Учительська світлиця

Урок № 45

Тема. Життєвий шлях М. де Сервантеса. Історія створення роману «Дон Кіхот». Пародійний характер твору

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Мігель де Сервантес був представником іспанського Відродження.

Іспанський Ренесанс народився в складних економічних та соціальних умовах.

На початку XVI ст. Іспанія була однією з наймогутніших та великих держав Європи. Під її владою перебували Німеччина, Нідерланди, частина Італії. Іспанські конкістадори (завойовники) захопили в Америці багаті володіння. Іспанія стала величезною колоніальною країною.

Але в іспанської могутності була дуже слабка основа. Агресивна зовнішня політика короля Карла V (правив у 1516–1556 рр.) та жорстка внутрішня в інтересах феодальних магнатів призвела до економічного занепаду. Казкові багатства, отримувані з колонії, ставали надбанням лише деяких представників аристократії, які не були зацікавлені в розвитку торгівлі та промисловості. Фінансування воєн, які король вів із європейськими країнами на користь дворянства, здійснювалося за рахунок селян, що призвело до катастрофічного їх зубожіння. За часів царювання Філіпа ІІ (1556–1598) монарх двічі оголошував Іспанію банкротом. За його наступників країна занепадала все більше, допоки не перетворилася на одну з глухих держав Європи.

Незважаючи на це, у XVI ст. народилося іспанське Відродження, що подарувало світові художників Ель Греко та Дієго Веласкеса, драматургів Лопе де Веги та Педро Кальдерона, письменника Мігеля де Сервантеса та інших митців.

Першою ластівкою іспанського Ренесансу вважають творчість Лопеса де Медоса, маркіза де Сантільяни (1398–1458). Він писав сонети в дусі Петрарки.

Першим видатним твором іспанського Відродження називають «Комедію», або «Трагікомедію про Калісто та Мелібею», більш відому як «Селестина» (написана на межі XV та XVІ ст. анонімним автором). Це дуже великий твір, що складається з пролога та 21 акту. Зрозуміло, що «Селестина» розрахована не на постановку в театрі, а на читання. Тема книги — земні радощі та прикрощі кохання.

Провідними жанрами іспанського Відродження стали драма, шахрайський роман і лицарський роман.

Серед видатних драматургів у першу чергу треба назвати Лопе де Вегу та його учня Тірсо де Моліну. Також широко відомі імена драматургів Гільєна де Кстро-і-Бельвіса, Антоніо Міра де Амескуа, Луїса Велеса де Гевари.

Перший іспанський шахрайський роман «Життя Ласарільйо з Тормеса та його удачі й нещастя» невідомого автора побачив світ 1554 р. За ним з’явилася низка подібних творів. Їхніми героями були шахраї й дурисвіти, яким увесь час доводиться обманювати, аби вижити чи добути грошей. Шахрайський роман віддзеркалював реалії іспанського життя XVІ ст., коли внаслідок економічного занепаду країну заполонили натовпи волоцюг і аферистів.

Коли в іспанській літературі з’явився лицарський роман, в інших країнах Європи про нього вже встигли забути. Іспанські романи повторювали головні риси середньовічних європейських: вони розповідали про доблесних лицарів, які здійснювали нечувані подвиги в ім’я прекрасних дам. Першим зразком та недосяжним взірцем цього жанру в Іспанії став «Амадіс Галльский», перекладений з португальської Гарсією Родрігесом Монтальво. Після нього лицарські романи посипалися мов з рога достатку. Але всі вони поступались «Амадісу». Їхня надмірна кількість, низька якість і велика популярність дали письменникові Мігелю де Сервантесу ідею створити пародію на лицарський роман.

Мігель де Сервантес Сааведра народився 1547 р. в знатній, але бідній родині хірурга Родріго де Сервантеса. Про дитинство та юність письменника відомо дуже мало. Біографи припускають, що в молодості він захоплювався поезією та писав сонети.

У 23-річному віці Сервантес вирушив до Італії, де вступив на військову службу. 1571 р. він взяв участь у битві біля острова Лепанто між флотами Європи й Османської імперії. Сервантеса поранили в ліву руку, яка залишилася паралізованою до кінця його життя. 1575 р., повертаючись до Іспанії, Сервантес потрапив у полон: корабель, на котрому він плив, захопили турецькі пірати. Морські розбійники продали іспанця в рабство алжирському паші. В Алжирі полонений провів п’ять років. Декілька разів він намагався втекти, але врешті-решт його викупили ченці-місіонери за кошти, зібрані його родиною.

