Учительська світлиця

УРОКИ 1–2

ТАЄМНИЦІ МИСТЕЦТВА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Мета: розширити знання учнів про мистецтво Давнього Єгипту; надати характеристику естетичної спрямованості та жанрового розмаїття єгипетського мистецтва; схарактеризувати нововведення в різних видах мистецтва.

Мотивація: культурні та мистецькі надбання Давнього Єгипту заклали підґрунтя для розвитку наступних цивілізацій. Протя- гом уроків діти визначають, чим саме сучасна художня культура завдячує єгипетському мистецтву.

Очікувані результати: учні повинні познайомитись із загальним процесом розвитку єгипетської культури та мистецтва; уміти ана- лізувати витвори мистецтва (самостійно оцінювати їхню художню цінність); визначати особливості видів мистецтва, їх взаємовплив та розвиток на фоні соціально-історичної ситуації; розрізняти культурно-духовні традиції й цінності Давнього Єгипту.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Наочність і обладнання: підручних, презентація, роздатковий матеріал.

Демонстраційний матеріал:

візуальний ряд: єгипетські сфінкси, храм Амон-Ра в Луксорі, храмовий комплекс в Карнаці, монументальні скульптури храму Абу-Сімбел, танцівниці на фресках храму Абу-Сімбел, фрагменти настінних розписів, скульптура малої форми, музичні інструменти (тамбурин, систр, арфа, флейти, бойові труби), піраміди Джосера і Тутанхамона, масштаби, єгипетські папіруси, розетський камінь;

музичний  ряд:  тріумфальний  марш  з  опери  Дж.  Верді «Аїда»,

«Птах Бенну», «Осіріс» (Треки 1–3);

літературний ряд: уривки  з  тексту  «Книги  мертвих»,  уривки з пригодницької повісті «Розповідь Сінухета» (описи подорожей та воєнних походів Амонемхета, в яких Сiнухет супроводжував царевича).

Хід уроку

I. Організаційний етап

Вітання.

II. Мотивація навчальної діяльності

Робота з анкетою

1. 1. Що б ви хотіли дізнатися про Давній Єгипет?
   2. Які давні знахідки й цінності в галузі культури та мистецтва викликають у вас інтерес?
   3. Як на вашу думку, чи доцільно вивчати мистецькі досяг- нення минулого, щоб зрозуміти сучасне мистецтво?

III. Актуалізація опорних знань

Уявіть, що ви опинилися в Єгипті. Великий Сфінкс на західно- му березі Нілу в Гізі — найдавніша монументальна скульптура, збережена на Землі. Висічена з монолітної вапняної скелі у формі сфінкса , обличчю якого додана портретна схожість з фараоном Хефреном (близько 2575—2465 рр. до н. е.), поховальна піраміда якого знаходиться поблизу. Довжина статуї — 73 м, висота —  20 м; між передніми лапами колись розташовувалося невелике святилище.

Запитання:

Про що б ви хотіли дізнатись у єгипетських скульпторів та архітекторів?

Які твори мистецтва вам одразу спадають на думку при зга- дуванні Давнього Єгипту?

Що, на вашу думку, є  одним з  найвизначніших духовних та мистецьких надбань єгипетської культури?

Що було основою духовного культу та мистецтва у Давньому Єгипті: краса та радість життя чи потойбічний світ?

Дидактична гра «Історичне мистецьке лото».

IV. Повідомлення теми уроку

План вивчення нового матеріалу

Культурно-історичні умови формування єгипетської цивілізації. (Матеріал на CD)

Міфологічно-релігійні вірування єгиптян. (Матеріал на CD) Формування та розвиток мистецтв.

