УРОК №101

Тема. Політична система. Масові репресії. Конституція 1937 р. Соціальна система. Повсякденне життя населення (початок).

Мета: визначити основні заходи в сільському господарстві в другій половині 1930-х рр.; охарактеризувати результати та наслідки колективізації в Україні; пояснити зміст основних термінів і понять; розвивати в учнів логічне та історичне мислення; сприяти розвитку в них історичної свідомості, критичному осмисленню минулого.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «УРСР у 30-ті рр. XX ст.», атлас.

Основні терміни та поняття: політвідділ МТС.

Основні дати: 1933 р. — запровадження політвідділів при МТС; 1935 р. — затвердження нового статуту сільськогосподарської артілі; 1935 р. — запровадження системи соціалістичного змагання в сільському господарстві.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Фронтальне опитування

1. Що таке колективізація?

2. Коли та за яких обставин було здійснено перехід до суцільної колективізації?

3. Де була створена перша МТС?

4. Якими є хронологічні межі голодомору в Україні?

5. Коли в Україні було завершено суцільну колективізацію? Чим суцільна колективізація відрізняється від попередніх періодів соціалістичного реформування села?

6. Чому селянство чинило спротив суцільній колективізації?

7. Чому більшовицька влада висунула гасло «ліквідація куркульства як класу»? До яких наслідків призвела така політика?

8. У чому полягала мета створення МТС?

9. Чому влада замовчувала голод в Україні?

10. Чому більшовицькі перетворення в сільському господарстві викликали кризу сільськогосподарського виробництва? У чому вона проявилася?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Подолання кризи колгоспного ладу.

• Розповідь учителя

На січневому об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б) 1933 р. Й. Сталін заявив, що настав час відмовитися від політики прискорених темпів колективізації, тому що, за його словами, її завдання вже виконані. Насправді слід було рятувати охоплене кризою сільське господарство.

19 січня 1933 р. вийшла постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами». Коментуючи її суть, С. Косіор зазначав: «Кожний колгосп знатиме тепер завчасно, скільки й коли він повинен здати. Чим краще колгосп проведе сівбу, тим більший врожай збере, тим більше хліба в нього залишиться після виконання своїх зобов’язань». У такий спосіб держава прагнула викликати в колгоспників зацікавленість у розширенні посівних площ, спонукати їх до подолання безгосподарності.

Сталінський режим відмовився від буквального втілення в життя комуністичної доктрини, яка прирікала селян на рабську працю в примусово створених комунах. Селяни (після кампаній розкуркулення та голодомору) змирилися з необхідністю працювати в колгоспах, коли дістали змогу розпоряджатися частиною виробленої в ньому продукції.

Для забезпечення умов дії закону від 19 січня 1933 р. був потрібний певний механізм. Його утворили запровадженням політичних відділів у МТС і радгоспах — надзвичайних партійних органів. Політвідділи провели чистку керівних кадрів у сільському господарстві. Звільняли навіть «посланців робітничого класу» — двадцятип'ятитисячними, якщо вони на те заслуговували. Загалом було звільнено з посад 65,5 тис. осіб (28 %). Нещодавніх незаможників припинили нацьковувати на колишніх середняків. Комнезами зникли, оскільки стали непотрібними владі.

Важливою функцією політвідділів було налагодження трудової дисципліни. У 1933 р. вони «вичистили» з українських колгоспів 34 тис. осіб, зарахованих до «куркульських елементів». Запізнення на роботу каралося вперше доганою, удруге — штрафом, утретє — виключенням із колгоспу. Працювати на присадибній ділянці колгоспник міг тільки у вільний від роботи в громадському господарстві час.

Під особливий контроль політвідділи взяли організацію та облік робіт у колгоспах.

Було організоване навчання масових професій на довгострокових курсах і в постійно діючих школах із навчально-виробничими майстернями. За 1933—1934 рр. для колгоспів було підготовлено 350 тис. фахівців масових професій, для МТС — 247 тис. осіб, для радгоспів — 25 тис. осіб.

До кінця 1934 р. кризу колгоспного ладу вдалося подолати. Свідченням цього стало скасування карткової системи розподілу продовольчих товарів серед міського населення та ліквідація політвідділів МТС.

2. Колгоспи в системі командної економіки.

Головний напрям зусиль компартійно-радянського керівництва у зміцненні колгоспного ладу пролягав через розвиток державних МТС. За Другу п’ятирічку (1933—1937 рр.) кількість МТС в Україні зросла з 592 до 958. Питома вага колгоспів, обслуговуваних МТС, підвищилася до 97 %.

Застосування машин не тільки полегшувало працю в громадському господарстві, а й створювало можливості для впровадження агротехніки.

Всесоюзний з’їзд колгоспників-ударників, що відбувся в Москві в лютому 1935 р., затвердив новий статут сільськогосподарської артілі. У ньому скасовувалися обмеження на прийом до колгоспу. (Раніше траплялися випадки, коли від одноосібника перед вступом вимагали купити коня або внести до колгоспної каси його вартість грошима.)

Новий статут обмежив (до чверті або половини гектара залежно від місцевих умов) розміри присадибної ділянки.

У середині 1937 р. в Україні налічувалося 27 347 колгоспів, які об’єднували 3757 тис. селянських дворів. У колгоспах працювало понад 7 млн осіб.

На той час ще залишалося 154 тис. одноосібних дворів, або менше ніж 4 % загальної кількості селянських дворів. На них припадало менше ніж 0,3 % селянських посівів.

Селяни, позбавлені землі й засобів виробництва, примусово об’єднані в одержавлені колгоспи та державні радгоспи, прив’язані до сільської місцевості на все життя безпаспортним статусом, були зобов’язані виконувати свій «обов’язковий мінімум трудоднів» у формі натуральних поставок державі різноманітної продукції (залежно від спеціалізації колгоспу).

Щоб підвищити продуктивність праці, на колгоспи було поширено форму соціалістичного змагання. У 1935 р. бригадир Старобешівської МТС на Донеччині П. Ангеліна стала ініціатором всесоюзного змагання тракторних бригад. Тоді ж ланкова колгоспу в селі Старосілля М. Демченко зобов’язалася виростити по 500 центнерів цукрових буряків із гектара. У країні розпочалося змагання п’ятисотенниць.

Запровадження матеріальної зацікавленості в господарюванні виявилося набагато вигіднішим для держави, ніж вилучення всього вирощеного врожаю насильницькими методами. Проте фактичне відлучення селянина від землі стало основою до подальшої деградації сільського господарства, яке перебувало у стані хронічної кризи аж до кінця існування СРСР.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Бесіда за запитаннями

1. Які зміни відбулися в колгоспному будівництві в 1935—1937 рр.? Якими були їхні наслідки?

2. Із чим пов’язане розгортання соціалістичного змагання в сільському господарстві?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.