| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із всесвітньої історії 9 клас (нова програма) |
Урок № 28 Китай у другій половині ХІХ ст. Мета: сформувати в учнів уявлення про Китай у другій половині ХІХ ст.; проаналізувати причини, хід та наслідки опіумних війн; розглянути причини, перебіг та наслідки тайпінського повстання; охарактеризувати економічне проникнення західних держав до Китаю; порівняти політику європейських держав щодо Індії та Китаю; розвивати в учнів уміння оцінювати наслідки європейського впливу на китайське суспільство; висловлювати власну думку про політику ізоляціонізму. Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал. Тип уроку: комбінований. Основні поняття: імперія Цін, конфуціанство, Маньчжурія, мандарин, політика ізоляції, опіумні війни, тайпінське повстання, Китайсько-Східна залізниця, «Сто днів реформ», Боксерське повстання (повстання Іхетуань). Основні дати та події: 1840—1842 рр. — Перша опіумна війна), 1850—1864 рр. — тайпінське повстання, 1856—1860 рр. — Друга опіумна війна, 1895 р. — початок будівництва Китайсько-Східної залізниці, червень—вересень 1898 р. — «Сто днів реформ», 1899—1901 рр. — Боксерське повстання (повстання Іхетуань). Історичні постаті: імператор Цзайтан, імператриця Цисі. Очікувані результати: учні навчаться: показувати на карті територію Китаю, події, пов’язані з опіумними війнами, тайпінським повстанням; тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни; характеризувати економічне проникнення західних держав до Китаю; проаналізувати причини, перебіг та наслідки опіумних війн; визначати причини, перебіг та наслідки тайпінського повстання; давати оцінку наслідків європейського впливу на китайське суспільство; висловлювати власну думку про політику ізоляціонізму. І. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань і вмінь Перевірка творчого домашнього завдання Два-три учні виступають із повідомленнями за темою «Повстання сипаїв». Метод «Хто більше» Учні по черзі називають поняття, які стосуються теми «Британська Індія». Перемагає той учень, який назве поняття останнім (або той, хто назве найбільшу кількість). III. Вивчення нового матеріалу План вивчення нового матеріалу 1. Китай у першій половині ХІХ ст. 2. Тайпінське повстання 3. Проникнення до країни західних держав 1. Китай у першій половині ХІХ ст. Проблемне запитання Чому західні країни об’єдналися в боротьбі проти китайських повстанців? Випереджальне завдання Під час розповіді вчителя запишіть події середини — другої половини ХІХ ст. в Китаї. Розповідь учителя У ХІХ ст. Китай був монархією, державою правила династія Цін. Ще в 1644 р., під час повстання, чинна китайська влада звернулася за допомогою до маньчжурів. Вони надали китайцям допомогу, але залишилися в Китаї, а їх правитель проголосив себе імператором держави. До кінця XVIII ст. китайські імператори Цінської династії проводили агресивну політику щодо сусідніх країн. Так, вони захопили Монголію, Тибет та Туркестан, а Бірма, В’єтнам і Корея стали васалами Китаю. Європейці з’явилися в Китаї ще в ХVІ ст. — португальці отримали в оренду півострів Макао (сучасний Аоминь). Проте іншим іноземцям закріпитися не вдавалося. У 1757 р. був виданий указ, який забороняв будь-яку торгівлю з іноземцями, крім єдиного місця для цього — порту Гуанчжоу (Кантон). Китай проводив традиційну політику ізоляціонізму. Поступово торгівля з Китаєм почала розширюватися. У Європі великий попит мали китайська порцеляна та шовк, чай та витвори мистецтва. Але китайці дуже мало купували у європейців, тому англійці стали завозити до Китаю на продаж наркотики — опіум, який виробляла Британська Ост-Індська компанія в Індії. Незабаром велика кількість китайців почали вживати опіум, що приносило величезні прибутки торгівцям. Китайська влада, стурбована