Учительська світлиця

УРОКИ 15–16

ШЕДЕВРИ ПІВНІЧНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Мета: визначити часи створення та розвитку Північного Відроджен- ня в різних країнах Європи; розширити знання учнів про художній світ епохи Північного Відродження та його представників в різних видах мистецтва (живописі, літературі, музично-театральному); дати уявлення про формування нових жанрів; сформувати знання про нові художні школи, техніки письма, музичні інструменти; виховувати шанобливе ставлення до шедеврів світового мистецтва.

Мотивація: культурно-мистецький простір Середньовіччя мав ярко виражений релігійний характер. Розширивши знання про культурно-мистецькій світ Відродження, учні протягом уроків аналізують відмінні тенденції італійського та Північного Від- родження.

Очікувані результати: учні повинні знати специфічні риси мис- тецтва Північного Відродження, видатних представників епохи та їх внесок до скарбниці світової культури і мистецтва; вміти самостійно аналізувати й оцінювати твори мистецтва Північного Відродження, узагальнювати й систематизувати навчальний ма- теріал; розрізняти жанрове розмаїття епохи; визначати художню специфіку мистецтва Північного Відродження; пояснювати реа- лістичні тенденції епохи.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Наочність і обладнання: мультимедійна дошка, підручник, пре- зентація, роздатковий матеріал.

Демонстрації:

візуальний ряд: живопис — Альбрехт Дюрер «Чотири апостоли»,

«Меланхолія», «Битва архангела Михаїла з драконами», «Лицар, Смерть та Диявол», «Святий Ієронім»;

літературний ряд: Еразм Роттердамський, «Похвала глупоті»; Томас Мор, «Утопія»; Мігель де Сервантес, «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський»; Франсуа Рабле, «Гаргантюа та Панта- грюель» (скорочено) (режим доступу — http://www.ukrlib.com. ua/perekaz-zl/printout.php?id=83); Франсуа Рабле, «Гаргантюа та Пантагрюель» (режим доступу — http://www.opentextnn.ru/ man/?id=5676).

І. Організаційний етап

Хід уроку

Вітання. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності ІІІ. Актуалізація опорних знань

Пригадайте, який характер мало Середньовічне мистецтво? Порівняйте за матеріалом минулих уроків його характерні особ- ливості з особливостями італійського Відродження.

Розширивши сьогодні знання про Північне Відродження європейських країн, ми зможемо визначити подібні та відмінні тенденції між італійським та Північним Відродженням.

ІV. Повідомлення теми уроку

План вивчення нового матеріалу

Стильові особливості Північного Відродження. (Матеріал на СD)

Мистецтво живопису.

Музично-театральне мистецтво: оновлення жанрової мови. Мистецтво літератури: народження нових жанрів.

Відродження в Україні.

Методичні рекомендації

Обговорити з учнями процес націоналізації мистецтва доби Відродження, визначити, як цей процес вплинув на розвиток окремих видів мистецтва європейських країн. Слід наголосити, що відбувався не тільки процес формування нових жанрів, але й збереження та оновлення вже існуючих. Зокрема, аналізуючи поняття духовного та народного музикування, слід дослідити процес розвитку світської музики, появу нових музичних інстру- ментів, досягнення теорії музики.

Слід також підкреслити, що формування та розвиток нових жанрів і напрямів мистецтва зумовив розвиток різних шкіл, технік письма, інструментального виконавства.

Підводячи підсумок, слід зосередити увагу на розвитку нових жанрів, на процесі націоналізації, на реалістичних тенденціях мистецтва епохи Відродження.

V. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу — робота з підручником.

Мистецтво живопису

Живопис повільно відійшов від статичних застиглих форм до рухливості й динамічності. Основні риси живопису Відро- дження — реалізм і життєрадісність. Для північноєвропейських митців стала популярною ретельна деталізована техніка письма. Нова техніка масляного живопису (так звана фламандська мане-

