Учительська світлиця

УРОКИ 7–8

МИСТЕЦЬКІ ПЕРЛИНИ ВІЗАНТІЇ ТА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Мета: ознайомити учнів з мистецькими напрямами доби Середньо- віччя, визначити хронологічні межі художніх стилів, проаналі- зувати твори різних видів мистецтва та їх стильові особливості, виявити специфіку розвитку культурного середовища Візантії та Київської Русі.

Мотивація: епоха Середньовіччя успадкувала культурно-мистець- кі цінності Античної доби й стала підґрунтям для європейського християнського мистецького простору наступних століть. Про- тягом уроків учні аналізують визначні твори мистецтва Візантії та Київської Русі.

Очікувані результати: учні повинні знати терміни й поняття, хронологічні межі художніх стилів та мистецьких напрямів (їх ознаки); порівнювати твори різних видів мистецтва; узагальню- вати й систематизувати навчальний матеріал; розрізняти стильові особливості мистецтва (їх специфіку і відмінності); визначати культурно-духовні традиції й цінності Візантії та Київської Русі, види мистецтва; самостійно аналізувати художні твори; поясню- вати особливості розвитку культурного середовища Візантії та Київської Русі.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Наочність і обладнання: мультимедійна дошка, підручник, пре- зентація, роздатковий матеріал.

Демонстраційний матеріал:

візуальний ряд: приклади візантійського та руського іконопису; архітектура у візантійському стилі: базиліка (Собор Святого Марка у Венеції, базиліка Сант-Аполлінаре Нуво в Равенні), хрес- тово-купольні храми (церква Сан-Віталле в Равенні), купольна базиліка (Собор Святої Софії в Стамбулі); архітектура Київської Русі (Софійський, Михайлівський, Спасо-Преображенський, Успенський собори); фрагменти мозаїки, барельєфи, книжкова мініатюра, фрески, вітражі.

музичний ряд: Тема Візантії (Трек 10); І. Стравінський, балет

«Весна священна» («Танок дівчат») (Трек 11), Роман Сладкоспі- вець, кондак Різдву Христовому, візантійський розспів (Трек 12).літературний ряд: Боецій Северин «Розрада від філософії» (режим доступу — http://shron.chtyvo.org.ua/Boetsii_Severyn/ Rozrada_vid_ftlosofti.pdf); «Пісня про Роланда» (режим досту- пу — http://www.ae-lib.org.ua/texts/_la_chanson_de_roland__ ua.htm#01); «Пісня про Нібелунгів» (режим доступу — http:// www.fbit.ru/free/myth/texty/pnibelun/).

Хід уроку

1. Організаційний етап

Вітання. Оголошення теми та мети уроку.

2. Мотивація навчальної діяльності

Мистецька спадщина Візантії та Київської Русі складає під- ґрунтя європейського мистецького простору наступних епох.

Давайте проаналізуємо мистецькі перлини Візантії та Київ- ської Русі та визначимо культурний вплив епохи Середньовіччя на європейське мистецтво.

3. Актуалізація опорних знань

Які види мистецтва отримали розповсюдження саме в добу Середньовіччя?

Які мистецькі твори доби Середньовіччя (Візантії та Київської Русі) ви знаєте?

4. Повідомлення теми уроку

План вивчення нового матеріалу

Образний світ мистецтва. Візантійський стиль.

Особливості розвитку візантійського мистецтва. (Матеріал на СD)

Мистецтво Київської Русі.

Методичні рекомендації

Під час вивчення культурно-мистецького простору Візантії та Київської Русі слід звернути увагу на хронологічні межі епо- хи Середньовіччя; підкреслити культурні перетинання та вплив різних народів світу, окремо дослідити різновиди мистецтва, які набули розквіту у Візантії та Київській Русі.

5. Вивчення нового матеріалу

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу за підруч- ником «Мистецтво».

Розповідь учителя

Середньовіччя — культурно-мистецький період, під час якого закладався фундамент сучасної європейської християнської куль- тури та цивілізації. Середньовіччя охоплює майже тисячоліття — від падіння Римської імперії до епохи Відродження (V–XIV ст.).

