Учительська світлиця

УРОКИ 9–10 РОМАНСЬКА АРХІТЕКТУРА, ЛИЦАРСЬКИЙ КОДЕКС ЧЕСТІ

Мета: познайомити з умовами формування та розвитку роман- ського стилю, жанровою специфікою та формами прояву в різних видах мистецтва; визначити характерні особливості та специфічні ознаки стилю; виявити основні напрями й художні тенденції; ознайомити з кращими зразками романського стилю: виховувати шанобливе ставлення до шедеврів світового мистецтва.

Мотивація: мистецтво та культурний простір Середньовіччя сформували й розвинули три мистецькі стилі — візантійський, романський та готичний. Протягом уроків учні вивчають та ана- лізують своєрідність та специфічні ознаки романського стилю. Так вони зможуть порівняти два стилі епохи, виявити подібні та відмінні тенденції.

Очікувані результати: учні повинні знати характерні особливості романського стилю та форми його прояву в різних видах мис- тецтва; вміти аналізував та самостійно оцінювати літературні твори епохи; розрізняти основні напрями й художні тенденції романського стилю; визначати специфічні ознаки стилю в різних видах мистецтва (архітектура, скульптура, образотворче, музич- но-театральне мистецтво, література).

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Наочність і обладнання: мультимедійна дошка, підручник, пре- зентація, роздатковий матеріал.

Демонстраційний матеріал:

візуальний ряд: замки Дадлі та Стерлінг (Велика Британія), за- мок Сюллі (Франція), кафедральний собор Успіння Діви Марії у Пізі (Італія), церква Святого Пантелеймона (Галич), Успенський собор (Чернігів).

літературний ряд: Северин Боецій «Розрада від філософії» (режим доступу — http://shron.chtyvo.org.ua/Boetsii_Severyn/Rozrada_vid_filosofii. pdf); «Пісня про Роланда» (режим доступу — http://www.ae-lib.org.ua/ texts/_la_chanson_de_roland ua.htm#01); «Пісня про Нібелунгів» (ре- жим доступу — http://www.fbit.ru /free/myth/texty/pnibelun/).

1. Організаційний етап

Хід уроку

Вітання. Оголошення теми та мети уроку.

2. Мотивація навчальної діяльності

Як на вашу думку, чи став візантійський стиль підґрунтям для романського?

3. Актуалізація опорних знань

Спробуємо пригадати характерні риси та особливості мистець- кого простору Візантії та Київської Русі. (Зверніться до матеріалу таблиці «Особливості мистецького простору Візантії та Київської Русі», яку ви заповнювали на минулому занятті.)

4. Повідомлення теми уроку

План вивчення нового матеріалу

Західноєвропейське Середньовіччя. Романський стиль.

Лицарський кодекс честі. (Матеріал на СD) Декоративно-ужиткове мистецтво.

Методичні рекомендації

Під час ознайомлення з епохою Середньовіччя, зокрема ро- манським стилем мистецтва, важливо звернути увагу учнів на художні особливості стилю та своєрідність мистецького простору; виявити жанрову специфіку мистецтва, основні напрями й ху- дожні тенденції та ознайомити з кращими зразками романського стилю (архітектура, скульптура, образотворче, музично-театраль- не мистецтво, література). Важливо означити хронологічні межі. Окремо приділити увагу на занятті особливостям розвитку різних видів мистецтва.

5. Вивчення нового матеріалу

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу робота за підручником «Мистецтво. 8 клас».

Розповідь учителя

Епоха Середньовіччя, розпочавшись у Візантії з візантійського стилю, як ми вже знаємо, сформувала й розвинула ще романський

та готичний стилі. У 1453 р. столицю Візантії Константинополь захопили турки-османи. Це був кінець Візантійської держави, але не тисячолітньої культури. Візантія відіграла провідну роль у розвитку мистецтва не тільки близьких сусідів (слов’янського світу, Вірменії, Грузії), але й Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки тощо. В історії мистецтва Візантія відкрила еру європейського Середньовіччя, на тлі якого й розвинулись романський та готичний стилі.

