Головна » Статті » Конспекти уроків для старших класів » Конспекти уроків із біології 10 клас (нова програма)

Урок № 34 Тема. Віруси, їх хімічний склад, будова, життєві цикл

Урок № 34
Тема. Віруси, їх хімічний склад, будова, життєві цикли
Мета: ознайомити учнів з будовою вірусів, їхніми життєвими циклами та значенням
у природі й житті людини.
Обладнання й матеріали: таблиці, малюнки, схеми, що ілюструють тему уроку.
Базові поняття й терміни: капсид, нуклеїнові кислоти.
Тип уроку: комбінований.
структура уроку
I. Організаційний етап ..................................2 хв
II. Актуалізація опорних знань і мотивація
навчальної діяльності.................................5 хв
III. Вивчення нового матеріалу ...........................25 хв
1.  Поняття про віруси
2.  Склад, будова й життєвий цикл вірусів
3.  Гіпотези походження вірусів
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань
і вмінь учнів .......................................10 хв
V. Підбиття підсумків уроку..............................2 хв
VI. Домашнє завдання ...................................1 хв
Хід уроку
I. орГаНІЗацІйНИй еТаП
II. аКТУаЛІЗацІЯ оПорНИХ ЗНаНЬ
І моТИвацІЯ НавЧаЛЬНоЇ дІЯЛЬНоСТІ
Учитель пропонує сформулювати запитання до теми уро-ку, визначивши в такий спосіб його завдання.
Приклади запитань:
— Що таке віруси?
— Яка історія відкриття вірусів?
— Якими є хімічний склад, будова, життєві цикли, роль вірусів
у природі та житті людини?
Учитель пропонує послухати синквейн і після вивчення нового
матеріалу скласти наукову розповідь про віруси.
Віруси
Неклітинні, фільтрівні
Проникають, підкоряють, вбудовуються
Віруси — генетичні агресори!
Форма життя
III. вИвЧеННЯ НовоГо маТерІаЛУ
1. Поняття про віруси
Розповідь учителя з елементами бесіди ;
Віруси (від латин. virus — отрута) — це неклітинні форми жит-тя, автономні генетичні структури, що здатні проникати в певні живі
клітини й розмножуватися тільки всередині них.
Віруси поза клітиною хазяїна не виявляють ознак життя. По-трапивши в клітину, використовують її біосинтетичні й енергетичні
системи. Віруси мають генетичний апарат, що вбудовується в ДНК
клітини-хазяїна, кодує синтез білків вірусних частинок з амінокис-лот, які перебувають у цитоплазмі клітини-хазяїна. Клітина починає
працювати на вірус. Отже, віруси — це паразити на генетичному рівні.
Віруси відносять до царства Vira імперії Доклітинні.
Вірусологія — це наука про будову, хімічний склад, життєві
цикли й роль вірусів у природі й житті людини.
Віруси відкрив у 1892 р. Д. Й. Івановський, досліджуючи листя
тютюнової мозаїки. Здатність збудників мозаїчної хвороби листя тю-тюну проходити через фільтри, що затримують бактерії, привернула
увагу вченого до цих дрібних хвороботворних організмів. Термін «ві-рус» запропонував у 1899 р. М. Беєринк, який підтвердив експерименти
Д. Й. Івановського. Віруси зустрічаються всюди й уражають усі види
організмів. Близько 500 видів вірусів уражають теплокровних тварин,
понад 300 — вищі рослини. Деякі види ракових пухлин у тварин і лю-дини мають вірусну природу.
2. Склад, будова й життєвий цикл вірусів
Розповідь учителя ;
Усі віруси поділяють на прості й складні. Прості віруси скла-даються з білкової оболонки та нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК).
Білкова оболонка має назву капсид. У вірусах завжди наявний тіль-ки один тип нуклеїнової кислоти — або ДНК, або РНК, тому віру-си класифікують на ДНК- і РНК-вмісні. Білки захищають нуклеїно-ву кислоту й зумовлюють ферментативні та антигенні властивості.
Складні віруси містять білкову оболонку, нуклеїнову кислоту,
можуть містити також ліпопротеїнову оболонку, вуглеводи й ферменти.
Самостійна робота учнів ;
Учитель пропонує учням у ході розповіді про життєвий цикл ві-русів перетворити розповідь на схему послідовних етапів.
Розповідь учителя ;
Життєвий цикл вірусів включає неактивну або позаклітинну
форму, яку називають вірусною частинкою або віріоном, і внутріш-ньоклітинну активну форму з убудованою ДНК у генетичний апарат
клітини. Розмір віріонів 15–350 нм, довжина ниткоподібних досягає
2000 нм. Віруси бувають ниткоподібні, паличкоподібні, сферичної фор-ми. Бактеріофаги нагадують форму тенісної ракетки. Більшість вірусів