В історії мистецтв доба Середньовіччя поділяється на кілька періодів:

• Середньовіччя V–X ст. Зміцнення християнства. Поширення візан- тійського стилю, початок формування ро- манського стилю
• Середньовіччя XI–XIII ст. Поширення християнства на культурно- мистецький простір. Розквіт романського та готичного стилів. Відкриття університетів (Візантія, країни Західної Європи)
• Середньовіччя XIV ст. Розвиток ремісництва, відкриття нових тех- нологій обробки металів, скла. Розвиток іко- нопису середньовічної Європи

Образний світ мистецтва. Візантійський стиль

Основоположну роль у мистецькому просторі Середньовіччя відіграла Візантійська імперія, яка була спадкоємицею антич- ного мистецтва. Візантія — перша християнська імперія та батьківщина християнської містики, країна церков і монастирів, берегиня культурно-мистецької спадщини античності та настав- ниця слов’янського світу. Своєрідність візантійської культури та мистецтва полягає в тому, що вона розвивалася на перехресті кількох цивілізацій: пізньоантичної, східної та новонародженої середньовічної. До нового творення долучилися поліетнічні наро- ди, що мешкали на території імперії: сирійці, фракійці, вірмени, грузини, юдеї, греки, римляни та ін.

Провідною тенденцією культурно-мистецького простору Ві- зантії стала її цілісність: це мистецька епоха, яка вражає своєю єдністю, поєднанням християнських і світських форм і мотивів. Візантійська освіта, наука, мистецтво мали релігійний характер. Богослов’я було центральним предметом літературної творчості.

Значного поширення та популярності набули історичні твори (історія і хронографія). У поезії можна відзначити творця гімнів Романа Сладкоспівця, поетів Івана Дамаскіна та Івана Золотоуста. Єдиний художній стиль, який надихав усе візантійське ти-

сячоліття, отримав відповідну назву — візантійський стиль. У мистецтві Візантії об’єднані в єдину художню систему витон- чений спіритуалізм і видовищна пишність. Особливих успіхів було досягнуто в культовій архітектурі та світському будівництві. Класичним зразком є собор Святої Софії в Константинополі (нині Стамбул). Широко розвивалась світська палацова та паркова ар- хітектура, неодмінними елементами якої були фонтани та ланд- шафтні проекти з екзотичними квітами й деревами.

Що стало провідною тенденцією візантійського культурно- мистецького простору? (Цілісність, єднання християн- ських та світських мотивів.)

Який характер мали візантійська освіта, наука, мистецтво? (Релігійний.)

Головними формами візантійського образотворчого мистецтва були монументальний храмовий — мозаїка, фреска та станковий живопис — ікона, книжкова мініатюра. Особливе місце в образот- ворчому мистецтві належить візантійській іконі. Було створено ряд визначних іконографічних типів, умовних і суворих у ри- сунку, але глибоко одухотворених у виразі обличчя, формально пристосованих до декорацій стін візантійських храмів. Тематика цих шедеврів спиралася на Біблію і християнську символіку, але була оживлена впливами азіатського Сходу.

Якими були основні форми візантійського образотворчого мистецтва? (Монументальний храмовий — мозаїка, фреска та станковий живопис — ікона, книжкова мініатюра.)

Епоха Середньовіччя подарувала світовому простору неповтор- ні й самобутні стилі мистецтва — візантійський, романський та готичний, які охопили весь європейський світ і частину Передньої Азії та проявилися у всіх видах мистецтва.

