Учительська світлиця

 

Урок № 71

Тема. Радянсько-польська війна й Україна.

Мета: з’ясувати суть і наслідки Варшавської угоди С. Петлюри та Ю. Пілсудського; розповісти

про події радянсько-польської війни та місце в них України; пояснити зміст основних термінів і понять;

розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні явища і факти; виховувати їх у дусі по-ваги до історії свого та інших народів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта «Радянсько-польська війна і Україна. Розгром військ Врангеля

і загонів Махна (квітень 1920 — листопад 1921 р.)», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: Варшавська угода, радянсько-польська війна, «диво на Віслі»,

Ризький мир.

Основні дати: 21 квітня 1920 р. — Варшавська угода між Польщею і УНР про спільну бороть-бу проти більшовиків; 6 травня 1920 р. — вступ польських військ до Києва; травень—серпень

1920 р. — наступ Червоної армії проти Польщі; липень—вересень 1920 р. — проголошення Галиць-кої Соціалістичної Радянської Республіки; 11 липня 1920 р. — ультиматум Дж. Керзона; 16—25 серп-ня 1920 р. — «диво на Віслі».

Хід уроку

І. ОрганІзацІя навчальнОї дІяльнОстІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

ІІ. актуалІзацІя ОпОрниХзнань, умІнь І навичОк

Запитання та завдання

1. Яким було становище України на весну 1920 р.?

2. Визначте відмінності у політиці більшовиків наприкінці 1919 —

на початку 1920 р. і навесні—улітку 1919 р.

IІІ. вивчення нОвОгОматерІалу

1 варшавська угода с. петлюри і Ю. пілсудського.

І варіант

Розповідь учителя

Після розгрому А. Денікіна війна з радянською Росією, на думку

польського керівництва, була неминучою. Польща претендувала на

значні території колишньої Російської імперії. Польське керівництво

прагнуло відновити Річ Посполиту в її кордонах 1772 р. «від моря

до моря», тобто від Балтики до Чорного моря. У цю федеративну

державу мали увійти Литва, Білорусія й Україна. Також Польське

керівництво розуміло, що більшовики після перемоги над внутріш-німи ворогами неодмінно повернуться до реалізації ідеї світової ре-волюції, а Польща стоїть на їхньому шляху. Спочатку радянське

керівництво намагалося не загострювати відносини, те саме робила

й польська сторона, щоб не створювати ще одного фронту боротьби.

На початку 1920 р. польське керівництво вирішило, що ситуація

сприятлива для силового розв’язання проблеми на свою користь.

Вторгненню польських військ передувало укладення представни-ками УНР і Польщі 21—24 квітня 1920 р. у Варшаві загальної, тор-говельно-економічної та військової конвенцій, які відомі під узагаль-нюючою назвою «Варшавська угода». Документи містили такі

основні положення:

1) Польський уряд визнавав існування УНР в межах, які мали бути

означені договорами із суміжними країнами.

2) Кордон між Польщею й УНР установлювався по лінії, яка була

вже зайнята польськими військами.

3) До Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемків-щина, Західна Волинь, частина Полісся по Збруч і Горинь, уся

Галичина.

4) Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій.

5) Польща зобов’язувалася озброювати війська УНР.

а) Уряд УНР заявив про відсутність претензій на західноукраїн-ські землі.

б) Збройні сили С. Петлюри підпорядковувалися польському ко-мандуванню.

в) Українські залізниці підпорядковувалися польському управлінню.

г) УНР погоджувалася на спільну валюту.

д) Український уряд мав утримувати польські війська на терито-рії України.

Укладення Варшавської угоди та участь УНР у радянсько-поль-ській війні на боці Польщі були актом відчаю. Цим кроком С. Пет-люра відмовився від ідеї соборності України, бажаючи в черговий

раз відновити УНР.

Договір між С. Петлюрою та керівником Польщі Ю. Пілсудським

був засуджений багатьма українськими політичними діячами. Проти

Варшавської угоди виступили не тільки М. Грушевський, В. Винни-ченко, які відійшли від С. Петлюри й перебували в еміграції, а й люди

з найближчого оточення головного отамана — подав у відставку

прем’єр-міністр І. Мазепа. Особливо гнітюче враження справив цей

договір на населення Галичини, для якого він перекреслював надії

на національне визволення.

ІІ варіант

Робота з документами

Політична конвенція між Польською Республікою

й Українською Народною Республікою (Варшава, 21 квітня 1920 р.)

