Учительська світлиця

Тема. Історія створення комедії «Міщанин-шляхтич»

Мета:

формувати ключові компетентності:

уміння вчитися – самоорганізовуватися до навчальної діяльності, зосереджено слухати та опрацьовувати матеріал, відтворювати інформацію;

загальнокультурну – дотримуватися норм мовленнєвоїкультури, зв’язановисловлюватися, підвищуватипізнавальнуактивність;

інформаційну– орієнтуватися в інформаційномупросторі, опрацьовувати та узагальнюватиінформацію;

соціальну – розвивативмінняпрацювати в колективі, робити повідомлення;

формувати предметні компетентності й компетенції шляхом виконаннянавчально-пізнавальних і практично зорієнтованихзавданьвідповідно до змістовихліній:

емоційно-ціннісної – сприятизасвоєннюдуховних та естетичнихбагатствлюдства, розвиватидопитливість;

літературознавчої – познайомити учнів із історією створення комедії «Міщанин-шляхтич»; поглибити знання учнів з теорії літератури (поняття «комедія»);

культурологічної – розширити уявлення учнів про театральне мистецтво.

Обладнання: портрет Мольєра, презентація «Заочна екскурсія театром», текст комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич», кросворд.

Тип уроку: урок засвоєнняновихзнань.

Театр – не дзеркало, що відображує, а збільшуюче скло.

В. Маяковський

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бліц-опитування

– Коли і де виник театр? (Стародавня Греція, V століття до нашої доби.)

– З яким святом пов’язана поява театру? (Народження театру пов’язують із  святами на честь бога Діонісія.)

– Як перекладаються з грецької мови слова «трагедія» та «комедія»? (Трагедія з грецької – пісня цапів, комедія – гульвіс.)

– Які музи є покровительками трагедії  та комедії? (Мельпомена – муза трагедії, Талія – муза комедії.)

– Кого вважають батьком давньогрецької трагедії? (Есхіл – батько давньогрецької трагедії.)

– Яке відкриття у царині театру здійснив Есхіл? (Есхіл вводить у дію другого актора.)

– З яких частин складався давньогрецький театр? (Театрон – місця для глядачів, орхестра – майданчик для гри, скена – лаштунки. )

– Хто такий корифей? (Керівник хору)

– Що таке котурни? (Взуття із високими підборами)

– Як змінив театральну виставу Софокл? (Софокл ввів у театральне дійство третього актора, що  дало змогу відмовитися від описових частин, а зображувати дію.)

– Що таке катарсис? (Естетичне переживання, коли глядач страждає разом із персонажем і зазнає духовного очищення)

– Кого вважають головним теоретиком епохи класицизму? (Ніколя Буало)

– Що ви знаєте про правило трьох єдностей? (Правило трьох єдностей: єдність місця, єдність часу, та єдність дії.)

– Кого вважають «батьком» французької трагедії? («Батьком» французької трагедії вважають П’єра Корнеля.)

– Дайте визначення трагедії та комедії. (Трагедія – драматичний твір, який ґрунтується на гострому конфлікті особистості із суспільством, оточенням, психологічних переживаннях героя, як правило, закінчується його загибеллю. Комедія – драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Кажуть, що театр розпочинається з гардеробу. Цей напівправдивий вислів знають навіть ті, хто в театрі не був. А як давно ви були в театрі? Яку останню виставу переглядали? На жаль, сучасна людина надає перевагу перегляду кінострічки, аніж високохудожньої вистави. Але  все-таки інтерес до театру існував завжди. Чому? Можливо, через те, що кожна вистава – це інсценізоване життя. Це розгляд сучасних проблем. Це неприховані емоції. Переглядаючи гру акторів, ми занурюємось у світ їхніх персонажів, співпереживаємо разом з ними, розділяємо їхні почуття. На сцені ми впізнаємо себе, ми замислюємося над поведінкою героїв п’єси. Ми переглядаємо інсценізовані уривки життя, робимо висновки, змінюємо власні погляди. За допомогою сцени йде переродження нашої душі.

Група театралів запрошує на заочну екскурсію театром, яка нагадає учням будову сучасного театру

Театр – громадське приміщення (споруда), призначене для здійснення театральних вистав.

Всі театри надають простір для глядацької зали, що як правило, відокремлена від виконавців аркою авансцени. Глядацька зала може включати в себе декілька частин.

Партер – нижній поверх глядацької зали з місцями для глядачів, розташованими перед сценою або оркестровою ямою.

Ложа – відокремлені перегородками чи бар’єрами місця для кількох глядачів у театральній залі. Ці місця вважаються найпрестижнішими.

Балкон – місця для глядачів у середніх і верхніх ярусах глядацької зали.

Галерка – верхній ярус  глядацької зали, який знаходиться дуже високо і  далеко від сцени. Місця на галерці вважаються найдешевшими.

Сцену від глядачів прикриває театральна завіса.

Авансцена - це ділянка сцени, що виходить в зал для глядачів за лінію завіси.

Сцена – місце, де відбувається театральне дійство. У театрах підлога сцени повинна мати невеликий ухил в бік глядацької зали, поворотне коло для швидкої зміни декорацій, трюм під підлогою, куди при необхідності зникають актори в ході вистави.

З боків сцени розташовуються додаткові резервні майданчики, так звані кишені, які служать для заготовки декорацій.

Колосники - гранчаста стеля сцени. На колосниках розміщуються блоки декораційних, індивідуальних, софітних підйомів та інше верхнє устаткування.

Якщо пройти за лаштунки, тобто за сцену, ми можемо потрапити в гримерні, де актори готуються до виходу на сцену, в костюмерну, де зберігаються сценічні костюми, в цех зі зберігання та виготовлення декорацій.

Театр – це велика родина. В ньому, крім режисера та акторів, працюють музиканти, танцівники, співаки, художники, декоратори, модельєри, звукорежисери, освітлювачі, гримери.

ІV. Повідомлення теми й мети уроку

V. Опрацювання навчального матеріалу

Слово вчителя.

Серед кращих творінь Мольєра – п'єса «Міщанин-шляхтич», яка вже понад 300 років не сходить зі світової сцени. Її називають дзеркалом пороків дворянства та буржуазії. Яка подія підштовхнула автора до її написання?

Група літературознавців знайомить із історією створення п’єси «Міщанин-шляхтич»

Приводом для написання п'єси стала незлагода між королем Людовіком XIV і турецьким послом.

Театр Мольєра був придворним. Це означало, що драматург у деяких випадках повинен був писати п'єси за наказом короля.

1669 року король Людовик XIV приймав у своїй резиденції, у Версалі, турецьких послів на чолі із Солиманом-Агою. Турків змусили довго чекати, а потім прийняли їх у галереї Нового Палацу, що була прибрана надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, а на вбранні короля було діамантів не менше як на 14 мільйонів ліврів. Однак Солиман-Ага ніяк не виказав свого захоплення. У нього був такий вираз обличчя, начебто в Туреччині всі носять костюми з діамантами. Розгніваний король звелів тримати посла під домашнім арештом, а згодом вислав його із країни. Придумав він і публічну помсту: король доручає Мольєруі композитору Люллі написати пародії на бучні турецькі церемонії. Так був створений «Міщанин-шляхтич».

– Який епізод у комедії Мольєра є прямою відповіддю на замовлення короля? (Сцена посвяти Журдена в сан «мамамуші».)

Слово вчителя.

Для великого драматурга  бажання короля помститися стало лише поштовхом для створення значно глибшого за своїм викривальним змістом твору, де висміюється не стільки «турецька» церемонія, стільки вади людини та французького суспільства.

Чи сподобався твір замовнику?

Група літературознавців знайомить учнів із історією першої постановки «Міщанина-шляхтича»

14 жовтня 1670 року в замку Шамбор відбулася прем’єра комедії. Після спектаклю Людовик XIV, не сказавши драматургу жодного слова, покинув замок. Придворні уважно слідкували за реакцією короля і сприйняли це мовчання як ознаку незадоволення. Відразу ж при дворі Людовика XIV не залишилося жодної людини, яка б не критикувала твір Мольєра. Заздрісники зловтішалися: улюбленець короля написав цілковиту нісенітницю. Друга постановка комедії повинна була відбутися через декілька днів. Ці декілька днів драматург сидів, зачинившись у своїй кімнаті, і намагався зрозуміти, в чому причина невдачі. Після вистави король нарешті сказав: «Мольєре, з усього створеного вами ніщо не дало мені такої втіхи, і комедія ваша – неперевершена.»

Проблемне запитання

– Чому король оцінив комедію лише після другого перегляду? Що саме в змісті комедії давало підстави вважати п’єсу «неперевершеною» і «цілковитою нісенітницею»?

Слово вчителя.

В основу комедії покладені конкретні історичні реалії. За часів Мольєра спостерігалося ослаблення дворянства, перетворення його на паразитуючий клас, який робив усе, щоб утримати владу. Поступово набирала силу буржуазія, але вона була ще досить слабкою. Нерідко заможні купці за гроші купували собі дворянські титули. Причина, що спонукала Мольєра звернутися до теми висміювання негативних рис буржуазії і дворянства, спричинених намаганням буржуазії поріднитися за будь-яку ціну з дворянством, була продиктована часом.

Словникова робота

Міщанин(від польського mieszczanin) – мешканець міста. Передає кілька значень. По-перше, міщанином колись називали людину, що належала до міської ремісничо-торговельної верстви населення, а з 1775 року це слово стало офіційним найменуванням людей, головним чином з дрібної буржуазії, котрі уособлювали в царській Росії окремий стан (нижчий від купецького). По-друге, міщанин уживалося на позначення жителя міста.

Згаданий іменник виступає і переносно. Так кажуть про того, в кого дрібні, обмежені, власницькі інтереси та вузький ідейний і суспільний світогляд. Перші два значення в сучасній українській мові є застарілі: міщанин як назва мешканця міста виразно поступається місцем слову городянин. Проте вона може використовуватися в науковій і художній літературі як історизм.

Аристократ – особа, яка належить до вищих кіл суспільства. Синоніми: дворянин, шляхтич.

Буржуа – городянин, представник середнього класу.

 «Мозковий штурм»

– Чим відрізняється драматичний твір від творів інших жанрів?

(Драматичні твори написані для постановки на сцені, тому мають певну будову та особливості)

Робота з текстом комедії «Міщанин-шляхтич»

Розкрийте першу сторінку п’єси. Усі драматичні твори розпочинаються з переліку дійових осіб.

– Навіщо потрібен цей перелік? (Перелік дійових осіб допомагає режисеру при постановці п’єси, він знає, хто діє в творі, скільки потрібно акторів. В переліку автор драматичного твору може вказувати вік, особливості зовнішності, рис характеру героїв.)

• Проаналізуйте соціальний стан дійових осіб. (Головних осіб твору можна поділити на два табори – міщани та дворяни)

– Чи дотримується в комедії сувора послідовність в розташуванні дійових осіб у списку по становій приналежності, прийнята в класицистичній трагедії? (Ні, Мольєр в переліку дійових осіб на перше місце ставить героїв нижчого стану.)

– Чому, на вашу думку, дворяни Дорант і Доримена значаться в переліку після міщанина Журдена і його сім'ї? Чим це можна пояснити?(Головним героєм твору є міщанин Журден, він грає важливу роль у розвитку дії.)

– На які частини поділяється п’єса? (П’єса поділяється на дії, а дії – на яви.)

– Навіщо потрібен поділ на дії та яви?

Словникова робота

Дія, або акт  - закінчена частина драматичного твору, завершена подією, яка зумовлює наступний розвиток сюжету.

Ява – частина дії (акту) у драматичному творі, що визначається незмінною кількістю дійових осіб. Нова ява розпочинається з виходом зі сцени чи появою на ній нового персонажа.

Ремарка – авторське пояснення у драматичному творі стосовно умов та часу дії, зовнішньому вигляду та поведінки дійових осіб.

Монолог – промова дійової особи, звернена до себе або інших осіб, іноді глядача.

Діалог – розмова двох або більше осіб.

VI. Підсумки уроку

Робота з епіграфом

– Як ви розумієте слова Володимира Маяковського: «Театр – не дзеркало, що відображує, а збільшуюче скло»? (Театр є мистецтвом відображення життя, де ми можемо подивитися на нашу буденність зі сторони, проаналізувати життя, та, на превеликий жаль, людина влаштована так, що їй дуже важко змінитися, визнати свої помилки. Щоб змусити її побачити свої недоліки і змінитися на краще, іноді ці недоліки необхідно перебільшити.)

Слово вчителя.

Костянтин Станіславський говорив: «Театр живе не блиском вогнів, розкішшю декорацій і костюмів, ефектними мізансценами, а ідеями драматурга.»  Щоб глядачі не втрачали зацікавленість у театральному дійстві, драматург повинен у своїх творах порушувати проблеми свого часу. А чи вдалося це зробити Мольєру у комедії «Міщанин-шляхтич», ми з’ясуємо на наступних уроках.

VІI. Домашнє завдання

1. Прочитати комедію Мольєра «Міщанин-шляхтич».

2. Визначити тему та ідею твору.

3. Індивідуальне завдання: інсценізувати (підготовити виразне читання) деяких сцен комедії.