• ський стиль VI–XII ст. Урочистість, розкіш, яскрава колірна гама та багатство декору, зміна фізичних ідеалів на духовні
• стиль X–XII ст. Суворість, аскетизм, поширення християн- ської ідеології. Верховенство архітектури над іншими видами мистецтва

Готичний стиль

12. — поча- ток XIV ст. Синтез регіональних стилів, поєднання духов- ного та світського. Розвиток міської архітек- тури та скульптури

Розглянемо особливості створення та умови розвитку саме ві- зантійського стилю. Візантійський стиль, зародившись в VI ст., відзначався яскравістю кольорів, витонченістю й розкішність (значне використання золота). На зміну античному мистецтву, де ідеалізувалися фізичні якості й краса, прийшло мистецтво, яке прагнуло увічнити духовну силу і моральні якості людини. На по- чатку Середньовіччя Візантія залишалася єдиною спадкоємицею античної традиції, яка стала основою її мистецтва. Візантійські митці засвоювали й творчо переробляли елементи художніх традицій Ірану, Сирії, Давнього Єгипту, своєрідно поєднавши витончену декоративність і прагнення пишної видовищності, умовність художньої мови і глибоку релігійність. Візантійські митці створили художню систему, в якій панували суворі норми і канони, а краса матеріального світу розглядалася як відблиск божественної краси. Такі особливості стилю красномовно про- явилися в архітектурі, скульптурі, образотворчому мистецтві. Так, тип античного храму був переосмислений візантійцями від- повідно до нових релігійних вимог. Він став слугувати не місцем збереження статуї божества, а місцем зібрання вірян. Тому голо- вна увага приділялася організації внутрішнього простору храму. Урочистість і натхненність притаманна візантійській мозаїці, характерною особливістю якої стало використання смальти*, що дозволило досягати яскравого мерехтіння тонів. Поширився зо- лотий фон, що підкреслював парадність і урочистість зображення,

а разом із тим — відчуженість від реального життя.

Образи і прийоми візантійського стилю проникли в скульп- туру. Поряд зі збереженням традицій пізньоантичної пластики проявлялися нові тенденції: об’ємна пластика змінилась більш площинною й мальовничою, а окремі деталі передавались орна- ментальними візерунками.

* Непрозоре кольорове скло у формі невеликих кубиків або правитнок.

Переважно візантійська скульптура існувала у вигляді ре- льєфів, прикрашаючи архітектурні твори та предмети ужитко- вого мистецтва. До того ж об’ємна скульптура була заборонена християнською церквою як прояв язичництва, але давні античні скульптури ще довго прикрашали вулиці Константинополя та великих міст Візантії.

Що стало основою візантійського мистецтва? (Увічнення духовної сили та моральних якостей людини.)

Яке призначення візантійському храму на відміну від храму античності? (Античний храм — місце вшанування божества, зберігання його статуї, проведення релігійного культу жерцями. Візантійський храм став осередком зі- брання вірян.)

Середньовічна доба залишила яскраві пам’ятки в усіх ви- дах мистецтва. Візантійський стиль досяг найвищого розвитку у культовій архітектурі. У цілому візантійська архітектура розвивалася під впливом християнства та на основі традицій античної архітектури. Зводили великі палаци, акведуки, терми, однак головним типом будівництва для візантійського стилю стали християнські храми. Основним будівельним матеріалом була плінфа — квадратна або прямокутна випалена цегла (4–5 см завтовшки). Самі будівлі не штукатурили.

У VI ст. у візантійській архітектурі закріпилися два види храмів: базиліка — прямокутна, витягнута в довжину споруда у формі хреста, яка пізніше утвердилася в мистецтві Західної Євро- пи (Собор Святого Марка у Венеції), і хресто-купольний храм — квадратна споруда, покрита куполом (зокрема був поширений на Сході), — церков Сан-Віталле в Равенні, Італія). Щоб храм уміщував якнайбільше вірян, візантійська культова архітектура взяла за основу античні прямокутні споруди — базиліки, розпо- ділені на кілька поздовжніх частин — нефів. Такий тип будівлі із середнім просторим і високим нефом надавав храмові форми хреста. Інший тип храму, з куполом у центрі, зобов’язаний по- явою, мабуть, зодчим Грузії та Вірменії.

Візантійський стиль в архітектурі — це першийв історії ви- датний стиль купольної архітектури. Класичним зразком стилю є Собор Святої Софії в Константинополі (532–537 рр., зодчі Анфіміб і Iсідор). Храм являв собою суміш названих різних ти- пів архітектури. У його інтер’єрі блиск кольорового мармуру та мерехтіння золота й мозаїк, сяйво свічок і лампад створювали ілюзію безмежного внутрішнього простору. Саме в архітектурі та живописі Святої Софії були закладені основи візантійського ху- дожнього стилю. Так візантійський стиль став сполучною ланкою між архітектурою античності та наступною архітектурою епохи Відродження.