ра письма), створена нідерландським живописцем Яном ван Ейком (бл. 1390–1441) в середині ХV ст. проникла в Італію, витіснивши стару техніку живописного письма темперою. Парадоксальним є те, що попри порушення пропорцій його твори абсолютно реалістичні. Наприклад, «Мадонна в церкві» зображена занадто великою, не- пропорційною по відношенню до готичного храму, в якому пере- буває, однак стовпи сонячного світла повертають нас до середньо- вічної релігійної символіки, означаючи божественну присутність. Художника справедливо вважають видатним майстром порт- ретного жанру. Ян ван Ейк створив перший в Європі парний портрет — «Купець Джованні Арнольфіні з дружиною». Парний портрет просякнутий складною символікою й одночасно сповне- ний ліричних почуттів сімейного подружжя. При цьому картина передає багато деталей побуту XV ст.: парадне ліжко у вітальні, ніколи не використовується за призначенням, воно демонструє добробут господарів, показує, що вони можуть собі дозволити таку кількість оксамиту. Поліроване бронзове дзеркало та дорогі апельсини на підвіконні також є символами багатства й успіху. Не можна залишити поза увагою творчу спадщину видатного представника Північного Відродження Альбрехта Дюрера (1471– 1528) — німецького художника, гравера, архітектора, теоретика мистецтва, інженера і математика, автора першого автопортрета в історії європейського мистецтва (написав в 14 років). Герой його творів — сильна, вольова енергійна людина, образ якої підноситься до божественних висот («Адам і Єва»). Найвищим досягненням митця вважаються 15 гравюр на тему Апокаліпсиса («Чотири апостоли», «Битва архангела Михаїла з драконами»,

«Лицар, Смерть та Диявол», «Святий Ієронім у келії», «Меланхо- лія»). Досить цікавою є серія портретів художника (автопортрети, портрети матері та батька). Протягом усього життя він малював автопортрети. Найбільш відомий його автопортрет у 26 років, на якому Дюрер зображений в білих замшевих рукавичках, по- кликаний показати набутий професією статус — не художника- ремісника, а аристократа. Інший пізній портрет у віці Христа (33 років) написаний з натяком на Ісуса: «Я теж несу свій хрест». Цикл гравюр на міді художника відрізняється закінченим реалізмом образів. На всіх присутня сучасна Дюреру людина селянського типу з грубим обличчям, одягнена в костюм того часу, в оточенні ретельно переданої обстановки. Велике місце приділено побутовим деталям. Тут вперше виявляється інтерес художника до оголеного тіла, яке Дюрер передав з великим зна-

нням, точно і правдиво.

Дюрер більш близький до італійської школи. Його називають німецьким Леонардо, тому що йому були підвладні різні жанри мистецтва: гравюра, малюнок, живопис. У графічних малюнках він постає як прекрасний рисувальник, який об’єднав тонкість письма нідерландської школи з реалізмом італійської. Як учений Дюрер вивчав основи геометрії, досліджував закони перспективи, проблеми оптики, астрономії, архітектури, створював проекти оборонних споруд; залишив чималу кількість опублікованих наукових творів.

Серед видатних митців Північного Відродження також слід на- звати ряд художників — Лукас Кранах Старший, Матіс Нітхардт, Ганс Гольбейн Молодший та ін. В епоху Відродження живопис та скульптура вперше піднялися на вищий рівень, ніж архітектура.

А. Дюрер.

Автопортрет Лукас Карах Старший.

Жіночий портрет Ян ван Ейк.

Портрет подружжя Арнольфіні

До так званої дунайської живописної школи належить ран- ня творчість Лукаса Кранаха Старшого (1472–1553). Різький і новаторський живопис Кранаха виявився у правдивості образів, асиметрії композиції, напруженому експресивному колірному рішенні («Вівтар Святої Катерини», «Містичне навчання Святої Катерини»). Дружба Лукаса Кранаха з Мартіном Лютером сприяла появі в його творчості творів, які виражали ідеї Реформації і про- тестантизму: ілюстрацій до теологічних творів, портретів Лютера, численних гравюр («Проповідь Іоанна Хрестителя»). Одночасно в творчості художника Лукаса Кранаха наростали тенденції, що передбачали європейський маньєризм 1530–1550-х років: сухі протестантські алегорії, манірні та манірно зображені оголені жіночі тіла, виконані на замовлення знаті.

Хто став засновником нової техніки масляного живопису та парного портрета (фламандської манери)? (Ян ван Ейк.) Хто написав перший в Європі автопортрет? (Альбрехт Дюрер.)

