Учительська світлиця

УРОК 57

Тема. Засоби комічного (гумор, іронія, сатира, сарказм)

Мета:

формувати ключові компетентності:

уміння вчитися – самоорганізовуватися до навчальної діяльності, зосереджено слухати та опрацьовувати матеріал, відтворювати інформацію;

загальнокультурну – дотримуватися норм мовленнєвоїкультури, зв’язановисловлюватися, підвищуватипізнавальнуактивність;

інформаційну – орієнтуватися в інформаційномупросторі, опрацьовувати та узагальнюватиінформацію;

соціальну – розвивативмінняпрацювати в колективі;

формувати предметні компетентності й компетенції шляхом виконаннянавчально-пізнавальних і практично зорієнтованихзавданьвідповідно до змістовихліній:

емоційно-ціннісної – сприяти засвоєнню духовних та естетичних багатств людства, розвивати допитливість;

літературознавчої – сприяти засвоєнню та вмінню застосовувати при аналізі твору літературознавчих понять (гумор, сатира, сарказм, іронія);

культурологічної – допомогти учням розкрити сутність морального уроку, втіленого митцем засобами комедії, виховувати почуття людської гідності.

компаративної– розвивати навички компаративного аналізу, встановлення зв’язків між українськими творами та французьким.

Обладнання: текст комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування навичок і вмінь.

Ми наносимо порокам тяжкий удар,

виставляючи їх на загальне посміховисько.

Найкраще, що я можу зробити,– це, висміюючи,

викривати пороки мого століття.

Ж. Б. Мольєр

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізаціяопорнихзнань

Бесіда

– У якому творі сформульовані правила класицизму?

– Назвіть правило трьох єдностей.

– Як поділялися герої в творах класицизму?

– Назвіть розподіл жанрів у літературі класицизму.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Повідомлення теми й мети уроку

Головний герой комедії має все: здоров’я, родину, гроші. Та йому заманулося вибитися в аристократи. Це стає маніакальною ідеєю пана Журдена. Шевці, вчителі, потішаючись з нього, намагаються поліпшити свої матеріальні статки. Користується примхою й аристократ Дорант. Бажання стати шляхтичем, позбавляє пана Журдена залишків здорового глузду. Мольєр, як справжній майстер створення комічного, навіть через віка змушує нас сміятися над героями і над ситуацією, яка склалася. На уроці ми з’ясуємо, які види комічного використав у своїй комедії Мольєр.

V. Опрацювання навчального матеріалу

Бесіда

–Що таке комічне? (Комічне (грецьк. komikos – смішний) –категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення.Комічне – результат контрасту, розладу, протистояння пре­красного – потворному, низького – піднесеному, внутрішньої пустоти – зовнішньому вигляду, що претендує на значущість.Комічне – смішне. У сучасному вжитку цей термін є родовим поняттям для означення різноманітних відтінків смішного, все, що може викликати сміх,– об'єкт комічного.

–Які види комічного вам відомі? (Гумор, сатира, іронія, сарказм.)

– Дайте визначення поняття «гумор». (Гумор –1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. 2. Узагальнена назва творів, мета яких –розсмішити, викликати гарний настрій. 3. Взагалі сміх і відчуття комічного.)

– Дайте визначення поняття «сатира». (Сатира – 1. У давньоримській літературі написаний гекзаметром поетичний твір, в якому викривалися пороки суспільства. 2. Різке осміяння суспільних вад за допомогою сатиричних засобів. 3. Художній твір, в якому здійснюється таке осміяння.)

– Що спільного та відмінного між гумором і сатирою? (Гумор і сатира – це різновиди комічного, їх об’єднує сміх, і він їх різнить: доброзичливо-глузливий сміх характерний для гумору, а злий, викривальний – для сатири.)

– Наведіть приклади використання цих видів комічного у вивчених раніше літературних творах. (А. П. Чехов в оповіданнях «Хамелеон», «Товстий і тонкий» використовує сатиру, зображуючи образи Очумєлова, Хрюкіна, товстого і тонкого. Він висміює такі суспільні вади, як чиношанування, самоприниження перед людьми, які займають вищі щаблі. М. Твен у повісті «Пригоди Тома Сойєра та ГекльберріФінна», зображуючи життя хлопчаків, використовує гумор.)

Робота з літературознавчим словником

Іронія (від гр. eironeia – удавання, насмішка) – іносказання, яке виражає насмішку або лукавство: подвійний смисл, коли сказане у контексті мовлення набуває протилежного значення; висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється.

Сарказм (від гр.sarkasos – рву мясо) – зла і уїдлива насмішка, вищий рівень іронії.Зле, в'їдливе висміювання серйозних вад у характері персонажів, подіях та явищах громадського або побутового життя з тим, щоб викрити їх потворну сутність.

Фарс (від фр. farce, від лат. farcio - начиняю) – 1.Вид народного театру та літератури західноєвропейських країн, передусім Франції. Відзначався комічною, нерідко сатиричною спрямованістю, реалістичною конкретністю, вільнодумством. 2. Грубий, брутальний жарт, блазнівський вибрик.