Розвиток науки і освіти. (Матеріал на CD)

Методичні рекомендації

Досліджуючи культурно-історичні періоди розвитку Єгипту, слід акцентувати увагу учнів на хронологічних межах, різноманіт- них впливах сусідніх держав, що безпосередньо відобразилося на формуванні та розвитку культурно-мистецького середовища. По- яснюючи учням мистецькі традиції єгипетської цивілізації, слід підкреслювати практичне значення науково-освітніх досягнень,  а також безпосередній зв’язок мистецтва з релігійним культом єгиптян. При цьому слід підкреслити, що всі наукові досягнення мали практичне застосування, а формування культурно-мистець- кого простору залежало від релігійно-міфологічного світосприй- няття. Підбиваючи підсумок, слід підкреслити значення єгипет- ської художньої культури для подальшого розвитку світового мистецтва (зокрема європейського та східного).

V. Вивчення нового матеріалу

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу — робота за підручником «Мистецтво. 8 кл».

Розповідь учителя

Культура Стародавнього Єгипту проіснувала із середини IV тис. до н. е. до початку V ст. н. е. — утричі більше, ніж су- часне європейське суспільство. На той час, коли наші пращури на території Євразії вели первісний спосіб життя, Єгипет вже був квітучою і розвинутою державою. Першим про Єгипет розповів західному світу давньогрецький історик Геродот, який відвідав його близько 2,5 тис. років тому.

Але, на жаль, до того часу, як почали будуватися середньовічні європейські собори, Єгипет як цивілізація вже зник. І ще багато століть його досягнення в різних галузях науки та мистецтва були забуті та поховані під шаром пісків.

А між тим, у надрах давньоєгипетської цивілізації розвива- лися ідеї, що були підхоплені іншими видатними цивілізаціями європейського світу — Давньою Грецією та Римом.

Формування та розвиток мистецтв

Релігійні уявлення  єгиптян  відіграли  вирішальну  роль у розвитку мистецтва, яке стало втіленням вічності. Більшість пам’яток єгипетської архітектури, скульптури та живопису без- посередньо пов’язані із поховальним ритуалом. Так, архітектура завжди була провідною у давньоєгипетському мистецтві. Всі інші види мистецтва підпорядковувалися їй.

Давнє царство

За переказами, перший фараон (близько III тис. до н. е.), який об’єднав Верхній і Нижній Єгипет, заснував на правому березі Нілу місто Мемфіс. В епоху Давнього царства (XXVIII — XXIII ст. до н. е.) Мемфіс став головним релігійним і художнім центром країни. Давнє царство — епоху створення писемності, релігійних і світських законів, основних принципів художньої творчості — можна вважати справді золотим століттям єгипет- ського мистецтва.

Піраміда видатного воєначальника і засновника III династії фараона Джосера (XXVIII ст. до н. е.) — перший гігантський архітектурний пам’ятник Давнього Єгипту. Вона знаходиться на південній околиці Мемфіса і є центром поховального ансамблю. Складена з білих вапнякових блоків ступінчаста піраміда за- ввишки 60 м зведена зодчим Імхотепом, який винайшов спосіб кладки з  тесаного  каменю.  Єгиптяни  обожнювали  архітектора і шанували його як сина бога Пта — творця Всесвіту, покровителя мистецтв і ремесел.

У конструкції піраміди Джосера, яку зазвичай називають

«матір’ю єгипетських пірамід», відображені три основні принци- пи зведення подібних споруд — гігантські розміри, пірамідальна форма, використання саме каменю як  будівельного  матеріалу. Ці особливості пізніше одержали розвиток в піраміди фараонів IV династії.

