| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із всесвітньої історії 9 клас (нова програма) |
Урок № 2 Французьке суспільство наприкінці ХVІІІ ст. Мета: сформувати в учнів уявлення про основні риси кризи феодально-абсолютистської системи у Франції наприкінці ХVІІІ ст., причини Французької революції, провідні ідеї французького Просвітництва; створити умови для розуміння учнями причинно-наслідкових зв’язків між подіями; охарактеризувати діяльність Установчих і Законодавчих зборів; розвивати в учнів уміння порівнювати повстання та революції; висловлювати власну думку щодо значення Просвітництва. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Велика Французька революція кінця XVIII ст.». Основні поняття: Генеральні штати, Просвітництво, стани, Національні збори, Законодавчі збори, декрет, права і свободи громадянина, Декларація прав людини і громадянина, інтервенція, Гора, Жиронда, якобінці, роялісти, монтаньяри, конституція. Основні дати та події: 5 травня 1789 р. — скликання Генеральних штатів; 14 липня 1789 р. — штурм і взяття Бастилії, початок революції; 26 червня 1789 р. — прийняття Декларації прав людини і громадянина, 3 вересня 1791 р. — прийняття першої Конституції Франції. Історичні постаті: Людовік XVI, Вольтер, Ш. Л. Монтеск’є, Ж. Ж. Руссо, Д. Дідро, О. Г. Р. Мірабо, Ж. Сійес, М. Ж. Лафайєт, М. Робесп’єр, Ж. П. Марат, Ж. Ж. Дантон. Очікувані результати: учні навчаться: визначати основні риси кризи феодально-абсолютистської системи у Франції наприкінці ХVІІІ ст., причини Французької революції, провідні ідеї французького Просвітництва; називати основні події Французької революції; показувати на карті кордони Франції, території поширення революції; тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни з теми; характеризувати діяльність Установчих і Законодавчих зборів; порівнювати повстання та революції; висловлювати власну думку щодо значення Просвітництва. І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь Бесіда 1) Як вплинули на життя людини Нового часу технічні винаходи? 2) Як у суспільстві змінилося ставлення до релігії? Чому? 3) Якою за формою державою була Франція? 4) Що таке Генеральні штати? 5) Якою була влада в королів Франції? Тестове завдання Установіть відповідність між назвами держав та їхніми виборними органами.
Відповідь: 1Д 2Е 3Г 4А 5Б. ІІІ. Вивчення нового матеріалу Повідомити учням про початок вивчення теми «Велика Французька революція кінця ХVІІІ ст. Європа у період Наполеонівських війн», кількість годин, які відводяться на її вивчення, форму проведення підсумкового контролю тощо. План вивчення нового матеріалу 1. Французьке суспільство наприкінці ХVІІІ ст. 2. Доба Просвітництва 3. Причини та початок Французької революції 4. Декларація прав людини і громадянина 5. Конституція 1791 р. Проблемне запитання Як ви вважаєте, чи була Французька революція закономірною? 1. Французьке суспільство наприкінці ХVІІІ ст. Варіант І Розповідь учителя Політична сфера. У другій половині ХVІІІ ст. Франція була абсолютною монархією. Влада короля була безмежною. Як висловився король Франції, «король-сонце» Людовік ХІV — «Держава — це я», а його наступник король Людовік ХV (1715—1774 рр.) говорив: «На мій вік стане, а мій спадкоємець нехай виплутується, як зможе», йому ж приписують й слова: «Після нас хоч потоп». Король управляв державою одноосібно, Генеральні штати, дорадчі збори представників станів не скликалися з 1614 р. У державі існував величезний чиновницький апарат. Посади продавалися або передавалися в спадщину, самоврядування міст було знищено, поширилася корупція. Бюрократія панувала в усіх сферах суспільного життя і чинила опір будь-яким спробам реформувати систему влади. Централізоване управління державою, негнучка система влади, поділ держави на департаменти гальмували розвиток Франції. У другій половині ХVІІІ ст. авторитет Франції на міжнародній арені значно похитнувся. Поразка у Семилітній війні, втрата колоній у Північній Америці (Канада) та Індії привели до зменшення міжнародного впливу. Економіка. У середині ХVІІІ ст. Франція була аграрною країною з 25-мільйонним населенням. Більшість населення проживала в селі. Селянам належало близько 40 % землі, але вона була власністю дворян. Кріпаків практично не існувало, проте селяни виконували численні