Пародія (від гр. parоdia– пісня навиворіт, переробка на смішний лад) – один із жанрів фольклору та художньої літератури, власне гумористичний чи сатиричний твір, в якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як не відповідної новим мистецьким запитам.

Буфонада (від італ. buffonata - блазенство) –комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання.

Дослідницька робота в групах

І група. Привести приклади використання в комедії Мольєра різних видів комічного.

ІІ група. Привести приклади використання Мольєром елементів буфонади, фарсу, пародії.

Презентація результатів роботи в групах

І група

ІІ група

Слово вчителя.

У п'єсі Мольєра панує атмосфера сміху. Драматург використовує сміх для викриття негативних рис людей і вад суспільства. Сміх у комедії має величезну виховну силу, бо з його допомогою автор показує справжнє обличчя людства. Сміх Мольєра багатозначний за своїм змістом. Він то веселий, доброзичливий, життєрадісний, то викривальний, нищівний. Багатозначність сміху зумовлює розмаїття засобів комічного у п'єсі. У зображенні пані Журден, закоханих автор віддає перевагу гумору та іронії. Між тим при змалюванні пана Журдена, образів аристократів застосовуються гостріші засоби комічного – сатира і сарказм. Вчинки Журдена, спосіб життя Доранта і Дорімени рішуче засуджується. Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» – це спосіб викриття лицемірної моралі та рабської психології суспільства, це вираження демократичної точки зору автора і моральний урок не тільки сучасникам драматурга, а й нашому сьогоденню.

Вплив творчості Мольєра на українську літературу

Мольєр завжди був популярний в Україні. Українські корифеї театру на рубежі XІХ – ХХ ст. зверталися до сюжетів творів французького драматурга. 

Індивідуальне повідомлення про комедію І. Карпенко-Карого «Мартин Боруля»

Трагікомедія «Мартин Боруля» написана в 1886 р. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки –  бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство.

Сюжетні лінії комедій схожі. Подібно до того, як Журден Мольєра, охоплений манією дворянства, розпоряджається долею своєї дочки Люсіль, Боруля, персонаж п’єси Карпенка-Карого, віддає свою дочку Марисю за уявного шляхтича Націєвського і відсилає свого сина Степана на службу в земський суд. Дружини центральних персонажів (пані Журден і Палажка) і діти (Люсіль, Марися) чинять опір своїм чоловікам і батькам. Значну роль в обох п’єсах відіграють образи слуг (Ков’єль, Омелько), які допомагають молодим героям в їхній боротьбі за особисте щастя. Нарешті, головні герої обох комедій зазнають поразки.

Аналізуючи характери дійових осіб, бачимо, що деякі з них можна поєднати в пари: пан Журден– Боруля, пані Журден– Палажка, Ков’єль– Омелько.

Дружини схожі насамперед своїм ставленням до чоловіків. Пані Журден негативно ставиться до вигадок свого чоловіка. Палажка також опирається чоловікові, хоча робить це менш послідовно, ніж пані Журден.

Вихідці з народу, слуги Ков’єль і Омелько, наділені непідробним почуттям гумору. Завдяки їхній винахідливості і тверезому підходу до життя, молодим героям удається протистояти волі деспотів-батьків.

Але найбільше схожі центральні персонажі – Журден і Боруля. Манія, яка оволоділа ними, робить їх наївними, унаслідок чого вони здійснюють комічні, безглузді вчинки. Обидва відмовляються від традиційного способу життя і запроваджують у своїх господах дивні порядки. Для свого перевиховання Журден наймає вчителів музики, танців, філософії; замовляє новий дорогий костюм, який йому не личить. Щоб повністю зрівнятися з аристократами, Журден хоче завести собі коханку, Дорімену.

Мартин Боруля, задумавши стати дворянином, не хоче бути схожим на «мужиків». Мартин мріє розвести собак, їздити на полювання, грати в карти– робити все, як роблять дворяни. Дітям своїм Мартин заборонив називати батьків «по мужичі»: «мама», «тато», а неодмінно так, як це в панів кажуть: «мамінька», «папінька»; наймитам же звелів величати себе «паном». Мартин бере приклад із дворян і відмовляється від праці, уранці довго нудиться в ліжку, хоч і боки болять з «не-привички»; дочку Марисю примушує сидіти за п’яльцями, бо то, мовляв, панське діло; сина Степана влаштував на службу до земського суду, бо така служба личить дворянинові.

І Пан Журден, і Мартин Боруля хочуть бачити своїх дітей в аристократичному світі і тому забороняють дочкам шлюби з їхніми коханими. Пан Журден не дозволяє Люсіль вийти заміж за Клеонта. Він хоче, щоб його зять був знатного роду. Журден погоджується видати дочку навіть за турка, аби той був дворянином. Мартин Боруля теж не дозволяє зустрічатися дочці Марисі з Миколою, бо хоче дочку «пристроїти за благородного чоловіка». Та її «благородний» жених виявився шарлатаном.