Храм Святої Софії в Константинополі (нині Стамбул) — най- видатніша пам’ятка візантійського зодчества. Пишність храму настільки вражала, що виникли легенди про безпосередню участь в його спорудженні небесних сил. Одна з них розповідає, що план храму був переданий ангелами імператору Юстиніану Великому уві сні.

Проект собору розробляли 100 архітекторів, під час будів- ництва застосували унікальні технології. Наприклад, у цемент додавали олію, вапно готували на ячмінній воді.

Престол вівтаря Софії виготовили з литих золотих брусків, до- даючи до розплавленого металу яхонти, смарагди, алмази, перли, топази, рубіни, сапфіри та інші коштовні камені. Тож поверхня престолу мала 72 різних відтінків.

Храм зводили 5 років, а освячений він був 26 грудня 538 року. Увійшовши до Софії імператор Юстиніан вигукнув: «Соломоне, я перевершив тебе!»

Собор Святої Софії

• Константинополі (Стамбулі) Мозаїки собору Сятої Софії

Які види храмів сформувалися у візантійській архітектурі? (Базиліка і хрестово-купольний храм.)

В образотворчому мистецтві часів пізнього Середньовіччя ве- ликого розвитку набув жанр книжкової мініатюри. Візантійські книжкові мініатюри малювали на пергаменті, а тло покривали золотом. Мініатюра Візантії була тісно пов’язана з іконописом, безпосередньо з художніми канонами і вимогами церкви. На по- чатку формування в книжковій мініатюрі переважали релігійні сюжети і зображення імператорських родин, іноді з точним відтво- ренням портретних рис. Намагання знайти певну закономірність цілісності світу породило принципи ієрархії, що позначилося на характері мистецтва, на співвідношенні структурних і компози- ційних елементів.

Сергій і Вакх (візантійська ікона) Сторінки грецького псалтиря

Тетрахи. Скульптури собору Святого Марка, Венеція Різьблений трон архієписко- па Максиміліана. Равенна

Які теми та сюжети були характерними для книжкової мініатюри Візантії? (Релігійні сюжети і зображення ім- ператорських родин.)

Музичне мистецтво відігравало важливу роль і у світському житті. При імператорському дворі воно прославляло та звели- чувало владу, могутність імперії, складало частину придворного церемоніалу. Було створено жанри придворної музики: на царські виходи та прийоми, на святкові циркові вистави та хвалебні піс- ні на честь імператора. Однак за всієї своєї розкоші придворна музика не була винятково світською. Завдяки єдності політичної та церковної влади при дворі часто виконували духовну музику. Отже, світське й духовне почало поєднуватись у художніх образах. Основні види культового співу візантійська церква успадку- вала ще від раннього східного християнства: це молитовні спі- вучі читання (найпростіший за музичним розвитком, фактично рецитація); псалмодичні моління (емоційно та мелодично більш розвинуті); тропарі (музично-поетичні імпровізації на біблійні сюжети); гімни (хвалебні пісні). Зокрема гімни отримали широке суспільне визнання, їхні творці становили окрему пісенну школу. Послідовником цієї школи були Роман Сладкоспівець (склав по- над тисячу гімнів) та Андрій Критський, який створив церковний музичний жанр — канон.

Назвіть представників культового співу Візантії. (Роман Солодкоспівець, Андрій Критський.)

Мистецтво Київської Русі

Суттєві зміні в історії слов’ян припали на I тис. н. е. — добу Середньовіччя. Це пов’язано з Великим розселенням слов’янських народів у Центральній та Східній Європі. На теренах України раннє Середньовіччя формується саме на засадах слов’янського етногенезу. Найяскравіше творчий геній слов’ян на території України виявися в зарубинецькій та черняхівській культурах. Значних успіхів слов’яни досягли в гончарному мистецтві.