поширенням наркотиків, у 1839 р. заборонила торгівлю опіумом, а всі наркотики, які зберігалися на британських складах, були знищені. Наступного 1840 р. Велика Британія оголосила війну Китаю. Розпочалася Перша опіумна війна (1840—1842 рр.). Англійський флот без оголошення війни почав воєнні дії. Британські ескадри блокували деякі китайські міста та острови. У цьому їм допомагали американці, які також торгували опіумом. Не зважаючи на опір місцевого населення та китайської армії, були пограбовані міста Нінбо, Амой, Шанхай та острови Гонконг і Чжоушань. У 1842 р. китайська влада капітулювала. Наслідком Першої опіумної війни стало підписання Нанкінського мирного договору, за яким Китай сплачував контрибуцію, відкривав для торгівлі п’ять портів та передавав британцям «у вічне володіння» острів Гонконг. Також були встановлені низькі митні збори на британські товари. У 1844 р. аналогічні договори уклали з Китаєм Франція та США. Інформація для роздумів У 1842 р. населення Китаю становило близько 416 млн осіб, із них — 2 млн наркоманів, у 1881 р. — близько 370 млн осіб, із них — 120 млн наркоманів. 2. Тайпінське повстання Розповідь учителя На середину ХІХ ст. становище в Китаї загострилося. Після поразки в Першій опіумній війні багато ремісників розорилося через дешеві європейські та американські товари, які ввозилися практично без мита. Сплата величезної контрибуції була перекладена на плечі селян шляхом збільшення податків, багато селян розорювалися і поповнювали багатотисячні натовпи жебраків. Економічна криза вела до зубожіння усього населення. Повстання розпочалося на півдні Китаю у провінції Гуансі в 1850 р. Керівником повстання став Хун Сюцюань. Він створив та поширював релігійне вчення, яке ґрунтувалося на засадах рівності, і заснував таємну організацію «Товариство поклонників Богу». Серед китайців поширювалися ідеї створення держави, у якій люди допомагали б один одному і де всім було б добре. Держава, яку планувалося створити, називалася «Тайпін тяньго» («Небесна держава великого благоденства»), звідси і виникла назва повстання. Невдовзі армія Хун Сюцюаня налічувала близько 20 тис. солдатів. Повстанці почали захоплювати одне місто за іншим і невдовзі проголосили про створення «Тяйпін тяньго» зі столицею в Нанкіні. Армія нової держави налічувала вже понад 500 тис. осіб. В армії панувала сувора дисципліна і використовувалися власна стратегія та тактика, вироблена на основі досвіду давніх китайських полководців. Повстання підтримували селяни, ремісники, міська біднота і навіть дрібні поміщики. На знак непокори маньчжурам вони відрізали коси й одягали на голови червоні пов’язки. На територіях, охоплених повстанням, тайпіни знищували маньчжурських чиновників, конфісковували майно багатих та спалювали дорогі меблі й речі. Був виданий закон про землю, відповідно до якого земля розподілялася за кількістю людей у сім’ї. Відкривалися школи, встановлювалися рівні відносини між людьми, особливо це стосувалося жінок, деякі з яких отримали посади. У державі тайпінів почали допомагати калікам, сиротам та вдовам. Повстання поширювалося і охопило значні території Південно-Східного, Східного та навіть Північного Китаю. Загони тайпінів проникали в інші частини Китаю, проте похід на Пекін був погано підготовлений і 30-тисячний загін повстанців був знищений у передмісті Пекіна. Проте реальна політика тайпінів відрізнялася від тієї, яку вони проголошували. Так, після приходу до влади в тайпінській державі були встановлені монархічні порядки і побудова державного апарату копіювала попередній. Це привело до розбрату серед лідерів тайпінів, який переріс у повстання та розкол армії тайпінів. Скориставшись ситуацією, маньчжури почали наступ, захоплюючи одне місто за іншим. Європейські держави та США зберігали нейтралітет під час