На західному березі Нілу (нині в Гізі, біля Каїра) піднімаються грандіозні піраміди фараонів IV династії: Хуфу (греки називали його Хеопсом), Хафра (грец. Хефрен). Піраміди були облицьовані гладковідполірованими плитами білого вапняку (частково вони збереглися на вершині піраміди Хефрена). Основа пірамід має форму квадрата, а гладенькі грані утворюють рівнобедрені трикут- ники. Найбільша з них — піраміда Хеопса, побудована в XXVII ст. до н. е. Її творець — племінник фараона Хемиун. Піраміда заввишки близько 147 м,  зі  стороною основи 233  м  складена  з блоків золотистого вапняку вагою від 2,5 до 30 т. Вони утри- муються на місці силою власної ваги. Не піддається поясненню навіть у наш час та неймовірна точність, з якою кам’яні блоки оброблялися і ставилися один на одний. Зазори між ними не перевищують 0,5 мм. На північному боці піраміди Хеопса непримітний вхід веде  до тісного, а потім більш просторого коридору. Пройшовши ним, можна потрапити в маленьку, ретельно приховану в глибині пі- раміди поховальну камеру з гранітним, давно спустошеним сар- кофагом фараона. З вентиляційної системи до камери надходило сухе  повітря  пустелі,  яке  сприяло  збереженню  мумії фараона. Давні греки вважали піраміди першим із семи чудес світу. Архітектурні пам’ятки наступних епох, в тому числі найбільший християнський храм Європи — собор Святого Петра в Римі, зда- ються карликами поруч з пірамідою Хеопса, основа якої в два рази перевершує за шириною Красну площу в Москві. Піраміди в Гізі, як і на південній околиці Мемфіса, складали центр величез- ного поховального ансамблю — з поминальними храмами фараона і маленькими  пірамідами  царських  родичів  і  наближених,  які і після смерті правителя повинні були перебувати поруч з ним. до архітектурного ансамблю входить знаменитий Великий Сфінкс завдовшки 87 м і заввишки 20 м — вирубане в основній своїй частині зі скелі зображення лева з людським обличчям. Вже в глибокій давнині сфінкса засипали піски. Як відомо з описів      і гравюр європейських художників початку XIX ст., було видно тільки голову і плечі Сфінкса. Його обличчя спотворене солдатами наполеонівської армії, ніс (величина якого сягала зросту середньої людини) втрачений. Розкопки відкрили могутнє лев’яче тіло і витягнуті вперед пазуристі лапи сфінкса. Його широке суворе обличчя (колись пофарбоване в червоний колір), можливо, має портретну схожість з фараоном Хефреном, очі звернені на схід.

Араби називали Великого сфінкса «батьком жаху», але це статуя, здавна викликає швидше відчуття спокійної сили, а не страху.

Середнє царство

В епоху Середнього царства (XXI — XVIII ст. до н. е.) цент-ром країн стало місто Фіви. Тут шанувався місцевий бог сонця Амон, якого пізніше ототожнювали з давнім богом Ра. У цей період зросла самостійність окремих областей (номів) та їх правителів (номархів), що призвело до розквіту місцевих художніх шкіл. Номархи будували свої усипальниці у власних володіннях, а не біля підніжжя царської піраміди. Самі піраміди стали набагато меншими, непримітнішими. Зведені з цегли з прокладкою з ще- беню і піску між стінами, вони швидко руйнувалися. З середини епохи Середнього царства в храмах почали споруджувати статуї фараонів, призначені для загального огляду. У Фаюмському оазисі фараон Аменемхет III спорудив колосальну (площею 72 тис. м2), оточену колонадою будівлю з безліччю приміщень — залів, молелень, коридорів, комор. Греки і римляни називали її Лабіринтом. Упродовж століть у багатьох народів світу це слово стало позначати велику будівлю з безліччю складних ходів, до- сить заплутаних, в яких легко заблукати. Велетенська споруда справляла приголомшливе враження, про що свідчать історики Геродот, Страбон, Діодор Сицилійський. Зовнішні приміщення

«перевершують справу рук людських». Як згадував Геродот, «ми бачили самі, ходили палатами», тоді як про підземні могли судити лише з розповідей сторожів: туди не пускали відвідувачів. При- значення цієї прославленої з давніх часів споруди тим не менш точно не встановлено. Дослідники схильні вважати її заупокійним храмом Аменемхета III, адже цегляна піраміда фараона зображена на його статуї XIX ст. до н. е.

