Учительська світлиця

 

Уроки № 57—58

Тема. Прихід до влади в СРСР М. Горбачова.

Мета: охарактеризувати процес приходу М. Горбачова до влади та його політику; формувати

поняття «гласність»; сприяти усвідомленому розумінню запровадження політики гласності; навчати

учнів висловлювати власну думку, аргументувати її у світлі історичних процесів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта Україна в період боротьби за незалежність (1985—1991 рр.),

дидактичні матеріали, портрет М. Горбачова.

Основні терміни і поняття: перебудова, прискорення соціально-економічного розвитку,

«гласність».

Основні дати і події: 1985—1991 рр. — період перебудови; квітень 1985 р. — Пленум

ЦК КПРС, обрання М. Горбачова Генеральним секретарем; 1988 р. — нова хвиля десталінізації.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати прояви кризи в різних

сферах та необхідність процесу перебудови; пояснювати зміст понять «перебудова», «гласність»,

«прискорення соціально-економічного розвитку»; складати політичний портрет М. Горбачова.

Хід уроку

I. Організаційна частина

II. актуалізація ОпОрних знань

Бесіда

1. Які факти свідчать про внутрішньополітичну кризу на початку

1980-х рр.?

2. Як змінювалось партійно-державне керівництво СРСР від 1982

до 1985 р.? (До листопада 1982 р. — Л. Брежнєв, до лютого

1984 р. — Ю. Андропов, до березня 1985 р. — К. Черненко.)

3. Назвіть прояви кризи в економічній і соціальній сферах та вну-трішній політиці на початку 1980-х рр.

Учні аналізують внутрішньополітичні процеси і доходять ви-сновків про причини перебудови.

III. вивчення нОвОгО Матеріалу

1 пошуки виходу із системної кризи

Розповідь учителя

Після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС К. Черненка

в березні 1985 р. на посаду керівника партії і держави обрано Ми-хайла Горбачова. Саме за його ініціативи розпочалася перебудова

в СРСР (від квітня 1985 р.).

Робота з поняттям

Перебудова —політичний курс реформаторської частини радян-ського керівництва, що реалізувався в СРСР протягом 1985—

1991 рр. Його суть полягала у спробі шляхом «революції згори»

здійснити системну модернізацію суспільства.

Перебудова мала охопити п’ять провідних сфер життєдіяльності

суспільства:

8економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання

до інтенсивних, прискорити науково-технічний процес, удоско-налювати управління народним господарством, зміцнити вико-навчу дисципліну);

8внутрішню політику (демократизація суспільного життя та на-родовладдя);

8зовнішню політику (припинення «холодної війни» та побудова

спільного європейського дому);

8соціальну сферу (поліпшення матеріального та культурного до-бробуту населення);

8ідеологію (ліквідація цензури, «гласність», вільне виявлення

думки громадян).

Теоретично ідеї перебудови мали шанс на реалізацію, але, як

показало подальше життя, крім загальних декларацій, М. Горбачов

протягом шести років так і не зміг висунути будь-яку практичну

концепцію реформування радянського суспільства.

Перебудова швидко зайшла в глухий кут, поглибила суспільно-політичну, економічну та національну кризи, завершилася розпа-дом СРСР. Партійне керівництво України на словах однозначно

виконувало «маневри» кремлівського керівництва, а насправді пев-ний час блокувало перебудовчі процеси в Україні.

Перебудова мала чотири етапи:

8березень 1985 — січень 1987 р. — перебудова здійснюється під

гаслом «Більше соціалізму!»;

81987—1988 рр. — основний лейтмотив — «Більше демократії!»;

81989—1990 рр. — розмежування й розкол у таборі провідників

перебудови;

81991 р. — перемога радикал-реформізму, розпад СРСР.

Перебудовчі процеси в Україні контролювала управлінська

номенклатура тоталітарної держави. Протягом 1985—1987 рр.

в Україні не було значних політичних сил у вигляді громадських

об’єднань та народних фронтів, які виникли в Прибалтиці та

Росії. На тлі загального розвалу ситуація в Україні залишилася

відносно стабільною.

Існував ще один важливий суб’єктивний чинник. Гласність

у союзних республіках почалася з гострої критики перших пар-тійних керівників і партноменклатур різного рангу. В. Щербиць-кий, який 17 років очолював Компартію України, залишився

ортодоксальним комуністом і перетворився на одного з основних

опонентів М. Горбачова.

Постать в історії

Михайло Горбачов (нар. 1931 р.) — радянський політичний і пар-тійний діяч. У 1955 р. закінчив юридичний факультет Московського

університету ім. М. Ломоносова, 1967 р. — агрономічний факультет Став-ропольського сільськогосподарського інституту. Працював у Ставрополь-ському краї на різних партійних і державних посадах. 1985 р. обраний

Генеральним секретарем КПРС (1985—1991 рр.) і головою Президії Вер-ховної Ради СРСР (1989—1990 рр.). У 1990—1991 рр. — перший і єдиний

президент СРСР. Ініціював новий політичний курс вищого партійного ке-рівництва, який у внутрішній політиці був спрямований на модернізацію

економіки, збільшення громадянських свобод і боротьбу зі зловживан-нями, а в зовнішній — на завершення періоду «холодної війни» і нор-малізацію відносин із Заходом. Розпочав низку економічних, соціальних

і політичних реформ, відомих як «перебудова», «демократизація», «глас-ність». Навесні 1991 р. розробив проект нового союзного договору. Піс-ля невдалої спроби державного перевороту в серпні 1991 р. був не в змозі

втримати ситуацію під своїм контролем. 25 грудня 1991 р. відмовився

від президентства й передав владу Борису Єльцину.