Західноєвропейське Середньовіччя

Найголовнішим надбанням західноєвропейського Середньо- віччя стало створення національних культур, їх мов та куль- турно-мистецьких здобутків. Характерних рис європейське Середньовіччя набуло в IX–X ст., коли в суспільстві встанови- лася розвинута соціальна структура: розвивалися міста, а разом із ними — художні ремесла, школи і університети, мистецтво в усіх основних його видах. У європейському Середньовіччі можна виділити релігійно-християнську, світську і народну культури. Зокрема в період раннього західноєвропейського Середньовіччя культурно-мистецький простір, як і інші сфери буття, перебу- вав під впливом католицької церкви, а основою світогляду було християнство. Під її впливом почали встановлюватися правила зображення біблійних сюжетів (канони), обов’язкові для кожного художника. Церкви та палаци оздоблювали розписами й мозаїка- ми, траплялися в храмах і скульптурні зображення. А з XIII ст. на зовнішньому вигляді храмів та їхніх інтер’єрах відобразилися досягнення у виробництві скла. Відтепер головною окрасою церков та соборів стали вітражі. Цей новий жанр монументально-деко- ративного живопису склав гідну конкуренцію фресці та мозаїці.

Які типи культур можна виділити в європейському Се- редньовіччі? (Релігійно-християнську, світську і народну культури.)

Що таке «канон»? (Норма, правило, незмінна традиція.)

Важлива роль у духовному житті Європи в X–XIII ст. належала літературі. Наприклад, різнобічною та глибокою за змістом була літературна спадщина Северина Боеція. Він створив навчальні посібники й коментарі з арифметики, геометрії, музики. А серед- ньовічний героїчний епос репрезентований такими літературними творами, як французька «Пісня про Роланда», німецька «Пісня про Нібелунгів», іспанська «Пісня про Сіда».

У літературі Середньовіччя розвинулися два напрями: перший сформувався на основі античної спадщини, другий відображав християнський світогляд. У IV–VI ст. поширились античні жанри: епіграми, лірична поезія та проза. На початку VII ст. розвинулась духовна поезія, а вже у VIII–XI ст. великої популярності набув жанр повчального читання — житія святих.

Загальновизнаним внеском середньовічного мистецтва вважа- ється мистецтво театру. Ще наприкінці раннього Середньовіччя на площах та вулицях міст відбувалися вистави мандрівних ак- торів — фокусників і акробатів, танцюристів і музикантів. У цих виставах буяв веселий дух ярмарку, розкутого жарту.

Однак античний театр не міг задовольнити вимоги християн- ського Середньовіччя, тому йому було надано нових форм і засто- сування. Елементи театралізованих дій увійшли в богослужіння, зробивши його більш емоційним і вражаючим. У літургію почали вводити діалоги на євангельські теми. В XI ст. під час літургій у храмах розігрували короткі драматичні релігійні сценки, основа- ні на релігійному сюжеті, які отримали назву «літургійна драма»

Ж. Фуке. Сцена «Містерії Святої Аполлонії» Виступ ваганта.

Середньовічна мініатюра

Такий вид середньовічної, переважно західноєвропейської, релігійної вистави входив до складу великодньої або різдвяної церковної служби (літургії). Сюжетами стали епізоди Євангелія, пізніше — Старого Заповіту та ін. У XII ст. форми літургійної драми ускладнилися, урізноманітнилися й костюми учасників. Стіни церков стали замалими для вистави, тому вона виходить на міські вулиці та майдани. Найулюбленішими темами літургійної драми залишились євангельські сюжети в поетичній обробці. Поза межами церкви літургійна драма потрапила під владу міського натовпу.

Вершиною середньовічного театру вважається містерія (від грец misterion — таємниця, таънство) — п’єси на біблійні сю- жети. Зміст містерій складали різні епізоди зі Старого і Нового Заповітів. Показували їх зазвичай у дні великих церковних свят. У містеріях могло брати участь майже все населення міста: одні — як актори, інші — як глядачі. Поступово в містеріях почали перемішуватись сюжети релігійні і світські. Містерія як зразок майданного дійства, зверненого до великої аудиторії, виражала й народні, земні цінності, й систему релігійних поглядів. В XI– XII ст. містерія практично витіснила світський театр, хоча він і продовжував існувати.

У XIII–XIV ст. з’являється новий жанр середньовічної теа- тральної вистави — міракль (франц. miracle, від лат. miraculun — диво), драматична інтерпретація біблійних легенд про святих та Діву Марію. Іншим популярним видом театрального дійства були мораліте (від франц. moralite — моральність) — самостійні п’єси повчального характеру, які грали на відкритому просторі. Основою мораліте була ідея нагороди за страждання й стриманість та покарання за жорстокість і жадібність. У виставах майданно- го театру відображалися життєлюбність, віра в перемогу добра та справедливості.

