Учительська світлиця

УРОК 17

БАРОКО: АРХІТЕКТУРА, СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС

Мета: розширити знання учнів про соціально-ідеологічну спрямо- ваність епохи Просвітництва; сформувати уявлення про стильову різноманітність епохи (маньєризм, бароко, класицизм, рококо); дати загальну характеристику означеним стилям в архітектурі, скульптурі та живописі.

Мотивація: епоха Просвітництва породила нові, достатньо несхожі між собою мистецькі стилі. Протягом уроку учні розмірковують, чому ідейна спрямованість епохи втілилась в таких різних сти- льових проявах.

Очікувані результати: учні повинні знати характерні особливості та просвітницькі тенденції епохи, видатних представників доби бароко; уміти виявляти ознаки стилю бароко на прикладі тво- рів мистецтва, аналізувати прояви стилю бароко в архітектурі, скульптурі, живописі; розрізняти національні особливості стилю бароко на прикладі творів мистецтва європейських країн; визна- чати культурно-духовні традиції й цінності епохи; пояснювати стильове розмаїття різних художніх шкіл.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Наочність і обладнання: мультимедійна дошка, підручник, пре- зентація, роздатковий матеріал.

Демонстрації:

візуальний ряд: архітектура — Дж. Віньйола (Вілла Фарнезе, віл- ла Джулія, церква Іль-Джезу), Б. Амманаті (вілла Джулія), Ф. Борроміні (церкви Сан-Іво, Сан-Карло, палаццо Барберіні), Дж. Берніні (ансамбль площі Святого Петра в Римі), Г. Гваріні (палаццо Каріньяно), Х. Еррера (ансамбль Сан-Лоренсо де Ель Ескоріал), Х. Чуррігер (плаза Майор де Саламанка), Дж. Вазарі (галерея Уффіці, головна арка галереї Уффіці);

скульптура — Б. Челліні (статуя Персея з головою Медузи);

живопис — Я. Понтормо («Христос перед Пілатом», фрески на віллі Медичі Поджо-а-Каяно, «Покладення в труну», «Жіночий портрет»), Ф. Россо («Мадонна на троні з чотирма святими», «Свя- те сімейство», «Зняття з хреста»), Д. Беккафумі («Святий Павло на троні», «Заручини Марії с Йосипом», стулки вівтаря «Свята

Катерина зі стигматами, зі Святим Бенедиктом і Святим Єроні- мом»), М. Караваджо («Лютніст», «Звернення Савла», «Успіння Богоматері»), П. Рубенс («Портрет камеристки інфанти Ізабелли»,

«Коронування мадонни», «Зняття з хреста», «Христос у терновому вінці», «Персей і Андромеда», «Союз Землі і Води», «Поклоніння волхвів», «Три грації»); А. ван Дейк («Автопортрет»); Рембрандт

«Флора», «Зняття з хреста», «Даная»); С. Роза («Алегорія брех- ні», «Пейзаж зі зруйнованим мостом»), А. Маньяско («Допити в тюрмі», «Привал розбійників», «Блюзнірське пограбування»,

«Йосип тлумачить сни слугам фараона в тюрмі»), Д. Веласкес («Дама з віялом», «Автопортрет», «Карлик з книгою на колінах»,

«Інфанта Maгнa Тереза»), Ель Греко («Вигнання торговців із храму», «Христос, що зцілює сліпого», «Похорон графа Оргаса»,

«Святе сімейство», «Взяття під варту», «Поклоніння пастухів»).

Хід уроку

І. Організаційний етап

Вітання. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Мистецькі стилі Просвітництва красномовно втілили та відо- бразили світоглядні ідеї епохи, демонструючи досягнення люд- ського розуму та моралі.

За допомогою матеріалу сьогоднішнього заняття з’ясуємо, як стиль бароко зміг передати ідеї суспільства та відобразити соці- альні настрої у творах мистецтва.

Які ще напрями та стилі розвивались в епоху Просвітництва? Чи був бароко єдиним стильовим напрямом епохи?

ІІІ. Актуалізація опорних знань

На засадах яких мистецьких стилів сформувалося мистецтво Ренесансу доби Відродження?

Під час вивчення мистецтва бароко звернемо увагу, які мис- тецькі напрями та стилі попередніх епох стали підґрунтям для мистецтва бароко.