Митців Голландії та Фландрії майже до XVI ст. не цікавили закони перспективи та пошук ідеальної пропорції або закономір- ності природи. Нідерландські художники емпіричним шляхом розробили прийоми, які дозволяли передавати уявлення глибини простору. Розкриваючи різноманітні функції світла, вони широко застосовували різні ефекти переломленого, відбитого або розсіяно- го світла. Це дозволяло передавати враження від наповненого по- вітрям і світлом приміщення, показувати, як даленіють простори пейзажу, передавати дрібні деталі та відмінності речей. Ретельно відтворюючи найдрібніші деталі, вони з такою самою пильністю передавали блискуче багатство кольору простих побутових речей. Одним з видатних представників раннього Північного Відро- дження є нідерландський художник Ієронім Босх (бл. 1450/60– 1516). На теми народних приказок, прислів’їв і притч, на основі символізму народної творчості він писав картини сатирично- гумористичного характеру. Так, його робота «Корабель дурнів» сповнена іронії, символіки та іносказання. Весь сенс алегорій і семантики картини неясний: навіщо в гілках на вершині щогли сидить сова, чому тушка каплуна (півня) прив’язана до щогли, про що просить жінка з глечиком, нам теж незрозуміло. Але очевидні інші символи: що чернець і черниця співають пісні, а отже, зай- маються неналежною справою, що блазень у ролі рульового — це нерозумно, як і, перебуваючи у воді, простягати чашу за водою, щоб напитися. Можна помітити, що в творах автора присутня середньовічна фантастика, але не містицизм. Реалістичні ж тен- денції проявляються у відображенні емоцій і страхів, страждань і фантазій («Несення хреста»). Вдало підмічені людські типажі, незважаючи на перебільшення і гротеск, достатньо життєві, а пейзажі дуже ліричні. («Триптих Святої Ункумбери», «Спокуса Святого Антонія»). Творчість Босха унікальна й не має аналогів в європейській живописній традиції. Найближчі його послідов- ники — сюрреалісти ХХ ст.

Фламандський живописець і графік Пітер Брейгель Старший (бл. 1525/30–1569) отримав прізвисько «мужицького» живописця за любов до зображення простолюдинів. Так, у майстра народна маса показана в постійному русі, в динаміці, що, на думку мис- тецтвознавців, повинно показати потужні життєві сили народу, його гідність і невичерпне життєлюбство. Творчість Брейгеля являє собою синтез італійського живопису епохи Високого Від- родження і місцевого народного мистецтва — лубочних малюнків і фольклору. Композиційною особливістю творів майстра є ре- тельне виписування дрібних фігур і деталей, природно вписаних в ландшафтні види з безкрайніми просторами рівнин, річкових долин, з перелісками і пагорбами. На його роботах велика кіль- кість фігур і деталей написана гострим контурним малюнком, а образи, навіть якщо обличчя їх приховані, виражені через позу і рухи («Селянський танок»). Люди на його картинах поміщені в просторово широку композицію, заповнену пейзажем («Боже- вільна Гретта»). Брейгель заклав основи розвитку національного нідерландського пейзажу як самостійного мальовничого жанру («Полювання на снігу»).

Яку сюжетну спрямованість мали роботи Ієроніма Босха, які він писав на основі народних приказок, прислів’їв і притч, на основі символізму народної творчості? (Карти- ни сатирично-гумористичного характеру.)

Основи якого жанру живопису Пітер Брейгель Старший заклав як самостійного? (Основи нідерландського націо- нального пейзажу.)

Музично-театральне мистецтво — оновлення жанрової мови

Епоха Ренесансу змінила традиції театрального середовища. Театральна художня мова Відродження набувала ознак профе- сійного мистецтва. Виникали постійні акторські товариства (на- приклад, лондонський театр «Глобус», актором якого був Вільям

Шекспір) та приватні антрепризи. Трупи були невеликі, зазвичай ядро товариства складали шість-вісім акторів. Отже, театр Від- родження — це початок театру професіоналів.

Своєї вершини театр Відродження досяг в Англії, увібравши та відтворивши на театральній сцені всі сфери життя. І головним дивом епохи став Вільям Шекспір (1564–1616 рр.), відомості про якого сьогодні дуже суперечливі. Одна з версій говорить про творчий геній актора глобусівського театру, друга припускає, що

«Шекспір» — це псевдонім вельможної особи або навіть групи осіб. Геній Шекспіра поєднав усі попередні досягнення мистецтва драми, втілюючи їх на сцені. Театр Шекспіра був не тільки під- сумком розвитку національного англійського театру, а й певною мірою підсумовував досягнення драматичного мистецтва анти- чності й Середньовіччя. За часів Шекспіра акторські трупи скла- далися виключно з чоловіків, які виконували й жіночі ролі. П’єси митця дуже різнохарактерні. Так, перші його проби пера насичені життєрадісністю, прославленням здорової, сильної, відважної та волелюбної людини (комедії «Приборкання норовливої», «Сон літ- ньої ночі», «Двоє веронців», «Комедія помилок», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч»). Перша велика трагедія Шекспіра, яка здобула визнання,— «Ромео і Джульєтта», пізніше — «Юлій Цезар», «Гамлет», «Король Лір», «Макбет», «Отелло». Багато людських пристрастей, злети й падіння зобразив великий дра- матург, розкриваючи нестерпний тягар душі принца датського, тяжкі страждання ревнивця Отелло, жорстокі розчарування ко-

роля Ліра, муки сумління Макбета.

