Учительська світлиця

 

Уроки № 72—73

Тема. Розгром Червоною армією військ П. Врангеля на Півдні України й у Криму.

Поразка «махновщини».

Мета: розповісти про події завершення боротьби за владу в Україні; визначити історичне зна-чення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920 рр.; пояснити зміст основних

термінів і понять; розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні явища і факти; ви-ховувати їх у дусі поваги до історії свого та інших народів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Радянсько-польська війна і Україна. Розгром військ

П. Врангеля і загонів Н. Махна (квітень 1920 — листопад 1921 р.)», атлас, ілюстративний і дидактич-ний матеріал.

Основні терміни та поняття: «махновщина», визвольні змагання, Другий зимовий похід.

Основні дати: червень—жовтень 1920 р. — наступ військ П. Врангеля на Півдні України; 2 жов-тня 1920 р. — угода між командуванням ЧА та Н. Махном про спільну боротьбу проти П. Врангеля;

7—9 листопада 1920 р. — штурм ЧА перекопських укріплень; листопад 1920 р. — розгром військ

Н. Врангеля в Криму, евакуація їхніх залишків до Туреччини та Болгарії; 18 березня 1921 р. — Ризький

мирний договір; 2 серпня 1921 р. — перехід залишків загонів Н. Махна на територію Румунії.

Хід уроку

І. ОрганІзацІя навчальнОї дІяльнОстІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

ІІ. перевІрка дОмашньОгОзавдання

Бесіда за запитаннями

1. Що зумовило укладення С. Петлюрою Варшавської угоди?

2. Чому україно-польский союз не привів до визволення України від

більшовиків?

3. Який вплив на Україну мала радянсько-польська війна?

4. Чому більшовики погодилися на втрату західноукраїнських і за-хіднобілоруських земель?

ІІІ. актуалІзацІя ОпОрниХзнань, умІнь І навичОк

Запитання та завдання

1. Опишіть становище України на осінь 1920 р.

2. Чому спільний похід українських і польських військ навесні 1920 р.

зазнав поразки?

3. Чому спроба експорту соціалістичної революції більшовиками

в 1920 р. виявилася невдалою?

IV. вивчення нОвОгОматерІалу

1 розгром білогвардійців у криму.

Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи

основні події, що супроводжували розгром Білої армії барона П. Вран-геля, і складаючи хронологічну таблицю. Учитель систематизує й до-повнює результати роботи учнів.

ЗРАЗОК ЗАПОВНЕНОЇ ТАБЛиЦІ

Розгром Білої армії барона П. Врангеля

Дата Подія

Весна 1920 р. П. Врангель (4 квітня очолив Білу армію в Криму) із допомогою країн Антанти

переформував залишки військ А. Денікіна та закріпився в Криму

6 червня 1920 р. Скориставшись тим, що Червона армія вела запеклі бої з Польщею, війська

П. Врангеля оволоділи Північною Таврією, вийшовши на лінію Херсон—

Нікополь—Бердянськ

7 серпня 1920 р. Контрнаступ Червоної армії, утворення Каховського плацдарму

Середина вересня

1920 р.

Спроба військ П. Врангеля прорватися в Донбас, на Дон і Правобережжя. Ви-хід на лінію Олександрівськ (Запоріжжя)—Синельникове—Маріуполь

21 вересня 1920 р. Створення Південного фронту Червоної армії під командуванням М. Фрунзе

Кінець вересня

1920 р.

Союз Н. Махна з радянською владою для спільної боротьби проти П. Врангеля.

Умови: надати автономії Гуляйпільському району; дозволити пропаганду анархіст-ських ідей; звільнити з в’язниць анархістів і махновців; надати допомогу зброєю

8 жовтня 1920 р. Остання спроба військ П. Врангеля прорватися в Донбас

28 жовтня 1920 р. Початок контрнаступу радянських військ із Каховського плацдарму. Початок

відступу військ П. Врангеля в Крим

7—11 листопада

1920 р.

Прорив Червоною армією Перекопських укріплень військ П. Врангеля. Початок

евакуації залишків військ Врангеля з Криму до Туреччини й Болгарії

25—26 листопада

1920 р.