феодальні повинності та сплачували надмірні податки. Крім того, можливість купівлі-продажу землі була суттєво обмежена. Найбільшою кількістю землі володіла церква. На середину ХVІІІ ст. у Франції ще не відбулася промислова революція і в промисловості ще існували залишки цехової ремісничої системи. Машини на виробництві використовували мало. Так, у 1790 р. в Англії налічувалося понад 20 тис. прядильних машин типу «Джентрі», а у Франції їх було всього 900. Підприємці ще не набули великої ролі в державі (вони в основному належали до третього стану), що також гальмувало розвиток економіки. Розвиток торгівлі у Франції відбувався в різних напрямках. Внутрішня торгівля обмежувалася існуванням внутрішніх мит, відсутністю єдиної системи мір і ваги, засиллям чиновників та корупцією. Зовнішня торгівля розвивалася більш успішно, проте втрата колоніальних володінь у Канаді та Індії стримувала її розвиток. Соціальна сфера. Кількість населення Франції у другій половині ХVІІІ ст. становила близько 25 млн осіб (у 1790 р. — 26 млн). Населення, як і раніше, зберігало поділ на три стани: перший — духівництво (близько 130 тис. осіб), другий — дворянство (дворянство шпаги та дворянство мантії, близько 350 тис. осіб), третій непривілейований стан — усі інші верстви населення (підприємці, ремісники, селяни, міські низи та інші). Перші два стани становили 4 % населення, мали численні привілеї і звільнялися від сплати податків. Більшість третього стану (понад 22 млн осіб) становило селянство, представники якого в основному були особисто вільними та частково володіли земельними ділянками. Крім того, вони сплачували основні податки на користь не тільки держави, а й сеньйорів та духівництва. Із початком промислової революції все більшу роль почала відігравати буржуазія (підприємці, торгівці, банкіри та інші), проте вона, отримуючи величезні прибутки, не здобула політичних прав. Серед дворянства посилюється розшарування, багато дворян втрачали свої володіння. Не було єдності і серед духівництва. Хоча церква накопичила величезні багатства, більшість духівництва була звичайними священиками та монахами, які не розпоряджалися ними. У ці часи виникає та розвивається ще один прошарок населення — санкюлоти (службовці, крамарі, підмайстри та інші), які починають впливати на життя міст. Релігійна сфера. Франція, яка пережила релігійні війни, залишалася католицькою країною. Церква, яку активно підтримувала держава, у свою чергу, підтримувала королівську владу. Католицька церква у Франції мала жорстку централізовану систему управління і була одним із найбільших феодалів у державі. Вона мала величезні земельні володіння, майстерні та мануфактури, накопичила величезні багатства. Проте більшість представників церкви не могли користуватися її багатствами. Поступово авторитет церкви серед населення занепадав і в суспільстві стали поширюватися виступи проти церкви і релігії. Таким чином, у другій половині ХVІІІ ст. Франція перебувала в стані глибокої кризи. Варіант ІІ Дидактична гра «Розвідники» Методика проведення. Об’єднати учнів у чотири групи і запропонувати їм виконати завдання. Після виконання завдання представники груп представляють результати роботи. Використовуючи матеріал підручника та атласу, підготуйте інформацію про ситуацію у Франції XVIII ст.: група 1 — у сфері економіки, група 2 — політичній сфері, група 3 — соціальній сфері, група 4 — сфері релігії. 2. Доба Просвітництва Варіант І Розповідь учителя ХVІІІ ст. в Європі вважається добою Просвітництва. І однією з країн, де ідеї Просвітництва досягли значних результатів, стала Франція. Саме в цей час зростає кількість освічених людей у різних прошарках населення. Докорінно змінюються погляди на навколишній світ та місце людини в ньому. Саме людина, її розум, віра в прогрес та можливості змін становили основні засади філософії Просвітництва. Представники Просвітництва виступали проти існуючих феодальних порядків, несправедливості та церкви, вважаючи, що суспільний прогрес можливий лише через поширення освіти, культури і виховання. Ідеї Просвітництва знайшли відображення в працях його видатних представників — Вольтер, Ш. Л. Монтеск’є, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо, Ж. Мельє, Г. Б. Маблі та інших. Вольтер (1694—1778 рр. — справжнє ім’я Марі