УРОКИ №102—103

Тема. Боротьба політичних сил у 2002—2010 рр.

Мета: охарактеризувати перебіг політичних сил та виборчих перегонів у 2002—2010 рр., розкрити наслідки пропорційних виборів до Верховної Ради 2006 р., президентських виборів 2010 р.; розвивати вміння аналізувати портрети політичних лідерів України, діаграми щодо підсумків виборів; виховувати вміння висловлювати власне ставлення до подій.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна незалежна», мультимедійна презентація, діаграми, мультимедійна дошка, контурна карта.

Основні терміни і поняття: суспільно-політичні блоки, «помаранчева революція», парламентська більшість, двопалатний парламент, депутатська недоторканність, регіони.

Основні дати і події: 31 березня 2002 р. — вибори народних депутатів до Верховної Ради та місцевих рад; 21 листопада 2002 р. — коаліційний уряд очолив лідер ПРУ В. Янукович; 31 жовтня, 21 листопада, 26 грудня 2004 р. — три тури виборів Президента України (перемога В. Ющенка); 26 березня 2006 р. — перемога Партії регіонів на виборах до Верховної Ради; 4 серпня 2006 р. — обрання В. Януковича прем'єр-міністром України; 30 вересня 2007 р. — дострокові вибори до ВРУ, створення Блоку демократичних сил (БЮТ+НУ-HС); 17 січня — 7 лютого 2010 р. — президентські вибори (перемога лідера ПРУ В. Януковича); 11 березня 2010 р. — призначення М. Азарова прем'єр-міністром.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати, робити висновки щодо політичної боротьби, виборчих перегонів у 2002—2010 рр.; пояснювати зміст понять «суспільно-політичні блоки», «помаранчева революція», «парламентська більшість», «двопалатний парламент», «депутатська недоторканність», «регіони»; висловлювати власне ставлення до політичних подій.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Бесіда

1. Охарактеризуйте підсумки виборів до Верховної Ради у 1998 р.

2. Які повноваження Верховної Ради?

3. Що було зроблено для підвищення ефективності роботи Верховної Ради?

4. Якими були підсумки президентських виборів 1999 р.?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вибори до Верховної Ради у 2002 р.

• Розповідь учителя

Важливою подією політичного життя країни у 2000—2001 рр. стало перегрупування політичних сил у країні, особливо напередодні парламентських виборів 2002 р. Упродовж осені—зими 2001 р. відбувається формування передвиборчих блоків. У 2002 р. зберігалася змішана система виборів.

У виборчій кампанії 2002 р. взяли участь 33 списки політичних партій та виборчих блоків (на три списки більше, ніж 1998 р.). Виборчий бар’єр подолали лише шість учасників (у 1998 р. — вісім).

31 березня 2002 р. за політичні партії та виборчі блоки, які подолали 4%-й виборчий бар’єр, проголосували 75,75% виборців.

У загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі голоси розділилися.

1) Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» — 23,55%;

2) КПУ — 20,01%;

3) Пропрезидентський блок «За єдину Україну!» — 11,79%;

4) Виборчий блок Юлії Тимошенко — 7,25%;

5) Соціалістична партія України — 6,87%;

6) Соціал-демократична партія України (об’єднана) — 6,27%;

Із початком роботи Верховної Ради України розпочалася боротьба за формування більшості та керівні посади в парламенті.

28 травня 2002 р. було обрано керівництво: Голова Верховної Ради — Володимир Литвин (лідер блоку «За єдину Україну», до березня 2006 р.); перший заступник — Г. Васильєв (блок «За єдину Україну»), згодом А. Мартинюк (КПУ); заступник — О. Зінченко. Головами ключових комітетів ВРУ стали представники НСНУ.

Було створено такі фракції: «За єдину Україну» — 177, «Наша Україна» — 118, КПУ — 64, СДПУ(о) — 31, БЮТ — 23, СПУ — 22 та 12 позафракційних.

Фракція «За єдину Україну» виявилась нежиттєздатною і вже в червні 2002 р. розпалась на 6 пропрезидентських фракцій: Партії регіонів (52), Партії «Трудова Україна» (31), Партії промисловців і підприємців (20), «Народовладдя» (17), «Аграрії України» (АПУ) (17), «Демократична ініціатива» (15).

У 2002—2004 рр. кількість фракцій неодноразово змінювалась.

Незважаючи на потужне представництво опозиційних сил у парламенті, пропрезидентські сили зуміли сформувати більшість, яка, у свою чергу, утворила перший у новітній історії України коаліційний уряд, який 21 листопада 2002 р. очолив В. Янукович.

• Робота з діаграмами

Учитель організовує мультимедійну презентацію щодо підсумків виборів до Верховної Ради України. Учні коментують діаграми.