ІV. Повідомлення теми уроку

План вивчення нового матеріалу

Європейське Просвітництво: мистецькі напрями й стилі. (Ма- теріал на СD)

Скульптура та архітектура: від маньєризму до бароко. Мистецтво живопису: національні художні школи.

Методичні рекомендації

Пояснюючи тему уроку, слід зосередити увагу учнів на яскра- вому розмаїтті мистецьких стилів Просвітництва, формування та розквіт яких був стимульований соціально-ідейним ґрунтом епохи. Зокрема, культурно-мистецький простір став багатонаціо- нальним і багатомовним. Слід наголосити, що основою у процесі формування мистецького простору стали світоглядні ідеї, запо- чатковані науковою революцією, яка сформувала нову картину світу з опорою на експериментальні дані та математичні методи обробки.

У добу Просвітництва розум став основою пізнання і поведін- ки людини, при цьому відбулося фактичне розмежування релігії і науки. Таке, абсолютне нове ідеологічне підґрунтя породило яскраві та різноманітні мистецькі стилі й напрями. Зокрема, аналізуючи мистецькі набутки маньєризму, слід зауважити на суб’єктивізмі стилю, культивуванні уявлень про ефемерність світу і хиткість людської долі. Набутки митців маньєризму просякнуті трагізмом і містичною екзальтацією, а твори відзначаються го- стрими колористичними і світлотіньовими дисонансами, подов- женням пропорцій фігур і віртуозним малюнком.

Окремо слід зупинитися на стилістичних характеристиках бароко — стилі, який найяскравіше втілив у своїх творах ідеї Просвітництва. Своїм бурхливим та динамічним настроєм мис- тецький стиль красномовно відображав пошуки розумного тлума- чення світу доби Просвітництва, проявляючись в декоративності та гротескності, ефемерності та рухливості.

Підводячи підсумок уроку, слід зазначити, що всі прояви й тлумачення ідеологічної спрямованості епохи красномовно й цілковито відбилися в мистецьких стилях. Під час вивчення та аналізу мистецьких стилів доцільно демонструвати учням стиліс- тичні особливості на прикладі різних видів мистецтв (архітектура, скульптура, живопис).

V. Вивчення нового матеріалу

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу за підруч- ником «Мистецтво. 8 клас».

Розповідь учителя

Доба Просвітництва є великою самостійною епохою в історії європейського мистецтва, яка вмістила кілька мистецьких стилів: маньєризм, бароко, рококо і класицизм. Це одна з найцікавіших епох в історії мистецтва — динамічна й контрастна, водночас гармонійна і яскрава. Мистецтво Просвітництва відмовилось від статичної антропоморфної картини світу.

Формування капіталістичного виробництва сприяло утвер- дженню високих темпів економічного й технічного розвитку, що, безумовно, відбилося на культурно-мистецькому середовищі.

Скульптура та архітектура: від маньєризму до бароко

Для європейського мистецького простору XVII ст. — це час переходу від Відродження до Просвітництва, від Ренесансу до маньєризму і бароко. За новим типом світосприйняття в осно- ві речей лежать суперечності, а не гармонія, як вважалося за доби Відродження. Світ сприймається як протиставлення мате- ріального і духовного, природного і божественного, емоційного і раціонального. Яскраво й різнопланово нові віяння маньєризму (а згодом і бароко) втілилися в архітектурі та скульптурі.

Площа Святого Петра. Рим, Італія Головна арка галереї Уффіці. Флоренція, Італія

Представники маньєризму неперевершено розкрили нові сти- льові ознаки. Зокрема, Джакомо да Віньйола поєднав середньо- вічне поздовжнє компонування з ренесансною схильністю до цент- рального планування. У творчості славетно відомих Бартоломео Амманаті і Джованні Джамболонья поєднуються химерність поз із вишуканою плавністю й елегантністю форм. Для архітектури маньєризму характерне посилення ролі зовнішнього декору, пластичне насичення фасадів і поява вигадливих спіралей-волют

Яскравими зразками архітектури маньєризму є вілла Джулія в Римі (Джакомо да Віньйола, Бартоломео Амманаті), палаццо дель Те в Мантуї (Джуліо Романо).

