПРС на

прихильників радикалізації перебудовчих процесів і противників

продовження перебудови.

Першим проявом існування розбіжностей серед партійного ке-рівництва став виступ на жовтневому 1987 р. пленумі ЦК КПРС

першого секретаря Московського міського комітету КПРС Б. Єль-цина з критикою на адресу ЦК і М. Горбачова. Навколо Б. Єльци-на стали об’єднуватися сили, які вважали, що перебудова рухаєть-ся занадто повільно і не охоплює інтереси провінції.

Почали згруповуватися і консервативні сили. Проявом цього

стала стаття в газеті «Советская Россия» викладачки з Ленінграда

Н. Андреєвої під назвою «Не можу поступитися принципами». Ав-тор відкрито захищала Сталіна і всі радянські ідеали. Ця стаття

була опублікована за підтримки секретаря ЦК КПРС Є. Лігачова.

Здавалося, що перебудова завершилася.

У цій ситуації Горбачов не погоджувався з консервативними

поглядами автора статті та тих, хто її підтримували. Стаття Ан-дреєвої була засуджена передовицею газети «Правда». Горбачову

і його прихильникам стало зрозуміло, що подальший перебудовчий

процес неможливий без радикальних політичних реформ.

2 конституційна реформа М. горбачова 1988 р.

Розповідь учителя

М. Горбачов передбачав залишити за партією тільки «керівну

і спрямовуючу» роль у суспільстві, а безпосередню владу зосере-дити в рядах різних рівнів. Ідея політичних реформ була схвалена

на XIX партконференції (червень—липень 1988 р.). Реформа базу-валась на таких принципах:

8чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову;

8ліквідація зрощування партійного і державного апаратів;

8плюралізація політичного життя, аж до створення інших пар-тій, але при гегемонії КПРС;

8розширення повноважень рад.

За результатами конференції в липні 1988 р. пленумом ЦК КПРС

були внесені зміни і в структуру партійного апарату. КПРС оголо-сила про свою відмову від функцій оперативного контролю і керів-ництва над галузями господарства і перехід до політичних методів

впливу на виробництво. Відповідно до цього було змінено структу-ру партійних комітетів.

286

Робота зі схемою

Використовуючи запропоновану вчителем схему, учні комен-тують та аналізують структуру державних органів.

Структура державних органів

Комітет конституційного

нагляду

Верховний

Суд СРСР

Комітет народного

контролю

Рада Міністрів

СРСР

Генеральний

прокурор

СРСР

Голова

Комітету

конституцій-ного нагляду

Голова

Верховного

Суду СРСР

Рада

Національностей

Рада Союзу

Верховна Рада СРСР Голова

Ради

Міністрів

СРСР

З’їзд народних депутатів СРСР

3 реалізація основних положень політичних реформ

Розповідь учителя

1) Вибори до з’їзду народних депутатів СРСР

Вибори до нових органів влади відбулися у березні 1989 р. Щоб

уникнути несподіванок, третину депутатів з’їзду народних депута-тів СРСР згідно з виборчим законом надсилали компартія (100 осіб)

та громадські організації — комсомол, профспілки, ветеранські

організації (650 осіб). Решта депутатів обирались на альтернативній

основі в територіальних і національно-територіальних округах. За-галом на з’їзд було делеговано 231 представник від УРСР (87,8 %

комуністів).

Серед делегатів були представники демократичних сил, зокрема

письменники Р. Братунь, Д. Павличко, Ю. Щербак, В. Яворівський

та інші.

Нова структура влади мала для України одну негативну рису.

У вищому представницькому органі СРСР значно зменшилася кіль-кість депутатів від УРСР. Нова структура влади свідчила про по-дальше ігнорування національних прав, обмеження прав союзних

республік і централізацію влади в СРСР.

2) I з’їзд народних депутатів СРСР (травень—липень 1989 р.)