Здобувши волю, Сервантес повернувся на батьківщину, де розпочав письменницьку діяльність. 1585 р. вийшов його роман «Галатея», потім з’явилося декілька драм. Творчість не приносила заробітку, і Сервантес був змушений влаштуватися чиновником із закупівлі провізії для іспанського флоту та збирачем недоплат. Ці заняття виявилися невдячними: письменника тричі арештовували, судили та кидали до в’язниці за порушення звітності.

Під час одного з ув’язнень Сервантес почав роботу над своїм найкращим твором — романом «Дон Кіхот».

1605 р. вийшла перша частина цієї книги. Вона мала величезний успіх у читачів. 1615 р. було надруковано другу частину «Дон Кіхота». А через рік Сервантеса не стало. Він помер у злиднях і був похований за рахунок чернечого ордену францисканців.

Роман «Дон Кіхот» став одним із найзнаменитіших творів світової літератури й увічнив ім’я свого автора.

2. Повідомлення учнів

Історія створення роману «Дон Кіхот»

У часи Сервантеса були дуже популярними лицарські романи. Цей жанр, що виник у Франції в ХІІ ст., розвивався в європейських літературах до XIV ст., а на XV ст. встиг занепасти. Однак в Іспанії пік моди на лицарські романи припав на XVI–XVII ст. Так, з 1508 р., коли вийшов «Амадіс Галльский», до 1603 р. (часу початку роботи Сервантеса над «Дон Кіхотом») у країні з’явилося 120 романів!

Сервантес задумав створити пародію не стільки на кращі зразки жанру, як на бездарні наслідування. Пародія (грецьк. parodia — «пісня навиворіт, переробка на смішний лад) — один із жанрів художньої літератури, сатиричний чи гумористичний твір, у якому імітується творча манера письменника задля її висміювання.

Письменник хотів «підірвати вагу і вплив, що мають іще лицарські книги серед вищого суспільства і поспільства».

Судячи з деяких даних і слів самого Сервантеса в передньому слові до роману («Ще ж як на те і народилося воно в темниці, в тому осідку всілякої недогоди, в тому притулку прикрого гомону й гамору...»), концепція «Дон Кіхота» виникла 1602 р., коли письменник перебував під арештом за приховування недоплат. Початок роботи над текстом припадає на 1603 р. Світ він побачив 1605 р.

Повна назва роману — «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Слід пояснити, що означає слово гідальго. Цей термін виник наприкінці ХІІ ст. У середньовічній Іспанії гідальго називали представників дрібного та середнього дворянства. Статус гідальго передавався по чоловічій лінії, а його власники звільнялися від багатьох податків і ганебних страт (їх не можна було вішати, спалювати, четвертувати, кидати на розтерзання тваринам). У XV ст. почалося масове зубожіння гідальго. У XVI ст. збідніла гідальгія в пошуках джерел наживи подалася за океан і взяла активну участь у завоюванні відкритих американських земель. У часи Сервантеса велика кількість зубожілих гідальго, які зберегли станові лицарські забобони, було характерною ознакою суспільного життя Іспанії.

Повернемося до історії створення роману. Отже, 1605 р. він з’явився в книжкових лавках — на папері поганої якості та з багатьма помилками, з чого видно, що видавець не дуже вірив у комерційний успіх твору. Проте роман став неймовірно популярним. Його слава була настільки великою, що такий собі Алонсо Фернандес де Авельянеда (скоріше за все, це псевдонім, справжнє ім’я автора не встановлено й досі) написав та видав другу частину «Дон Кіхота». Фальшивка була сумнівної якості, зі спотвореною концепцією. Тому Сервантес узявся за створення другої частини роману, яка з’явилася 1615 р.

Цікаві факти про роман М. де Сервантеса

— До наших часів збереглося всього вісім екземплярів першого видання роману 1605 р.

— У XVII ст. існувала легенда, пов’язана з твором Сервантеса. Одного разу іспанський король Філіп ІІІ (його правління припало на зрілі та останні роки життя письменника) побачив із балкона свого палацу студента, який на ходу читав якусь книгу та голосно сміявся. Монарх сказав: «Цей юнак або з’їхав з глузду, або читає “Дон Кіхота”». Придворні підбігли до студента та з’ясували, що він дійсно читав роман Сервантеса.

— Літературознавці підрахували, що у творі зображено 600 персонажів.

— Ламанча — одна з найбідніших іспанських провінцій у часи Сервантеса. Письменник точно не вказує, де саме в Ламанчі жив Дон Кіхот, він лише згадує «одне село в Ламанчі», назву якого він «не скаже». Нещодавно за описаними в романі прикметами дослідники встановили місце, звідки лицар вирушив у свій путь. Це село Вільянуева де лос Інфантес за 225 км від Мадрида.

— В Іспанії існує спеціальний туристичний маршрут, що проходить через 105 містечок і сіл, згаданих у творі Сервантеса.