Уряд Речі Посполитої Польської, з одного боку, і уряд Української

Народної Республіки, з другого, у глибокому переконанні, що кожний

народ має природне право на самостійне вирішення своєї долі та визнання

своїх відносин із сусідами, однаково натхненні бажанням утвердити прин-цип миролюбного, дружнього співіснування з метою благополуччя і роз-витку обох народів, погодилися на такі рішення:

1. Визнаючи право України на незалежне державне існування в кордонах,

які на півночі, сході і півдні визначаються на основі договорів між Укра-їнською Народною Республікою і відповідно сусідами, що з нею

межують, Річ Посполита Польська визнає верховною владою Україн-ської Народної Республіки Директорію незалежної Української Народної

Республіки з Головним отаманом паном Симоном Петлюрою на чолі.

2. Кордони між РПП [Річ Посполита (Республіка) Польська] і УНР ви-значатимуться таким чином: на півночі від Дністра вздовж р. Збруч,

а далі вздовж колишнього кордону між Австро-Угорщиною та Росією

до Вижгрудку, а від Вижгрудку на північ по Кременецьким пагорбам,

а потім по лінії на схід від Здолбуново, вздовж східних адміністратив-них кордонів Ровенського повіту, а далі на північ вздовж кордону ко-лишньої губернії Мінської до перетину його р. Прип’ять, а потім При-п’яттю до її гирла. Що стосується Ровенського, Дубенського і частини

Кременецького повітів, які тепер належать РПП, то щодо них пізніше

буде укладено більш точну угоду…

3. Уряд польський визнає за Україною території на схід від кордону,

зазначеного в § 2 цього договору, до кордонів Польщі 1772 року (до

поділів), яку Польща вже займає або здобуде від Росії шляхом зброй-ним або дипломатичним.

4. Український уряд зобов’язується не укладати будь-яких міжнародних до-говорів, спрямованих проти Польщі. Ці ж зобов’язання бере на себе уряд

Речі Посполитої Польської стосовно Української Народної Республіки.

5. Національно-культурні права, які польський уряд надає своїм громадя-нам української національності, які мешкають на території РПП, будуть

тією ж мірою надані громадянам польської національності, які мешка-ють у межах Української Народної Республіки, і навпаки. [Йдеться про

польські маєтки на Правобережній Україні.]

6. Аграрна справа на Україні буде розв’язана Установчими Зборами. До

часу скликання Установчих Зборів становище землеробів польської

національності визначається угодою між РПП і УНР…

8. Договір залишається таємним…

Із військової конвенції між Польщею та УНР

(Варшава, 24 квітня 1920 р.)

1. Ця військова конвенція є інтегральною частиною політичного дого-вору…

2. Польські і українські війська діють разом як війська союзні…

6. З моменту початку спільних дій проти більшовиків український уряд

зобов’язується постачати продукти польській армії, яка оперує на укра-їнській території… У разі ненадання українським урядом необхідної

продукції цивільний комісар України за домовленістю з інтендатурою

дивізії (армії) здійснює реквізицію продуктів у місцевого населення…

11. На польській території продовжується організація українських час-тин… до того часу, поки це не буде можливим на власній території.

12. Командування польських військ зобов’язується постачати українські

війська зброєю, амуніцією, спорядженням і одягом у кількості, необ-хідній для трьох дивізій… [Після початку бойових дій Ю. Пілсудський

не виконав цього пункту.]

Із мирного договору між РСФРР та УСРР, з одного боку,

і Польщею — із другого (Рига, 18 березня 1921 р.)

…Ст. 1. Обидві договірні сторони оголошують стан війни між ними

припиненим.

Ст. 2. Обидві договірні сторони, згідно з принципом самовизначен-ня народів, визнають незалежність України і Білорусії, а також пого-джуються і постановляють, що східний кордон Польщі, тобто кордон

між Росією, Білорусією та Україною, з одного боку, і Польщею — з дру-гого, становить лінію… [Далі йде детальний опис лінії кордону, згідно

з яким до Польщі відходили такі українські землі: Холмщина, Підляшшя,

Західна Волинь і Західне Полісся. Східна Галичина залишалася за Поль-щею.]

Ст. 3. Росія та Україна відмовляються від усяких прав і претензій на

землі, розташовані на захід від кордону, описаного в ст. 2… З свого боку

Польща відмовляється на користь України та Білорусії від усяких прав

і претензій на землі, розташовані на схід від цього кордону…

Ст. 5. Обидві договорні сторони взаємно гарантують повну повагу дер-жавного суверенітету другої сторони і утримання від усякого втручання

в її внутрішні справи, зокрема, від агітації, пропаганди і всяких інтер-венцій або їх підтримки.