За Сенусерта III настав розквіт придворного ювелірного мисте- цтва. Його досконалі зразки виявлені в похованні дочки фараона, Сітхатор. У дерев’яній прямокутній скриньці для коштовностей, інкрустованій слоновою кісткою і рожевим сердоліком, знахо- дились бронзове, прикрашене золотом дзеркало, посудини для пахощів, блюдечко зі срібла. Прикраса царівни у вигляді золо- того обруча із зображенням священної кобри, її пояс із золотих мушель — лише мала частина ювелірних виробів, створених в ту епоху. До числа найбільш вишуканих належать пекторалі. На них часто зустрічаються зображення жука-скарабея (символу сонця   і воскресіння з мертвих) і різних божеств. Пектораль Сенусерта III, вирізана з листового золота і прикрашена бірюзою, лазуритом     і сердоліком, — найгармонійніша серед багатьох подібних творів мистецтва Давнього Єгипту, що дійшли до наших днів.

Нове царство (перша половина)

Для мистецтва Єгипту цього періоду стає характерним прагнення до пишності й декоративності у поєднанні з ви- шуканою витонченістю. У процесі зближення Єгипту з куль- турами Сирії, Криту, Дворіччя також розширилися гори- зонти, змінилося багато понять, пожвавився весь темп су- спільного життя. Природно, що в різних галузах творчості цього часу спостерігаються пошуки нових зразків і нових художніх форм, зокрема розвиток реалістичних прагнень в літературі та мистецтві, що призвело до нових рішень ряду художніх проблем. Зросла розкіш побуту знаті, з’явилися пишні шати    з тонких тканин, складні перуки, масивні намиста, багатшими      і декоративнішими ставали форми предметів домашнього вжитку. Все це відбилося і на стилі мистецтва. На зміну чіткості форм початку династії приходить тепер вишукана декоративність, яка переростає іноді у надмірну отшатність. Колись гладенькі пласкі поверхні статуй покриваються дрібними лініями скла- док одягу і локонів перук, вся статуя сповнена грою світлотіні.   У результаті пошуків нових способів передачі навколишнього світу пробуджується явний інтерес до руху, обсягу, мальовни- чості. В скульптурі, як і в архітектурі, фіванська школа посілала провідне місце. Саме в Фівах — столиці Єгипту — будувалися тепер головні храми, для оздоблення яких застосовувалася все більша кількість статуй. Характерні особливості скульп- тури, як і  архітектури  XVIII  династії,  яскраво  проявилися в храмі Хатшепсут в Дейр-ель-Бахрі. Пам’ятки, створені на початку правління Ехнатона (XIV ст. до н. е.) у період амарнського мистецтва, різко відрізняються від всього попереднього свідомою відмовою від ряду канонічних форм і  традиційного ідеалізованого образу царя. Такими є  рельєфи   і скульптури фіванського храму Атона, побудованого ще до пере- несення столиці в Ахетатон, так само як і датовані шостим роком правління Ехнатона рельєфи на плитах нової столиці і ранні рельєфи її храмів. Фараон зображений тут з красивими рисами обличчя і формами розвинутого тіла. Кращими зразками, які дійшли до нас, є скульптура Ахетатона, портретні голови Ехнато- на і членів його сім’ї, і прославлена розфарбована голова цариці Нефертіті з вапняку, і не менш чудові, але цілком закінчені її      ж портретні голови з пісковику. Вони є вражаючими витворами великого реалістичного мистецтва, створеного за тисячу років до розквіту мистецтва Греції.

Слід врахувати, що ті самі майстри були авторами і творів, створених за найближчих наступників Ехнатона. Ці пам’ятки повні традиціями Амарни і явно близькі до неї і в скульптурі,       і в розписі, і в художньому ремеслі, як це видно хоча б за зраз- ками, знайденими в гробниці фараона Тутанхамона. Вона не була розграбована і зберегла чудові пам’ятки з найцінніших матеріа- лів. Важко описати усі шедеври художнього ремесла, виявлені    в гробниці Тутанхамона. Значення мистецтва Амарни не обмежи- лося тільки часом наступників Ехнатона, воно мало вплив на мистецтво періоду XIX династії, а тим самим і на все мистецтво другої половини Нового царства в Єгипті.