У творчості Шекспіра проявилася характерна особливість літе- ратурної драми й театрального мистецтва Пізнього Відродження — сполучення різнорідних жанрових елементів. Таке славнозвісне поєднання трагічного й комічного досягло найбільшої гостроти у трагедіях «Гамлет» і «Король Лір».

Якщо біля витоків ренесансного мистецтва стоїть геніальний Данте, то завершує епоху не менш велична постать геніального Шекспіра. Оновлення театру, що відбулося в епоху Відродження, було підготоване попередніми досягненнями мистецтва — старо- винними майданними видовищами, середньовічними легендами й історичними хроніками, античними драмами і міфами, на- родним епосом, ренесансною літературою. І саме творчість Шекспіра, зібравши все воєдино, надала драматургії нового ха- рактеру та звучання. У Шекспіра події за часом охоплюють усе життя героя на відміну від античної драми, де події відбувалися в одному місці за короткий проміжок часу. Тому у творах Шек- спіра складний розвиток сюжету за різних життєвих обставин героїв. Окрім головного героя, у подіях беруть участь і другоряд- ні персонажі. Абсолютно новий художній принцип покладений і в основу трактування образу головного героя: він демонструє не одну рису (хоробрість або, навпаки, боягузтво), а багатогран- ний, сповнений суперечностей характер. Шекспір відійшов від жанрового поділу драми, у своїх творах він сміливо поєднував і серйозне, і кумедне.

У якому театрі грав Шекспір? (У театрі «Глобус».)

Що змінилося в трактуванні характеру шекспірівсько- го героя? (Шекспір висвітлює не одну рису характеру, а розкриває повноцінний образ героя.)

Італійський архітектор і художник-декоратор Серліо Себас- тьяно зробив значний внесок у мистецтво сценографії епохи Від- родження. У своєму «Трактаті про архітектуру» він виклав три принципи створення театральних декорацій. Сцена для комедії мала представляти «надзвичайно вузьку й глибоку перспективу вулиці з численними крамницями та будинками, що дає мож- ливість із легкістю збільшити кількість картин у п’єсі». Сцена трагедії — «міський майдан із громадськими будівлями в суворому стилі». А сатиричні ідилії та фарси «мають розігруватися на тлі декорацій у дусі пасторалі (умиротвореного сільського пейзажу в ніжних світлих тонах).

Епоха Відродження стала новим етапом не тільки в історії мистецтва, але й в історії людства. Відродження — період таких соціальних відносин, де носіями нового устрою стають буржуазні кола Італії, Франції, Нідерландів. Це суспільна сила, що ство- рила власні культуру та мистецтво. Важливу роль у будівництві нової мистецької епохи почали відігравати Відень, Амстердам, Нюрнберг, Севілья та інші міста Європи. В епоху Відродження зростає роль мистецтва в культурному житті суспільства, а тому соціальні коливання впливали на музичний простір, позначивши загальний напрям його розвитку, основні образно-тематичні, жанрові та стилістичні риси.

Період ХIV–XVI ст. — час активного формування національ- них художніх просторів у європейських країнах. Цей процес відобразився в музичному мистецтві, зокрема в народній пісні. Національний пісенний фольклор з його особливими темами, жанрами, інтонаційним строєм набув популярності у Франції, Іспанії, Чехії, Польщі, Сербії, Угорщині, Німеччині, Нідерландах. З міс- цевого фольклору складався й загальнонаціональний. Формування націй породжувало специфічні жанри, манери, прийоми, стилі пісенної творчості з типовими мелодичними зворотами й скла- дом, що були нерозривно пов’язані з історичними та соціальними подіями в країнах. Так, визвольна війна чеського народу зумовила виникнення гуситських гімнів. У різних країнах виникали світ- ські жанри, витоки яких були пов’язані із народною творчістю. У Франції одним із основних музичних жанрів Відродження став шансон («пісня»). Його джерело — народні пісні й творча спад- щина середньовічних трубадурів. За змістом та настроєм твори шансону могли бути найрізноманітнішими: побутові, жартівливі, сатиричні, ліричні тощо.

Націоналізація музики, що почалася з надр народної культури, визначила шляхи професійного мистецтва. Селянська революція створила свої пісні й гімни, музичне мистецтво відображувало політичну мету класової боротьби. Швидко розвивалася міська музична творчість: німецькі мейстерзингери, італійські лаудисти, іспанські романсеро існували і раніше, але тепер вони виступали на боці селянських мас і стали великою рушійною культурною силою.

Які форми музикування сформувалися в Іспанії, Франції, Чехії, Польщі, Сербії, Угорщині, Німеччині, Нідерландах з характерними темами, жанрами, інтонаційним строєм? (Національний пісенний фольклор.)