• Постать в історії

Володимир Литвин народився 28 квітня 1956 р. в с. Слобода-Романівська Житомирської області. Після закінчення школи вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, на історичний факультет. Отримавши диплом у 1978 р., став співробітником цього університету. Із початком перебудови у 1986 р. очолив управління Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти Української Радянської Соціалістичної Республіки. У 1989—1991 рр. — працівник Центрального Комітету Комуністичної партії України. У 1991—1994 рр. — доцент і докторант історичного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Із 1994 по 2002 р. працював в Адміністрації Президента України, зокрема з 1999 р. обіймав посаду Голови Адміністрації Президента. У 2002—2006 рр. очолював Верховну Раду IV скликання. У 2006—2007 рр. — віце-президент Національної академії наук України, одночасно завідувач кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На дострокових виборах у жовтні 2007 р. очолювана В. Литвином політична сила була обрана до парламенту. У Верховній Раді України VI скликання він очолив фракцію «Блок Литвина». Є беззмінним лідером Народної Партії. 9 грудня 2008 р. був удруге обраний Головою Верховної Ради. У 2004 р. В. Литвину присвоєне звання Героя України. Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки. Автор понад 400 наукових праць, зокрема тритомної «Історії України».

2. Президентські вибори 2004—2005 рр. «Помаранчева революція»

• Розповідь учителя

На виборчих перегонах було зареєстровано 24 кандидати, але основна боротьба розгорнулась між В. Януковичем і В. Ющенком.

У І турі (31 жовтня 2004 р.) на виборчі дільниці прийшло 76% виборців. Найбільше голосів набрав В. Ющенко — 39,9%. Дещо менше було у В. Януковича — 39,26%.

Уперше було порушено гегемонію комуністів. На третьому місті опинився О. Мороз — 5,8%, а лідер КПУ П. Симоненко з 5% — на четвертому. Ще 1,5% набрала Н. Вітренко.

Решта кандидатів отримали менш ніж 1% (А. Кінах — 0,9%; О. Яковенко — майже 0,8%). Ще два кандидати О. Омельченко (133 тис. голосів) та Л. Черновецький набрали близько піввідсотка.

• Постать в історії

Віктор Ющенко народився 23 лютого 1954 р. в Сумській області. Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут. Із 1976 р. працював у банківській системі. Протягом 1993—1999 рр. — голова правління Національного банку України. Із грудня 1999 по квітень 2001 р. — прем’єр-міністр України. У 2001 р. очолив блок «Наша Україна». У 2004—2010 рр. — Президент України.

• Робота з таблицею

Опрацюйте дані таблиці та прокоментуйте результати виборів.

Президентські вибори 2004—2005 рр.

Після другого туру виборів на майдані Незалежності, в обласних центрах почалися масові мітинги на підтримку В. Ющенка. У Києві його прихильники взяли в облогу приміщення Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, заблокували приміщення Верховної Ради, ЦВК, телецентру. 27 листопада парламент ухвалив постанову про вихід із політичної кризи. Вибори були визнані такими, що не відбулися.

28 листопада в м. Сєвєродонецьку відбувся з’їзд депутатів усіх рівнів більшості областей Лівобережжя та Криму, на якому законно обраним Президентом визнався В. Янукович. 3 грудня Верховний Суд зобов’язав Центральну виборчу комісію організувати 26 грудня 2004 р. повторне голосування по виборах Президента. 10 січня 2005 р. ЦВК оприлюднила їх результати і В. Ющенка було оголошено Президентом України. 4 лютого 2005 р. посаду прем’єр-міністра України посіла Юлія Тимошенко.

• Постать в історії

Юлія Тимошенко (нар. 1960 р.) — український політик, 13-й та 16-й прем’єр-міністр України (2005 р., 2007—2010 рр.), лідер партії «Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”» та однойменного блоку. У 1978 р. вступила до Дніпропетровського гірничого інституту на гірничий факультет. 1979 р. перевелася на економічний факультет Дніпропетровського державного університету, який закінчила з відзнакою. У 1984—1988 рр. працювала на Дніпровському машинобудівному заводі у м. Дніпропетровську на посаді інженера-економіста. 1999 р. в Київському національному економічному університеті захистила кандидатську дисертацію на тему «Державне регулювання податкової системи». Кандидат економічних наук. У 1996—2000 рр. — народний депутат України. У грудні 1999 — січні 2001 р. — віце-прем’єр-міністр із питань паливно-енергетичного комплексу. 4 лютого 2005 р. призначена на посаду прем’єр-міністра України.

