Учительська світлиця

УРОКИ 5–6

МИСТЕЦТВО ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я І СКІФІЇ

Мета: дослідити етапи формування та розвитку культури Пів- нічного Причорномор’я; оволодіти досягненнями мистецтва та культури; виявити та проаналізувати етнокультурні особли- вості; ознайомити з кращими зразками мистецтва Північного Причорномор’я та Скіфії.

Мотивація: Сучасні регіони та держави формувались протягом не однієї сотні років. Повертаючись до античної доби, пригадаємо, що в пошуках нових земель та торговельних шляхів греки по- трапили на північне узбережжя Чорного моря, тим самим при- вносячи свої культурно-мистецькі досягнення на терени сучасної України. Протягом уроків учні з’ясовують, як античний вплив відобразився на мистецькому просторі Північного Причорномор’я і що являла собою на той час Скіфія.

Очікувані результати: учні повинні знати основні етапи фор- мування та розвитку культури Північного Причорномор’я, етнокультурні особливості, ключові етапи становлення; вміти аналізувати, самостійно оцінювати та порівнювати твори мисте- цтва; розрізняти мистецькі взірці скіфської культури; визначати особливості зображувальних елементів, типи орнаментів; розуміти стилі епохи, давати визначення та вміти аналізувати мистецькі напрями; пояснювати особливості розвитку культурного середо- вища Північного Причорномор’я, синкретизм обрядів як джерело давнього мистецтва.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Наочність і обладнання: мультимедійна дошка, підручних, пре- зентація, роздатковий матеріал.

Демонстраційний матеріал:

візуальний ряд: руїни давніх міст (Ольвія, Херсонес, Пантіка- пей, Тіра); приклади реконструкції міст та житлових будинків; скіфські амфори; зразки скіфського золотарства; фрагменти фрескового розпису та барельєфів; архітектура і мозаїка на при- кладі музейного комплексу в Херсонесі; монети з Пантікапеї та Ольвії; музичні інструменти античного часу (барабан, бубен, брязкальце, ліра, кіфара, трикутна арфа, сиринга, авлос);музичний ряд: С. Прокоф’єв. «Скіфська сюїта» (Трек 9); «Земля моїх батьків» (муз. З. Яропуда, вірші Н. Матвієнка); «Ольвія» (муз. Б. Теніна, вірші. Г. Лопоткіна).

Хід уроку

I.         Організаційний етап

Вітання. Оголошення теми та мети уроку.

II.        Мотивація навчальної діяльності

Сучасні європейське мистецтво та культура є прямими спад- коємцями античного світу, зокрема й українське мистецтво під- пало під вплив античного світу. Давайте з’ясуємо, чому з’явилися грецькі поліси на теренах України та який слід залишило античне мистецтво в Північному Причорномор’ї.

Скіфські племена на теренах України проіснували достатньо тривалий час. Поміркуємо, що нам залишилося у спадок від скіфів.

III.      Актуалізація опорних знань

Прийом «Здивуй!» (цікаві факти про мистецтво античності  на теренах України).

Враховуючи матеріал, який ми вже вивчили щодо культур- но-мистецького простору античного світу, подумайте, у чому проявляється античний вплив сьогодні? Чи користуємося ми досягненнями греко-римської цивілізації?

IV.      Повідомлення теми уроку

План вивчення нового матеріалу

Підґрунтя мистецького простору Північного Причорномор’я. Походження та історія скіфів. (Матеріал на CD)

Суспільно-культурний лад та мистецькі традиції скіфів.

Методичні рекомендації

Досліджуючи культурно-мистецьку спадщину Північного Причорномор’я, слід звернути увагу учнів на привнесені антич- ні традиції, збереження культурних традицій через фольклорні мотиви, проаналізувати умови розвитку різних видів мистецтва, з’ясувати фактори зміни культурно-мистецького простору через соціальні та релігійні зрушення. Особливу увагу приділити гео- графічному розташуванню та соціальному розшаруванню скіфів, проаналізувати особливості художніх традиції, технології будів- ництва, різновиди мистецтва.

V.        Вивчення нового матеріалу

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу за підруч- ником «Мистецтво. 8 клас».