Символом стилю маньєризму в європейському скульптурному мистецтві є саме Бенвенуто Челліні. Один із найвідоміших його творів — бронзова статуя Персея з головою Медузи. Вона була створена майстром на замовлення правителя Флоренції Козимо Медичі. Античний герой зображений у мить свого тріумфу над поваленим ворогом і символізує перемогу самого Козимо над су- перниками в боротьбі за владу. Під час роботи Челліні спіткало багато негараздів і труднощів. Тож коли твір був готовий, по- дейкували, що скульпторові допомагали якісь надприродні сили. Цікаво, що позначку про своє авторство майстер зробив у дуже оригінальний спосіб: якщо подивитися на голову Персея ззаду, то в обрисах його шолому та кучерів можна побачити обличчя самого Челліні.

Б. Челліні. Персей із головою Медузи Джамболонья. Мер- курій, що летить Б. Амманаті. Лєда з лебедем

Однак провідний стиль Просвітництва — бароко — яскравіше, ніж маньєризм, проявився в архітектурі, породжуючи динаміч- ні форми, пластичний декор та рухливі композиції. Враження пишності й багатства доповнювалося скульптурою, розписами, мармуровим та бронзовим оздобленням.

Зародилося бароко в Італії, а найкращими представниками цього стилю вважають архітектора Франческо Борроміні та ар- хітектора і скульптора Джованні Берніні. Споруди Борроміні характеризуються напруженістю, експресією, контрастами, ди- намічністю. Серед них — церкви Сан-Іво, Сан-Карло, палаццо

Барберіні в Римі та ін. Головне творіння Берніні — грандіозний ансамбль площі Святого Петра в Римі вражає своєю величчю, урочистістю та пластичністю форм. Творчість Берніні завдяки грандіозності задумів і сміливості їх здійснення вплинула на все європейське мистецтво.

У якій країні зародилося мистецтво бароко та хто став його найкращими представниками в цій каїні? (Зародилося ба- роко в Італії, його представники — Франческо Борроміні та Джованні Берніні.)

Загальновідомим є факт появи перших ознак бароко в ар- хітектурі. Образ мислення, філософські ідеї епохи відбивалися в мистецьких образах. Філософія мислення опосередковано вира- жалася в архітектурному символізмі. Так, для мистецтва бароко характерні грандіозність, пишність і динаміка, патетична підне- сеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефектних видовищ, поєднання ілюзорного і реального, сильний контраст масштабів і ритмів, матеріалів і фактур, світла і тіні. Види мистецтва утво- рили урочисту монументально-декоративну єдність, що вражає уяву своїм розмахом. Міський ансамбль, вулиця, майдан, парк, садиба відтепер сприймалися як організоване, розгорнуте в про- сторі єдине ціле, яке розкривається перед глядачем під час руху. Палаци і церкви бароко завдяки розкішній, химерній пластиці фасадів, неспокійній грі світлотіні, злитості форм ілюструють мальовничість і динамічність, немов вливаючись у навколишній простір.

Важливішою ознакою бароко є живописний характер творів. Архітектура бароко прагнула застосовувати засоби художньої мови, властиві іншим видам мистецтва. Вона бачила красу не в спокої, а в рухливості, створюючи ілюзію мінливості.

В інтер’єрах бароко архітектура поєднувалась із багатобарвною скульптурою, ліпленням, різьбленням. Дзеркала і розписи ілюзор- но розширювали простір, а живопис створював ілюзію розкритих склепінь. Пізніше італійське бароко еволюціонувало до фантастич- ності будівель Гваріно Гваріні. Найвидатніший шедевр Гваріні — палаццо Каріньяно в Турині. Відмова від обмеженості й визна- ченості є найбільш глибокою ознакою бароко. Звертаючись безпо- середньо до внутрішнього оздоблення храмів, бароко додає нове розуміння нескінченності, відкритості простору. Стабільність, симетрія форми відходять на другий план, поступаючись

масштабній живописності твору. Задум архітектурної споруди базується не на певних кубічних пропорціях (співвідношеннях висоти, ширини, глибини), а на світлових ефектах, магії про- сторової глибини, світлотіньовій грі. Архітектура бароко свідомо створює дисонанс, і його художнім завданням є вирішення цих дисонансів. Інтер’єр барокових споруд прагне розчинення в не- скінченному просторі.