Високим технічним рівнем та художньою якістю відзначалась черняхівська кераміка. Вироби прикрашали вигадливим орна- ментом та зображеннями естетично-магічного змісту. В сере- дині I тис. н. е. розквіту набула ювелірна справа. У VI–VII ст. з’являються виїмчасті емалі, пальчасті фібули, застосовуються складні технології: чорніння, філігрань, інкрустація, золочення. Основою духовної традиції слов’ян була усна народна творчість. У поетичних творах — історичних і обрядових піснях, казках, загадках, приказках, билинах оспівуються любов до рідної землі, людська праця, непримиренність до несправедливості, радість і туга народу.

В яких культурах на теренах України розвинувся слов’янський етнос? (На основі зарубинецької та черня- хівської культур.)

Вершиною розвитку тисячолітньої слов’янської історії стала Київська Русь — середньовічна монархічна держава. Засвоївши кращі досягнення східних слов’ян, Київська Русь протягом X–XIII ст. вибудувала самобутню культуру та мистецтво, посту- паючись лише Візантії та Арабському халіфату. Після прийняття за часів Середньовіччя християнства (988 р.) церква боролася з язичництвом і врешті змушена була пристосуватися, асимілю- вати язичницькі культи й обряди. У такому вигляді маємо низку свят: Різдво Христове, Масляна, Великдень, Стрітення, Трійця, Івана Купала та ін. Незважаючи на запровадження християнства, язичницькі мотиви зберігалися в оздобленні й орнаменті ранніх кам’яних християнських храмів. Зерна християнства впали на благодатний ґрунт, адже язичницька Русь мала свої обряди і свята, рукоділля, декоративне мистецтво, дерев’яну архітектуру, орнаментовану книгу. Нова віра через храми та монастирі змогла об’єднати майже всі галузі культури та мистецтва, тому що саме храми та монастирі стали осередками освіти, бібліотеками, місцем творення художніх цінностей.

Які свята поєднали в собі ознаки язичництва та християн- ства? (Різдво Христове, Масляна, Великдень, Стрітення, Трійця, Івана Купала тощо.)

Що стало осередками освіти Київської Русі після прийняття християнства? (Храми та монастирі.)

Унікальним явищем є давньоруська література. Перш за все це історичні твори — літописи (виникли в 60–80-х рр. IX ст.). Назва

«літопис» походить від структури твору, де оповіді починалися зі слів «в літо». В них розповідається про походження, зароджен- ня державної влади східних слов’ян, про політичні, економічні та культурні взаємини. Велося літописання в Києві, Чернігові, Переяславі, Новгороді, Галичі, Володимирі-Волинському. У Києві в XI–XII ст. відомі три літературні осередки: в Софійському собо- рі, Печерському та Видубицькому монастирях. Звідси література поширювалася по всій Київській Русі. Велика увага приділялася патерикам — збірникам життєписів отців церкви та ченців. Ори- гінальна література представлена філософсько-публіцистичними і художніми пам’ятками («Слово про закон і благодать» митро- полита Іларіона, «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора). Також існувала і переклад- на література — філософські й богословські трактати, апокрифи, романи і повісті, історичні хроніки (твори Йосипа Флавія, Іоанна Малали та ін.).

Які лвори Київської Русі стали джерелом історії та куль- тури східних слов’ян? (Літописи.)

Тісно пов’язане з християнською релігією образотворче мис- тецтво. У живописі та скульптурі домінували біблійні сюжети. Ікона стала класичною формою мистецтва. Перші ікони були привезені з Візантії та Болгарії. За часів Київської Русі іконо- писна майстерність досягла свого розквіту. У давньоруській іконі з’являються самобутні риси — на зміну стриманому колориту візантійської ікони приходить яскрава кольорова гама.

Які важливі зміни відбулися в давньоруській іконі на від- міну від візантійської? (На зміну стриманому колориту візантійської ікони приходить яскрава кольорова гама.)