2 перші кроки нового керівництва на міжнародній арені. «нове

мислення»

Розповідь учителя

У 1987 р. вийшла друком книга М. Горбачова «Перебудова і но-ве мислення для нашої країни і всього світу». Книга перекладена

основними мовами всього світу і заслуговувала на увагу світової

спільноти.

Завдання

Опрацюйте відповідний матеріал підручника та дайте власну

оцінку основних напрямків міжнародної політики в період пере-будови.

Основні напрямки міжнародної політики в період перебудови:

281

8відмова від конфронтації із західними країнами, початок спів-робітництва;

8застосування заходів щодо припинення «холодної війни»;

8втілення нових принципів міжнародної політики: пріоритету

загальнолюдських цінностей, відмова від втручання у внутріш-ні справи інших країн та нав’язування радянської моделі со-ціалізму.

3 запровадження політики гласності та її вплив на національне від-родження

Розповідь учителя

У середині 1980-х рр. гласність стала важливою складовою пе-ребудовчих процесів у СРСР. Її суть полягала в забезпеченні біль-шої відкритості радянського суспільства. Були навіть здійснені

безуспішні спроби в 1987 р. прийняти закон про гласність.

Гласність — суто радянський термін, який увійшов в іноземні

мови без перекладу. Це своєрідний перехідний етап між періодом

тотального контролю держави над інформацією і свободою слова.

Вона передбачає можливість одержувати достовірну інформацію

і говорити правду, не боячись наслідків. Її слід розуміти як право

на власну думку, самостійність та оригінальність політичного мис-лення і як складову політичної свободи і культури. Характерними

рисами гласності є об’єктивність, достовірність, доказовість, пере-вірка інформації, що базується на чесності, порядності й відпові-дальності перед законом.

Гласність проявилася в бурхливому розквіті публіцистики, по-верненні забутих імен, висвітленні «білих плям» історії тощо. Усе

це радикально вплинуло на свідомість народних мас, стало поштов-хом до боротьби за демократію і незалежність.

У другій половині 1980-х — на початку 1990-х рр. у державі,

де вся інформаційна структура перебувала під найсуворішим контр-олем, такий проміжний етап на шляху до свободи слова, як глас-ність, був особливо необхідним. Завдяки гласності громадяни СРСР

долали стереотипи й догми старого мислення, отримували змогу

реально оцінювати ситуацію, користуючись об’єк тивною інформаці-єю, робити власні висновки. Суспільство стрімко політизувалося.

В українському суспільстві ці процеси були зустрінуті неодно-значно. Одна частина палко підтримала намагання істориків вста-новити істину, інша до цього процесу ставилася байдуже, третя

застерігала, що у виховних цілях не варто розкривати на сторін-ках преси всю правду, оскільки це може спричинити духовну кри-зу, крах ідеалів і врешті-решт цинізм, пасивність і нігілізм.

Складання тез

За розповіддю вчителя складіть тези про основні напрямки по-літики гласності в Україні.

Додатковий матеріал

Зміст реформи «гласності» в Україні:

8відкриття правди «білих плям» щодо історичних фактів та по-дій, які умисно приховувались (про сталінські репресії, голод

1921—1922 рр., Голодомор 1932—1933 рр., насильницьку ко-лективізацію, діяльність ОУН—УПА та ін.);

8початок публікацій творів українських письменників-шіст де-сятників, репресованих у роки застою, — В. Стуса, Є. Сверстю-ка, Ігоря та Ірини Калинців; представників «розстріляного від-родження» М. Хвильового, М. Куліша, М. Зерова;

8початок публікацій історичних творів М. Грушевського, М. Кос-томарова, заборонених творів І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи ру-сифікація?», М. Брайчевського «Приєднання чи возз’єд нання?»;

8послаблення (а потім і скасування) цензури, свобода слова;

8нова хвиля десталінізації (від 1988 р. за рік було реабілітовано

59 тис. осіб, в Україну повернулось 300 політв’язнів);

8поява осередків «Меморіалу» в Москві, Києві, Львові.

IV. ОсМислення нОвих знань і вМінь

Бесіда

1. Коли розпочався етап перебудови?

2. Назвіть етапи перебудови.

3. Опишіть напрямки здійснення політики гласності в Україні.

Запитання

Що, на ваш погляд, було позитивного, а що — негативного

в здійсненні політики гласності. Які суттєві труднощі та прорахун-ки керівництва ви помітили в реформаторських намаганнях влади

в середині 1980-х рр. із початком перебудови.

V. підсуМки урОку

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VI. дОМашнє завдання

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника і дайте відповіді

на запитання.

2. Підготуйте повідомлення «Реабілітація за часів перебудови»,

«Діяльність “Меморіалу” в Україні».