Оновлення музичного життя й мистецтва означало демократи- зацію музики, глибинне звернення до народнопісенної творчості. Звідси черпала натхнення світська й духовна музика. Однак у співвідношенні цих двох музичних напрямів дещо змінилося. Раніше музичний професіоналізм був монополією церкви. І хоча церковна музика ще зберігала владу над вокально-інструменталь- ними жанрами (меси), однак розвитку набувала світська музика (італійський мадригал, французька багатоголосна пісня (шансон), англійські арії та балади).

Світська музика відтворювала картини рідної природи, сіль- ського та міського побуту, турбот людини — реальне життя стало головною темою поезії та музики. Нове світське мистецтво вима- гало збагачення музичних форм, нових прийомів та виражальних засобів. Звернення до народних джерел, особливо в північно-західній Європі (Англія, Нідерланди), сприяло поширенню в му- зиці багатоголосного складу (поліфонічна меса, мотет, мадригал). Але перемогою над володарюванням церковної традиції була інструментальна музика. Тепер лютня, віхуела (гітара), орган, верджіналь (англійський різновид клавесина) стали невід’ємною частиною музичного мистецтва. Для них була створена музична література, з’явилися віртуози-виконавці: лютністи Войцех Длу- горай в Польщі, Валентин Греф Бакфарк в Угорщині, органісти

Франческо Ландіно в Італії, Антоніо де Кабесон в Іспанії.

Назвіть старовинні музичні інструменти. (Лютня, віхуела (гітара), орган, верджіналь.)

Нових вершин досягла теорія музики, розвиваючи мистецтво співу та гри на музичних інструментах. Так, у Франції з’явився теоретик-гуманіст Філіп де Вітрі, який звільнив музику від цер- ковної догми та розвинув нове мистецтво ars nova — нове музичне мистецтво Відродження протиставлялося старому Середньовічно- му. В Італії Джозеффо Царліно створив науку про гармонію, у Швейцарії Глареан (Генріх Лоріс) створив учення про мелодію, підійшов до обґрунтування художньої закономірності мажорно- мінорного та гомофонно-гармонійного складу. Не тільки світська, а й церковна музика пізнала ідеї гуманізму і художньої краси.

Якщо за часів Середньовіччя європейське музичне мистецтво великою мірою було пов’язане із церквою, то епоха Відродження відкрила для музики нові перспективи. А винайдення друкар- ського верстата надало композиторам можливість друкувати та поширювати ноти власних творів. Тож саме Відродження стало відправною точкою розвитку наступного класичного музичного мистецтва.

Хто з музикантів-теоретиків відкрив мистецтво ars nova, а хто створив науку про гармонію? (Філіп де Вітрі відкрив мистецтво «ars nova», а Джозеффо Царліно створив на- уку про гармонію.)

Який новий музичний жанр виник у Франції на основі народної пісні та творчої спадщини середньовічних тру- бадурів? (Шансон.)

Таким чином, музичне Відродження розвивалося нерівномір- но, а циклічно країнами Європи: у XIV ст. — розвиток мистецтва ars nova в північних ірландських містах; у XV ст. — так званий

«затишок» італійського Відродження та розвиток нідерландської поліфонії (Північне Відродження). У XVI ст. нідерландська школа завершила свій розвиток, а Відродження просувалося ін- шими країнами Європи; в Італії — новий спалах Відродження, пов’язаний з кульмінацією мадригального жанру і культурою багатоголосся. У XVI ст. вершиною французького Відродження стала багатоголосна пісня шансон (chansons). Зміна феодальних відносин капіталістичними привела до виникнення нових тор- говельних шляхів та міжнародних відносин. Так, нідерландські музиканти спирались не тільки на власні народні пісні, а й на до- свід англійських та італійських поліфонічних шкіл. У свою чергу нідерландці справили вплив на музичне мистецтво Німеччини, Франції, Італії, Польщі, а італійські та французькі поліфоністи вплинули на долю іспанської музики.

Отже, для Ренесансу в музиці, як і в інших видах мистецтва, характерне прагнення відобразити багатоманітність світу й одно- часно його гармонію та благозвучність, розкриття краси й непере- вершеності земного буття

Мистецтво літератури — народження нових жанрів

Відродження (Ренесанс) в історії європейської літератури охоплює XIV–XVI ст. Частково риси Відродження присутні й у літературному мистецтві Сходу. Основний об’єкт літератури Ренесансу — людська особистість. Охопивши весь європейський світ, література Відродження набула в кожній країні своїх регіо- нальних особливостей та національних рис.

