Учительська світлиця

Урок № 58

Тема. Урок позакласного читання. Суспільні та моральні проблеми комедії Д. Фонвізіна «Недоросток»

• Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Денис Іванович Фонвізін народився 14 квітня 1745 р. в Москві. Він походив зі стародавнього дворянського роду. Його пращуром був лівонський лицар фон Візен, який потрапив у полон під час царювання Івана IV, прийняв православ’я та почав служити російському правителеві.

1755 р. Фонвізін вступив до дворянської гімназії Московського університету, де успішно вивчав латину, німецьку та французьку мови. 1760 р. він серед кращих студентів їздив до Петербурга для представлення кураторові університету І. І. Шувалову і «введення до студентів». Протягом 1761–1762 рр. юнак навчався на філософському факультеті Московського університету.

У літературі Д. Фонвізін дебютував 1761 р. як перекладач та автор сатиричних творів. Вони не були опубліковані й поширювалися в рукописах і до нас не дійшли.

У 1762 р. Д. Фонвзін покинув університет і влаштувався перекладачем до Колегії іноземних справ, що була розташована в Петербурзі. Так він потрапив до столиці. З 1763 по 1769 р. Фонвізін служив секретарем кабінет-міністра І. П. Єлагіна, завдяки якому міг близько познайомитися з придворним життям Катерини II. Окрім того молодий літератор став членом так званого «єлагінського гуртка», який очолювали сам І. П. Єлагін та письменник і державний діяч В. І. Лукін. Члени гуртка займалися розробкою самобутньої російської комедії. Під впливом гуртківців Д. Фонвізін у 1764 р. написав свою першу комедію «Коріон». Дія твору відбувається в російському селі, а в основу сюжету покладено сентиментальну історію кохання Коріона і Зеновії.

Самобутнім і новаторським твором стала комедія Д. Фонвізіна «Бригадир» (1768–1769). Це була перша в російській літературі «комедія звичаїв». На відміну від популярної в ті часи сатиричної «комедії характерів», коли на сцену виводилися персоніфіковані вади (скупість, марнославство тощо), вона висміювала звичаї та стиль життя того чи іншого соціального стану. Комедія мала величезний успіх у Петербурзі та зробила Фонвізіна знаменитим. Твір привернув увагу канцлера і вихователя цесаревича Павла Микити Паніна. Відомо, що М. Панін прочитав твір навіть спадкоємцеві престолу. Їм обом він дуже сподобався, а М. Панін зазначив: «Це про наші звичаї перша комедія».

Письменник і М. Панін потоваришували, і незабаром Денис Іванович перейшов на службу до канцлера, а ще через деякий час став його помічником.

1777 р. Фонвізін поїхав до Франції, де уважно спостергів за економічним, соціальним та політичним життям французького суспільства, зустрічався з багатьма французькими й американськими політиками і літераторами, зокрема з відомим ученим, політичним діячем та одним із авторів Декларації незалежності США Б. Франкліном. Результатом поїздки стали «Листи з Франції» — блискучий твір, звід політичних ідеалів письменника, яскравий документ російської суспільної думки.

Що ж до художньої творчості, то після «Бригадира» Фонвізін не звертався до неї майже десять років. Усі свої сили письменник віддавав політиці, державним справам. Лише 1778 р., після повернення письменника з Франції, у нього з’явився задум нової комедії. Цей твір мав назву «Недоросток» і був завершений у 1781 р. П’єса викликала хвилю обурення, двір висловлював своє незадоволення комедією. Прем’єру всіляко затягували: замість травня вона відбулася 24 вересня 1782 р. в дерев’яному театрі на Царициному лузі (Петербург) силами запрошених акторів придворного та приватного театрів.

Того самого року Фонвізін подав на ім’я імператриці прохання про звільнення зі служби.

Вийшовши у відставку, письменник, незважаючи на тяжку хворобу, до кінця життя займався літературною працею.

1783 р. він узяв участь у публіцистичній полеміці з самою імператрицею Катериною ІІ. Полеміку викликали сатиричні твори Фонвізіна «Досвід російського стану», «Оповідання вдаваного глухого й німого», «Декілька питань, що можуть пробудити особливу увагу розумних та чесних людей» та ін., надруковані на сторінках журналу «Співрозмовник любителів російського слова», редактором якого була княгиня К. Дашкова.

У 1784–1785 рр. письменник здійснив подорож до Німеччини та Італії. Після повернення до Росії його спаралізувало. Багато зусиль було витрачено на лікування. Коли стан Фонвізіна покращився, він одразу ж узявся за роботу: почав готувати до друку п’ятитомне зібрання власних творів і сатиричний журнал «Друг чесних людей, або Стародум». Для журналу написав низку статей сатиричного змісту: «Загальна придворна граматика», «Лист придворного радника Хабарникова його величності», «Відповідь його світлості», «Лист Тараса Скотиніна рідній своїй сестрі пані Простаковій». У цих творах Д. Фонвізін порушував питання кріпосного права, звинувачував можновладних дворян і навіть саму імператрицю в жорстокому ставленні до селян. Але ні зібрання творів, ані журнал так і не побачили світ. Статті Фонвізіна поширювалися країною в рукописах.

1789 р. письменник розпочав роботу над автобіографічною повістю «Щире зізнання у справах моїх і замислах», що залишилася незавершеною.

У 1791 р. Фонвізін чотири рази переживав апоплексичний удар.

30 листопада 1792 р. Фонвізін завітав на літературний вечір до Г. Р. Державіна. Тяжко хворого драматурга ввели під руки до кімнати. Він приніс свою останню комедію «Гофмейстер» («Вибір гувернера»). Сам автор читати вже не міг, тому це зробив один із присутніх офіцерів. Незважаючи на це Фонвізін, як згадують очевидці, був веселим, жартував. Об одинадцятій він попрощався з усіма та поїхав додому, а вранці 1 грудня 1792 р. його не стало. Поховали Д. Фонвізіна на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Звернімося до комедії Фонвізіна «Недоросток», яка дуже сміливо для свого часу підняла проблеми кріпосного права та виховання.