УРОКИ №97—99

Тема. Суцільна колективізація в Україні.

Мета: розкрити причини та механізм проведення колективізації; показати, що колективізація селянських господарств була найскладнішим етапом у створенні командної економіки; пояснити зміст основних термінів і понять; продовжити формування в учнів навичок критичного мислення; виховувати їх у дусі поваги до історичної боротьби та здобутків українського народу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «УРСР у 30-ті рр. XX ст.», атлас.

Основні терміни та поняття: колективізація, розкуркулення, МТС.

Основні дати: 1927 р. — XV з'їзд ВКП(б), проголошення курсу на колективізацію; 1929—1937 рр. — колективізації в УРСР; 1930 р. — вихід статті Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» в газеті «Правда».

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Фронтальне опитування

1. Що таке індустріалізація?

2. Розкрийте зміст термінів «сталінська індустріалізація», «надіндустріалізація».

3. Схарактеризуйте шлях здійснення сталінської індустріалізації.

4. Підбийте підсумки індустріалізації для України.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Аграрна політика більшовиків.

• Робота з таблицею

Етапи аграрних перетворень більшовиків

Закінчення таблиці

2. Сталінська колективізація.

• Розповідь учителя

Радянське керівництво, узявши курс на модернізацію промислового потенціалу країни, одразу зіткнулося з трьома проблемами: коштів, сировини та робочих рук для розвитку індустрії. У ході індустріалізації бурхливими темпами збільшувалась кількість міського населення. Кількість жителів міст України від 1926 до 1930 р. подвоїлася. Зростала потреба в постачанні хліба містам, продажу зерна за кордон, щоб інвестувати індустріалізацію. Одержати все це можна було від селянства, що становило переважну більшість населення. Однак селянин-власник був незручною й небажаною фігурою для партійно-державного апарату, який від імені народу розпоряджався промисловістю. Держава не могла забезпечити прискорені темпи індустріалізації, маючи справу з мільйонами одноосібників. Доки селянин сам вирішував, що йому сіяти й що відвозити на ринок, від нього залежала держава, якій треба було нагодувати місто й армію. Ось чому, прикриваючись турботою про піднесення добробуту сільського населення, державна партія прагнула створити на селі контрольоване колективне господарство.

Але в сталінських планах колективізація була не лише зручним засобом забезпечення зростаючого населення міст та армії продовольством, а промисловість — сировиною та робочою силою. Крім цього, вона мала суттєво сприяти зміцненню соціальної бази диктатури пролетаріату: з одного боку, колективізація стимулювала процес пролетаризації селянства (процес розкуркулення), із другого — разом з індустріалізацією вона відкривала шлях до ліквідації багатоукладності в економіці.

• Робота з термінами та поняттями

Колективізація — це створення колективних селянських господарств, яке на практиці призвело до відчуженння селян від власності на землю та від результатів своєї праці.

Суцільна колективізація — політика насильницького перетворення сільського господарства наприкінці 1920-х — у 1930-х рр. на основі розкуркулення й суцільного насадження колективних форм господарства (колгосп) з усуспільненням значної частини селянської власності.

Колгосп — колективне господарство; форма колективного господарства, що набула поширення в СРСР після проведення колективізації. Землі, реманент, техніка колгоспу з формальної точки зору були власністю тих, хто його утворив. Але за радянської дійсності фактично селяни втратили будь-які права власності на усуспільнене майно (землі, реманент, робочу худобу), у власності селян залишалася лише присадибна ділянка, птиця, дрібна худоба, корови.

Радгосп — державне сільськогосподарське підприємство.

Куркуль (куркульство) — поширена назва заможних селян, господарів в Україні. Ярлик, який радянська влада навішувала противникам колгоспного будівництва на селі (передбачалося знищити як класового ворога).

Розкуркулення — компанія експропріації селянських господарств у 1930-ті рр., складова частина примусової колективізації. Здійснювалася на основі постанови ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Формально спрямована проти найзаможніших селян (в Україні їх було 1,5 %), на практиці вилилась у репресії проти значної кількості середняків, які в Україні складали 2/3 селян. Поряд із примусовою колективізацією розкуркулення стало передумовою занепаду сільського господарства й голодомору.

«Закон про п’ять колосків» — назва в народі постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», яка передбачала жорсткі заходи за найменші посягання на суспільну (соціалістичну) власність. (За рік дії постанови було засуджено 54 тис. осіб.)

Курс на індустріалізацію було взято на XV з’їзді ВКП(б). Перший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи буде об’єднано 30 % селянських господарств. Але вже на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) 1929 р. було взято курс на суцільну прискорену колективізацію. Резолюція пленуму «Про сільське господарство України і про роботу на селі» передбачала в Україні найвищі темпи колективізації з усіх союзних республік. У січні 1930 р. Україну зарахували до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 — навесні 1932 р.