можна побачити тільки за допомогою електронного мікроскопа.
Життєві властивості віруси проявляють в активному стані все-редині клітини-хазяїна. Одні віруси розмножуються тільки в ядрі,
інші — тільки в цитоплазмі, треті — як у ядрі, так і в цитоплазмі.
Проникнення вірусної частинки в клітину починається з при-єднання до клітинної поверхні. У цьому беруть участь клітинні й
вірусні рецептори. Білкова оболонка під дією клітинних ферментів
розщеплюється, вивільнена нуклеїнова кислота проникає всередину
клітини. Фітопатогенні віруси можуть проникати через ушкоджені
ділянки в клітинній стінці, після чого всередині клітини нуклеїнова
кислота звільняється від капсида. При зараженні вірусом у клітині
починають діяти механізми противірусного захисту. Заражені клітини
синтезують інтерферон, що активізує захисні сили організму, імуні-тет. Клітинний контроль під час зараження вірусами приводить у дію
механізм самознищення клітини — апоптоз (програмована клітинна
смерть). Віруси в процесі еволюції набули здатності пригнічувати
процеси самозахисту клітини. Наступною стадією репродукції віру-сів є синтез вірусоспецифічних білків за допомогою біосинтетичного
апарату клітини. Потім ідуть процеси самоскладання вірусів. Після
руйнування клітини синтезовані віруси проникають у сусідні клітини
й там розмножуються. Період розмноження вірусів у клітині, коли
симптоми захворювання ще не проявляються, називають латентним
(прихованим) періодом. У природі віруси поширюються за допомогою
переносників повітряним, краплинним, статевим шляхами. Іноді віру-си переходять у прихований пасивний стан і зберігаються в клітинному
геномі тривалий час.
Стадії життєвого циклу вірусів:
1) пасивна форма — віріон, перебуває у зовнішньому середовищі
(не проявляє життєвих властивостей);
2) приєднання вірусної частинки до клітинної мембрани;
3) проникнення вірусу в клітину;
4) звільнення від білкової оболонки нуклеїнової кислоти вірусу;
5) реплікація вірусного генома за допомогою генома клітини;
6) самоскладання вірусів і вихід із клітини, що часто супрово-джується її загибеллю.
Віруси об’єднують у роди й родини, для позначення яких викорис-товують латинські назви із закінченнями «virus» для родів, наприклад
enterovirus, viridae — для родин.
3. Гіпотези походження вірусів
Наукова дискусія ;
Учитель звертається до учнів із пропозицією висловити припу-щення про походження вірусів. На столах — довідники для отримання
інформації із цих питань. Учитель об’єднує клас у групи, кожна з яких
обстоює запропоновану гіпотезу. Учитель дає час на підготовку й об-говорення аргументації гіпотези.
Існують такі наукові гіпотези походження вірусів:
1. Віруси утворилися шляхом спрощення будови (дегенерації)
за схемою: бактерії → рикетсії → хламідоза → віруси.
2. Віруси розвинулися з органоїдів клітин — мітохондрій, хло-ропластів, епісом.
3. Віруси — частина генома нормальних клітин.
Підбиття підсумків дискусії ;
Запитання до учнів:
— Чому кожна з гіпотез має право на існування? Відповідь ар-гументуйте.
— Яка з гіпотез більш імовірна? Припущення аргументуйте.
ІV. УЗаГаЛЬНеННЯ, СИСТемаТИЗацІЯ й КоНТроЛЬ
ЗНаНЬ І вмІНЬ УЧНІв
Бесіда ;
1. Усно складіть синквейн про віруси.
2. Обґрунтуйте твердження «Віруси перебувають на межі між
живою та неживою природою».
3. Чи можна віруси вважати паразитичними організмами? Від-повідь аргументуйте.
V. ПІдБИТТЯ ПІдСУмКІв УроКУ
«Мікрофон» ;
Запитання до учнів:
— Що нового ви дізналися на уроці?
— Яких навичок набули?
Метод «Дельта-плюс» ;
Учитель пропонує спочатку оцінити позитивні сторони уроку,
а потім обговорити ті моменти, які можна було б змінити; вислухову-ються пропозиції щодо змін. Одним з ефектів застосування цього методу
є розвиток уміння давати самооцінку, оцінювати дії однокласників.
VI. домаШНє ЗавдаННЯ
Прочитати відповідний параграф підручника, відповісти
на запитання в кінці параграфа.
Скласти тест з 11 запитань за темою уро

Категорія: Конспекти уроків із біології 10 клас (нова програма) | Додав: uthitel (25.02.2018)
Переглядів: 890 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: