Учительська світлиця

Урок 23. Контрольна робота за розділом «Античність» (твір)

Мета:

• навчальна: провести контроль знань з теми «Античність»; учити аргументувати власну точку зору;

• розвивальна: розвивати письмове зв'язне мовлення та творчі здібності учнів;

• виховна: виховувати інтерес до аналізу літературних творів та шанобливе ставлення до митців слова.

Тип уроку: урок узагальнення та контроль знань, умінь та навичок.

Хід уроку

I. ОГОЛОШЕННЯ МЕТИ УРОКУ

II. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМАМИ ДЛЯ ТВОРІВ

Теми для творів

• Зображення людини і світу в античному мистецтві.

• Ахілл і Гектор (порівняльна характеристика образів поеми Гомера «Іліада»).

• Міфологічна основа гомерівського епосу.

• Античний ідеал героя.

• «Дивних багато у світі див, найдивніше із них — людина» (за мотивами античної літератури).

• Античні образи й мотиви у творчості письменників різних часів і народів.

• Вічні образи античності в мистецтві.

• Як я відкрив (-ла) для себе культуру античності.

III. РОБОТА З НАПИСАННЯ ТВОРІВ

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Рефлексія

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити відомості про особливості доби Середньовіччя (матеріал з історії, 7 клас).

ДОДАТОК

Рекламний колаж епізода «Двобій і загибель Гектора» з поеми Гомера «Іліада»

Образ Ахілла

Центральним персонажем «Іліади» є Ахілл, юний фессальський герой, син Пелея і морської богині Фетіди, ватажок мірмідонян у поході. Ахілл уособлює ту воєнну доблесть, яка у розумінні давніх греків була проявом найвищих людських якостей. Головна тема «Іліади» — тема гніву — пов’язана саме з цим героєм.

Гнів — свідчення високої душі, на думку давніх греків. В уявленні давніх герой — передовсім воїн, тобто той, хто не тямить себе у вирі битви. Охоплений гнівом, він може бути нерозсудливим та несправедливим. Тож автор відмовляє своєму герою у почутті міри. Він занадто любить і занадто ненавидить, занадто гнівається і занадто ображається. Більше того, Ахілл ще гостріше відчуває горе і образу ще й тому, що Патрокл бився в його обладунках, що дісталися Гектору. А значить, поразка його друга поширюється і на Ахілла.

Найвищим проявом гніву Ахілла є знущання над тілом вбитого Гектора, адже він не може не знати, що непоховання вважалося найбільшою наругою над померлим і було для давніх греків страшнішим, ніж смерть.

Розчулений словами Пріама й відчуваючи муки долі (бо й сам має загинути молодим), Ахілл демонструє почуття гуманності — він оголошує перемир’я на час поховання Гектора. Для автора цей епізод є визначальним: сила людської любові повинна перемогти жорстокість і ненависть.

Культурологічний контекст

• Ахіллесова п'ята — уразливе місце.

• Щит Ахілла — у перен. знач, неперевершений мистецький твір.

• Ахілл і черепаха — одна з апорій (парадоксів) Зенона, у якій філософ хотів довести що реального руху не існує.

Образ Гектора

Гектор — представник табору троянців. І симпатії Гомера — на боці троянського героя. Гектор людяніший за Пеліда (друге ім’я Ахілла). Як старший син і безпосередній наступник Пріама, Гектор очолює троянців у війні з греками. За своїми воїнськими якостями він не поступається найславетнішим ахейським героям. Але перш за все Гектор — справжній патріот, безмежно відданий рідному місту і своєму народові. Думки героя постійно пов’язані із захистом Трої від ворога. Гектор також турботливий чоловік і люблячий батько. Глибоким ліризмом сповнена сцена прощання троянського героя з дружиною Андромахою і маленьким сином. Андромаха благає Гектора залишитися вдома і не повертатися на поле бою, адже після смерті батьків і близьких він залишається її єдиною надією на землі. На це Гектор відповідає, що йому серце забороняє залишитись вдома і йому соромно буде уникнути битви. Водночас ця сцена овіяна ореолом трагізму, тому що і Гектор, і Андромаха знають, яка страшна доля чекає на них у майбутньому.

Типи епічного героїзму

В Ахіллі відбився більш давній варіант героїчного ідеалу, жорстокий і суворий. Гектор же постає перед нами благородним воїном. Той факт, що поема завершується похованням Гектора, перетворює Гектора на героя трагічного, глибоко страдницького.

А. П. Лосенко. Прощання Гектора з Андромахою. 1773 р.