У процесі колективізації можна виділити кілька етапів:

1) 1929—1930 рр. — час прискореної колективізації, яка перетворилася, по суті, на комунізацію. Селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. У 1928—1929 рр. в Україні було знищено до 50 % поголів’я худоби. Такі темпи суцільної колективізації фактично означали війну проти селянства й викликали його масовий спротив. Тиск на селян різко загострив політичну ситуацію в країні.

2) 1930 р. — маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи (стаття Й. Сталіна на початку березня 1930 р. «Запаморочення від успіхів», постанова ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 р. «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі»). Почався масовий вихід із колгоспів. Але вже наприкінці 1930 р. боротьба з «перегинами» завершилася, процес відпливу селян із колгоспів було призупинено. У 1930 р. вільна торгівля фактично заборонялася, практично вся товарна продукція колгоспів ішла в розпорядження держави. Колгоспники, щоб вижити, могли розраховувати тільки на присадибні ділянки. Відсутність матеріальної зацікавленості селян позначалася на продуктивності їхньої праці та приводила до занепаду сільського господарства в цілому.

3) 1931—1933 рр. — новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів. Щоб виправити становище, яке склалося після першої спроби насильно загнати селян до колгоспів, а також надати технічну допомогу колгоспам, держава починає створювати машинно-тракторні станції (МТС). І хоча їх мережа швидко зростала, наприкінці 1932 р. діяло лише 592 МТС, які обслуговували тільки половину колгоспів республіки (але переважно великі). Решта колгоспів могла розраховувати тільки на власні сили. Не задовольняла і якість цих тракторів. Так, восени 1932 р. у Дніпропетровській області не працювало 90 % тракторів. Примусова праця в колгоспах була низькопродуктивною. Колгоспникам налічувалися трудодні, але на них вони нічого не отримували, оскільки практично все вироблене в господарстві йшло на поставки державі. Продовжувала діяти продрозкладка. Становище селян було злиденним. За результатами хлібозаготівельної кампанії 1932 р., запасів продовольства в селян не залишалося. До цього додавалося невміле керівництво, яке давало розпорядження, де і що сіяти; селяни вдалися до саботажу хлібозаготівель. Ці чинники вкрай негативно позначилися на рівні продуктивності праці селян та призвели до деградації сільськогосподарського виробництва. Щоб провчити селянство, сталінське керівництво вдалося до терору голодом (голодомор 1932—1933 рр.). Як наслідок, було зламано опір селянства й до кінця 1933 р. колективізація в Україні в основному завершилася (колективізовано 70 % дворів).

4) 1934—1937 рр. — завершальний етап колективізації. У 1933 р. Й. Сталін відмовляється від прискорених темпів колективізації через необхідність урятувати посівну кампанію 1933 р. після голодомору. Постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами» скасовувалася продрозкладка. Надлишки можна було продавати на ринку, що дещо стимулювало працю людей.

Разом із матеріальною зацікавленістю запроваджувалися й «особливі» методи керівництва. Були створені політичні відділи МТС і радгоспів. Оскільки їх влада була необмеженою, то часто вона використовувалася для репресій. Із метою підвищення персональної відповідальності за вирощування врожаю створювалися бригади з постійним складом працюючих.

У квітні 1933 р. надійшло розпорядження про передачу селянам частини стратегічних запасів хліба. До роботи на селі залучаються студенти, жителі міст, військові частини. До безлюдних сіл України переїжджали селяни з Росії.

Зміцнювалася матеріально-технічна база колгоспів. У 1938 р. МТС обслуговували вже понад 97 % колгоспів. Усе це привело до збільшення хлібопоставок в Україні (від 317 млн пудів у 1933 р. до 496 млн пудів у 1937 р.). У більшості господарств почали з’являтися підсобні виробництва — птахівництво, бджільництво, садівництво. У 1937 р. колгоспи мали 96,1 % посівних площ.

3. Розкуркулення.

Важливим елементом колективізації було так зване розкуркулення, а фактично — розселянювання села. Спочатку, у 1927—1928 рр., щодо заможного селянства проводилася політика обмеження — збільшували податки, обмежували оренду землі, забороняли використання найманої праці, купівлю машин, реманенту. У квітні 1929 р. Й. Сталін визначив нове стратегічне завдання — перехід від політики обмеження до політики ліквідації куркульства як класу. Наприкінці січня 1930 р. була опублікована постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Починаються масові репресії проти заможного селянства та всіх, хто не бажав вступати до колгоспу. В Україні за роки суцільної колективізації було експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств. Держава конфіскувала майна на 56 млн крб.