Розповідь учителя

Підґрунтя мистецького простору Північного Причорномор’я

На сучасному етапі вивчення мистецьких надбань минулого не можна оминути вплив античного мистецтва на культурний простір України. На території Північного Причорномор’я (Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей та ін.) позначився античний вплив     у галузях архітектури, скульптури, образотворчого, декоративно- ужиткового та музично-театрального мистецтв.

Давньогрецька мова, писемність і література були найважли- вішими основами античної культури, що їх переселенці принесли на терени України — в Ольвію, Херсонес, у Нижнє Побужжя     та на береги Борисфена (Дніпра). Так, у Геродота в його «Іс- торії» зустрічаються писемні згадки про північні береги Понту Евксинського (Чорного моря), про походження скіфів і сарматів у південних та східних степах України.

До виникнення писемності й художньої літератури основною формою духовної культури був фольклор — перекази, тексти яких або співали, або виголошували з певною інтонацією, супроводжуючи музикою, танцями, виразною мімікою і жестами. Усе це зберігалося в людській пам’яті, передаючись від покоління   до покоління. Часом перекази зникали і йшли в небуття. І лише завдяки виникненню писемності й художньої літератури частина фольклору збереглася і стала підґрунтям для історії літературного мистецтва різних народів.

Хто першим з античних вчених згадував про північні бе- реги Чорного моря? (Геродот.)

Що було основною формою передачі культурної інформації до виникнення писемності та мистецтва літератури? (Фольклор.) Важлива роль у повсякденному, святковому й релігійному житті належала музичному мистецтву і театру. Однією з форм прояву релігійних уподобань у музично-театральному мистецтві були календарні свята на честь богів. У театрах міст проводили вистави, відбувались веселі музичні хороводи й маскаради. На- приклад, в Ольвії, крім щомісячних свят на честь Аполлона,проводили весняні свята на честь Діонісія.

Велике значення мало образотворче мистецтво. Провідне місце в ньому належало живопису. У містах Причорномор’я збереглося чимало різноманітних зразків скульптури, якими прикрашали храми, майдани, житлові будинки, некрополі.

Важко переоцінити значення ремісництва в житті населен-  ня всього Північного Причорномор’я. Набула розвитку велика кількість напрямів декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема різьблення меблів, вишивка, ювелірні вироби,  кераміка,  виро- би зі скла, дерева, кістки, шкіри та ін. По всьому Північному Причорномор’ю існувала своя грошова система. Проте інколи монети певного міста були в обігу й на інших територіях. Так, ольвійські монети використовувалися не лише у ближніх містах — Керкінітиді, Херсонесі, Тірі, але й у містах Подунав’я, на Боспорі та на Дону.

Назвіть види мистецтва, що набули розвитку на території Північного Причорномор’я. (Музично-театральне, обра- зотворче мистецтво, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво.)

У пам’ятках мистецтва яскраво відбилися релігійні уявлення того часу. У Північно-Західному Причорномор’ї, в басейнах най- більших річок Борисфена (Дніпра), Гіпаніса (Південного Бугу), Тираса (Дністра), Істра (Дунаю) відповідно до їхніх назв виникли, шанувалися та втілювалися в мистецьких творах місцеві річкові божества — Борисфен, Гіпаніс, Тирас, Істр. А в містах Ольвії і Тірі на монетах карбували зображення божеств Борисфена й Тираса.

Вхід до царського кургану

Царський курган (IV ст. до н. е.), знайдений у Пантікапеї (Керчі) 1837 р. — унікальне творіння античних зодчих. Імовірно, це усипальня боспорського володаря Левкона. Під час розкопок  у  ній не було знайдено жодних скарбів, проте сама споруда    є одним з найвизначніших шедеврів архітектурного мистецтва давнини. Окрім чудового інженерного рішення будівлі, майстри надали їй глибокого філософського змісту: вузьке склепіння входу до поховання зведене під кутом. Тож до склепу шлях видаєть-   ся  коротким,  «як  швидкоплинне  життя  людини»,  а  зворотній

— нескінченно довгим і нагадує про неможливість повернення   з потойбічного світу.

в античних містах Північного Причорномор’я змінюється через етнічну строкатість (сармати, пізні скіфи, таври, гето-даки, фра- кійці) та проникнення сюди вихідців із Малої Азії, східних та дунайських провінцій Римської імперії.