Розрив союзу між радянською владою й Н. Махном. Спроба Червоної армії

розгромити збройні формування махновців

Із розгромом військ П. Врангеля на території України в основному завершилися широкомасштабні

бойові дії, хоча ще тривав селянський повстанський рух на Правобережжі та Півдні України

(весна—літо 1921 р.)

Робота з документом

Із розмови українських повстанців із Холодного Яру

з Н. Махном (весна 1921 р.)

— Вибач батьку, за питання, — одізвався Хмара, — чому ти з черво-ними москалями проти білих об’єднався?

— А мені що?! У мене засада — бити білих, поки почервоніють, а чер-воних — поки побіліють!

Хмара усміхнувся.

— Та то ми вже чули. А, все-таки, легше було б червоних бити, якби

під Кримом фронт ще був.

— Наплювати мені на фронт! Ті дурні у Кремлі головою у вогонь самі

лізуть. Ще рік такої політики — і будемо мати сто, тисячі селянських

фронтів! В Україні, Росії, на Дону — всюди! Селянська революція — пра-во кожного народу, міста чи села на влаштування собі життя по своїй

вподобі… Врангеля треба було зарання підсікти, щоб ситуації не викорис-тав. Червона армія з Врангелем охоче билася, а подивимося, як буде би-тися проти батьків і братів! Чи не посиплються на наш бік полки!

— Віриш, батьку, в перемогу селянської революції?

— Вірю.

У цьому короткому «вірю» була справді тверда віра. Хто знає, якби

Кремль не змінив би круто того року внутрішньої політики, може, і здій-снилось би «батькове» віщування про тисячу внутрішніх фронтів.

(Юрій Горліс-Горський. Холодний Яр.)

1) Які аргументи наводить Н. Махно на користь його спільної бо-ротьби з більшовиками проти П. Врангеля?

2) Чи мала така позиція сенс?

3) Чому вона не спрацювала?

2 розгром махновського руху.

Розповідь учителя

Після розгрому П. Врангеля радянське командування вирішило

розправитися з махновцями. 20 листопада 1920 р. були заарештова-ні, а згодом розстріляні командири Кримської групи махновської

армії С. Каретніков і П. Гавриленко. 25 листопада почалася операція

зі знищення махновських частин у Криму. 26 листопада 1920 р.

М. Фрунзе видає наказ, у якому вимагає «вважати Махна і його за-гони ворогами радянської влади». У районі Євпаторії загони Махна

були оточені. Але легку перемогу здобути не вдалося. Після жорсто-кого бою частини махновців зуміли вирватися з Криму, але під Тимо-шівкою вони зіткнулися зі значними частинами червоноармійців

і зазнали поразки. Тільки небагатьом махновцям удалося прорва-тися, і згодом вони з’єдналися з рештками повстанців на чолі

з Н. Махном, які вирвалися з оточення в районі Гуляйполя. На бо-ротьбу з повстанцями було кинуто 2/3 військ Південного фронту.

Репресії проти повсталих і населення, яке їх підтримувало, посилю-вали повстанський рух. На березень 1921 р. під командуванням

Н. Махна було вже 15 тис. осіб. А загалом в Україні діяло майже

40 тис. повстанців. Кульмінацією селянського антибільшовицького

руху стало літо 1921 р. Н. Махно здійснював рейди до Харкова, Пол-

323

тави, на Правобережжя. Для придушення повстання на території

України було зосереджено майже 1 млн червоноармійців. Для бо-ротьби з махновцями були створені спеціальні «летучі» загони, озбро-єні броньовиками, які безперервно переслідували загони Н. Махна,

вимотуючи їх постійними атаками. Зрештою повстанський рух у ре-зультаті репресій і в умовах загрози голоду став спадати. Н. Махно

разом із невеликою групою прибічників у вересні 1921 р. перейшов

радянсько-румунський кордон, потім перебрався до Польщі, а зго-дом — до Франції.

3 припинення боротьби регулярних українських військ.

другий зимовий похід.