Невдачі «переслідують» Мартина Борулю, здавалося б, скрізь: сусід-поміщик виграв позов у суді; Степана прогнали з канцелярії; наречений Марисі виявився нечесною людиною і втік, чому Марися безмірно радіє; нарешті, через одну літеру в прізвищі (Боруля – Беруля) не затвердили Мартина в дворянство, і довелося спалити всі папери, а разом із ними й надії вийти колись на «дворянську лінію».

Основна ідея комедії «Мартин Боруля» Карпенка-Карого, як і комедії «Міщанин-шляхтич» Мольєра, полягає в тому, що не аристократичне походження, а особисті якості людини визначають її роль і місце в суспільстві.

Індивідуальне повідомлення про комедію М. Куліша «Мина Мазайло»

У 1929 р. М. Куліш пише комедію «Мина Мазайло», темою якої, за його ж словами, є саме «міщанство і українізація». Сучасний український письменник Ю. Шерех писав: «Куліш не приховує, що саме твір Мольєра «Міщанин-щляхтич» був для нього зразком. До дрібниць він підкреслює паралелізм». Драматурга хвилювали актуальні проблеми національного відродження, готовності українського суспільства бути українським. Він намагався з’ясувати причини, що заважають цьому процесові.

Мина Мазайло, новітній міщанин, харківський службовець «Дон вугілля», соромиться свого українського «мужицького» прізвища, яке, як йому здається, заважає успішному кар’єрному зростанню. Прізвище Мазайло для Мини Омельковича як камінь на шиї. Він вирішує замінити його російським Мазєнін. Син Мини, Мокій, котрий "збожеволів від своєї укрмови", намагається йому перешкодити. Підтримує Мокія тільки національно свідомий українець дядько Тарас з Києва. На боці Мини його дружина Килина, дочка Рина, тітка Мотя викликана з Курська. Фінал п’єси комічний: у той день, коли Мина нарешті досяг своєї мети, він дізнається про звільнення з роботи «за систематичний і зловмисний опір українізації».

За своїми вчинками і прагненнями Мина Мазайло дуже схожий на мольєрівського Журдена. Мина Мазайло зневажає все українське, ігнорує мову та культуру. Мазайло-чиновник, який через своє «другосортне» походження звик плазувати перед начальством, зненавидів свою приналежність до українського народу, через яку він не міг дістатися на вищий щабель службової ієрархії. Під час родинної дискусії Мазайло виявляє свою повну обмеженість і нерозуміння української історії.

М. Куліш висміює обивателя як велике соціальне зло, що матиме негативні наслідки для майбутнього України. Усі ці Мини, Рини, тьоті Моті з Курська, як і деякі персонажі комедії Мольєра, – люди ниці душею, здатні відцуратися свого роду, рідної мови, культури, традицій.

Традиції та новаторство Мольєра у комедії «Міщанин-шляхтич»

– Пригадайте правила, якими користувалися класицисти.

– Комедія в ієрархії жанрів класицизму — це високий чи низький жанр?

– У чому Мольєр дотримується правил класицизму? (Протиставлення негативних і позитивних персонажів, зберігається єдність місця – дія відбувається в будинку пана Журдена.)

– У чому Мольєр не дотримується правил класицизму? (Порушена єдність дії, героями комедії є аристократи, драматург уводить у комедію балет та співи.)

Складання таблиці

Слово вчителя

Побудована на основі ідей класицизму, комедія Мольєра відходить від встановлених канонів. Єдність дії не зберігається, адже в комедії декілька сюжетних ліній, які поєднуються з основною лінією – лінією пана Журдена. Всі лінії, окрім головної, мають щасливу розв’язку. Лінія пана Журдена розв’язки не має. П’єса має відкритий фінал: пан Журден не відмовляється від своїх мрій, залишається у їхньому полоні. Головна проблема комедії залишається не вирішеною. Бути чи здаватися? Кожен має вирішувати сам.

Мольєр протиставив комедію трагедії, яка вважалася провідним жанром класицизму. Він, порушивши суворі жанрові межі, довів, що комедія за силою емоційності, актуальності може стати в один ряд із високим жанром – трагедією. Мольєр виступив за життєвість мистецтва, міцний зв'язок його з реальними подіями часу.

VI. Підсумки уроку

Робота з епіграфом

Мольєр писав: «Ми наносимо порокам тяжкий удар, виставляючи їх на загальне посміховисько. Найкраще, що я можу зробити, – це, висміюючи, викривати пороки мого століття.» – Які людські недоліки висміює великий драматург?

Проблемне питання

– Бути чи здаватися? Як цю проблему вирішує Мольєр у своїх комедії?

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжіть речення:

«Секрет довговічності комедії «Міщанин-шляхтич» Мольєра у…»

VII. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи за темою «Бароко і класицизм»