Слід згадати творчість видатного гуманіста Еразма Роттер- дамського (1469–1536) —яскравого й талановитого представника Північного Відродження. Його літературна і наукова спадщина творчо насичена й дуже різноманітна («Похвала глупоті», «Вій- на мила тим, хто її не знав», «Жалоба миру», «Проповідник» та ін.). Твори мислителя торкаються морально-філософських, педа- гогічних, філологічних та богословських тем. Він також писав сатиричні твори, займався перекладом античних авторів. Еразм Роттердамський став пропагандистом ідеалів людяності та спра- ведливості; поклонявся людині, вірив, що вона здатна творити добро, та засуджував війну.

«Похвала глупоті» — найвідоміша сатира Еразма Роттер- дамського. Цей невеликий твір, за словами самого автора, був написаний знічев’я, під час тривалої подорожі з Італії до Англії.

У ньому письменник у сатиричній формі виклав свій погляд на недоліки суспільного укладу життя.

Сам Еразм ставився до свого твору як до літературної дрібнич- ки, але зрештою саме їй письменник зобов’язаний своїй відомості не в меншій мірі, ніж іншим багатотомним науковим працям. Виданий вперше у 1511 р., твір за кілька місяців друкувався но- вими тиражами близько 40 разів. «Похвала глупоті» переведена всіма європейськими мовами, й тисячі освічених людей вже 500 років поспіль продовжують захоплюватися нею.

Також одним з видатних представників Північного Відро- дження вважають французького письменника Франсуа Рабле (1493/94–1553). У його творчості яскраво відображено боротьбу з обмеженням духовної свободи людини, зокрема в його зна- менитій книзі «Гаргантюа і Пантагрюель». Твори письменника просякнуті ідеями гуманізму та негативним ставленням до се- редньовічної схоластики й догматизму; він закликав до духов- ної свободи, радості земного буття, віри в людське добро. Рабле демонструє надзвичайну розвиненість і фантазійність сюжетної лінії, винаходить нові (іноді кумедні) поняття, комбінуючи про- сторіччя з високим літературним стилем.

Література Ренесансу пронизана новими гуманістичними віяннями. Слід відзначити ідею гуманізму та критичне ставлен- ня до християнських соціальних утопій у творах англійського письменника-гуманіста Томаса Мора (1478–1535) («Утопія») та італійця Томмазо Кампанелли (1568–1639) («Місто Сонця»). Останнє «прощавай» лицарству звучить у романі іспанського новеліста, драматурга і поета Мігеля де Сервантеса (1547–1616)

«Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський».

Як називається твір Еразма Роттердамського, який про- славив його на весь світ? («Похвала глупоті».)

Якими ідеями просякнута творчість Франсуа Рабле? (Іде- ями гуманізму, духовної свободи, радості земного буття та віри в людське добро.)

Отже, у творчості Кампанелли, Рабле, Шекспіра, Сервантеса виражено нове розуміння життя, відкинуто рабську покірність, яку проповідувала церква. Автори зображували людину як вище творіння природи, яке у своїх творах вони намагаються розкрити й зрозуміти через красу фізичного вигляду, багатство душі й розуму. Для реалізму літератури Відродження характерна масштабність образів (Гамлет, король Лір), поетизація їх зображення, сильних почуттів і одночасно високе напруження трагічного конфлікту («Ромео і Джульєтта»). Для літератури Відродження характерні різні жанри, але переважали в ній новели, сонети, драми. Набула поширення публіцистика і філософська проза.

В історії європейської літератури були й трагічні часи. Так, у XVI ст. в Європі запалали вогнища з вилучених книг. Це було пов’язано з появою «Індексу заборонених книг», який з’явився в першій половині XVI ст. як спроба зберегти духовну монопо- лію католицької церкви в розвитку мистецтв, зокрема в галузі літератури. Серед заборонених книг — трактати П’єра Абеляра,

«Монархія» Данте Аліґ’єрі, сонети Петрарки і твори інших ви- датних діячів Відродження.

Які жанри літературного мистецтва стали основними в добу Відродження? (Новели, сонети, драми, публіцисти- ка і філософська проза.)

Відродження в Україні

Мистецтво є невід’ємною частиною історії нації. Як система со- ціально-історичних цінностей воно має певну будову і розгортаєть- ся в культурно-історичній перспективі. Територіальне роздроблен- ня України тривало не одне сторіччя, і таке становище впливало на розвиток культурно-мистецького простору. Розвиток мистецтва та формування художніх смаків на теренах України в добу Відро- дження на початку XIV ст. можна спостерігати на тлі утворення нової державної формації — Галицько-Волинського князівства. Провідна роль у мистецькому житті належала стольним містам (Володимир, Галич, Холм та ін.). Розвиток містобудівництва призвів до відокремлення ремесла від сільськогосподарського виробництва. У містах розвинулися виробництво одягу, бойового спорядження, обробка хутра та шкіри, гончарство, ливарництво, ювелірна справа. Історична ситуація XIV ст. зумовила розвиток архітектури. Зокрема, монголо-татарська навала не припинила, а, навпаки, розвинула містобудівництво, адже постійні руйнівні напади вимагали оновлення та нової забудови міст.

