Учительська світлиця

УРОКИ 26–27

РОМАНТИЗМ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

Мета: сформувати в учнів уявлення про культурно-мистецький період Нового часу, схарактеризувати основні мистецькі ознаки романтизму; розповісти про творчі здобутки представників мис- тецького світу Нового часу.

Мотивація: ідеологічна спрямованість культурно-мистецької епо- хи, як вже не раз доводилося, залежить від багатьох зовнішніх чинників. Мистецькі стилі романтизму стали яскравим відбиттям ідеологічної основи нової епохи.

Очікувані результати: учні повинні знати хронологічні межі та мистецькі особливості епохи; уміти аналізувати твори мисте- цтва (самостійно їх оцінювати); розрізняти культурно-духовні традиції й цінності, зразки мистецтва за видами й жанрами; ви- значати характер розвитку видів мистецтва, їх взаємовплив та перетинання; пояснювати специфіку та особливості образотвор- чого мистецтва епохи романтизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Наочність і обладнання: мультимедійна дошка, підручник, пре- зентація, роздатковий матеріал.

Демонстрації:

візуальний ряд: живопис — О. Рунге («Автопортрет», «Портрет дітей Хюльзенбек», «Дружина художника з дитиною», «Портрет батьків»), К. Д. Фрідріх («Ранок у горах», «Мандрівник над морем туману», «Пейзаж з веселкою», «Гора Вацман», «Двоє чолові- ків, що споглядають місяць», «Загибель у льодах»), Ф. Жеріко («Офіцер кінних єгерів», «Пліт “Медузи”», «Офіцер кінних єгерів імператорської гвардії, який іде в атаку», «Поранений кірасир, який покидає поле битви», «Біг вільних коней в Римі», «Сірий в яблуко кінь»), Е. Делакруа («Свобода, що веде народна бари- кади», «Данте і Вергілій», «Різанина на Хіосі»), В. Блейк (ілю- страції до власних віршів «Пісні невідання», «Пісні пізнання», а також «Книги Іова» та «Божественної комедії» Данте), В. Тернер («Останній рейс корабля “Сміливий”»);

скульптура — Ф. Рюд (скульптура «Марсельєза» на Тріумфальній арці в Парижі).

І. Організаційний етап

Хід уроку

Вітання. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вивчаючи матеріал сьогоднішнього уроку, з’ясуємо, за допомо- гою яких художніх засобів та ідеологічних принципів мистецький стиль романтизму став відбиттям світоглядної основи нової епохи.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Що вам відомо зі сторінок історії про епоху Нового часу?

З якими мистецькими стилями європейських країн ми вже познайомилися на попередніх уроках?

Як часто в мистецтві європейських країн відбувається зміна мистецьких стилів, починаючи з епохи Середньовіччя й до Про- світництва? Як на вашу думку, чим це зумовлено?

ІV. Повідомлення теми уроку

План вивчення нового матеріалу

Романтизм — відкриття внутрішнього світу людини. (Мате- ріал на СD)

Образотворче мистецтво.

Методичні рекомендації

Розглядаючи мистецьку основу Нового часу, слід виокремити стилістичні особливості романтизму на художньому тлі європей- ських країн. Романтизм протистоїть реалізму як тип художньої творчості, в якому вирішальну роль відіграє не відтворення дій- сності, а її активне перетворення. При аналізі творів мистецтва Но- вого часу необхідно виділити стилістичні особливості романтизму. Слід визначити, що романтизму притаманне тяжіння до демон- стративної умовності форми, до фантастики, гротеску, символіки. Підкреслити основну передумову романтизму — розчарування в дійсності, що призвело до суперечностей та духовного спустошення особистості.

V. Вивчення нового матеріалу

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу за підруч- ником «Мистецтво. 8 клас».

Розповідь учителя

Різноманітні соціально-історичні, політико-економічні та інші чинники стають підґрунтям, на якому формується художній простір тієї чи іншої епохи. Стилі мистецтва, які ми будемо роз- глядати в межах Нового часу,— це романтизм і реалізм.

В історії мистецтва не існує чіткого хронологічного розмежу- вання періодів панування художніх стилів, які змінюють один одного. Зазвичай вони взаємодіють або протистоять, співіснують та доповнюють один одного. Окрім того, у різних країнах євро- пейського простору такі періоди розвитку мистецьких стилів можуть починатися й закінчуватися в різні проміжки часу. Так, основи мистецького стилю Нової епохи — романтизму — було закладено ще під час панування в деяких країнах Європи стилю доби Просвітництва — класицизму.

Образотворче мистецтво

Твори живопису за часів романтизму уподібнювалися до жи- вого організму, а художня форма тлумачилася не як зовнішня оболонка змісту, а як те, що виросло з його глибин і нерозривно з ним пов’язане. Романтики пристрасно захищали творчу свободу і фантазію художника та відкидали канонічність у мистецтві. Характерними ознаками романтизму стали заперечення раціона- лізму, відмова від суворої нормативності, культ людських почут- тів, увага до духовного світу особистості, неприйняття буденності й звеличення «життя духу».