Назвіть найпопулярніші жанри театрального мистецтва та дайте їм характеристику. (Літургійна драма, містерія, міракль, мораліте.)

У Середньовічну добу також існував театр ляльок, який був пов’язаний із творчістю мандрівних акторів. У писемних джере- лах їх називали по-різному, церковні автори традиційно вживали класичні давньоримські імена — мім, пантомім. Значним явищем у літературній творчості середньовічної Європи стала поезія ваган- тів (від лат. vagants — блукаючий), батьківщиною якої вважається Франція (кінець XI–XIII ст.). Це творчість мандрівних школярів (студентів), які, звертаючись до фольклору, перекладали латиною народні пісні. Використовуючи мотив і форму народної пісні, ва- ганти проповідували життєствердну філософію, оспівували земні радощі, висміювали вади суспільства.

У якій країні зародилася поезія вагантів і в чому полягала основа творчості вагантів? (Зародилася у Франції. Школярі та студенти, звертаючись до фольклору, перекладали латиною народні пісні, проповідували життєствердну

філософію, оспівували земні радощі та висміювали вади суспільства.)

У добу Середньовіччя офіційній церковній культурі проти- стояла народна (сміхова) культура, якій властиві неприйняття християнського аскетизму, звернення до традицій народного мистецтва. Суть її найяскравіше виражена у карнавалах із мас- карадами, які періодично проводилися в багатьох містах і були пов’язані з дохристиянськими віруваннями. Інколи сміхова куль- тура супроводжувала і храмові свята, де невід’ємною частиною стали ярмарки з усілякими розважальними елементами. Веселі інтермедії і пародійні вистави стали основою провідного жанру середньовічного народного театру — фарсу.

У яких формах яскравіше проявилася народна (сміхова) культура? (Карнавалах та маскарадах.)

Романський стиль

Романський стиль (франц. roman, від латин. romanus — римський) панував у Європі, переважно західній, з кінця X до XII ст. (подекуди до початку XIII ст.). Це один із найважливіших етапів в історії середньовічного європейського мистецтва. Сам термін «романський стиль» на початку XIX ст. увів французький археолог Арсісс де Комон (1801–1873), який встановив зв’язок між давньоримською і європейською архітектурою X–XII ст. Най- повніше стиль проявив себе в скульптурі та архітектурі (лицар- ські замки, монастирські ансамблі, храми). Під час міжусобних сутичок та воєн кам’яні стіни будівель захищали мешканців від нападників. Тому будівлі романської доби зовні були схожі на фортеці: приземкуваті, масивні стіни, вузькі вікна, високі вежі (наприклад, замок Дадлі і замок Стерлінг (Велика Британія), замок Сюллі (Франція).

Розвиток романського стилю збіг із відродженням церковного будівництва. Тому найповніше мистецтво того часу розкрилося в культовій архітектурі, у живописному та скульптурному оздо- бленні храмів. Почали з’являтися чернечі ордени, виникати склад- ні форми літургій, а це вимагало просторих храмів та удосконален- ня будівельних технік. Романський храм відзначався суворістю, масивністю й урочистою міццю. Культові споруди в романському стилі поздовжні у плані — у вигляді так званого «латинського хреста». Будівлі мали масивні перекриття, кам’яні склепіння, товсті стіни, невеликі віконні отвори. Дах споруд покривали чере- пицею. Вікна спочатку з метою безпеки розміщували якнайвище над землею, не склили, а затуляли різьбленими кам’яними ґратами (наприклад, Кафедральний Собор Успіння Діви Марії у Пізі, Італія). Романська архітектура — характерний приклад раціонального художнього мислення.

У чому проявлялась особливість романського стилю в архітектурі? (Суворість, масивність та урочиста міц- ність, своєрідність живописного та скульптурного оздо- блення культових споруд; будівлі зовні схожі на фортеці: приземкуваті, масивні стіни, вузькі вікна, високі вежі.)