Обидві договірні сторони зобов’язуються не створювати і не підтриму-вати організацій, що мають метою збройну боротьбу з другою договірною

стороною, або зазіхають на її територіальну цілістність, або підготовляють

повалення її державного чи суспільного ладу шляхом насильства, так са-мо як і організації, що приписують собі роль уряду другої сторони або

частини її території. З огляду на це сторони зобов’язуються не дозволяти

перебування на своїй території таких організацій, їх офіційних представ-ників та інших органів, заборонити вербування, так само як і ввезення

на свою територію збройних сил, зброї, бойових припасів, амуніції і різних

воєнних матеріалів, призначених для цих організацій.

Ст. 7. Польща надає особам російської, української і білоруської на-ціональності, які перебувають в Польщі, на основі рівноправності націо-нальностей, всі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови

і виконання релігійних обрядів. Взаємно Росія та Україна забезпечують

особам польської національності, які перебувають в Росії, Україні і Біло-русії, всі ті ж права.

Особи російської, української і білоруської національності в Польщі

мають право, в межах внутрішнього законодавства, культивувати свою

рідну мову, організовувати і підтримувати свої школи, розвивати свою

культуру і створювати з цією метою товариства і спілки. Цими ж правами,

в межах внутрішнього законодавства, користуватимуться особи польської

національності, які перебувають в Росії, Україні і Білорусії.

Обидві договірні сторони взаємно зобов’язуються ні прямо, ні посеред-ньо не втручатися в справи, які стосуються устрою і життя церкви та

релігійних громад, що перебувають на території другої сторони…

Ст. 13. В силу визнаної Договором про прелімінарні умови миру від

12 жовтня 1920 р. активної участі земель Польської Республіки в госпо-дарському житті Російської Імперії, — Росія і Україна зобов’язуються

сплатити Польщі тридцять мільйонів золотих карбованців…

Ст. 24. Дипломатичні відносини між договірними сторонами встанов-люються негайно після ратифікації цього Договору…

1) Що являють собою наведені документи і з якого приводу вони

з’явилися?

2) Що спільне й відмінного містять ці документи? (Відповідь можна

оформити у вигляді порівняльної таблиці.)

3) Дайте історичну оцінку документів.

2 радянсько-польська війна й україна.

Розповідь учителя

Маючи потрійну перевагу у військовій силі, польські війська

25 квітня 1920 р. розпочали інтервенцію. Разом із ними наступали

й частини армії УНР (кількістю близько 30 тис. осіб). С. Петлюра

сподівався на антибільшовицьке повстання селян.

Ефект несподіваності, перевага в живій силі й техніці дали змо-гу полякам захопити Житомир, Бердичів, Козятин і вже 6 травня

здобути Київ.

Однак поляки на українських землях поводилися як окупанти.

До Польщі вивозилися промислове устаткування, товари та сировина,

і головне — відновлювалося поміщицьке землеволодіння. Повернен-ня поміщикам землі й маєтків супроводжувалося репресіями проти

українського населення та викликало сплеск селянських повстань.

Спостерігаючи грабунки, репресії, погроми, населення не пішло

за С. Петлюрою, і очікуваного антибільшовицького повстання в Укра-їні не відбулося.

Успіх поляків на початку воєнної кампанії виявився короткочасним.

Поступово співвідношення сил змінювалося на користь радянських військ.

Більшовики у своїй пропаганді використали гасла російських націона-лістів, закликали всіх до оборони Росії проти іноземних загарбників. На

ці заклики відгукнулося багато колишніх російських офіцерів, які зміц-нили командний склад Червоної армії. 5 червня 1920 р. вона прорвала

фронт противника. Бої велися в кількох напрямках. Червона армія за-хопила Житомир, Бердичів, бої йшли й у Київському напрямку.

12 червня Київ було звільнено. Наприкінці червня армії Ю. Піл-судського залишили Мінськ, бої перейшли на територію Польщі. На-ступ розвивався у двох напрямках — на Варшаву та Львів. Польща

звернулася до держав Антанти по допомогу. Велика Британія, США

та Франція обіцяли підтримку за умови визначення статусу Східної

Галичини. Польща дала на це згоду.