Уже наприкінці V — в першій половині VI ст. культурно-мис- тецький простір Північного Причорномор’я, особливо Кримського півострова, знов змінився через перехід від язичництва до хрис- тиянства. Розпочалося будівництво нових храмів, у настінних розписах з’явилися християнські мотиви.

Що вплинуло на розвиток культурно-мистецького простору Північного Причорномор’я на початку нашої ери? (Зміна етнічного складу регіону — прихід різнорідних племен: сар- матів, скіфів, таврів, гето-даків, фракійців, вихідців із Ма- лої Азії, східних та дунайських провінцій Римської імперії.)

Суспільно-культурний лад та мистецькі традиції скіфів

Суспільний лад скіфів визначався глибоким соціально-еконо- мічним розмежуванням. Верхівку становили царі, їхні сановники, військові дружини та жерці, що  зосереджували  у  своїх  руках не тільки владу, але й багатства, одержувані з воєнної здобичі     й торгівлі. Вождями племен були племінні царі й полководці, підпорядковані царям скіфів. Влада царів, спершу трьох, згодом одного, була спадковою, обмеженою тільки радою вождів союз- них племен або усього війська (народних зборів). Суспільне роз- межування скіфів засвідчене їхніми похованнями, збереженими  в численних скіфських могилах, надзвичайно багатими і пиш- ними у царів й аристократії, простими у низових військовиків      і простолюдинів. Родовий устрій скіфів був виразно патріархальний.

Хто стояв на чолі скіфської держави? (Цар.)

Про релігійно-міфологічні уподобання скіфів збереглося, крім свідчень Геродота, дуже мало даних. Скіфські божества персоні- фікували природні стихії, космічні явища і родючість землі. Най- більш шанованою з усіх божеств була Табіті — богиня царського вогнища (тотожна грецькій Гестії), після неї — Папай (відповідав грецькому Зевсові), дружиною якого була Апі («земля», ідентич- на з грецькою Геєю); грецькому Аполлону відповідав скіфський Гойтосір, Афродіті — Аргімпаса (Артімпаса), Посейдону — Та- гімасад. Скіфи шанували також бога-героя на ім’я Таргітай, що його подвиги, як вважають деякі дослідники, нагадують подвиги Геракла, також він, ймовірно, відповідав грецькому Аресу. Ан- тропоморфізовані зображення деяких зі скіфських богів збережені на пам’ятках скіфського мистецтва. У своїх житлах скіфи мали хатні святилища й жертовники. Священними вважалися різні речі культового призначення: жертовні ножі, чаші, ритони. А от скіфських ідолів не знайдено.

Які явища обожествляли скіфи? (Природні стихії, космічні явища та родючість землі.)

Культурне середовище скіфів формувалося різнопланово. Так, з європейських культур Залізного віку однією з найяскравіших    і найбільш цікавих в середині I тис. до н. е. вважається саме скіфська. Багато відомостей про скіфів залишили античні автори Геродот та Гіппократ.

Будучи досвідченими землеробами, скіфи вирощували значну кількість пшениці, яка успішно конкурувала на грецькому ринку з єгипетською. Високо цінилися скіфські коні. У свою чергу греки ввозили в Скіфію вино, кераміку, ювелірні вироби. Торгівля йшла через грецькі колонії: Ольвію (поблизу сучасного Миколаєва), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч) та інші. Зі слів Геродота, у скіфів був звичай за межами свого поселення викладати великі купи з хмизу, а на їх вершину водружати меч. Такій споруді поклонялися, а потім спалювали.

Скіфи зводили значних розмірів курганні насипи, іноді завер- шуючи їх кам’яними скульптурами. Наприклад, на Полтавщині декілька десятків років ведуться розкопки так званого Бєльського городища, яке, на думку фахівців, є залишками столиці Скуфії — легендарного міста Гелон.

Якими справами займалися скіфи у мирні часи? (Земле- робство, скотарство, торгівля.)

Про художній розвиток культури скіфів можна судити за при- кладним мистецтвом, пам’ятники якого знайдені в похованнях: прикраси, парадна зброя, кінська упряж, посуд. Всесвітню по- пулярність отримала золота пектораль з кургану Товста могила на Дніпропетровщині.