Тайпінського повстання. Проте в 1854 р. Велика Британія, Франція та США наголосили на необхідності переукладення договорів. Після відмови китайського уряду розпочалася Друга опіумна війна. У 1857 р. британська, американська та французька армії вторглися до Китаю і в битві під Пекіном розбили маньчжурські війська. У 1860 р. був підписаний Пекінський договір, відповідно до якого Китай сплачував велику контрибуцію, відкривав для торгівлі ще деякі порти та дозволяв використовувати китайців для роботи в інших колоніях. Крім того, Велика Британія отримала у володіння півострів Цзюлун. Після перемоги європейські західні країни надали допомогу маньчжурській владі і запропонували свої війська для придушення повстання. Незважаючи на відчайдушний опір, у 1864 р. капітулював Нанкін і повстання було жорстоко придушено. 3. Проникнення в країну західних держав Розповідь учителя Наприкінці ХІХ ст. Китай потрапив практично в повну залежність від іноземних держав. Так, Франція відібрала В’єтнам, а Велика Британія — Бірму, Німеччина отримала в оренду півострів Шандунь із портом Циндао. Китай вимушений був поступитися майже всіма морськими портами. Росія підписала договір на оренду Порт-Артура та отримала право на будівництво Південноманьчжурської залізниці, яка поєднувала Владивосток із Сибірською магістраллю (при чому на всій залізниці для росіян вводився режим екстериторіальності — на них не поширювалися китайські закони). Японія отримала великі концесії на північному сході Китаю. Проте не всі в Китаї були згодні з таким становищем. У 1898 р. група китайських аристократів, наближених до імператора Гуансюйу, ініціювали проведення реформ. Імператор видав близько 60 указів, які були спрямовані на модернізацію країни. Але реформи здійснювалися лише 103 дні. За наказом імператриці Цисі реформатори були страчені, а реформи припинені. Опір іноземцям посилювався і серед пересічних китайців. У 90-х рр. ХІХ ст. на півночі Китаю поширюється рух «іхетуанів» — таємних товариств, який переростає у велике повстання. У 1898 р. повстання охопило весь Китай. Серед європейців воно отримало назву «Боксерське повстання» через використання повстанцями рукопашних мистецтв (повстанці вірили, що вони зможуть перемогти ворогів без зброї). Імператриця Цин підтримала повстання. У відповідь вісім держав розпочали інтервенцію до Китаю. Незабаром війська Великої Британії, Росії, Франції, Японії, США, Німеччини, Австро-Угорщини висадилися в Китаї і почали придушення повстання. Імператриця Цин перейшла на бік іноземних держав, оголосивши повсталих поза законом. У 1901 р. повстання зазнало поразки, а Китай мав виконати сурові умови переможців, практично втративши незалежність. Робота з підручником За допомогою матеріалу підручника запишіть основні характеристики Китаю в середині ХІХ ст. Зразок відповіді Китай у середині ХІХ ст.:
Додатковий матеріал Заборонене місто Заборонене місто (Цзицзіньчен, буквально «Пурпурове заборонене місто»; у наші дні зазвичай іменується Гугун, буквально «Давній палац») — найбільший палацовий комплекс у світі (961 ´ 753 метрів). Забороненим містом називають головний палацовий комплекс китайських імператорів від XV до початку XX ст. Розташований у центрі Пекіна, на північ від головної площі Тяньаньминь і на схід від озерного кварталу (резиденції сучасних керівників країни). Із Забороненого міста Піднебесною імперією управляли 24 імператори династій Мін і Цін. Цей палацовий комплекс був першим із китайських об’єктів занесений ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини людства (у 1987 р.). Загальна площа Забороненого міста становить 720 тис. м2. Палацовий комплекс налічує 8707 кімнат (за легендою — 9999). Він оточений мурами завдовжки Заборонене місто будувалося за вказівкою імператора Чжу Ді, який правив під