Учительська світлиця

Урок 46. Синтез різних жанрових ознак у романі (героїчного епосу, лицарського, авантюрно-пригодницького, філософського роману, пародії). Широта філософського змісту твору, можливість його різних тлумачень. Популярність «вічних» образів до сьогодні

Мета:

• навчальна: підбити підсумки вивчення роману Сервантеса «Дон Кіхот»; закласти основи дослідницької діяльності учнів, працювати над умінням учнів створювати проекти та презентувати результати своєї діяльності;

• розвивальна: розвивати логічне та зв'язне мовлення учнів;

• виховна: виховувати активну життєву позицію, милосердя, толерантність поведінки під час обміну думками.

Тип уроку: комбінований урок.

Обладнання: мультимедійний проектор.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

— Для сучасників Сервантеса «Дон Кіхот» був романом для розваги. Ніхто не думав шукати в цій книзі чого-небудь іншого, крім осміяння лицарських романів. Але вже з XVIII ст. «Дон Кіхот» уводять до золотого фонду світової літератури. Прийдешні покоління перетворили ці імена в символи. Що ж такого особливого у цьому творі знайшло людство і чим цей роман відрізняється від інших, не менш відомих творів мистецтва слова?

III. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Захист проектів за темами:

• «Синтез різних жанрових ознак у романі (героїчного епосу, лицарського, авантюрно-пригодницького, філософського роману, пародії)».

• «Широта філософського змісту твору, можливість його різних тлумачень».

• «Втілення образів роману М. Сервантеса «Дон Кіхот» у творах мистецтва».

2. Узагальнювальна бесіда

• Дон Кіхот змушений залишити «своє покликання і стежку мандрівного лицарства» і справді поступово «виліковується». У кінці роману герой Сервантеса повертається до свого села, де й помирає. Як ви вважаєте, що спричинило смерть цього благодійного дивака?

• Яким було життєве кредо Дон Кіхота? Чому мандрівного лицаря можна назвати справжнім гуманістом епохи Відродження?

• Доведіть на прикладі образу Дон Кіхота, що ідеям гуманізму важко було прижитися на ґрунті реальної тогочасної Іспанії.

• Як ви думаєте, чи можливо було б такому герою жити у наш час?

• Чому образ Дон Кіхота можна назвати «вічним»? Свою думку аргументуйте.

• Символом чого є цей образ у світовій літературі? Якими рисами потрібно вирізнятися в наш час, щоб дістати прізвисько «Дон Кіхот»?

• Які асоціації у вас викликає цей образ?

IV. РЕФЛЕКСІЯ

Написання есе за темами: «Сервантес», «Дон Кіхот», «Донкіхотство».

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити вивчене, підготуватись до написання контрольного твору (підготувати набір різнопланових цитат).

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

Існує в літературознавстві таке поняття — «вічні образи». Ось що, приміром, пише з цього приводу Микола Ільницький в Українській літературній енциклопедії: «Вічні образи, світові образи — літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів і відображеної в них епохи. Такими є Прометей, Дон Кіхот, Гамлет, Фауст, Дон Жуан та інші. Породжені певними історичними умовами, вони водночас зосереджують у собі важливі риси людського характеру, ситуації і конфлікти, які повторюються в нових суспільних обставинах. Вічні образи містять у своїй художній конкретності момент загальнолюдського, корінних основ буття, завдяки чому набули поширення в багатьох літературах».

Ім’я Дон Кіхота з власного перетворилось на загальне, донкіхотами почали називати людей, що неспроможні розібратися в дійсності, тому їхні погляди і вчинки виглядають комічно і нічого, крім сміху, викликати не можуть. Таке сприйняття донкіхотства було поширене, і навіть «великий вождь усіх народів» Сталін, що любив похизуватися знанням літератури, якось прорік, що «донкіхоти тому й називаються донкіхотами, що вони позбавлені елементарного чуття життя».

Але існує ще й інший аспект донкіхотизму, інакше ставлення до Дон Кіхота. Пригляньмося, що писав Гайнріх Гайне в своїй передмові до німецького видання твору: «... перо генія завжди більше за самого генія, воно завжди сягає набагато далі, ніж це було передбачено в його задумах, обумовлених епохою, і Сервантес, сам того не усвідомлюючи, написав найяскравішу сатиру на людську захопленість».

Для Федора Достоєвського «Дон Кіхот» був одним із проявів людського генія в найвищих його злетах. В «Дневнике писателя» за 1876 рік він пише: «Во всем мире нет глубже и сильнее этого сочинения. Это пока последнее и глубочайшее слово человеческой мысли, это самая горькая ирония, которую только мог выразить человек, и если б кончилась земля, и спросили там, где-нибудь, людей: «Что вы, поняли ли вашу жизнь на земле и что об ней заключили?» — то человек мог бы молча подать Дон Кихота: «Вот мое заключение о жизни — можете ли вы за него осуждать меня?»

Як кожний великий літературний твір, «Дон Кіхот» зістав своє втілення й в інших видах мистецтва, — наприклад, у музиці. Існує симфонічна поема Ріхарда Штрауса. Можна згадати оперу Жюля Массне «Дон Кіхот», яку прославив виконанням головної партії Федір Шаляпін.

В образотворчих мистецтвах Сервантесів роман знайшов також всебічне віддзеркалення, відомих художників у числі перших, хто створив образ Дон Кіхота, був Гойя. Багато художників у Франції з успіхом ілюстрували «Дон Кіхота». Значну популярність мали ілюстрації Тоні Жоанно, а особливо Гюстава Доре. Дуже яскравий образ Дон Кіхота створив Оноре Дом’є. З пізніших художників у першу чергу слід назвати іспанців Зулоагу, Пабло Пікассо і Сальвадора Далі. Непересічний «Дон Кіхот і Санчо Панса» словака Ципріяна Маєрніка. В Росії заслужений успіх мали ілюстрації Кукриніксів, а також Сави Бродського. Киянин, видатний художник Борис Крюков один із перших українців дав ілюстрації до Сервантесового роману, але то вже було в Аргентіні, куди емігрував художник. Там він ілюстрував «Дон Кіхота» для розкішного видання в серії «Незабутні постаті». Понад двадцять років тому опублікувала кілька своїх ілюстрацій київська художниця Ольга Петрова, ця тема — у колі її інтересів і досі. (Г. Кочур)