Початок роботи з’їзду показав, що одностайності, яка панувала

раніше, не буде. Виступи депутатів засвідчували різні політичні

погляди та інтереси. Трансляція роботи з’їзду дала новий імпульс

громадській активності.

На з’їзді було запроваджено нову посаду — Голова ВР СРСР,

на яку обрали М. Горбачова. Водночас він залишався і Генераль-ним секретарем ЦК КПРС. Поєднання цих двох посад ставило

Горбачова у двозначне становище. З одного боку, як головуючий,

він повинен виступати у ролі спікера парламенту, у якому від-бувається зіткнення різних політичних інтересів, з іншого, — як

керівник партії повинен проводити чітку партійну лінію. У ве-ресні 1989 р. після тривалої критики в пресі, на мітингах пішов

у відставку В. Щербицький, першим секретарем ЦК КПУ став

В. Івашко, який навесні 1990 р. був обраний головою Верховної

Ради.

3) Скасування ст. 6 Конституції СРСР, початок формування бага-топартійності (лютий 1990 р.)

4) Наслідки політичних реформ

Учитель разом з учнями підбиває підсумки:

а) розвал існуючої системи влади, підрив монополії КПРС на

владу;

б) зростання політичної активності населення;

в) відродження національної свідомості українського народу.

4 вибори до верховної ради 1990 р.

Розповідь учителя

Одним з основних напрямків демократизації було визнано роз-кріпачення діяльності Рад народних депутатів, які поєднують у со-бі функції законодавства, управління й контролю. Найважливішим

етапом цього процесу стали вибори до Верховної Ради України та

місцевих Рад народних депутатів.

Вибори народних депутатів України відбулися 4 березня 1990 р.,

повторне голосування — із 10 по 18 березня 1990 р. Депутати

обиралися до Верховної Ради України, до 25-ти обласних, 469-ти районних, 434-х міських, 120-ти районних у містах, 820-ти

селищних, 8996-ти сільських Рад народних депутатів. У голо-суванні взяли участь 31 375 980 виборців, або 84,55 % їхньої за-гальної кількості. Альтернативність виборів, активна участь у ви-

288

борчій кампанії нових громадських формувань надали останнім

особливої гостроти. Адже на 450 мандатів до Верховної Ради

УРСР претендувало близько 32 тис. кандидатів — у середньому

по шість-сім осіб на місце.

У результаті виборів депутатський корпус поновився на 90 %.

До складу Рад було обрано чимало кандидатів у депутати від різ-них громадських політизованих організацій, які вважали себе

представниками демократичної альтернативи офіційних властей.

Та переважну більшість депутатських місць здобули представни-ки державного й партійного апарату, господарські керівники різ-ного рангу. Насамперед це стосується депутатів Верховної Ради

України, серед яких не виявилося жодного рядового колгоспника,

вкрай обмаль робітників, лише 13 жінок. Отже, тодішній склад

Верховної Ради України зовсім не відповідав соціальному складу

населення держави.

15 травня 1990 р. вперше в історії України Верховна Рада рес-публіки почала працювати в парламентському режимі. Перша її

сесія тривала не один-два дні, як раніше, а 60 робочих днів.

Головним завданням народних депутатів Верховної Ради є роз-робка й прийняття законодавчих актів, спрямованих на поліпшен-ня економічного становища республіки, піднесення рівня життя

народу, правове забезпечення реформ тощо. Серед законів, які вже

прийнято, особливо важливі — про зміни й доповнення до Консти-туції, про вибори народних депутатів, про мови в Україні, про дер-жавний суверенітет і незалежність України, нову українську на-ціональну символіку.

Активізації діяльності Верховної Ради, пропаганді та реалізації

ідей державної незалежності України сприяло утворення у парла-менті з демократично настроєних депутатів Народної Ради під го-ловуванням І. Юхновського. (Після підтвердження незалежності

України на Всеукраїнському референдумі вона фактично припини-ла своє існування.) Між ними і партапаратною більшістю («група

239») розгорнулася гостра боротьба, що часто негативно впливала

на діловий ритм роботи парламенту й гальмувала прийняття кон-структивних і виважених рішень.

