Учительська світлиця

Урок № 38

Тема. Життя і творчість Франческо Петрарки. Лірична збірка Петрарки «Канцоньєре». Тема кохання в сонетах № 61, 132. Образ ліричного героя

• Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Повідомлення учнів

Життя Ф. Петрарки

Знаменитий поет народився 1304 р. в італійському місті Ареццо, де знайшов собі притулок його батько, флорентійський нотаріус Петракко ді Парензо, якого вигнали з Флоренції разом із Данте за належність до партії «білих» гвельфів. Після довгих поневірянь містечками Тоскани батьки дев’ятирічного Франческо оселилися в Карпантрі поблизу Авіньйона, що тоді був резиденцією папи римського. Там хлопчик пішов до школи, навчився латини, йому прищепили смак до римської літератури. Після закінчення курсу 1319 р. Петрарка за бажанням батька почав вивчати право в Монпельє, звідки через рік перевівся до Болонського університету. У Болоньї він залишався до смерті батька, якого не стало 1326 р.

Під час навчання Франческо зрозумів, що право його зовсім не цікавить. Юнака захопила класична література. Аби знайти засоби для існування (у спадок від померлого батька йому залишився тільки рукопис творів римського автора Цицерона), Петрарка поїхав до Авіньйона, де став священиком і зблизився зі впливовою родиною Колонна, один із членів якої, Джіакомо, був його університетським товаришем. Обов’язки священика залишали поетові час на заняття творчістю.

1327 р. Франческо вперше побачив дівчину Лауру. Нерозділене кохання до неї він проніс через усе життя. Лаура надихнула його на створення блискучих віршів, що стали класикою та взірцем любовної лірики.

Між 1333 і 1337 рр. Петрарка здійснив подорож до Північної Франції, Фландрії, Німеччини, побував у Римі.

Завдяки заступництву Колонна та літературній славі він зі свого заробітку зміг купити будиночок у містечку Воклюз, що в долині річки Соргі, де з перервами прожив 16 років (1337–1353).

На початку 1340-х рр. слава Петрарки стала настільки великою, що його запросили водночас до Парижа, Неаполя та Рима прийняти почесне коронування лавровим вінком — символом визнання. Поет обрав Рим. 8 квітня 1341 р. його урочисто вінчали на Капітолійському пагорбі.

Гуманістичні погляди Петрарки мали величезний вплив на римського політичного діяча Кола ді Ренцо. Кола мріяв відновити колишню велич Риму, викривав феодалів, що грабували країну. 1347 р. він підняв повстання, під час якого було захоплено урядові будівлі. Петрарка писав Кола листи підтримки, закликав його до подальшої боротьби. Але повстання зазнало поразки. Петрарка вирушив у довгу подорож Італією, що тривала до 1351 р.

1353 р. поет залишив Воклюз, бо на папський престол вступив Інокентій VІ, який вважав поета чарівником (за заняття чарівництвом у той час суворо карали). Петрарка влаштувався на посаду секретаря при міланському дворі правителя Вісконті. За дорученням Вісконті він їздив із дипломатичною місією до Праги, де взяв участь у перемовинах з імператором Священної Римської імперії Карлом IV.

1361 р. Петрарка залишив Мілан і після невдалих спроб повернутися до Авіньйона оселився у Венеції, де жила його донька з чоловіком.

Останні роки життя поет провів при дворі володаря Падуї Франческо да Карра — у самій Падуї або в селищі Арква, де й помер 1374 р.