Кам’яне різьблення романського стилю прикрашало зовнішні стіни соборів та замків. Воно складалося з рослинного та зооморф- ного орнаменту, зображень казкових чудовиськ, химерних звірів та птахів. Інколи композиції містили експресивні фігури людей. При цьому романському стилю не властиве програмне розташу- вання декоративних елементів — будь-то зооморфний орнамент чи біблійні сюжети. Частково це пояснюється ситуацією двовір’я та нестабільністю світоглядної картини середньовічної Європи, частково вважається, що фантасмагоричні зображення (сфінкси, грифони, леви, кентаври, гарпії) взагалі не несуть символічного навантаження (наприклад, декоративне оздоблення церкви Свя- того Петра в Шовіньї, Франція).

Певні особливості мав інтер’єр романського храму. Будучи слабко освітленим, крім скульптур він прикрашався мозаїкою та фресками. Мистецтвознавці вбачають у романському стилі сильні азіатські, зокрема перські впливи. Романський стиль по- єднав архітектурні традиції античності, Візантії, Ірану й Дале- кого Сходу, хоча основу романського храму становила римська базиліка. У романському мистецтві через його неоднорідність виділяли безліч регіональних шкіл, наприклад ломбардську, саксонську, тосканську (наприклад, фрески собору Нотр-Дам ля Гранд в Пуатьє, Франція).

Що складало художню основу мистецтва різьблення в романському мистецтві? (Рослинний та зооморфний орнаменти.)

Які регіональні школи романського мистецтва є найвідо- мішими? (Ломбардська, саксонська, тосканська).

Собор Паризької Богоматері. Франція Барельєф абатства Шарле.

Франція

Поклоніння волхвів. Капітель собору Сент-П’єр. Франція Ісус Христос. Ікона.

Каталонія

Під час будівництва споруд світського та культового призна- чення перевага надавалась простим вертикальним і горизонталь- ним лініям, аркам та вузьким отворам для дверей і вікон. У цьому стилі будували храми-фортеці, монастирі-фортеці, замки-фортеці, розташовуючи їх на важкодоступних пагорбах та підвищених місцинах. Загалом в романській архітектурі камінь поступово витіснив дерево і почав використовуватися спочатку при зведенні храмів і фортець, а згодом і світських споруд. Головним будівель- ним матеріалом став тесаний камінь, а м’які та легкі в обробці різновиди каменю стали джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів, пізніше — скульптур, якими прикрашали західні фасади. Це стиль феодальних замків, монастирів та соборів. За словами французького скульптора Огюс- та Родена, «романська архітектура ставить людину на коліна, сприймається, як важке, велике мовчання».

Скульптурні композиції або окремі скульптури на площині стін або поверхні капітелей були рельєфними. Існувало чітке співвідношення між скульптурними композиціями і загальними архітектурними формами споруди. Розміри фігурних композицій залежали від ієрархічної значущості. Найбільша — фігура Христа, трохи менші — ангели й апостоли, найменші — прості смертні. В оформленні храму набули популярності сюжети Апокаліпсису та Страшного суду.

Серед європейських країн у романському стилі будували спо- руди в Німеччині, більше у Франції, менше в Англії, Шотландії (наприклад, Бамберзький собор, Німеччина; Нотр-Дам ля Гранд в Пуатьє, Франція. Італія до романського стилю додала власні архітектурні традиції, почавши будувати багатоповерхові житлові будинки, майстрові цехи та торговельні гільдії.

В Україну романський стиль міг потрапити з Польщі, Угор- щини або Чехії. Найбільшого поширення стиль набув у західних регіонах — Чернігівщині, Галичині тощо.

Що слугувало основним будівельним матеріалом для архі- тектурних споруд та скульптур? (Тесаний камінь, для скуль- птур — більш м’які та легкі в обробці різновиди каменю.)

Мистецтво в середньовічній Європі було справою рук, розуму та серця художників. Вони вносили у свої творіння особливі релігійні почуття. Тому поряд з картиною створення світу, що дуже на- очно представлена у храмах, бачимо і зображення земного життя з його стражданнями та пристрастями: це і прості смертні, які зі страхом чекають Божого суду, і сцени облоги замків, і картини буденної праці. Такі зображення досить виразні й реалістичні, це робило їх доступними та зрозумілими кожному. Реалістичні риси зумовили особливу цінність романського мистецтва.

У межах романського стилю розвивався монументальний жи- вопис. За художніми ознаками романське мистецтво схематичне, умовне. Для живописних композицій характерний позбавлений глибини простір, різномасштабні фігури та різка колірна гама (наприклад, Вінсент де Бове «Смерть Роланда», Ж. Фуке «Смерть Роланда»).