На початку червня 1990 р. було обрано керівний склад Вер-ховної Ради. Головою ВР УРСР було обрано В. Івашка — пер-шого секретаря ЦК КПУ. (Згодом на цій посаді його змінив

Л. Кравчук — колишній другий секретар ЦК КПУ, а за ним —

І. Плющ — голова Київського облвиконкому.) Першим заступником Голови Верховної Ради став І. Плющ, заступником —

В. Гриньов.

У перші дні діяльності Верховної Ради сформувалися дві

політичні течії: комуністична, яка утворила парламентську

більшість «За радянську суверенну Україну» (неофіційна на-зва — «група 239», очолював О. Мороз) і опозиційна — На-родна Рада, що об’єднала спочатку 79, а згодом 120 депута-тів. На чолі Народної Ради став депутат від Львівщини академік

І. Юхновський.

«Група 239» не була монолітною. Серед її представників

були як ортодоксальні комуністи, так і ті, що дивились на по-дії з прагматичних позицій. Згодом це призвело до того, що

ВР УРСР виступила за суверенітет, а пізніше і за незалежність

України.

Завдання

Дайте оцінку реформування структури органів та політичних

процесів в Україні в кінці 1980-х рр.

5 наростання протидії процесам оновлення суспільства. шахтар-ський страйк

Розповідь учителя

Невдачі в реформуванні економіки, непослідовність у лібера-лізації суспільно-політичного життя призвели до наростання со-ціальної напруженості. Новим явищем суспільного життя стали

страйки шахтарів, що розпочалися влітку 1989 р. 15 липня 1989 р.

страйк розпочався на шахті «Ясинуватська-Глибока». Через кіль-ка днів страйкували вже 193 шахти із 400. Це свідчило про по-чаток відродження робітничого руху. У зв’язку зі зміною структу-ри капіталовкладень протягом двох десятків років 250 із 400 шахт

Донбасу працювали без реконструкції, що й призвело до кризи

у вугільній промисловості. Влада виступила проти страйку, що

ще більше підірвало її авторитет. Відтоді страйки шахтарів через

хронічну невиплату зарплати, недостатню увагу уряду до проблем

вугільної галузі відбувалися майже щороку. Ситуація ускладню-валася і зростанням кількості аварій на шахтах. У 1991 р. на

шахтах України загинуло 346 осіб, 1992 р. — 459, 1993 р. — 381,

1994 р. — 423, 1995 р. — 339, 1996 р. — 342, 1997 р. — 290 осіб.

Приблизно стільки гинуло шахтарів і в подальші роки. Як свідчить статистика, за кожний мільйон тонн «чорного золота» роз-плачуються життям чотири—п’ять шахтарів.

Таким чином, причиною страйків стали:

8невдале реформування економіки;

8нерозв’язаність багатьох економічних і соціальних питань:

низька технічна оснащеність копалень, тяжкі умови праці, зна-чна частка ручної праці, низька заробітна плата;

8непослідовність у лібералізації суспільно-політичного життя.

Страйкарі висували такі вимоги:

8покращання соціальних умов;

8покращання умов праці;

8підвищення заробітної плати;

8ліквідація парткомів на підприємствах;

8націоналізація майна КПРС;

8відставка уряду;

8деполітизація правоохоронних органів.

Загальною особливістю страйків було поєднання соціально-економічних і політичних вимог.

(Учні разом з учителем визначають результати страйків.)

Результати страйків:

8масові виступи шахтарів завдали могутнього удару тоталітарній

системі;

8уперше за роки радянської влади робітники відкрито продемон-стрували, що їхні інтереси розходяться з інтересами комуні-стичної партії і тоталітарної держави;

8вони започаткували новий етап робітничого руху.