Головним мотивом прикрашання предметів були зображення тварин: оленя, лося, ведмедя, коня, птахів, риб. Існували певні закономірності. Наприклад, рибу зображували тільки на кінських налобниках. Це доводить, що зображення мали не тільки естетич- не, але й магічне значення. Скіфський «звіриний стиль» має свої відмітні особливості, одна з яких — об’єднання реалізму з деко- ративними мотивами. Наприклад, на золотій прикрасі для щита   з Костромського кургану на Кубані тіло оленя зображене реалістич- но, а роги — дивовижної форми (VI ст. до н. е.). Але композиційно виникає суцільний образ: завитки рогів, розташовані вздовж всієї спини тварини, підкреслюють її легкість і стрімкість.

Яким був основний художній стиль скіфів і яке значення відводилося витворам декоративного мистецтва? («Звіри- ний стиль», витворам якого надавалося не тільки естетич- не, але й магічне значення.)

У V–IV ст. до н. е. скіфська культура відчувала на собі знач- ний культурний вплив античних міст Північного Причорномор’я. Важливими центрами культури тут стали міста-колонії, засно- вані переселенцям із Греції в VII–VI ст. до н. е.: Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес, Феодосія та тощо. Цей вплив позначився передусім на виробництві посуду, ювелірних прикрас, предметів домашнього вжитку.

З появою сарматських племен скіфи були витіснені в Крим, де склалося державне утворення Тавроскіфія на чолі з царем Скілуром. Столицею став Неаполь Скіфський, що розташовувався недалеко від сучасного Сімферополя. Про період правління Скілу- ра відомо з творів Плутарха, Страбона та археологічних розвідок. За часів панування Скілура Скіфське царство охоплювало весь степовий Крим, пониззя Дніпра та Південного Бугу.

У скіфів була самобутня техніка будівництва оборонних спо- руд: на глиняному розчині з необробленого каменю будувалися дві стіни з невеликим нахилом одна до одної, а простір між ними заповнювався щебенем. Через головні ворота міста можна було потрапити на велику, вимощену камінням площу. Під бруківкою розташовували зернові ями, де, ймовірно, зберігали державний запас зерна. Під час розкопок скіфських городищ склалися уяв- лення про архітектуру цієї давньої народності. На одній із площ було знайдено залишки великої споруди з портиками. Тут же   був виявлений барельєф із зображенням двох вершників. При- пускають, що це зображення Скілура з сином Палаком (II ст.     до н. е). Одна з веж була використана як царська усипальниця.  За межами міста знайдені поховальні склепи, висічені в скелі. Стіни деяких вкриті розписом, що відтворює вигляд житла (лінія двосхилого даху, підпори, килими на стінах). Зустрічаються зо- браження людей, тварин.

Хто заснував Тавроскіфію? (Скілур.)

У чому полягає особливість будівельної техніки оборонних споруд скіфів? (На глиняному розчині з необробленого ка- меню будувалися дві стіни, з невеликим нахилом одна до одної, а простір між ними заповнювався щебенем.)

Висновок. Отже, скіфська культура — це культура величезного світу кочових, напівкочових і землеробських племен, що мешкали на широкому просторі Євразії. Культура скіфських племен мала неабиякий вплив на формування та розвиток наступних культур на теренах України.

VІ. Закріплення нових знань

Прийом «Мікрофон»: аргументовано порадьте своїм одно- класникам познайомитися з творами античного мистецтва, що збереглися на теренах України та Європи.

Розглянувши зразки, спробуйте зробити ескіз ювелірного ви- твору у «звіриному стилі».

VII. Повторення основних понять

Пектораль — шийна прикраса, яка закривала груди, а часом і плечі. Походить від частини бойового обладунку, що захищав верхню частину грудей, плечі та горло.

Скіфи — етнонім грецького походження, який застосовуєть- ся практично до всіх кочових племен, що мешкали у VII–III ст. до н. е. на території Євразійського Степу (від степів сучасної України на заході й до сучасної Монголії та Китаю на сході).

Скіфія — область розселення групи народів, об’єднаних під назвою скіфів; назва політичного утворення, що існувало у Пів- нічному Причорномор’ї в VI–V ст. до н. е.

VIІI. Домашнє завдання

Відповіді на контрольні запитання та виконання творчих завдань за підручником «Мистецтво. 8 клас».