Учительська світлиця

Тема: Урок розвитку мовлення за комедією М. В. Гоголя «Ревізор»

Мета: узагальнити і систематизувати з учнями їхні знання про комедію М. В. Гоголя «Ревізор»; розвивати усне мовлення, творчі здібності, вміння працювати в групі, виступати перед аудиторією; прищеплювати любов до літератури, інтерес до театрального мистецтва.

Очікувані результати: учень / учениця виконує в групі творчу роботу, презентує її в класі, демонструє знання тексту та розуміння змісту комедії «Ревізор».

Обладнання: реквізит до учнівських інсценізацій, костюми.

Тип уроку: нестандартний урок; урок застосування знань, умінь і навичок.

Методичний коментар. Групи учнів отримують до уроку творчі завдання — скласти твір за темою. На уроці групи мають презентувати твори (можна у формі інсценізації).

Перша група — скласти твір «Звіт ревізора» від імені справжнього ревізора. У звіті відтворити картину російської дійсності ХІХ століття, розкрити теми свавілля влади, культурного та інтелектуального рівня суспільства, стану державних установ (на матеріалі п’єси).

Друга група — скласти діалог жінки та доньки городничого «Після від’їзду та викриття Хлєстакова».

Третя група — скласти монолог від імені Хлєстакова «Брехня про красиве столичне життя», уявивши, якщо герой — наш сучасник.

Четверта група — скласти монолог від імені М. В. Гоголя «Зміст мого задуму комедії «Ревізор».

П’ята група — скласти твір «Виховна роль театру», використовуючи слова М. В. Гоголя з твору «Вибрані місця з листування з друзями»: «Театр аж ніяк не дрібниця і зовсім не пуста річ, як узяти до уваги те, що в ньому може вміститися раптом юрба з п’яти, шести тисяч людей і що вся ця юрба, ні в чому не подібна поміж собою, як розбирати по одиницях, може раптово зворушитись одним зворушенням, заридати одними слізьми й засміятись одним уселюдним сміхом. Це така кафедра, з якої можна багато сказати світові добра. Відокремте тільки власне названий вищий театр від усяких балетних скакань, водевілів, мелодрам і тих облудно-розкішних видовищ для ока, що потурають розпусті смаку або розпусті серця, і тоді подивіться на театр. <…>

Дивіться з розумом на всяку річ і пам’ятайте, що в ній можуть бути дві цілком супротивні сторони, з яких одна до часу нам не відкрита. Театр і театр — дві різні речі, так само як і захват самої публіки буває двох родів: інша річ захват від того, коли яка-небудь балетна танцівниця підніме високо ногу, і знов інша річ захват від того, коли могутній лицедій вражаючим словом підніме вище всі високі почуття в людині. Інша річ — сльози від того, що який-небудь заїжджий співак розворушить музикальне вухо людини,— сльози, які, як я чую, проливають тепер у Петербурзі й немузиканти; і знов інша річ — сльози від того, коли живим представленням високого подвигу людини весь наскрізь просвіжається глядач і по виході з театру береться з новою силою за обов’язок свій, бачачи подвиг геройський у такому його виконанні».

Перебіг уроку

І.  Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Російський публіцист ХІХ ст. Василь Андросов писав: «Справжня комедія — це або сповідь, або скарга суспільства. І залежно від того, скільки вона охоплює своїм впливом громадських інтересів, вона або піднімається на рівень справжньої комедії, або робиться просто видовищем, більш-менш кумедним, з невинною метою зайняти бездіяльну увагу і кілька дозвільних хвилин нашого життя». Можна заперечити цю думку — адже в комедіях видатних драматургів гармонійно поєднані розважальність і глибина змісту, такі комедії є водночас захопливим веселим видовищем і проблемними творами, що відображають найважливіші громадські інтереси та питання часу. Такою є й комедія М. В. Гоголя «Ревізор». Сьогодні на уроці ви розкриєте обидві її сторони за допомогою власних творів.

ІІІ.         Оголошення теми уроку, формулювання разом з учнями мети уроку

IV.         Застосування знань, умінь, навичок

Виступи груп

Групи учнів представляють складені вдома твори з елементами театралізації.

V. Узагальнення вивченого на уроці

Обговорення виступів груп

Учні обговорюють виступи груп, відзначають вдалі знахідки, недопрацювання, висловлюють власний погляд на проблеми, яких торкнулися автори творів.