У різних країнах Європи були свої особливості у трактуванні романтичних образів. Це пов’язано з філософськими течіями, а також суспільно-політичною обстановкою, живим відгуком на які було мистецтво. Так, роздрібнена на невеликі князівства і герцог- ства Німеччина не переживала серйозних суспільних потрясінь, ху- дожники не створювали монументальних полотен, що зображують героїв-титанів. Інтерес викликав глибокий духовний світ людини, її краса і велич, моральні пошуки. Тому найбільш повно романтизм у живописі Німеччини представлений у портретах і пейзажах.

Що стало характерними ознаками романтизму? (Запере- чення раціоналізму, увага до особистості, неприйняття буденності, звеличення «життя духу».)

Яскраву сторінку мистецького розвитку романтизму складає Німеччина. Видатним портретистом був німецький художник-ро- мантик — Отто Рунге (1777–1810). Будучи видатним теоретиком живопису, майстер приділяв багато уваги проблемам кольору і його гармоній, став автором трактату «Кольоровий круг». Його портрети складають кращу частину творчого спадку художника. Відомими творами митця є «Автопортрет» і «Портрет дітей Хюль- зенбек», «Дружина художника з дитиною», «Портрет батьків».

Рунге одним із перших художників-романтиків поставив перед собою завдання синтезу мистецтв: живопису, скульптури, архі- тектури й музики.

Інший видатний живописець, представник романтичного пейзажу — Каспар Давид Фрідріх (1774–1840) 1 писав протягом усього життя картини природи. Основним мотивом його творчості є ідея єдності людини і природи, різноманітних відтінків стану природи в різні пори року і доби («Ранок у горах», «Мандрівник над морем туману»). Зазвичай Фрідріх зображував гори Баварії, порослі лісом, або узбережжя Померанії з людськими фігурами, які начебто загубилися серед природи.

О. Рунге. Портрет дітей Хюльзенбек К.-Д. Фрідріх. Двоє чоловіків, що споглядають місяць

Підпорядковуючи пейзажні мотиви ефектам розсіяного, таєм- ничо мерехтливого або феєричного освітлення, Фрідріх втілював стихійну силу, грізну і майже містичну безмежність Всесвіту, тонке співзвуччя сил природи рухам людської душі, почуття прориву в невідоме. Пейзажі Фрідріха відрізняються суворою вивіреністю малюнка, чіткістю просторових планів, багатою грою світлотіні («Пейзаж з веселкою», «Гора Вацман», «Двоє чоловіків, що споглядають місяць», «Загибель у льодах»).

Хто з представлених майстрів німецького романтизму був видатним пейзажистом, а хто — талановитим пор- третистом? (Отто Рюнге — портретист, Каспар Давид Фрідріх — пейзажист).

Зразком європейського романтизму вважається французьке мистецтво. Саме тут гостро відчувався розрив між гуманістичним ідеалом і жорстокою дійсністю. Романтизм Франції (на відміну від інших національних шкіл) мав також патріотичну суспільнускладову, яку втілив Теодор Жеріко (1791–1824) в картині-про- тесті «Пліт “Медузи”», що стала одним з центральних творів майстра. В основі картини трагедія — на плоті в океані опинилися пасажири загиблого фрегата «Медуза». Трагічна подія передана художником з глибокою символічністю — Жеріко розкриває в картині складну гаму людських почуттів — від повного відчаю і апатії до пристрасної надії на порятунок.

Ранні твори Жеріко яскраво відображують героїку наполеонів- ських війн: «Офіцер кінних єгерів імператорської гвардії, який іде в атаку», «Поранений кірасир, який покидає поле битви». Обидва твори вирізняються емоційністю образів, динамічністю композиції та колориту, в якому переважають темні кольори, оживлені інтенсивними кольоровими відтінками основного тону. У подальшій творчості в творах художника починає посилювати- ся узагальнена монументальність форм, композиція картин стає впорядкованою, а колорит — майже монохромним «Біг вільних коней в Римі», «Сірий в яблуко кінь».

До патріотичної складової французького романтизму звер- тався ще один видатний представник епохи — Ежен Делакруа (1798–1863). Уже в ранній період творчості відчуття причетності до великих історичний подій, які змінюють картину світу, наділило твори Делакруа трагізмом, драматизмом, внутрішньою напругою та зробило художника яскравим виразником і главою романтизму у французькому образотворчому мистецтві. Сповнена емоційної на- пруги і похмурого трагізму картина Делакруа «Данте і Вергілій», духом активного протесту проти жорстокості і насильства, глибоко- го співчуття до бід грецького народу пронизана «Різанина на Хіосі».