Британський міністр іноземних справ лорд Дж. Керзон звернувся

з нотою до Росії, у якій вимагав зупинити радянські війська на лінії,

що була визначена декларацією країн Антанти від 8 грудня 1919 р.

як східна межа розселення поляків («лінія Керзона»).

РСФРР відмовилася від посередництва Великої Британії й наголо-шувала на переговорах із польським урядом.

У цей час кримське угруповання білогвардійців на чолі з бароном

П. Врангелем, підтримане Антантою, почало наступ із Криму, спо-діваючись прорватися на Правобережжя й Донбас, Дон. Але таких

далекосяжних цілей не було досягнуто. Уже наприкінці червня фронт

стабілізувався на лінії Херсон—Нікополь—Бердянськ.

Наприкінці липня знову розпочався наступ радянських військ

у напрямку на Варшаву та Львів. Напередодні цього наступу коман-дувач радянських військ, що наступали на Варшаву, М. Тухачев-ський, видав свій знаменитий наказ: «Бійці робітничої революції!

Спрямуйте свої погляди на Захід. На Заході вирішується доля світо-вої революції. Через труп білої Польщі лежить шлях до світової по-жежі. На багнетах понесемо щастя і мир трудовому люду. На Захід!..

На Вільно, Мінськ, Варшаву — марш!».

Навальний наступ Червоної армії завдав поразки полякам. Біль-шовицькі війська підступили до Варшави та Львова.

На території польських земель було створено Польський ревком на

чолі з Ф. Дзержинським, на території Східної Галичини — Галицький

ревком на чолі з В. Затонським. Ревкоми видавали декрети про націо-налізацію промисловості, банків, конфіскацію поміщицької землі тощо.

Але в результаті неузгодженості дій наступ радянських військ на

Варшаву поступово згасав (широкий обхід Варшави з півночі за зраз-ком плану Шліффена при наступі на Париж у 1914 р. виявився не-вдалим), провалилася спроба захопити Львів (Перша Кінна армія

більшовиків не мала простору для маневру). Крім того, тили Черво-ної армії не встигали за передовими частинами; два радянські фронти

наступали в різних напрямках (Західний — на Варшаву, Південно-Західний — на Львів), розпорошуючи сили. Велику мужність і стій-кість проявили частини армії УНР, які боронили центр Польського

фронту в районі Замостя. Загроза втрати державності згуртувала на-вколо уряду Польщі найширші верстви суспільства, зокрема селян-ство, яке стало на захист батьківщини. Франція надала суттєву допомогу Польщі зброєю та спорядженням. У результаті в битві під

Варшавою сталося «диво». Радянські війська не змогли подолати опір

польських військ і на своїх багнетах понести революцію в Європу.

Тим часом польське командування створило шестикратну перевагу

сил у місці головного удару і перейшло в контрнаступ. 27 серпня

1920 р. польські війська, завдавши удару з району Любліна у фланг

Західного фронту, поставили його на межу повного розгрому. По-чався загальний відступ радянських військ. Наприкінці серпня ра-дянські війська були відкинуті за річку Західний Буг. Фронт в Укра-їні стабілізувався на лінії Коростень—Житомир—Бердичів. Обидві

сторони були знекровлені. Після тривалих таємних переговорів, що

велися з липня, 12 жовтня 1920 р. між Польщею й радянською Ро-сією було укладено перемир’я та прелімінарний (попередній) мир,

у якому визначалися кордони між Україною та Польщею річкою

Збруч, далі Волинню через Остріг до впадіння річки Горинь у Прип’ять.

Робота з документами

В. Ленін про війну з Польщею

Ми вирішили використати наші воєнні сили, щоб допомогти радяні-зації Польщі… Між собою ми говорили, що ми багнетами повинні переві-рити — чи дозріла соціалістична революція пролетаріату в Польщі.

1) Що мали на меті більшовики у війні з Польщею?

2) Чому польські робітники й селяни не підтримали більшовицько-го наступу?

Із доповідної записки В. Затонського В. Леніну

з приводу відступу радянських військ із Галичини (23 вересня 1920 р.)

Галицьке дійство закінчено… Радянський уряд, який жадає миру і по-требує його, буде щоб то не було домагатися самовизначення Галичини

у нашому розумінні цього слова. Можливо, що на деякий час Галревкому

доведеться затушуватися…

Але як би там не було, рано чи пізно Галичину доведеться радянізу-вати. Необхідно буде врахувати перший подібний досвід.