Для розвитку освіти необхідно мати розвинуті писемність та літературу. У Галицько-Волинському князівстві було багато перекладних творів, а також активно розвивалася власна пере- кладацька діяльність. У літературі важливе місце ще з часів Середньовіччя посідали оригінальні твори, розвивалась мораль- но-повчальна література.

Нагадаємо, що Галицько-Волинське князівство успадкувало мистецькі надбання Київської Русі, отже, продовжувало розвива- ти мистецтво архітектури, живопису, художні ремесла. Зокрема, розвинулося кам’яне зодчество. Високого рівня досягло також мистецтво живопису, яке в добу Відродження набуло витонче- ності, самобутності та реалістичності. Широко побутували мону- ментальний живопис та книжкова мініатюра. Монументальний живопис розвивався у жанрах фрески та мозаїки. Так, оздоблення інтер’єрів палаців, храмів і княжих дворів здійснювалося мозаї- ками, фресками, різьбленням по каменю, іконами.

Які розвивалися жанри літератури? (Оригінальні твори, література морально-повчального характеру.)

Чим оздоблювалися інтер’єри палаців, храмів і княжих дворів? (Мозаїками, фресками, різьбленням по каменю, іконами.)

Формування мистецького середовища та художніх смаків, роз- виток стилів і напрямів залежіть від багатьох зовнішніх соціаль- но-політичних, економічних та низки інших чинників. Історична ситуація, що склалася в Україні в ХIV–XVI ст., істотно позна- чилася на розвитку культурно-мистецького простору. Загалом ці обставини не припинили культурного процесу на українських землях, лише надали йому специфічних особливостей:

— по-перше, українські землі поновили економічні й мистець- кі зв’язки із західними державами, які були зруйновані в період монголо-татароської навали;

— по-друге, українське мистецтво зазнало істотного впливу ідей європейського Відродження, зокрема поширення гуманізму;

— по-третє, культурний процес в українських землях тривав в умовах гострої релігійно-політичної боротьби за сфери впливу між сходом і заходом.

Указані особливості притаманні всім сферам українського мистецтва доби Відродження, але найактивніше вони виявились у сфері освіти та книгодрукування. Важливою подією в житті Європи, яка не могла не відбитися й на українському ґрунті, в середині XV ст. була поява книгодрукування.

Що впливає на розвиток культурно-мистецького простору країни? (Соціально-історичні умови, соціально-політичні та економічні чинники.) Одним з геніальних творінь українського Відродження можна по праву вважати Успенську церкву у Львові, яка являє собою цілий архітектурний ансамбль. Ансамбль складають: сама церква, дзвіниця (вежа Корнякта) та каплиця Трьох святителів. Вежа вважається найгарнішою спорудою міста. У 1779 р. в її дзвін по- трапила блискавка, і він розплавився. Чотири роки знадобилося мирянам, щоб відлити новий. Нині його мелодійний голос щодня пливе над містом. У внутрішньому оздобленні храму збереглися найцінніші ікони першого іконостаса, виконані живописцем Федором Сеньковичем. Церква завжди вважалася осередком культурного й суспільного життя львів’ян, адже мала друкарню, музей, школу та бібліотеку.

Важливими культурно-мистецькими та релігійними осередка- ми, які стали на захист Української православної церкви, були так звані братства. Їхня діяльність була особливо помітною у XV–XVI ст., коли посилилась боротьба з католицизмом. Перші братства виникли у Львові в 30–40-х рр. XV ст. Через появу братств від- булися зміни й у музичному мистецтві, адже професійна музика того часу, окрім монастирів і храмів, зосереджувалась у братських школах і академіях. У братських школах, найбільші з яких розташовувалися у важливих культурно-мистецьких центрах — Львові, Києві й Луцьку, вивчались «сім вільних наук», до яких належала і музика. Ці братства об’єднували прогресивних і най- більш освічених та свідомих представників української інтеліген- ції. Згодом братства з’явилися в усіх великих містах України. До XVI ст. остаточно сформувалась ідеологічна та освітня програма братств — це боротьба за православну віру, рідну мову, розвиток письменності, освіти, культури і мистецтва.

