Учительська світлиця

УРОК 22. ВТОРИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ. ОСНОВНІ ПРОМИСЛОВІ РАЙОНИ РЕГІОНУ. Практична робота 3. Порівняння продовольчого кошика жителів країн Західної та Східної Азії

Очікувані результати НПД: учні обґрунтовують особливості розміщення основних осередків переробної промисловості в Азії; аналізують інформацію та виявляють структуру та географію вторинного сектора економіки регіону; знаходять та показують на карті найбільші промислові райони.

Розвивальна та виховна мета: вдосконалювати уміння використовувати інформаційні ресурси, здатність до пошуку та засвоєння нових знань 6; формувати пізнавальний інтерес, самостійність, уміння долати труднощі.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручники, атласи, економічна карта Азії, ресурси Інтернету.

Опорні та базові поняття: електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість, металургія, легка промисловість, харчова промисловість, промисловий район.

Хід уроку

I.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Картографічна розминка (субрегіони, країни та столиці Азії)

Перевірка домашнього завдання

Практична робота 3. Порівняння продовольчого кошика жителів країн Західної та Східної Азії

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Минулого уроку ви дізналися про загальні особливості економіки країн Азії та досліджували географію первинного сектора. Незважаючи важливу роль добувної промисловості та сільського господарства, в економіках країн Азії стрімко зростає значення обробної промисловості. Висловіть припущення, якими чинниками це зумовлене.

Повідомлення теми, цілей і завдань уроку

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вторинний сектор економіки

Завдання. За картами атласу та текстом параграфа дослідіть розміщення провідних секторів обробної промисловості в Азії. Результати занесіть до таблиці.

Електроенергетика. Частка Азії в світовому виробництві електроенергії — 40 %. Основне джерело — вугілля (Східна, Південна, Центральна Азія), нафта та природний газ (Західна Азія). ГЕС мають значення в Китаї, Південній Кореї, Таїланді, Індонезії, Туреччині, країнах Закавказзя. АЕС працюють в Японії (17 станцій), Китаї (13), Індії (7), Республіці Кореї (6), Тайвані (3), Пакистані (2), Ірані (1), Вірменії (1). Лідери за виробництвом електроенергії на душу населення: Південна Корея, Японія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар.

Чорна металургія — 70 ⁰% від загальносвітового виробництва сталі та чавуну. У десятці світових виробників Китай (понад 50 °%), Японія, Індія, Туреччина. Кольорова металургія представлена виплавлянням олова (Китай, Малайзія, Таїланд), міді (Японія, Індонезія, Філіппіни), алюмінію (Індія, Японія, Ірак), свинцю та цинку (Японія, Китай).

Машинобудування — частка неухильно зростає. Переважають підприємства, що спеціалізуються на виробництві автомобілів (понад 50 % легкових та ³/₄ вантажних автомобілів світу), морських суден, побутової електротехніки, радіоелектроніки. Найбільший розвиток в Японії, Ізраїлі, Китаї, країнах нової індустріалізації.

Хімічна промисловість — виділяють виробництва мінеральних добрив (в першу чергу азотних), побутової хімії, фармацевтики, полімерних матеріалів (Японія, Китай, Індія, нафтодобувні країни).

Легка та харчова промисловість представлені в усіх країнах регіону. Текстильна промисловість набула найбільшого розвитку в країнах Східної і Південно-Східної Азії. Кустарно-ремісничі виробництво: килими (Іран, Афганістан), ювелірні вироби (Індія, Іран), хутряний одяг (Афганістан), прикраси (Індія, Шрі-Ланка) тощо.

2. Основні промислові осередки регіону

1. Тихоокеанський (східне узбережжя Японії). Спеціалізація — транспортне (автомобілебудування, авіакосмічне машинобудування, суднобудування) та наукоємне (радіоелектроніка, приладобудування, робототехніка) машинобудування, електроенергетика, чорна та кольорова металургія, нафтохімія, поліграфічна та легка промисловість.

2. Північно-Східний (Китай), охоплює території міських агломерацій (Шанхай, Пекін, Тянцьзін та ін.). Спеціалізація — чорна та кольорова металургія, важке, транспортне та точне машинобудування, хімічна, текстильна, швейна, харчова промисловість.

3. «Індійський Рур», або «Індійський Донбас» (північний схід Індії). Вугільно-металургійний район із центром у Колкаті.

4. Зона Перської затоки (Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Кувейт та ін.). Видобуток нафти, природного газу, потужний комплекс нафтопереробних, нафтохімічних, металургійних та інших виробництв.

5. Найбільші центри нових індустріальних країн (Сінгапур, Сеул, Тайбей). Спеціалізація — транспортне й точне машинобудування, нафтопереробка, нафтохімія, виробництві текстилю та продуктів харчування.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Завдання. Нанесіть на контурну карту основні промислові осередки Азії.

Запитання

1. Які виробництва вторинного сектора набули розвитку в країнах Азії?

2. Які чинники впливають на розміщення ТЕС, ГЕС, АЕС у регіоні?

3. На яких видах продукції машинобудування спеціалізуються країни Азії? Поясніть причини такої спеціалізації.

4. Чим обумовлений розвиток виробництв легкої промисловості у країнах Азії?

5. Назвіть основні промислові осередки та райони в Азії. Обґрунтуйте їх розміщення.

VІ ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Підручник, опрацювати §___________ .

2. Дослідження. Географічне положення країни як чинник її економічного розвитку (на прикладі Туреччини і Сінгапуру).