Нове царство (друга половина)

Мистецтво другої половини Нового царства (розвивалось упродовж XIV — XI ст. до н. е.) Для офіційного мистецтва по- чатку XIX династії характерне реакційне прагнення повернутися до традицій доамарнських років. Проте це прагнення не могло здійснитися повністю, так як значення амарнского мистецтва було надто велике і до того ж перед художниками розглянутого періоду постали нові завдання. Головним об’єктом будівництва був храм Амона в Карнаці, розширення якого мало подвійне по- літичне значення: воно повинно було показати торжество Амона і тим задовольнити жрецтво, а в той самий час і прославити міць нової династії. У  будівництві Карнака були зацікавлені     і фараони, і жерці.

Під час правління ефіопської династії (712–663 рр. до н. е.)    у мистецькому житті Фів знову спостерігається деяке пожвав- лення. До нас дійшли статуї фараона Тахарки і ефіопських царі- вен. Ці скульптури явно відрізняються від попередніх пам’яток живої передачею портретних рис, добре схопленими етнічними особливостями.

Про грандіозні масштаби і високу якість оздоблення саісь- кого храму богині Нейт свідчить вцілілий гігантський наос     з цільного шматка граніту, заввишки близько 25 м і вагою 300 тонн з чудово відполірованою поверхнею. Гробниці знаті саіського часу збереглися в різних частинах Єгипту, причому і форма їх відповідно різна. Недивно, що мистецтво Єгипту стало багатим внеском у скарбницю мистецтва давнього світу, а отже, й світо- вого мистецтва.

Приїжджаючи до Єгипту, творці молодого ще грецького мисте- цтва бачили прекрасні храми тисячолітньої давнини з вироблени- ми типами колон, портиками, з давно сформованим гармонійним сполученням архітектури, скульптури, кольорового рельєфу; бачили стінний живопис, чудові скульптури, різноманітні твори художнього ремесла, які відзначалися дивовижним чуттям фор- ми й високою майстерністю обробки матеріалу. Грецькі архаїчні пам’ятки VI ст. до н. е. відобразили відомий вплив єгипетського мистецтва. В епоху Нового царства на сувоях з’явилися кольорові малюнки, як, наприклад, в «Книзі мертвих». Художник зобразив рай загробного життя Пару — це родючі поля; повноводними каналами там  плавають човни; на  берегах височіють фінікові   і кокосові пальми; а злаки виростають вище за людський зряст.Знайомство з художніми скарбами Єгипту особливо розвину- лося пізніше, коли через засновану в IV ст. до н. е. Александром Македонським нову столицю Єгипту Александрію, що стала в ко- роткий термін одним з найвизначніших центрів Середземномор’я, почалася тривала плідна взаємодія мистецтва Єгипту з мистецтвом інших народів Заходу і Сходу.

Одним з великих досягнень єгиптян стало створення першої в світі системи писемності, основою якої був фонетичний, звуковий принцип (ієрогліфи — священні викарбувані знаки). Система єгипетського ієрогліфічного письма цілком склалася до періоду Давнього царства i з тих пір майже не зазнала змін до III ст. н. е. Ієрогліфічне письмо — це змішане письмо, комбі- нація малюнкових, смислових та зорових знаків, яке налічувало близько 800 символів. У період Давнього царства було створено алфавіт, який слугував для позначення 24 основних звуків мови. Основу давньоєгипетської писемності становили ієрогліфи (від грец. хієрос — священний і гліфі — вирізане) — малюнки-пік- тограми, кожен з яких відповідав слову або поняттю. Головний писальний матеріал виготовляли з папірусу — тропічної водної рослини, схожої на очерет. Зі зрізаних стебел папірусу видаляли серцевину, розчленовували її на тонкі довгі смуги, викладали їх у два шари — вздовж і впоперек, змочували нільською водою, вирівнювали, ущільнювали ударами дерев’яного молотка і ло- щили інструментом зі слонової кістки. Отриманий аркущ при складанні не м’явся на згинах і в розгорнутому вигляді знову ставав гладеньким. Аркуші з’єднували в сувої завдовжки близько 40 м. На них писали справа наліво тонкою очеретяною паличкою. Червоною фарбою починали новий абзац (звідси і походить вираз

«червоний рядок»), а весь текст був чорного кольору.