У якому з видів мистецтва вперше проявився стиль бароко? (В архітектурі.)

Наприклад, в Іспанії в XVII ст. деякі риси бароко проступали в аскетичній архітектурі Хуана де Еррера (архітектурний ансамбль Сан-Лоренсо де Ель Ескоріал) та скульптурі Хуана Монтаньєса. У XVIII ст. в будівлях Хосе Чуррігера форми бароко досягли над- звичайної складності й декоративної витонченості (Плаза Майор де Саламанка). Декоративна пишність і гротескна оздобленість бароко отримали своєрідне тлумачення в Австрії в роботах ар- хітекторів Йогана фон Ерлаха і Йогана Гільдебрандта, у якого багаті ритмічні членування фасадів рясніють орнаментикою та поєднуються зі строгою симетричністю внутрішнього планування. Розглядаючи процес розвитку стилю бароко в світовій історії мистецтва та етапи взаємовпливу стильових ознак мистецтв різ- них країн, треба звернути увагу на подібність елементів даного стилю в Україні та Чехієї. Великою майстерністю прославилися чеські архітектори, скульптори та музиканти XVII–XVIII ст.

Також можна знайти споріднені барокові елементи в чеській та український архітектурі.

Чеські архітектори XVII–XVIII ст. ніби готували людину до спілкування із Всевишнім, тому зовсім по-новому осмислювали відчуття внутрішнього простору в храмовому будівництві. Вони створювали ілюзію єдності неба і землі в часо-просторовому від- ношенні, прагнули уникнути обмеження. Подібні тенденції ми бачимо і в українській архітектурі XVII–XVIII ст.

В архітекторі якої країни бароко досягло надзвичайної складності й декоративної витонченості? (В Іспанії.)

В архітектурі яких країнах можна знайти споріднені ба- рокові елементи? (У Чехії та Україні.)

Мистецтво живопису: національні художні школи

В епоху Просвітництва відбувалося піднесення національних традицій, яке проявилося в художніх напрямах і стилях. Яскра- вим живописним стилем, основи якого було закладено ще за доби Відродження, став маньєризм. Новий стиль в яскравій формі відобразив трансформацію (перехід) мистецтва і літератури від Середньовіччя до Нового часу.

Маньєризм поширився на початку Просвітництва, зародив- шись в Італії і саме в цій країні отримав найбільш яскраві прояви. Серед живописців слід виділити Якопо Понтормо, якого вважа- ють одним із засновників маньєризму. Віртуозну композиційну майстерність Понтормо демонструють гостросюжетні алегоричні фрески на віллі Медичі Поджо-а-Каяно. Пізнішим композиціям майстра («Покладення в труну») та портретам («Жіночий порт- рет») притаманна внутрішня тривога, напруженість колориту. Його твори вирізняються надзвичайною виразністю контурів, гнучкістю і рухливістю ліній.

Живописець Фьйорентіно Россо створив яскраві фрески, вів- тарні образи та картини на релігійні сюжети («Святе сімейство»,

«Зняття з хреста», «Мадонна на троні з чотирма святими»).

А художник і скульптор Доменіко Беккафумі одним із перших почав наслідувати стилістику маньєризму. Його твори відзнача- ються елементами монументальності та відсутністю орнаментів на одязі персонажів. Для митця характерні незвичайне трактування сюжетів, пошуки фантастичних світлових ефектів та експеримен- ти з перспективою (фрески капели Святого Бенедикта «Святий Павло на троні», «Заручини Марії с Йосипом», «Свята Катерина зі стигматами, зі Святим Бенедиктом і Святим Єронімом»).

Творчість цих майстрів розкриває основи маньєризму, про- йнятого трагізмом і містицизмом. Їхнім творам властиві гострі колористичні та світлотіньові дисонанси, ускладнена й перебіль- шена виразність поз, віртуозний малюнок. Своєрідний внесок в еволюцію маньєризму внесли учні Рафаеля (Джуліо Романо, Пе- ріно дель Вага та ін.), у монументально-декоративних циклах яких переважала вільна форма, насичена перебільшеною орнаментикою.

Що стало основою маньєризму? (Трагізм та містицизм.)