Франсуа Аруе) — французький письменник, філософ, історик, поет, публіцист і політичний діяч. Виступав проти тиранії, клерикалізму й деспотизму, критикував вади французького суспільства та католицької церкви, пропагував рівність усіх громадян перед законом. За свої погляди був заарештований, емігрував до Англії, жив у Пруссії та Швейцарії. Справедливим вважав суспільство, засноване на трьох основних ідеалах — свободі, рівності й повазі до власності. Автор численних наукових праць, поем, п’єс, філософських повістей (наукові праці «Філософські листи», «Трактат про метафізику», «Філософський словник», трагедії «Брут», «Смерть Цезаря», «Магомет» тощо). Монтеск’є Шарль Луї (1689—1755 рр.) — французький правознавець, філософ, просвітитель, письменник. Здобув чудову освіту (закінчив католицький коледж), багато мандрував. Був прихильником конституційної монархії, теорії природного права і суспільного договору. Виступав за поділ влади на законодавчу (парламент), виконавчу (король та міністри) і судову (незалежна від парламенту і короля). Вважав, що основними принципами демократії мають бути свобода слова, преси, зборів, віротерпимість, рівність усіх перед законом. Був противником революцій та прибічником компромісу між буржуазією та дворянством, вважав, що необхідне відділення церкви від держави. Свої основні погляди виклав у книзі «Про дух законів» (1748 p.). Руссо Жан Жак (1712—1778 рр.) — філософ, письменник. Виступав проти соціальної несправедливості. Кращою формою держави вважав республіку. Свої погляди щодо державного устрою виклав у працях «Міркування про походження і причини нерівності між людьми» (1755 p.) та «Про суспільний договір, або Принципи політичного права» (1762 p.). Він ідеалізував первісний лад і виступав проти великої приватної власності. Закликав до боротьби проти влади багатіїв та до встановлення «народного суверенітету». Діяльність представників епохи Просвітництва не тільки заклала ідейні підвалини майбутніх перетворень, а й відіграла велику роль у розвитку духовної культури Франції та інших країн Європи й Америки. Варіант ІІ Слово вчителя У середині XVIII ст. у Франції відбувся зліт Просвітництва — ідейної течії, яка відображала протест проти феодальних порядків, соціальної несправедливості, канонів католицької церкви, схоластики в науці, виступала за суспільний прогрес через поширення освіти, культури і виховання. Просвітителі виробили власні бачення світу й філософію, що інколи випереджали наміри своїх творців. Повідомлення учнів Методика проведення. На попередньому уроці учні отримують індивідуальні завдання, відповідно до яких готують стислі повідомлення (2—3 хв). Під час виступів решта учнів мають скласти конспект або тези повідомлень. 3. Причини та початок Французької революції Варіант І Розповідь учителя Наприкінці ХVІІІ ст. Франція перебувала в кризовому стані. Молодий король Людовік XVI (1774—1793 рр.) спробував змінити ситуацію — він відмовився від грошового подарунка на честь коронації, відправив у відставку багатьох урядовців, призначив міністром фінансів видатного економіста Ж. Тюрго, якому доручив проведення реформ. Протягом двох років Ж. Тюрго запровадив багато змін: скасував внутрішні мита, цехові привілеї в містах, монополію держави на продаж хліба. Проте спроба обмежити витрати на утримання королівського двору та наступ на права дворян привели до відставки міністра. Тим часом ситуація в країні ускладнювалася. У 80-х рр. XVIII ст. країну охопила гостра економічна, політична й соціальна криза. Зростали ціни, збільшувалася кількість безробітних, неврожай 1788 р. викликав у країні голод. Наплив дешевих товарів з Англії призвів до розорення десятків мануфактур. У державі не було грошей, внутрішній борг досягав 4,5 млрд ліврів, не було чим платити чиновникам та армії. У 1787 р. король скликав збори нотаблів, які запропонували введення загального земельного податку. Однак паризький парламент не підтримав його введення, і тоді Людовік ХVІ вирішив зібрати Генеральні штати, які не скликалися з 1614 р. Генеральні штати розпочали роботу в королівській резиденції — Версалі — 5 травня 1789 р. Традиційно вони складалися з трьох палат — представників духівництва, дворянства і непривілейованого третього стану. (Склад Генеральних штатів й особливості порядку голосування розкрити за наведеною схемою.) Король був упевнений, що засідання Генеральних штатів буде коротким і завершиться підтримкою його пропозицій. Проте представники третього стану виступили проти старого порядку голосування («один стан — один голос») і запропонували рівне та спільне голосування всіх депутатів («один депутат — один голос»). Частина депутатів першої та другої палат підтримали пропозиції третього стану. Суперечки точилися понад місяць. 17 червня 1789 р. за пропозицією абата Сійеса депутати третьої палати та частина депутатів першої й другої палат проголосили себе Національними зборами і заявили, що будуть представляти інтереси всього французького народу. Тоді король, не наважуючись розігнати депутатів, наказав зачинити залу засідань. 20 червня 1789 р. Національні збори зібралися в залі для гри в м’яч. Вони присягнулися не розходитися, доки не буде прийнята конституція країни, та проголосили недоторканність депутатів. 9 липня 1789 р. Національні збори проголосили себе Установчими, які могли закласти підвалини нової держави. Людовік ХVІ відправив у відставку міністра фінансів Ж. Неккера та почав стягувати війська до Парижа. Ці події призвели до початку повстання в місті. 13 липня 1789 р. був захоплений Дім інвалідів, спалені митні кордони, пограбовані монастирі та почалося формування ополчення. 14 липня 1789 р. революційно налаштовані парижани захопили та зруйнували Бастилію. Цей день вважається початком революції у Франції. Наляканий революційними подіями король визнав Установчі збори та наказав відвести війська від Парижа. Він відновив на посадах звільнених міністрів та провів нові призначення. Звістка про події в Парижі та падіння Бастилії миттєво поширилася Францією. Почався період, який називають часом «муніципальних революцій», коли повсталий народ захоплював владу та створював нові місцеві органи влади — муніципалітети, починав формувати загони Національної гвардії. Ініціатива перейшла до Установчих зборів, які почали перебудову держави. У першій половині серпня було прийнято ряд декретів, які скасували станову систему. 26 серпня 1789 р. було проголошено Декларацію прав людини і громадянина. Невдовзі був прийнятий Закон про виборчу систему, який підготував вибори до нового органу влади, запровадивши виборчий ценз на основі доходів громадян. Проте король відмовився підписувати декрети Установчих зборів і спробував перехопити ініціативу, наказавши перекинути до Версалю війська. Про це стало відомо в Парижі, і 5 вересня 1789 р. величезний натовп рушив до Версалю. Королівський палац був оточений і захоплений парижанами. Король був змушений затвердити всі декрети і разом з Установчими зборами переїхав до Парижа. Протягом 1789—1791 рр. у Франції сталися величезні зміни — було скасовано поділ на стани та успадкування дворянських титулів; церква була взята під контроль держави; запроваджувався новий адміністративний поділ країни на 83 департаменти; ліквідовувалася цехова система; скасовувалися внутрішні мита та інші перепони, які гальмували розвиток промисловості й торгівлі. Революційні події викликали піднесення громадянської активності, утворення різних політичних клубів, товариств, газет, які починають відігравати значну роль в політичній боротьбі. Якобінський клуб (або Товариство друзів конституції), який збирався в колишній бібліотеці монастиря Святого Якоба, об’єднував прибічників конституційної монархії. У 1790 р. виникає «Товариство друзів прав людини і громадянина», яке дістало назву Клуб кордильєрів (від назви колишнього монастиря францисканців-кордильєрів). Його очолили Ж. Ж. Дантон, К. Демулен та Ж. П. Марат. Активізувалися й роялісти (прибічники короля), які почали готувати втечу короля. 21 червня 1791 р. король Людовік ХVІ та королева Марія-Антуанетта здійснили спробу втекти, але були затримані. Це призвело до кризи в країні, і 17 липня 1791 р. на Марсовому полі зібрався величезний натовп людей, які вимагали утворення республіки. За наказом Лафайета, Національна гвардія відкрила вогонь. 3 вересня 1791 р. король підписав Конституцію, за якою всі французи отримали рівні права. Установчі збори виконали свою роль та були розпущені. 1 жовтня 1791 р. розпочали роботу нові Законодавчі збори Франції. Мозковий штурм Методика проведення. Мозковий штурм — методика спільного розв’язання проблем. Під час мозкового штурму всі учні мають право висловити власну думку на поставлену проблему або дати відповідь на поставлене запитання. Усі відповіді записуються на дошці або великому аркуші паперу. Після завершення висування ідей записані відповіді аналізуються й обираються ті, які підходять для вирішення поставленої проблеми або відповіді на запитання. Назвіть причини Французької революції. Зразок відповіді