Розшифрувати давньоєгипетську писемність, яка довгий час зберігала свої таємниці, вдалося 1822 р. французькому египтологу Жану-Франсуа Шампольону (1790–1832). Допоміг йому в цьому напис на Розеттському камені (названому так за місцем знахідки поблизу міста Розетта в дельті Нілу), зроблений близько 186 р.  до н.е. єгипетським царем Птолемеєм V трьома мовами, в тому числі і грецькою.

Давні єгиптяни залишили багату літературну спадщину. Найвищого розвитку єгипетська література досягла в період Середнього царства — класичний період єгипетської літерату- ри. В літературі відбилися мотиви народної творчості, виникли нові жанри художньої літератури (белетристика), також набула поширення драматична поезія. Цікаво, що єгипетське віршуван- ня не мало рими, воно складалося з повторення перших частин   у рядку та ритмічних паралелiзмiв. Часто вірші мали філософську тематику. Поети Середнього царства залишили багато зразків прекрасної любовної лірики.

У період Нового царства в окремий літературний жанр виділи- лася релігійна поезія, також складалися оди та гімни, що прослав- ляли фараонів. Книги, написані на папірусі, мали форму сувоїв    і зберігалися у численних бібліотеках. Перше книгосховище було засноване у Фівах і мало над входом напис «Аптека для душі». Основна тематика єгипетської літератури — релігійна, однак популярними були твори світського характеру: філософська лі- рика, оповідання про мандрівників, казки, навчальна література. Широкого розмаїття та поширення набули єгипетські музичні інструменти: тріскачки зі слонової кістки, арфи та лютні, удар-  ні інструменти типу барабанів, систрів, тарілок тощо. Існували чотири основні типи музичних інструментів:

• самозвучні інструменти (тріскачки, систри, тарілки та дзвіночки), які використовували під час проведення релігійних обрядів і вони були предметами культу;
• ударні з мембраною (тамбурини, барабани), на яких грали на святах, загальних зборах, під час військових процесій та релігійних обрядів);
• духові інструменти (флейти, подвоєні кларнети і гобої, труби та горни), що використовували для виконання військових гімнів.

Найдавнішим із єгипетських духових інструментів вважається тростинна флейта; серед струнних — арфа, лютня, ліра та кіфара (прототип сучасної гітари).

Показовою стала знахідка 1922 р. гробниці фараона Тутанха- мона, що відкрила світові безліч витворів декоративно-ужиткового мистецтва давніх єгиптян: інкрустовані золотом та коштовним камінням скриньки, чаші, золоті букети, різноманітні ювелірні прикраси тощо. Своєю стійкістю до часу вражають нас давньо- єгипетські фрески, виконані на стінах гробниці відомого царя по сухій штукатурці мінеральними фарбами, які, до речі, й досі не втратили яскравості.

  Які види мистецтва Давнього Єгипту найбільше впли- нули на розвиток художньої культури наступних ци- вілізацій? (Мистецькі традиції Єгипту дуже помітні   в ранній античній культурі — ДУМ (гончарство, ювелірне мистецтво), скульптурне мистецтво, література, музич- не мистецтво. Мистецтво давніх країн Сходу запозичило в єгиптян традиції архітектури, літератури.)

Висновок. Досліджуючи культурно-історичні віхи Давнього Єгипту, бачимо, що одна з найдавніших в світі цивілізацій ви- різняється значною своєрідністю: надзвичайна роль держави (насамперед в особі верховного правителя фараона) в усіх сферах життя; накопичення значних наукових знань, поява монументаль- ної архітектури, розвиток скульптури, портретного живопису, музичного мистецтва та літератури. Мистецтво Єгипту зорієнто- ване передусім на культ потойбічного життя, усі види художньої творчості так чи інакше присвячені оспівуванню величі фараона та здійсненню релігійних (у тому числі й поховальних) обрядів. Мистецтво Давнього Єгипту, набувши протягом багатовікового існування держави великого розвитку, передало багату творчу

спадщину наступним цивілізаціям.

VІ. Закріплення нових знань

Робота з таблицею «Культурно-історичні етапи розвитку Єгипту».