Результати та наслідки «помаранчевої революції»:

• зростання національної самосвідомості населення, завершення формування української політичної нації;

• демократизація суспільно-політичного життя;

• визнання в судовому порядку недійсними результатів другого туру президентських виборів;

• прийняття змін до Закону про вибори Президента України з метою запобігання масовим фальсифікаціям;

• прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України 08.12.2004 р., який передбачає зміни владних повноважень Президента, прем’єр-міністра, Верховної Ради і Прокуратури України;

• перемога на президентських виборах 2004 р. В. Ющенка.

• Дискусія

1) Про яку традиційно-історичну і культурно-цивілізаційну ситуацію всередині України свідчить розшарування населення на прихильників В. Ющенка і В. Януковича, на Захід—Центр і Схід—Південь?

2) Чому учасники «помаранчевої революції» стверджували, що вони відстоюють незалежність України, національну ідею й культурну окремішність українців?

3) На яких суспільно-політичних і культурних цінностях наголошували у своїх передвиборних програмах В. Ющенко і В. Янукович?

4) Проаналізуйте результати III туру виборів Президента. Які тенденції суспільно-політичного життя вони засвідчують?

5) Яку політичні гасла виборів 2004 р. збережуть свою актуальність на близьку й далеку перспективу?

3. Політична реформа 2006 р.

• Розповідь учителя

Зміни до Конституції, пропоновані реформою 2006 р.:

• головою держави є Президент, який обирається терміном на 5 років;

• Президент не є головою виконавчої влади і не несе відповідальності за її діяльність;

• Президент отримує право вето щодо законів Верховної Ради;

• Президент може бути усунутий із посади Верховною Радою в порядку імпічменту;

• єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада, до конституційного складу якої входить 300 народних депутатів, які обираються терміном на 5 років.

• Парламент здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів.

• Завдання

Висловіть власну думку щодо пропонованих змін до Конституції. Як змінилася б форма управління державою, якби ця реформа була впроваджена?

4. Парламентські вибори 2006 р. Позачергові вибори 2007 р.

• Розповідь учителя

У листопаді 2005 р. стартувала виборча кампанія. З’явилися нові політичні обличчя: у політику пішли Ренат Ахметов (ПРУ) і Віталій Кличко («Пора-ПРП»). НСНУ пішла на вибори без В. Ющенка в списку.

26 березня 2006 р. відбувається голосування. Вибори народних депутатів уперше проходять на пропорційній основі. Зареєстровано 45 партій і блоків, але 3%-й бар’єр подолали лише п’ять партій (у 2002 р. — шість, у 1998 р. — вісім).

Перемогла Партія регіонів — 32,12%. На другому місті опинився БЮТ, який перебував в опозиції, — 22,27 %. Пропрезидентський блок НСНУ отримав лише 13,94%, СПУ — 5,67% та КПУ — 3,66%. Їх підтримали 928,5 тис. виборців. ПРУ перемогла в десятьох регіонах (схід і південь), БЮТ — у 14 (Київ і північ), НСНУ — лише в трьох (захід).

ПСПУ не вистачило 0,07%, щоб пройти в парламент. Не потрапив до парламенту і «Народний блок Литвина» (2,43%).

Від 1 до 2% набирають Український Народний блок Костенка і Плюща, Партія «Віче», «Громадський блок Пора-ПРП» В. Кличка.

Особливо розпорошили свій вплив «помаранчеві», яким не вдалося об’єднатись як до виборів, так і в парламенті. Колишні «помаранчеві» БЮТ (129 депутатських мандатів), НСНУ (81) та СПУ (33), маючи більшість у 243 голоси, так і не змогли домовитись.

О. Мороз неочікувано підтримав союз ПРУ (186) і КПУ (21) і був обраний Головою Верховної Ради. Першим заступником обрали комуніста А. Мартинюка. У липні 2006 р. опозиція створила більшість — антикризову коаліцію, до якої увійшло 240 депутатів.

Відповідно до конституційних змін нова більшість повинна була формувати уряд. Наприкінці липня 2006 р. В. Ющенко погодився на кандидатуру В. Януковича на посаду прем’єр-міністра. У відповідь на зростання кількості депутатів у більшості В. Ющенко 26 квітня 2007 р. підписав Указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» та призначення виборів на 30 вересня 2007 р.

До протоколу було внесено 20 політичних партій та блоків, але лише п’ять із них пройшли 3%-й бар’єр. Перемогу знову здобула Партія регіонів — 34,4% (на 2,3% більше, ніж у 2006 р.). Блок Юлії Тимошенко отримав на 8,4% більше голосів, ніж у 2006 р., — 30,7%. На минулорічному рівні залишилась і підтримка блоку НСНУ —

14,2%. Також до парламенту пройшли КПУ — 5,4% та Блок Литвина — 3,96%, який 2006 р. не зміг потрапити до Верховної Ради.