• Робота з документами

Із листа слухачів Військово-повітряної академії РСЧА Я. Корина та О. Пахоленка до Г. Петровського про примусову колективізацію й розкуркулення селян у Новопсковському районі на Старобільщині (7 липня 1931 р.)

Просимо Вас розібрати слідуючі явища, що межують із свавіллям, яке творять місцеві працівники Новопсковського р-ну Старобільського округу хуг. Статівки і с. Лизівки.

1. Колективізація. Колективізовано до 85 %. Забезпеченість колгоспів продуктами недостатня. 10 % колгоспників зовсім не мають хліба (Білокуракіно) через поганий розподіл. Кооперація зовсім не забезпечує постачання колгоспів промтоварами. Надто велика нужда у взутті. В Статівці та Лизівці в колгоспах зовсім не ведеться підготовка до збирання урожаю.

Є ряд випадків насильницького залучення в колгосп, на випадок відмови йти у колгосп підводять під графу куркуля і розкуркулюють, забираючи все майно, і вивозять в «Ярки»...

Викривлення лінії партії проводиться свідомо верхівкою колгоспів... Крім цього, правління колгоспу систематично пиячить...

П’янство, залякування, погане виховання і забезпечення колгоспників є причиною небажання бідноти і середняків, які лишилися, вступати в колгосп, внаслідок чого вони йдуть на поводу куркульства і відбивають його настрій.

Доповідна записка І. Леплевського М. Єжову про операції щодо куркулів (вересень 1937 р.)

У відповідності з Вашим наказом № 00147 про операцію щодо куркулів, кримінальних злочинців та інших кр. [кримінальних] елементів для України був встановлений ліміт по 1-й категорії — 8 тис. осіб і по ІІ-й категорії — 20 800 осіб. За моїм клопотанням від 5 вересня ц. р. [цього року] ліміт 1-ї категорії був Вами збільшений на 4200 осіб.

З початку операції до 27 вересня ц. р. обласними трійками по Україні в цілому вже засуджено 23 158 осіб, по 1-й категорії — 5458, по ІІ-й категорії — 13 700 осіб.

Таким чином, в межах затвердженого ліміту трійки найближчими днями розглянуть справи на решту 9842 особи (по 1-й категорії — на 2742 особи, по ІІ-й категорії — на 7100).

На 28 вересня на Україні є ще 13 764 заарештовані по куркульській операції, справи на яких не розглянуті трійками, крім того, в обласних трійках НКВС УРСР є матеріали, на основі яких можна ще репресувати понад 15 тис. осіб. Тим більше, що в зв’язку з організацією на Україні 4-х нових областей (Полтавської, Миколаївської, Житомирської, Кам’янець-Подільської) і наближенням тим самим керівництва з обласних центрів до районів посилюється оперативний натиск на куркульські та інші контрреволюційні елементи. Прошу затвердити додатково ліміти для України по 1-й категорії — 4500 осіб, по ІІ-й категорії — 15 200 осіб.

1) Якими методами здійснювалися заходи колективізації?

2) Із якої метою проводилося розкуркулення?

3) Розкуркулення було метою чи засобом у здійсненні колективізації?

4. Підсумки та наслідки колективізації.

• Робота з підручником

Спираючись на відповідний матеріал підручника та розповідь учителя, складіть і заповніть таблицю «Колективізація в Україні», зазначивши: ким було прийнято рішення про проведення колективізації; мету; терміни; основні заходи; результат.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Бесіда за запитаннями

1. Що таке колективізація?

2. Яка її мета?

3. Якими є причини суцільної колективізації?

4. Чому сталінське керівництво здійснювало колективізацію в кілька етапів?

5. Хто такі куркулі та підкуркульники? Чи завжди вони були ворогами радянської влади?

6. Що означав лозунг «ліквідація куркульства як класу»?

7. Чому, незважаючи на жорсткі партійні заходи, стан сільськогосподарського виробництва невпинно падав, а селянство зубожіло?

8. Чи досягла своєї мети колективізація?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Колективізація селянських господарств була найскладнішим етапом у створенні командної економіки.

• Щоб здійснити суцільну колективізацію, держава знищила найзаможніший прошарок селян.

• Голодомор 1932—1933 рр. навіяв селянству соціальний страх і політичну апатію. Колгоспний лад становив економічний фундамент командної економіки, позбавляючи селян власності на засоби виробництва.

• Головним результатом колективізації став індустріальний стрибок, за здійснення якого було сплачено велику ціну: численні жертви розкуркулення й голодомору, утрата селянами відчуття господаря, тривала деградація й дезорганізація сільського господарства.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.