гаслом «Юнле» і мав намір перенести столицю з Нанкіна до Пекіна. У добу імператорів Цін багато з них навідувалися до Забороненого міста лише для формальних прийомів, проводячи більшу частину часу за містом, у Літньому палаці або палаці Юаньмінюань. До комплексу Забороненого міста можна потрапити через одні з чотирьох воріт: на півночі — Ворота військової доблесті, на півдні — Полуденні ворота; на заході — Західні квіткові ворота; на сході — Східні квіткові ворота. Комплекс розділений на Внутрішній палац і Зовнішній палац. Основні приміщення Зовнішнього палацу, де імператор виконував свої державні функції, — зали Верховної гармонії, Повної гармонії і Збереження гармонії. У Внутрішньому палаці містилися житлові приміщення, де жили, грали, поклонялися богам сам імператор, імператриця, наложниці, принци та принцеси. Основні приміщення цієї частини Забороненого міста — зали Небесної чистоти, Об’єднання й миру, Земного спокою. Тут же розташовані три імператорські сади — Довголіття, Доброти і Спокою, а також Імператорський сад. Заборонене місто мало унікальні для свого часу характеристики. Наприклад, у всьому величезному палацовому комплексі не знайти жодної пічної труби. Від самого початку будівництва тут була влаштована система опалення, проведена під підлогою житлових будівель. Джерела тепла перебували за межами будівель, тепло до яких надходило підземними трубами. Також жителі Забороненого міста для обігріву використовували особливі жаровні з деревним вугіллям, який при горінні не виділяв диму і не мав запаху. Ці жаровні були обладнані спеціальним ковпаком (накриттям), який унеможливлював випадіння розпеченого гарячого вугілля. Тому необхідності в пічних трубах у палаці не існувало. Така система опалення була екологічною й істотно підвищувала протипожежну безпеку в Забороненому місті, яке, в основному побудоване з дерева. У 1933 р. під час японського вторгнення в Китай значна частина колекції музею (111 549 одиниць зберігання, включаючи імператорські трони) була евакуйована на південний захід країни (Сичуань і Гуйчжоу). Після перемоги над Японією і закінчення громадянської війни більшість евакуйованих цінностей повернулася до Забороненого міста. Під час війни багато співробітників музею залишалися в Пекіні, і, або через їхню присутність, або через повагу японської влади до колишнього господаря палацу (який став імператором прояпонської держави Маньчжоу-го), частина колекції, що залишалася під час війни в Пекіні, також вціліла. Колекції музею в пекінському Забороненому місті від того часу поповнювалися за рахунок передання експонатів з інших музеїв країни та інших джерел. Частина матеріалів музею «Гугун», евакуйованих із Пекіна під час війни (2972 ящики з 13 427) була вивезена гомінданівським урядом на Тайвань, де вони стали головною частиною однойменного музею в Тайбеї. IV. Узагальнення та систематизація знань Робота з візуальним джерелом Розгляньте копію літографії «Атака маньчжурського флоту» та дайте відповіді на запитання. 1) До якого періоду належать зображені події? (Період Тайпінського повстання.) 2) Опишіть зовнішній вигляд флоту. Тестове завдання Установіть хронологічну послідовність подій. А «Сто днів реформ» Б Поразка «Боксерського повстання» В Друга опіумна війна Г Початок Тайпінського повстання Д Перша опіумна війна Відповідь: 1Д 2Г 3А 4Б. V. Підсумки уроку Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок. Основні висновки:
Робота над проблемним запитанням Організувати роботу над проблемним запитанням. Узагальнюючи відповіді учнів, підкреслити мету повстанців та можливі результати їхньої перемоги. VІ. Домашнє завдання 1) П.: 1, § 23; 2, § 30; 3, § 22, с. 185—187. 2) ТЗ: підготуватися до диспуту щодо політики європейських держав у Китаї.
| |
| Переглядів: 327 | |
| Всього коментарів: 0 | |