4 грудня 2007 р. Головою Верховної Ради було обрано А. Яценюка. А через два тижні на посаду прем’єр-міністра було обрано Ю. Тимошенко.

• Робота з діаграмами

Учні аналізують запропоновані вчителем діаграми щодо підсумків виборів до Верховної Ради 2006 р. і позачергових виборів 2007 р.

• Повідомлення учнів

П. Симоненко і А. Яценюк як політичні лідери.

5. Президентські вибори 2010 р. В. Янукович — Президент України

• Розповідь учителя

Зареєструвались кандидатами в Президенти України 18 громадян України. У І турі, який проходив 17 січня 2010 р., найбільше голосів здобув В. Янукович (35,32%). За Ю. Тимошенко проголосувало 25,05% виборців. Справжнім відкриттям цих виборів стала колосальна підтримка С. Тігіпка (13,06%), тоді як А. Яценюк, який позиціонував себе як «третю силу», отримав лише 6,96% голосів.

Попередній Президент В. Ющенко посів 5-те місце з рейтингом у 5,45%. Постійний учасник президентських перегонів П. Симоненко отримав 3,55% голосів, а В. Литвин — 2,35%.

На виборах 2010 р. зросла кількість громадян, що не підтримали жодного із кандидатів. У І турі вона склала 2,2%, а в другому зросла вдвічі (до 4,4%). У II турі (7 лютого 2010 р.) перемогу здобув лідер Партії регіонів В. Янукович, за якого проголосувало 12 млн 481 тис. 266 виборців (48,95%). Підтримку Ю. Тимошенко надали 45,47% виборців.

В. Януковича, як і раніше, підтримав схід та південь України, тоді як за Ю. Тимошенко голосували переважно на півночі та заході.

Уже 25 лютого 2010 р. у стінах Верховної Ради відбулась інавгурація новообраного Президента України. 11 березня було створено коаліцію «Стабільність і реформи», прем’єр-міністром обрано М. Азарова.

Кожен наступний рік чинний Президент пропонує присвятити розв’язанню того чи іншого гуманітарного питання на державному рівні:

• 2011 р. — рік освіти та інформаційного суспільства;

• 2012 р. — рік культури та відродження музеїв;

• 2013 р. — рік фізичного здоров’я та екології;

• 2014 р. — рік науки;

• 2015 р. — рік «єдності поколінь».

Учитель організовує мультимедійну презентацію щодо підсумків президентських виборів 2010 р.

• Постать в історії

Віктор Янукович (нар. 1950 р.) — український державний діяч, політик. Квітень 2003 — 23 квітня 2010 р. — Голова Партії регіонів України, з 23 квітня 2010 р. — почесний голова партії. Із 25 лютого 2010 р. — четвертий Президент України з часу набуття нею незалежності у 1991 р. 21 листопада 2002 — 5 січня 2005 р. та 4 серпня 2006 — 18 грудня 2007 р. — прем’єр-міністр України. У 2002—2005 рр. — голова Національного олімпійського комітету України. 11 вересня 2006 — 18 грудня 2007 р. та з 25 лютого 2010 р. — член Ради національної безпеки і оборони України. 11 травня 1997 — 21 листопада 2002 р. — голова Донецької обласної державної адміністрації.

У 1960—1970-х рр. був двічі судимий. У 1978 р. судимості було знято. У 1964—1978 рр. — член ВЛКСМ, з 1980 р. — член КПРС. У 1997 р. президент Л. Кучма призначив його губернатором Донецької області, а в 2002 р. — прем’єр-міністром України. Був кандидатом від влади на президентських виборах 2004 р., на яких здобув перемогу, що спричинило «помаранчеву революцію». Перемога була скасована рішенням Верховного Суду України, який призначив повторне голосування, на якому В. Янукович програв своєму супернику В. Ющенку.

Після 2005 р. перебував в опозиції, а коли в результаті парламентських виборів 2006 р. перемогла Партія регіонів і була створена коаліція, В. Януковича вдруге обрано Прем’єр-міністром. На дострокових виборах до парламенту у 2007 р. перемогла Партія регіонів, очолювана В. Януковичем. Однак, не створивши коаліції, перейшла в опозицію до новоствореної пропрезидентської більшості та уряду на чолі з Ю. Тимошенко.

Переміг на президентських виборах 2010 р., здобувши в II турі 48,95% голосів виборців.

IV. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Дискусія

1. Якими є, на ваш погляд, перспективи суспільно-політичного життя? Чи згодні ви з пропозиціями В. Ющенка щодо двопалатного парламенту?

2. Чи довіряєте ви політичним діячам — народним депутатам — майбутнє країни?

• Робота з таблицею

Використовуючи матеріал підручника та розповідь учителя на уроці, складіть підсумкову таблицю «Перші особи незалежної України».

Зразок заповненої таблиці

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.