Високого рівня досягло мистецтво архітектури. Найдавніших пам’яток архітектури не збереглося, адже це були переважно дерев’яні будівлі. Збереглася невелика кількість кам’яних споруд. Окрасою міст Київської Русі стали християнські кам’яні храми. За різними свідченнями, з кінця X до початку XIII ст. було збу- довано близько десяти тисяч церков і монастирів. У будівництві храмів використовувалися візантійські традиції, однак кожен із них увібрав і регіональні традиції народної архітектури. З X ст. почався новий етап розвитку монументального кам’яного зодче- ства, який став складовою європейської архітектурної традиції. Давньоруські майстри створювали нові типи споруд, що вражали рівнем будівельної техніки, витонченим смаком та живописніс- тю композицій. Будували з каменю та цегли, використовуючи різні методи кладки. Головним структурним елементом храму був центральний купол. Типова храмова споруда мала один, три (Десятинна церква в Києві) або п’ять (собор Святої Софії у Києві) нефів відповідно до кількості вівтарів у храмі. Внутріш- ній простір оздоблювали мармуровими колонами, капітелями, монументальними мозаїчними панно та фресками. Вікон у стінах давньоруських храмів було небагато. Приміщення освітлювалось промінням з-під центрального купола та свічками.

У 70-х рр. XI ст. розпочався наступний етап зодчества, якому притаманна відмова від грандіозних форм. Храми стають менши- ми за розмірами, але строкатими в оздобленні, що надає їм своє- рідної довершеності й краси. Поширення набуває шестистовповийабо чотиристовповий кубічний храм, увінчаний однією банею. З 20–40-х рр. XII ст. склалися місцеві архітектурні школи (київ- ська, переяславська, чернігівська, галицька та ін.). Характерною особливістю цього етапу стало поєднання візантійських елементів і романського стилю.

• церква в Києві (реконструкція) Собор Софіїї Київської (рекон- струкція первісного вигляду)

Богоматір Оранта. Мозаїка собору Софії Київської Фрески із зображенням музик-скоморохів на стінах собору Софії Київської

У чому полягає особливість культової архітектури Ки- ївської Русі? (Використовуючи візантійські традиції, місцеві майстри додавали регіональні традиції народної архітектури.)

Складовою частиною мистецького простору було музичне мистецтво. На фресках Софійського собору бачимо зображення музикантів, які грають на дерев’яних духових і струнних інстру- ментах — лютні й гуслях. У деяких церковних творах, спрямо- ваних проти слов’янського язичницького мистецтва, згадуються вуличні співаки, танцюристи. Існував і народний театр ляльок. Тісний зв’язок з народною творчістю, тонкий смак і висока майстерність проявилися в пам’ятках декоративно-ужиткового мистецтва. Вироби майстрів Київської Русі користувалися по- питом на батьківщині та за її межами.

Мистецькі традиції Київської Русі стали основою, на якій укладатимуться мистецькі смаки України. Високе давньоруське мистецтво вплинуло і на розвиток сусідніх народів. Українське декоративно-ужиткове мистецтво сягає сивої давнини. Ужиткові промисли існували за часів Київської Русі, про що свідчать іс- торичні довідки й пам’ятки. Найдавнішими видами ужиткового мистецтва вважають різьблення по деревині, вишивку, гончар- ство, кераміку та килимарство. Традиції ужиткового мистецтва передавалися від покоління до покоління. Таким чином успад- ковувались надбання і кочових народів (кіммерійців, скіфів, сарматів), і розвинутих мистецьких традицій античності та ві- зантійського світу. Найвищого розквіту декоративно-ужиткове мистецтво досягло в XII — першій половині XIII ст.: майстри синтезували власні традиції з інноваціями в техніці обробки та декоруванні творів. На той час виникли нові техніки обробки металів — скань, зернь, філігрань, перегородчаста, виїмчаста, поліхромна емалі; з’явилися нові вироби — сердолікові намиста, скляні браслети тощо.

Назвіть найдавніші та найвідоміші види ужиткового мисте- цтва. (Різьблення по дереву, вишивка, гончарство, кераміка та килимарство.)