Які сюжети були найпоширенішими в образотворчому романському мистецтві? (Біблійні, сцени створення світу та Страшного суду.)

Декоративно-ужиткове мистецтво

Декоративно-ужиткове мистецтво середньовічної Європи дуже різноманітне. Воно відображало духовні прагнення народів, по- літичну ситуацію й суспільний устрій. Ускладнення державної і духовної влади вимагало розкішного обрамлення. У зв’язку з цим розвивалися ремесла. Але середньовічна Європа в технічному відношенні була слабше оснащена, ніж, наприклад, Візантія або країни Сходу. В епоху Раннього Середньовіччя предмети домаш- нього вжитку, інвентар і меблі виготовляли в межах натурального господарства. Прагнення до розкоші в цей період було невелике, і, відповідно, меблеве ремесло було примітивним. Лише з XI ст. по- чинають з’являтися і поширюватися важливі технологічні пристрої. Типовими рисами ранньосередньовічного ювелірного мисте- цтва було застосування техніки холодної емалі та переважання в орнаменті мотивів «звіриного стилю»: химерні за формою підвіс- ки, фібули, поясні пряжки. Часто застосовувалися рідкісні по- роди дерева і гірський кришталь. Самоцвіти з родовищ Саксонії,

Богемії і Моравії служили матеріалом для країн, які розвивали художні промисли (Німеччина, Чехія).

Срібний золочений аграф (застібка) із рельєфним зображенням замку на емалі Шпалера «Дама з єдинорогом»

У добу Середньовіччя не тільки розвивалися давні ремесла, але й виникали нові. Потужний підйом переживало ткацьке виробництво, розвивалася скляна справа (зокрема, вітражне мистецтво). З кінця XIII ст. різьблення по кістці стало майже монополією Франції, зокрема Парижа. Кістяні вироби паризьких майстрів високо цінувалися у всій середньовічній Європі (гребінці, коробочки для люстерок). Із кістки виготовляли не тільки побу- тові предмети, але й речі релігійного культу. Удосконалювалося і столярне ремесло, що дозволяло вирішувати складні завдання в галузі художнього оформлення меблів.

Особливим був середньовічний орнамент. Так, у романському стилі в декоративно-ужитковому мистецтві було поєднано образну виразність із візерунковою геометричністю.

Яка техніка застосовувалася в ювелірному мистецтві? (Техніка холодної емалі.)

Які країни Європи розвивали художні промисли? (Німеч- чина, Чехія.)

Які види декоративно-ужиткового мистецтва набули розвитку в епоху Середньовіччя? (Ткацьке виробництво, столярне ремесло, різьблення по кістці.)

Висновок. Середньовіччя відіграло важливу роль у культурно- мистецькому розвитку Західної Європи. На мистецькому просторі західноєвропейське Середньовіччя подарувало світові один з ви- датних стилів мистецтва — романський, який яскраво й своєрідно відбився в архітектурі та скульптурі, враховуючи місцеві націо- нальні ознаки та мистецькі особливості. Середньовічне музично- театральне мистецтво та література загалом розвивались на релі- гійних ідеалах, що впливало на формування мистецьких жанрів. Разом із тим мистецтво було дуже близьке до народної творчості.

VІ. Закріплення нових знань

Використовуючи матеріал уроку та підручник, заповніть таблицю.

VII. Повторення основних понять

Драма — драматургічний твір взагалі, рід літератури, жанр драматургії, драматична за характером життєва ситуація.

Міракль — різновид середньовічної драматургії моралізатор- ського характеру, в якому йшлося про дива, що роблять Бого- матір та святі.

Містерія — поняття сформувалось для позначення таємничих релігійних обрядів (часи Давнього Єгипту, Середземномор’я), у подальшому, за часи Середньовіччя, містеріями стали називати вистави релігійного змісту.

Мораліте (від франц. moralite — моральність) — драматургіч- ний твір з алегоричними персонажами, який має дидактично-по- вчальний характер, поширений в Західній Європі у XV–XVІ ст. Мораліте закликали до міркувань про духовний сенс життя, на- гадували про неминучість розплати за гріхи.

VIІI. Домашнє завдання.

Виконати творчі завдання за темами уроків підручника «Мис- тецтво. 8 клас».