6 політична конфронтація восени 1990 р.

Розповідь учителя

Щоб зберегти СРСР, покласти край «параду суверенітетів», со-юзне керівництво вирішило ініціювати укладення нового союзного

договору.

В Україні до підписання нового союзного договору ставилися

неоднозначно. Під тиском громадськості 17 жовтня 1990 р. ВР УРСР

приймає постанову, в якій визнавалося передчасним підписання

нового союзного договору до затвердження нової конституції Укра-їни. 20 листопада Росія і Україна підписали угоду про визнання

суверенітету одна одної і про необхідність співпраці на взаємови-

гідних умовах. Аналогічна угода була підписана з Казахстаном.

Таким чином, союзний центр фактично усувався, формувалися об-риси конфедеративного союзу.

Робота з поняттям

Конфедерація — союз держав, які зберігають незалежність,

створені для здійснення координації внутрішньої та міжнарод-ної політики.

23 листопада 1990 р. був представлений проект союзного до-говору, який обмежував права республік, передбачав формування

союзних органів влади з великими повноваженнями у сфері між-народних відносин і фінансів. Передбачався пріоритет союзних

законів над республіканськими. Такий проект не викликав вели-кого ентузіазму. Тому консервативні сили і, зокрема, депутатська

група «Союз» ВР СРСР закликали М. Горбачова як президента

винести на Всесоюзний референдум питання щодо майбутньої до-лі СРСР.

V. ОсМислення нОвих знань і вМінь

Тестові завдання

1. XIX партконференція КПРС (червень—липень 1988 р.) висту-пила з пропозицією:

А радикальних економічних реформ

Б кардинального реформування політичної системи

В активізації боротьби за екологічну безпеку

2. Процес реабілітації незаконно репресованих в УРСР розпочався

після створення спеціальної республіканської комісії:

А у 1985 р.

Б у 1988 р.

В у 1989 р.

3. Перший в Україні робітничий страйк улітку 1989 р. було ор-ганізовано:

А шахтарями Б учителями й лікарями

В залізничниками Г студентами

4. Гласність — це:

А форма свободи слова в СРСР

Б специфічна форма контрольованого поширення правдивої

інформації в умовах державного контролю над засобами ма-сової інформації

В можливість висловлювання альтернативної точки зору

5. Основними вимогами шахтарського страйку 1989 р. були:

А економічні

Б політичні

В економічні й політичні

6. «Група 239» у Верховній Раді України, що була обрана в бе-резні 1990 р., представляла інтереси:

А комуністичної більшості

Б центристів

В опозиції

Робота в групах

Об’єднати учнів у три групи і кожній запропонувати завдання.

Перша група. Поясніть, чому спроби союзного керівництва на чо-лі з М. Горбачовим у 1990 р. не могли врятувати союзну державу.

Друга група. Доведіть, що в кінці 1980-х рр. в Україні склали-ся передумови суверенізації.

Третя група. Поясніть, що зумовило появу масового робітничо-го руху та політичну боротьбу восени 1990 р.

Після обговорення питань учні презентують результати роботи.

Запитання і завдання

1. У 1862 р. російський публіцист М. Чернитський роз’яснював:

«Гласність — це бюрократичний вираз, придуманий для заміни

вислову “свобода слова”, припускаючи, що вираз “свобода сло-ва” може здатися неприємним чи різким кому-небудь».

Висловіть свою думку з приводу наведеного твердження. Чи харак-теризує воно процеси, що відбувалися в Україні наприкінці 1980-х рр.?

2. Поясніть крилатий вислів М. Горбачова: «Процес пішов».

VI. підсуМки урОку

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VII.дОМашнє завдання

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника і дайте відповіді

на запитання.

2. Доберіть інформаційний матеріал щодо економічного розвитку

України з середини 1980-х рр.