Після поразки військ УНР у боротьбі з більшовиками залишки

їх були інтерновані за наказом польського уряду в табори для вій-ськовополонених. Тим часом в Україні розгортався масовий анти-більшовицький селянський повстанський рух (Поділля, Київщина,

Катеринославщина, Полтавщина). Улітку 1921 р. в Україні діяло

кілька десятків тисяч повстанців. У 1921 р. командуванням військ

УНР та Повстанською командою було розроблено план допомоги по-встанському руху з метою підняти населення на всенародне анти-більшовицьке повстання.

Для здійснення цього плану в таборах для інтернованих було ство-рено Повстанську армію. Вона складалася з трьох груп: Волинської

(близько 800 бійців під командуванням генерала Ю. Тютюнника), Бес-сарабської (300 бійців, якими командував генерал А. Гулий-Гуленко)

і Подільської (400 бійців під командуванням підполковника М. Палія,

згодом — полковника С. Чорного). Загальне командування здійснював

Ю. Тютюнник. Про ці плани достеменно знало командування Червоною

армією завдяки вдало налагодженій розвідці й готувало для повстан-ців пастку, у якій одним ударом передбачалося знищити боєздатні

антибільшовицькі сили. На Правобережжі було зосереджено півміль-йона червоноармійців.

За різних обставин реалізація походу повстанців відтягнулася аж

до осені, коли вже більшість повстанських загонів в Україні були

розгромлені Червоною армією, а селянство переймалося проблемою

виживання в умовах голоду, що вразив Україну. Ці обставини вже

наперед визначили невдачу походу.

Усі три групи прорвали радянський кордон у різних місцях і по-чали здійснення операції. Першою прорвалася група А. Гулого-Гулен-ка, але виконати своє завдання не змогла й була змушена відійти на

територію Румунії.

Подільська група, прорвавшись у районі міста Гусятина (Тернопіль-щина), із боями пройшла все Поділля і вийшла в район Бородянки

(60 км від Києва). Але далі змушена була припинити своє просування,

оскільки їй не вдалося об’єднатися з Волинською групою. Повернувши

назад, 29 грудня 1921 р. вона перетнула польський кордон.

Волинська група рушила в рейд 4 грудня 1921 р. Уже 7 грудня

вона заволоділа Коростенем. Подальше просування групи було зупи-нено переважаючими силами Червоної армії. Відступаючи під тиском

радянської кінноти під командуванням Г. Котовського, група потра-пила в оточення. 17 грудня відбувся вирішальний бій, і повстанці

були розбиті. Частина учасників походу потрапили в полон. Іншій

частині (150 осіб) удалося вирватися з оточення та відійти на тери-торію Польщі. Щонайменше 359 бійців, які потрапили в полон і від-мовилися зректися власних переконань, були розстріляні.

Другий зимовий похід став останньою спробою збройним шляхом

здобути незалежність України під час визвольних змагань 1917—

1921 рр.

Завдання

Спираючись на текст підручника та розповідь учителя, складіть

таблицю «Другий зимовий похід армії УНР», зазначивши: коли він

відбувся; мету; сили, що брали участь; результати.

Причини поразки селянського повстанського руху та Другого зи-мового походу:

8час виступу повстанських загонів було обрано невдало, коли пік

селянського повстанського руху вже минув;

8активна підривна й розвідувальна робота чекістських органів зі

зриву походу;

8зосередження значних сил Червоної армії на Правобережжі (близь-ко 200 тис. осіб — третина існуючої на той час Червоної армії);

8початок голоду 1921—1923 рр.;

8зміна політики радянської влади, запровадження непу;

8утома населення від війни;

8нечисленність загонів армії УНР;

8амбіції та прорахунки керівників Повстанської армії України.

4 Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалеж-ність у 1917—1921 рр.

Визвольні змагання українського народу 1917—1921 рр. завер-шилися поразкою. Державну незалежність, здобуту внаслідок націо-нально-демократичної революції 1917 р., зберегти не вдалося. Утра-чено було й певні соціальні здобутки, залишилися нерозв’язаними

найважливіші соціально-економічні проблеми. За їх розв’язання взя-лася більшовицька партія, яка вихолостила національну специфіку

історичного поступу та спрямувала природні прагнення народів до

кращого життя у вигідне для себе русло.