Варіант ІІ Робота з підручником Опрацюйте матеріал підручника, заповніть хронологічну таблицю. Додатковий матеріал Штурм Бастилії Бастилія була побудована в 1382 р. Незабаром вона перетворилася на в’язницю, переважно для політичних в’язнів. Офіційно вона стала в’язницею за часів кардинала Рішельє. За 400 років серед в’язнів Бастилії було чимало видатних особистостей. Проте насправді ув’язнені в Бастилії не надто страждали, оскільки це була розкішна в’язниця для високопоставлених порушників порядку. У всіх камерах були вікна, меблі, печі або каміни. В’язням дозволялося мати слуг, читати книжки, грати на музичних інструментах, малювати і навіть ненадовго залишати фортецю. Харчування було непоганим, і його завжди вистачало. В’язні навіть отримували кишенькові гроші. Проте з часом Бастилія почала втрачати значення в’язниці, і на момент штурму в ній утримувалося всього сім осіб. Король збирався зруйнувати так званий «пам’ятник деспотизму», навіть був розроблений план розбудови площі на місці Бастилії. Париж напередодні визначених подій бурлив революційно налаштованим натовпом. 12 липня 1789 р. Демулен виступив перед маніфестантами із закликом до дій. Уранці 14 липня розлючені парижани вийшли назустріч військам до Будинку інвалідів, потім попрямували в пошуках пороху до старої королівської фортеці Бастилії. На той час гарнізон Бастилії складався з 82 ветеранів-інвалідів і 32 швейцарців при тринадцяти гарматах. Великий натовп городян на чолі з депутатами підійшов до Бастилії. Комендант маркіз Делоне прийняв делегацію депутатів та запросив їх до сніданку. Невдовзі парижани увірвалися до фортеці та почали її руйнувати, убивши коменданта. Звільнених в’язнів провели вулицями міста. Людовік ХVІ записав про цей день у своєму щоденнику тільки одну фразу — «Нічого». Унтер-офіцер Г. де Флевіль, який мав захищати Бастилію, згадував: «Бастилію ніколи не брали штурмом». Інший офіцер, Ф. Елі, з «полку королеви», який на той час стояв на стінах фортеці, висловися більш точно: «Бастилію не брали штурмом, вона капітулювала до того, як на неї напали». Після падіння Бастилії Паризький муніципалітет прийняв рішення зруйнувати фортецю. З її каміння був побудований міст Революції (нині міст Згоди), а 863 парижани стали «почесними учасниками штурму», або «людьми Бастилії», і багато років отримували пенсію від держави. 4. Декларація прав людини і громадянина Розповідь учителя 26 липня 1789 р. Установчі збори прийняли Декларацію прав людини і громадянина, узявши за зразок американську Декларацію незалежності. Декларація прав людини і громадянина проголошувала загальні принципи побудови нового суспільства — природні права людини — свободи слова і релігії, думки, совісті, недоторканності особи і приватної власності, рівність усіх перед законом, право брати участь у представницькій владі тощо. Вона визнавала націю верховною владою та встановлювала загальні права всіх без винятку громадян Франції. Проте в ній жодним чином не було відображено статус жінок та ставлення до рабства. Декларацію прав людини і громадянина згодом використовували в багатьох країнах як основу для створення національного законодавства. І сьогодні частина положень Декларації мають велике значення і є чинними. Робота з документом Проаналізуйте уривок із документа, дайте відповіді на запитання. Із Декларації прав людини і громадянина Національні збори визнають і оголошують перед лицем і протегуванням верховної особи такі права людини і громадянина: І. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах. Суспільні відмінності можуть бути засновані тільки на загальній користі. ІІ. Метою кожного політичного союзу є збереження природних і невід’ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека та опір гнобленню. ІІІ. Джерело всієї верховної влади завжди перебуває в нації. Жодна установа, жодна особа не може здійснювати влади, що не походить безпосередньо від нації. IV. Свобода полягає в праві робити все, що не шкодить іншому... V. Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Усе, що не заборонено законом, дозволено, і ніхто не може бути змушений робити те, чого закон не дозволяє. VI. Закон є виразом загальної волі. Усі громадяни мають право особисто або через представників брати участь у виданні законів. Закон повинен бути рівним для всіх... VII. Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або заарештований інакше, ніж у випадках, визначених законом, і за правилами, передбаченими ним... VIII. Ніхто не повинен боятися за свої переконання, навіть релігійні, якщо їх прояви не порушують громадського порядку, встановленого законом... ІХ. Для утримання державних установ необхідні податки. Вони повинні бути розподілені рівномірно між громадянами, відповідно до їхніх засобів... XVI. Оскільки власність є непорушним і священним правом, то ніхто не може бути її позбавлений, окрім тих випадків, коли того явно вимагає громадська необхідність, законно засвідчена, і за умови справедливої та попередньої винагороди. Запитання до документа 1) Як ви розумієте конкретні пункти Декларації? Поясніть їх. 2) Чи можливо було виконати всі пункти Декларації у Франції наприкінці XVІIІ ст.? 3) Наскільки актуальними є пункти Декларації в наші часи? 4) Які основні права і свободи були проголошені Декларацією? 5. Конституція 1791 р. Розповідь учителя 3 вересня 1791 р. Установчі збори затвердили першу в історії Франції Конституцію, яка була підготовлена ще наприкінці 1789 р. Людовік ХVІ майже два роки зволікав з її затвердженням. Преамбулою (вступною частиною) Конституції 1791 р. стала Декларація прав людини і громадянина, згідно з якою всі громадяни Франції оголошувалися рівними в своїх правах. Конституція 1791 р. закріплювала конституційну монархію як форму державного правління. Вища законодавча влада надавалася Законодавчим зборам, що обиралися шляхом двоступеневого голосування строком на два роки. Депутати обиралися «активними громадянами» (чоловіками віком від 25 років) відповідно до майнового цензу (депутатами могли стати тільки землевласники). Виконавча влада передавалася королю й міністрам, які призначалися королем і звітували тільки перед ним. Також король очолював армію. Король не міг розпускати Законодавчі збори, але одержував право тимчасового вето (заборони) на рішення парламенту. Суддів за Конституцією обирав народ. Конституцією Франції були закріплені закони, прийняті Установчими зборами в 1789—1791 рр. Робота з таблицею Проаналізуйте текст Конституції Франції 1791 р. та заповніть відповідну частину порівняльної таблиці. IV. Узагальнення та систематизація знань Робота з картою Покажіть на карті кордони та столицю Франції, сусідні країни. Тестове завдання
Евристична бесіда Які положення взяла Конституція України (1986 р.) з Декларації прав і свобод громадянина? Робота з візуальним джерелом Складіть опис картини «Штурм Бастилії 14 липня 1789 р.», звернувши увагу на людей, які зображені на картині, та розповідаючи реальну історію взяття Бастилії. Робота з документом Прочитайте уривок із документа та дайте відповіді на запитання. Із Декрету про знищення феодальних прав і привілеїв Стаття І Національні збори остаточно скасовують феодальний порядок. Вони постановляють, що із прав та повинностей феодальних і чиншових, ті, які стосуються особистого або речового кріпосного права, скасовуються без винагороди; усі інші оголошуються такими, що мають бути викупленими. Розміри і спосіб викупу будуть визначені Національними зборами. Ті із зазначених повинностей, які не скасовуються цим декретом, будуть братись аж до викупу. Запитання до документа 1) Чому був прийнятий цей декрет? 2) Хто був зацікавлений у його прийнятті? 3) Чиї права захищав декрет? 4) Чому не всі повинності було скасовано? V. Підсумки уроку Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок. Основні висновки:
Робота над проблемним запитанням Організувати роботу над проблемним запитанням уроку. Узагальнюючи відповіді учнів, потрібно назвати причини Великої Французької революції. VІ. Домашнє завдання 1) П.: 1, § 1; 2, § 1—2; 3, § 1. 2) ТЗ: напишіть твір за темою «Штурм Бастилії».
| |||
| Переглядів: 850 | | |||
| Всього коментарів: 0 | |