Констатую: До такої серйозної справи перенесення соціалістичної ре-волюції і радянської влади в Європу, хоча і захудалої, ми вкрай погано

підготовлені, а саме: партійного і комуністичного апарату не існує…

Я вважаю, що саме тепер, коли Галичина втрачена, необхідно зайня-тися підготовкою повернення туди… Фактичну підготовку необхідно про-довжити і вельми енергійно.

1) Яку політику проводили більшовики під час захоплення Галичини?

2) Яка роль відводилася Галичині в експорті соціалістичної революції?

У той час як вирішувалася доля Варшави, складною була ситуа-ція й на Півдні України. Білогвардійці зайняли Синельникове та

створили загрозу Катеринославу. З огляду на це було створено Пів-денний фронт на чолі з М. Фрунзе.

Радянський уряд використав перемир’я для підготовки наступу про-ти армії УНР, що налічувала 35 тис. осіб, яка ще утримувала невелику

територію між польськими та радянськими військами. 10 листопада

радянська кіннота зробила глибокий прорив через Український фронт

біля Могилева й примусила українську армію, після тяжких боїв, від-ступити за Збруч. Українська армія була інтернована в польських табо-рах. Робота з документом

Із висловлювання Ю. Пілсудського

Можливо, я зміг би дійти до Москви і вигнати більшовиків звідти. Але

що потім?.. Місця у них багато. А я Москву ні у Лондон, ні у Варшаву не

перероблю. Тільки, мабуть, помщуся за гімназичну молодість у Вільно і на-кажу написати на стіні Кремля: «Говорить по-русски запрещается».

Чому Ю. Пілсудський не пішов на союз з А. Денікіним і П. Вран-гелем у боротьбі з більшовиками?

Згодом за підсумками радянсько-польської війни між Польщею,

з одного боку, та РСФРР і УСРР, із другого, 18 березня 1921 р. було

укладено Ризький мирний договір. За його умовами Польща здійс-нила значні територіальні придбання. Поряд із західнобілоруськими

землями до неї відійшли такі українські землі: Холмщина, Підляш-шя, Західна Волинь та Західне Полісся. Також УСРР відмовлялася

від своїх претензій на Східну Галичину.

Ризький мир був для України ще тяжчим, ніж Варшавська угода.

У результаті Україна знову була розчленована між своїми сусідами: Ру-мунією, Чехословаччиною, Польщею та радянською Росією. Такий ста-тус України, одна частина якої перебувала під іноземною окупацією, а в

другій установився антинаціональний тоталітарний режим, визнавався

міжнародним співтовариством і зберігався до Другої світової війни.

Ризький мир розглядався радянською стороною як перемир’я,

а кордони, установлені ним, — як тимчасові. Узагалі більшовики роз-глядали кордони не як природну межу території країни, а як лінії

поширення радянського ладу, які в разі подальших революційних по-дій буде перенесено далі. У радянському керівництві панували реван-шистські настрої, а на війну з Польщею дивились як на неминучу.

Як наслідок — постійне напруження на кордоні, періодичні локальні

сутички і загроза відкритого збройного конфлікту, обмін погрозливи-ми дипломатичними нотами тощо.

ІV. закрІплення нОвОгОматерІалу

І варіант

Бесіда за запитаннями

1. За яких умов між С. Петлюрою та Ю. Пілсудським була укладе-на Варшавська угода у квітні 1920 р.?

2. Коли польські війська захопили Київ?

3. Якою була мета більшовицького походу на Варшаву?

4. Коли регулярні частини української армії припинили збройну

боротьбу?

5. Які українські землі увійшли до складу Польщі за умовами Ризь-кого миру?

ІІ варіант

Письмові завдання

1. Складіть хронологію подій радянсько-польської війни.

2. Порівняйте умови Варшавської угоди та Ризького миру. Відповідь

оформіть у вигляді таблиці.

V. пІдсумки урОку

8Радянсько-польська війна була одним із завершальних етапів

у становленні післявоєнного європейського устрою. Участь у ній

УНР на боці Польщі була актом відчаю, який не приніс бажаних

результатів. У середині жовтня 1920 р. поляки уклали перемир’я

з більшовиками. Залишена напризволяще армія УНР відступила

з боями за Збруч, де була інтернована поляками.

821 березня 1921 р. Польща та РСФРР уклали в Ризі мирний до-говір, за яким поляки отримували значні території та визнавали

більшовицький уряд УСРР. Це означало завершення доби Дирек-торії й чотирирічного періоду визвольних змагань українського

народу.

VI. дОмашнє завдання

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.