Становлення української державності відбувалося у складних по-літичних умовах. Для багатьох пересічних громадян, навіть для ви-датних політичних лідерів, характерною була невизначеність суспіль-них пріоритетів, форм союзу з іншими державними утвореннями.

Протягом короткого часу визначилися прихильники державної

незалежності України — Центральна Рада, гетьман П. Скоропадський,

Директорія УНР, національно-комуністична меншість Компартії Укра-їни. Проте всі ці політичні сили діяли неузгоджено, навіть ворогу-вали між собою.

Українська революція засвідчила, що ідея незалежності України

живе в різних соціальних верствах суспільства. Більшість її при-хильників становили українці. Близькою вона була також для пред-ставників інших національностей в Україні. Еволюцію поглядів на

державний устрій України пройшло чимало політичних лідерів. Під-сумком їхніх пошуків стала переконаність у необхідності національно-державного суверенітету України та співпраця з іншими демократич-ними державами.

Невизначеність зовнішньої політики українських урядів гальму-вала розвиток держави. І, навпаки, боротьба за незалежність змушу-вала противників відступати. Українську самостійність заперечували

російські білогвардійці й більшовики. Їм протистояла українська

інтелігенція та селяни, меншою мірою — робітники. Прагнення ма-ти власну державу в Україні було настільки сильним (але не під-кріпленим силою), що більшовики для встановлення своєї влади

змушені були декларувати підтримку незалежності України й навіть

здійснити в 1920-х рр. конкретні кроки на шляху українізації. По-літичний та економічний суверенітет України у складі СРСР був фік-тивним, більшовицька Росія, по суті, не відмовилася від імперських

амбіцій царизму.

Історичне значення визвольних змагань 1917—1920 рр. полягає

в тому, що було збережено й поглиблено процес українського держа-вотворення, який бере початок від часів Київської Русі. Українці

знову нагадали всьому світові про себе як про окрему націю, що має

повне право на власну державу. Українській Народній Республіці та

Західноукраїнській Народній Республіці не судилося відстояти та

зміцнити незалежність і стати до лав європейських держав. Набутий

досвід і уроки стали надбанням наступних поколінь борців за Укра-їнську державу.

V. закрІплення нОвОгОматерІалу

І варіант

Фронтальне опитування

1. Хто очолював залишки Білої армії в Криму?

2. Які події сприяли наступу білогвардійців у Північній Таврії вліт-ку 1920 р.?

3. Завдяки чому більшовикам удалося значно збільшити свої сили

в боротьбі з П. Врангелем?

4. Який тактичний маневр допоміг більшовикам прорвати укріплен-ня білогвардійців у Криму?

5. Коли завершилися бойові дії регулярних військ в Україні?

6. Які події увійшли в історію України під назвою Другого зимово-го походу?

7. Чому махновський рух зазнав поразки?

8. Якими були здобутки визвольної боротьби українського народу

1917—1921 рр.?

9. Визначте причини поразки й уроки боротьби українського народу

за свою державність.

ІІ варіант

Творче завдання

Існує думка, що якби П. Врангель командував Білою армією

в 1919 р., то в нього були б шанси перемогти в боротьбі з більшо-виками. Чи згодні ви з такою думкою? Спробуйте обґрунтувати чи

спростувати її.

VІ. пІдсумки урОку

8Останньою спробою збройним шляхом здобути незалежність Укра-їни під час визвольних змагань 1917—1921 рр. став Другий зимо-вий похід армії УНР. Однак за складних і несприятливих обста-вин та під тиском цілої низки причин він завершився трагічно

та не приніс очікуваних результатів. Підняти загальноукраїнське

збройне повстання не вдалося. Але героїзм і самопожертва учас-ників походу в ім’я виборення української державності, їхній

патріотизм і любов до України залишаються взірцем виконання

обов’язку перед народом і державою.

8Поряд із розгромом армії УНР більшовикам удалося знищити

білогвардійців у Криму та придушити рух махновців. Бої на те-риторії України, що тривали майже без перерви від 1914 р., при-пинилися. Громадянська війна завершилася. В Україні закріпи-лася радянська влада.

VІI.дОмашнє завдання

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Складіть хронологію подій радянсько-польської війни, боротьби

більшовиків із П. Врангелем і Н. Махном.