Зокрема, братські школи стали першими осередками музичної освіти і професійного хорового мистецтва. Обов’язковими дисцип- лінами були церковний спів по нотах і музична грамота. При багатьох братствах існували великі хори, які славилися своїм мистецтвом співу. Крім того, під керівництвом учителя музики учні повинні були співати в хорі не лише богословські тексти, але й вивчати світські твори або супроводжувати театральні де- кламації (шкільні драми). В історичних документах наступного XVIІ ст. можна знайти численні згадки про прекрасний хор ви- хованців Києво-Могилянської академії, про оркестр, у якому учні не тільки грали, а й самі ним керували.

Отже, новітні стильові тенденції епохи Відродження були помітні фактично у всіх видах мистецтва, зокрема в музичному.

У другій половині XV ст. в музичному мистецтві відбувся сти- льовий злам, який відкрив шлях новим напрямам, що вимагали високої виконавської культури. У XVI — на початку XVIІ ст. настав період розквіту церковного співу — це вже мелодично складний наспів, багатий на широку розспівність, пов’язаний з місцевими співацькими традиціями: київський, лаврський, чернігівський та ін.

Розвиток якого напряму в музичному мистецтві зумовила поява братств? (Професійного музикування та світської музики.)

Який напрям музичного мистецтва досяг розквіту в XVI — на початку XVIІ ст.? (Церковний спів.)

Найбільша увага приділялася церковному співу, проте і світ- ська музика, а особливо музичний супровід до театральних вистав, шкільних драм, що їх розігрували самі учні, не залишалася поза увагою. Навіть така сувора у своїх законах і звичаях спільнота, як Запорозька Січ, не цуралася музики. Для занять музикою серед хлопчиків 10–12 років обирали найздібніших, наділених доб- рим голосом і слухом, та залишали їх при запорозькому війську. Новітні ідеї в театральному мистецтві Відродження привели до виникнення в XVI ст. шкільної драми. Її витоки — у віршованих діалогах, які практикувалися у братських школах за зразками західноєвропейських та польських театрів. Шкільні драми стали надзвичайно важливим елементом виховання студентів. Вони писались переважно на біблійні сюжети, які ілюстрували житія святих («Йосип Патріарх», «Комедія на Успіння Богородиці» або

«Комедія на день Різдва Христового»). До музичного супроводу входили канти, коляди і псальми. Так відбувалися зближення і взаємовплив народної й церковної професійної музики. Шкільна драма була надзвичайно важливим елементом морально-етичного виховання.

У якому театральному жанрі яскраво проявилися ідеї епохи Відродження? (У шкільній драмі.)

Висновок. Північне Відродження яскраво виразилося в бага- тьох видах мистецтва, зокрема літературі, станковому живописі, офортах. Так, живопис відійшов від статичності до рухливості й динамічності. Також епоха Ренесансу змінила традиції театрального середовища, художня мова якого набувала ознак професійного мистецтва. Відродження — період нових соціальних відносин, де носіями нового ладу стають буржуазні кола Італії, Франції, Ні- дерландів, які створили свою культуру та мистецтво. Період ХIV– XVI ст. — час формування націй у європейських країнах. Відповідно цей процес відобразився в мистецтві. Отже, для Ренесансу в різних видах мистецтва характерне прагнення відобразити багатоманіт- ність світу й одночасно його гармонію та благозвучність, розкриття краси й неперевершеності земного буття. Зокрема українське мис- тецтво доби Відродження являло собою розвинуте високопрофесійне середовище, яке увібрало надбання європейського гуманістично- го Ренесансу, при цьому зберігаючи власні художні надбання.

VІ. Закріплення нових знань

Назвіть імена представників Північного Відродження в різних видах мистецтва, пригадайте їхні твори.

Як на вашу думку, ідеї ренесансного мистецтва (гуманізм, релігійне оновлення, одухотворення, радощі земного буття) при- таманні сучасному мистецтву чи ні?

Кого із сучасних митців можна порівняти з представниками епохи Відродження?

Поміркуйте, як соціально-культурний простір Відродження вплинув на формування та розвиток нових мистецьких жанрів і напрямів.

VІІ. Повторення основних понять

Північне Відродження — це поняття характеризує період відродження північної Європи, точніше всієї Європи за межами Італії, що на північ від Альпійських гір.

Шансон («пісня») — музичний жанр, що виник у Франції, витоки якого пов’язані з народною творчістю. За змістом та на- строєм твори шансону могли бути найрізноманітнішими: побутові, жартівливі, сатиричні, ліричні та ін.

Ars nova — нова техніка, нове мистецтво — період в історії західноєвропейської музики; нове музичне мистецтво Відроджен- ня протиставлялося старому Середньовічному.

VІІІ. Домашнє завдання

Відповіді на контрольні запитання та виконання творчих завдань за підручником «Мистецтво. 8 клас».