Яскрава емоційність, відмова від канонів, розширення кола тем і, зокрема, звернення до історичних сюжетів характерні для французьких скульпторів-романтиків. Унікальним явищем французького і європейського романтизму став барельєф «Марсе- льєза» на Тріумфальній арці в Парижі скульптора Франсуа Рюда (1784–1855). Це повне героїзму і патетики зображення ополчен- ців, натхненних великими ідеями свободи, які йдуть широким стрімким кроком, осяяні сміливим генієм перемоги. Тут і мужній, одягнений в античний одяг воїн і зовсім юний оголений підліток. Різкі контрасти світла і тіні підкреслюють потужне моделювання форм, монолітність групи, яка сприймається як натовп. Образи цієї скульптурної композиції глибоко типові. Динамічний ритм пронизує цей рельєф. Різноманітність і багатство фактурних при- йомів, що передають оголене тіло і складки одягу, метал кольчуги

і тремтливість волосся, м’якість розсікаючих повітря крил генія перемоги, який кличе за собою народ,— все це гармонійно по- єднується у рель’єфі з урочистої Триумфальної арки.

Яка тематика об’єднує твори Теодора Жеріко, Ежена Дела- круа та Франсуа Рюда? (Патріотизм, трагізм дійсності, драматизм сюжету.)

Уже пізніше патріотична складова французького романтизму занепала, а митці перейшли на позиції індивідуального опо- ру буржуазній дійсності. Не так яскраво романтизм проявився в англійському мистецтві, де його відомі представники зосеред- ились на відтворенні фантастичних чи фантасмагоричних картин.

Е. Делакруа.

Свобода, що веде народ на барикади Ф. Рюда. БарРельєф

«Марсельєза»

на Тріумфальній арці.

Париж, Франція В. Тернер. Остан- ній рейс корабля

«Відважний»

Фантастичний світ реалізував у своїх творах англійський живописець, гравер і поет Вільям Блейк (1757–1827). У твор- чості Блейка, який ілюстрував акварелями і гравюрами власні вірші «Пісні невідання», «Пісні пізнання», а також «Книгу Іова» (1818–1825) та «Божественну комедію» Данте, яскраво відобра- зилися традиції англійського романтизму кінця XVIII — першої чверті XIX ст. Тяжіння майстра до фантастичності, алегоризму і містичної символіки, звернення до сміливої, майже довільної гри ліній, гострим композиційним рішенням Блейк заперечував традиційну композицію і перспективу. Вишукані форми робіт живописця викликають уявлення про потойбічний світ. Особис- тий стиль митця відображує властиве йому унікальне містичне бачення світу, в якому зливаються реальність і уява. Духовний світ представлявся Вільяму Блейку важливішим, ніж матеріаль- ний, а справжній художник бачився пророком, наділеним боже-

ственним даром проникнення в сутність речей. І хоча митець не був визнаний своїми сучасниками, нині його по праву вважають одним з найбільш яскравих і оригінальних живописців та літе- раторів англійського романтизму.

На перші десятиріччя ХІХ ст. припало завершення розквіту англійського романтизму. Однак, якщо наприкінці XVIII ст. більш популярним був портрет, то в ХІХ ст. на перший план вийшов пейзаж. Романтично-піднесені пейзажі створював Вільям Тер- нер (1775—1851). Він любив зображувати грозу, зливу, бурю на морі, яскравий полум’яний захід сонця («Останній рейс корабля

«Сміливий»). Тернер часто перебільшував ефекти освітлення і посилював звучання кольору навіть тоді, коли писав спокійний стан природи.

З остаточним встановленням в Англії буржуазії (40-ві рр. ХІХ ст.) характер англійського мистецтва змінився, еволюціонуючи в бік відчуженості від життєвих проблем. Через цю тенденцію в ньому все чіткіше проявлялися риси занепаду, тривала смуга якого настає вже з середини ХІХ ст.

Які живописні жанри превалювали в англійському мис- тецтві епохи романтизму? (Наприкінці XVIII ст. більш популярним був портрет, на початку ХІХ ст. — пейзаж.)

Висновок. Отже, романтики шукали взаємопроникнення і синтезу мистецтв, злиття всіх видів і жанрів мистецтва. На- прям романтизму реалізувався майже в усіх видах мистецтва. Розчарування в дійсності, у можливостях цивілізації та прогресу в романтизмі полярно протиставлялося потягу до нескінченного, до абсолютних і універсальних ідеалів.

VІ. Закріплення нових знань

Схарактеризуйте творчість представників німецького та фран- цузького романтизму, знайдіть спільні та відмінні риси.

Дидактична гра «Пінг-понг» (Матеріал на СD)

VІІ. Повторення основних понять

Романтизм (франц. romantisme) — ідейний і художній напрям європейського мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX ст.

VІІІ. Домашнє завдання

Відповіді на контрольні запитання та виконання творчих зав- дань до теми за підручником «Мистецтво. 8 клас».