Однак бароко в живописі, як і в мистецтві архітектури, стало одним із провідних стилів епохи Просвітництва. На противаг

впорядкованому світогляду класицизму, який буде панувати на світовій арені після бароко, само мистецтво бароко відзначало- ся суперечливістю сприйняття і відображення світу, чуттєвою та інтелектуальною напругою. Стиль бароко динамічний, йому при- таманні театральність, барвистість, алегоричність, декоративна пишність і гіперболізація образів. В образотворчому мистецтві бароко було одним з основних стильових напрямів із кінця XVI до середини XVIII ст. Песимізм, відчай після втрати стрункої і сталої культурної традиції, після визнання неможливості звільнитися від природних і соціальних зумовленостей при усвідомленні такої внутрішньої потреби, оволоділи умами і вилилися у своєрідні форми мистецтва. Багатьох митців стали цікавити трагедійні сюжети і мотиви. Тема мізерності, нікчемності людини перед гріз- ною силою Божою на повний голос залунала в мистецтві бароко. На батьківщині бароко — в Італії — стиль проявився в демо- кратичному бунтарському реалізмі видатного художника Кара- ваджо (1573–1610). У його живописних полотнах поєднуються глибоке розуміння психології людини і точна передача характеру світла і форми, що дало можливість художнику перетворити реальність на драму, яка розігрувалася на полотні («Лютніст»). Такі риси творчості найкраще й найяскравіше помітні в картинах на релігійні сюжети: «Звернення Савла» для церкви Санта-Марія

дель Пополо і «Успіння Богоматері».

Також барокові тенденції яскраво втілилися в релігійності й чуттєвості творів італійського живописця й архітектора П’єтро да Кортона (1596-1669). У своїх архітектурних проектах, як і в живописних творах, він досягав просторової єдності елемен- тів завдяки використанню перспективи, що об’єднувала простір інтер’єру і екстер’єр (наприклад, в композиції фасаду церкви Санта-Марія делла Паче в Римі), і живописної єдності, ретельно розробляючи декорацію будівлі і роблячи ті чи інші акценти за допомогою гри світла і тіні (як в церкві Санті-Лука де Мартіно в Римі). Яскравий декоративний стиль майстра являє собою вершину італійського живописного бароко. Також в італійській художній школі барокові тенденції проявляються у виразних портретах Сальватора Рози («Алегорія брехні», «Пейзаж зі зруй- нованим мостом») та бравурному творі Алессандро Маньяско (1667–1749) «Христос і самаритянка». Художник часто звертався до міфології та біблійних сюжетів, але персонажі його картин особ- ливої духовністю і благочестям не відрізнялися, а самі сюжети виступали лише як джерело натхнення, втілюючись в незвичній

для того часу формі й манері. На тлі величних античних руїн художник зображував розбійників і циган, шахраїв і бродяг — саме вони були героями його творів «Допити в тюрмі», «Привал розбійників», «Блюзнірське пограбування», «Йосип тлумачить сни слугам фараона в тюрмі».

Назвіть основні характеристики стилю бароко. (Театраль- ність, барвистість, алегоричність, декоративна пишність і гіперболізація образів.)

Часто XVII ст. називають «золотим віком» живопису. Твори барокових художників відзначаються багатством фарб, контр- астом світла і тіні, динамікою рухів. Закликом до глибокої лю- дяності, показом краси людського співчуття і взаєморозуміння стала картина Рембрандта «Повернення блудного сина».

У Фландрії народжене нідерландською революцією світо- відчуття привнесло в мистецтво бароко потужні життєствердні реалістичні тенденції. Це проявилося в динамічному чуттєвому живописі Рубенса, у творчості майстра придворних портретів та релігійних сюжетів Антоніса ван Дейка («Автопортрет»), який витончено та елегантно творив у вільній манері, а також у реаліс- тичних, побудованих на народній основі творах Якоба Йорданса. Зокрема голландські живописці в епоху бароко прославилися своїми вишуканими натюрмортами. І хоча ці твори спочатку були досить прості — хліб, келих вина, фрукти, риба, окорок, — проте всі предмети в них сповнені філософського змісту. Наприклад, риба символізує Ісуса Христа; ніж — його жертву, а лимон — невгамовану духовну спрагу; яблуко нагадує про гріхопадіння; кілька горіхів у шкаралупі — душу, скуту гріхом; вино (вино- град) та хліб — символи крові та плоті Христа; букет квітів або впольована дичина нагадують про швидкоплинність людського життя, а метелик — про воскресіння душі. Для того щоб глядачі могли «прочитати» натюрморт, протягом ХVІІ ст. навіть видавали

спеціальні емблематичні збірники.