Давньоруські ковалі були знайомі з технологічними прийо- мами кування, зварювання і термічної обробки металів. Вони виготовляли знаряддя праці, кінську збрую, наконечники списів, сокири, кольчуги. Ювелірні вироби відзначалися мистецькою витонченістю і досконалістю малюнків. До поширених золотар- ських виробів належав коштовний посуд — ложки, таці, чарки, келихи, кухлі, ковші, яким нерідко надавали форми стилізованих звірів і птахів. Високого розвитку досягло різьблення по дереву та художня обробка деревини. Кераміка за часів Середньовіччя зазнала нововведень — застосування гончарного круга та підпо- ливних розписів. Поширення набула керамічна пластика: іграшки та скульптура. Відомими осередками виготовлення керамічного посуду були Київ, Чернігів, Переяслав, Миргород, Острог, Львів та ін. Кераміка різних місцевостей зберігала певні регіональні відмінності стосовно форми, стилю, орнаментального та коло- ристичного оздоблення.

Які нововведення відбулися в гончарному мистецтві за часів Середньовіччя? (Застосування гончарного кола.)

В ужитковому промислі дуже довго ткацтво залишалося про- відною галуззю, якою займалися жінки. Спочатку тканини ви- готовляли тільки для власного вжитку, але з IX–X ст. відбувся перехід від домашнього ремісництва до побутового промислу, який задовольняв потреби міського населення. Загалом ткацтво та вишивка пов’язані з художнім оздобленням побуту, одягу і житла. Орнаментальні мотиви вишивки вирізнялися надзвичай- ним багатством композицій і кольорів. Відповідно до етнічних особливостей зберігалося чимало регіональних відмінностей. Так, для Полісся, Волині, Бойківщини характерне застосування одного кольору; на Гуцульщині, Поділлі, Полтавщині поширені строго геометричні орнаменти; для Побужжя, Волині, Буковини характерні стилізовані рослинні мотиви, а київська та полтавська вишивки відрізняються мальовничим трактуванням рослинного орнаменту.

За часів Київської Русі відбувся поділ на міське та сільське мистецтво. У міському середовищі існував попит на нові оригі- нальні витвори, які демонстрували прогрес у розвитку технологій та художньої довершеності виробів. У сільському мистецькому середовищі провідним явищем залишалося збереження народних традицій, тому новації засвоювались дуже повільно.

Який промисел в епоху Середньовіччя достатньо довго за- лишався провідним? (Ткацтво.)

В чому полягає різниця між міським та сільським мисте- цтвом Київської Русі? (Міське мистецтво демонструвало прогрес та розвиток технологій, сільське — збереження народних традицій).

Висновок. Історія мистецтва Середньовіччя вміщує етапи культурно-мистецького розвитку окремих регіонів і держав — Ві- зантії, Західної Європи та Київської Русі (слов’янський простір). Основу середньовічного світогляду складало християнство. Через це мистецтво Візантії створило свої особливі форми вираження, які відповідали світогляду епохи. Мистецтво було одним із засо- бів осягнення ідеї божественної істини, тому його характер був релігійним, а основними рисами стали символізм і алегоричність. Так церква підкреслювала в мистецтві морально-виховні функції. А Київській Русі культурно-мистецькі підвалини, закладені впродовж попередніх тисячоліть, дозволили увібрати і перетвори- ти на власний здобуток впливи Візантії та інших сусідніх держав

Сходу і Заходу.

VІ. Закріплення нових знань

Використовуючи матеріал уроку та підручник, заповніть таблиці.

VII. Повторення основних понять

Канон (грец. canon — норма, правило) — незмінна традиційна, сукупність законів, норм і правил.

Літопис — історико-літературний твір часів Київської Русі, пізніше України, Московїї, Білорусі. В літописі оповідь ве- лася за роками (хронологія). Писалися літописи як правило церковнослов’янською мовою. В інших християнських країнах такі давні твори називалися «хроніки» та писалися переважно латиною.

Смальта — кольорове непрозоре скло у вигляді невеликих кубиків, пластинок.

VIІI. Домашнє завдання

Відповіді на контрольні запитання та виконання творчих завдань за підручником «Мистецтво. 8 клас».