Голландський бароковий живопис уславив Рембрандт, який в автопортретах відобразив мінливість людського буття, а пор- трети старців у його виконанні красномовно ілюструють швид- коплинність життя. Він перетворював портрети на психологічні етюди або жанрові й міфологічні картини, а євангельські сюжети часто трактував як сцени з життя народу. Ще один видатний голландець Пітер Пауль Рубенс зумів через художні образи до- нести до глядачів увесь драматизм людського життя («Портрет

камеристки інфанти Ізабелли», «Коронування мадонни», «Зняття з хреста», «Христос у терновому вінці», «Персей і Андромеда»,

«Союз Землі і Води», «Поклоніння волхвів», «Три грації»).

Основними рисами творчості не менш відомого представника живописної школи Рембрандта ван Рейна (1606–1669) стали ви- няткова гармонія форми і змісту та живописний ліризм («Зняття з хреста», «Даная»).

В Іспанії XVII ст. риси бароко проступали в реалістичному живописі Хосе де Рібера, а також майстра монументальної ком- позиції, натюрморту та релігійних сцен Франсіско де Сурбарана. Зокрема людська сутність повно і драматично розкривається у творчості іспанця Дієго Веласкеса (1599–1660) в його творах

«Дама з віялом», «Автопортрет», «Карлик з книгою на колінах»,

«Інфанта Maгнa Тереза» тощо.

Добре відомою стала творчість іспанського художника Ель Греко (1541–1614) — «Вигнання торговців із храму», «Христос, що зцілює сліпого», «Похорон графа Оргаса», «Святе сімейство»,

«Взяття під варту», «Поклоніння пастухів».

Пишність бароко відзначаємо в творчості австрійських май- стрів: у драматичних творах Пауля Троґера, виконаних у світ- лих тонах; у реалістичних і насичених роботах Йогана Кракера. У Франції стиль бароко був мало розвиненим та не склав індиві- дуальної художньої школи.

Загальновідомим є факт, що вплив мистецьких рис бароко помітний у європейському романтизмі наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. та навіть у новітніх модерністських течіях XX ст.

Назвіть, в яких країнах сформувались художні школи. (В Італії, Іспанії, Австрії, Голландії.)

В якій країні Європи не склалося художньої школи бароко? (У Франції.)

Висновок. Так, відійшовши від властивих ренесансній культу- рі уявлень про чітку гармонію та закономірність буття і безмежні можливості людини, естетика бароко будувалася на колізії між людиною та зовнішнім світом, між ідеологічними і чуттєвими потребами, розумом і природними силами. Часто XVII ст. на- зивають «золотим віком» живопису. Твори художників епохи бароко відзначаються багатством фарб, контрастом світла і тіні, динамікою рухів.

В цілому епоха Просвітництва багата на політико-економічні зміни та соціально й історично значущі події, вона подарувала світовому мистецтву насичені, різнорідні й надзвичайно яскраві художні течії та стилі, які стали підґрунтям для нових мистець- ких епох.

VІ. Закріплення нових знань

Дидактична гра «Снігова куля» (див. СD).

VІІ. Повторення основних понять

Бароко — мистецький стиль кінця XVI — початку XVІII ст., який зародився в Італії. Стиль розквітнув у результаті глибокої духовної й релігійної кризи суспільства, ставши відображен- ням нового уявлення про світ і місце людини в ньому. Людина в мистецтві бароко представлена як багатопланова особистість зі складним світом переживань. Мистецтву бароко притаманні фантазійність, феєричність, емоційність і динамічність.

Маньєризм — мистецький стиль другої половини XVI — почат- ку XVII ст. Стиль характеризується втратою ренесансної гармонії між тілесним і духовним, природою і людиною. Деякі дослідники не вважають маньєризм самостійним стилем і вбачають в ньому ранню фазу бароко.

VІІІ. Домашнє завдання

Відповіді на контрольні запитання та виконання творчих завдань за підручником «Мистецтво. 8 клас».