| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із всесвітньої історії 9 клас (нова програма) |
Урок № 20 Велика Британія в останній третині ХІХ ст. Мета: сформувати в учнів уявлення про Велику Британію наприкінці ХІХ ст.; проаналізувати причини й наслідки втрати Великою Британією промислової першості; розглянути основні напрямки соціально-економічного та політичного розвитку Великої Британії наприкінці ХІХ ст.; охарактеризувати особливості робітничого руху держави; порівняти виборчі реформи ХІХ ст. у Великій Британії; розвивати в учнів уміння оцінювати колоніальну політику Великої Британії; висловлювати власну думку щодо взаємовпливу держави та робітничого руху. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал. Основні поняття: Лейбористська партія, фабіанство, «блискуча ізоляція», рух фенів, партія гомрулерів, бойкот, бури. Основні дати та події: 1864 р. — виборча реформа, 1870 р. — освітня реформа, 1876 р. — прийняття королевою Вікторією титулу «імператриці Індії», 1899 р. — початок англо-бурської війни, 1900 р. — заснування Лейбористської партії. Історичні постаті: Б. Дізраелі, У. Гладстон, Г. Солсбері. Очікувані результати: учні навчаться: показувати на карті територію Великої Британії та її колонії; тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни; характеризувати особливості робітничого руху країни; аналізувати причини й наслідки втрати Великою Британією промислової першості; визначати основні напрямки соціально-економічного і політичного розвитку Великої Британії наприкінці ХІХ ст.; давати оцінку колоніальної політики Великої Британії; висловлювати власну думку щодо взаємовпливу держави та робітничого руху.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь Перевірка творчого домашнього завдання Два-три учні презентують реферати за темою «Розвиток соціальної системи в Німеччині наприкінці ХІХ ст.». Решту робіт потрібно зібрати наприкінці уроку для перевірки. Завдання Заповніть таблицю, вписавши у відповідний стовпчик порядковий номер поняття: 1 — Конституція 1871 р., 2 — Конституція 1875 р., 3 — унітарна держава, 4 — Рейхстаг (Державні збори), 5 — імперія, 6 — федерація, 7 — республіка, 8 — сенат, 9 — Палата депутатів, 10 — імператор, 11 — імперський уряд, 12 — Бундесрат (Союзна рада), 13 — президент, 14 — республіканський уряд. ІІІ. Вивчення нового матеріалу План вивчення нового матеріалу
Проблемне запитання Як ви розумієте вислів видатного англійського політика: «Англія не має постійних ворогів і постійних друзів: вона має тільки постійні інтереси»?
Розповідь вчителя У другій половині ХІХ ст. Велика Британія була найбільшою імперією у світі. Парламентська монархія на чолі з королевою Вікторією упевнено керувала величезною імперією, територія якої розташовувалася в усіх куточках світу. Наприкінці XIX ст. Велика Британія залишалася однією з наймогутніших і найбагатших країн світу. Капіталовкладення британців за кордоном перевищували капіталовкладення всіх інших держав, разом узятих. Лондон став головним торговельним і фінансовим центром світу. Англійський фунт стерлінгів був основною світовою валютою. Велику Британію називали «майстернею світу» та «володаркою морів» (їй належали близько 40 % світового торговельного флоту). Одночасно в економіці Великої Британії почали проявлятися деякі негативні тенденції, країна почала втрачати першість у світі. Розвиток промислового виробництва сповільнився і став нижчим, ніж у США та Німеччині. Крім того, США і Німеччина почали випереджати Англію за видобутком залізної руди та кам’яного вугілля, виплавкою сталі та виробництвом чавуну. Товари, вироблені в США та Німеччині, почали витісняти англійські товари за рахунок своєї дешевизни та якості. Намітилося відставання Великої Британії в нових галузях промисловості — хімічній, автомобільній, електротехнічній та інших. Основними причинами, які призвели до втрати Великою Британією першості у світі, стало скорочення виробництва, застарілий машинний парк англійських підприємств. Наявність колоніальних володінь, які були гарантованим ринком збуту, не тільки дозволяла виробляти не дуже якісні й недорогі товари, а й спричинила активне вивезення капіталу. Селянське господарство на Британських островах залишалося дрібним, а відсутність капіталовкладень у сільське господарство не дозволяло використовувати нові технології. Ці негативні явища призвели до того, що Англія не могла забезпечити власних потреб у продуктах харчування і імпорт сировини та продовольства зростав кожного року. Безмитна торгівля, принципи якої підтримувалися великобританською короною, почала відігравати негативну роль. Збільшення кількості дешевої іноземної продукції викликало кризові явища в економіці в 1875 р. Спроба впровадження протекціоністських заходів наштовхнулася на опір у самій Великій Британії. Більша частина фінансової та промислової верхівки вважала, що перебороти кризові явища можливо за рахунок збільшення колоній та посилення їх експлуатації. Конкурентність на світових ринках зросла, і Велика Британія не завжди могла утримати першість. Отже, наприкінці ХІХ ст. перед Британською імперією стояло питання збереження першості у світі. Робота з підручником За допомогою підручника визначте основні причини втрати Великою Британією першості у світі. (Результати узагальнити на дошці шляхом опитування учнів та корекцією їхніх відповідей.) Зразок відповіді
Робота з роздавальним матеріалом Роздати учням факти щодо економічної ситуації у Великій Британії. Учні обирають один або кілька фактів і готують розгорнуте пояснення з обґрунтуванням своїх результатів. Роздавальний матеріал
Випереджальне завдання Під час розповіді вчителя заповніть таблицю характеристики консерватизму та лібералізму. Розповідь учителя Внутрішнє становище у Великій Британії визначало політичне змагання двох сил — консервативної та ліберальної партій. Консервативну партію на чолі з Б. Дізраелі підтримувала земельна аристократія та частина великої буржуазії (в основному фінансова). Ліберальна партія на чолі з В. Гладстоном користувалася підтримкою частини великої й середньої буржуазії та робітників. Консерватори виступали на захист англійського виробництва і торгівлі, а ліберали відстоювали вільну (безмитну) торгівлю та боролися з протекціонізмом. До середини 80-х рр. XIX ст. перевагу в парламенті мали ліберали, але потім консерватори перехопили ініціативу у зв’язку з кризою ідеології ліберальної партії та її розколом. Ліберальний уряд В. Гладстона продовжив політичні перетворення — у 1871 р. були визнані законними профспілки, які отримали права юридичних осіб, а в 1872 р. на виборах до парламенту було введено таємне голосування. Також був скорочений строк служби в армії та заборонена купівля офіцерських звань (патентів). Відбулися зміни і в освіті — з 1870 р. виникає мережа початкових класів свійського характеру та в англійських університетах дозволяється навчатися особам неангліканського віросповідання. Після зміни влади консерватори в парламенті провели дозвіл на діяльність кооперативів та скасування заборони на страйки, а в 1875 р. було введено обмеження робочого дня (54 години на тиждень) та охорону дитячої праці на виробництві (з 10 років). Чергова зміна уряду привела до нової парламентської реформи — у 1884 р. ліберали провели ще одну виборчу реформу (скорочення майнового цензу — збільшення на 58 % кількості виборців). Уряд консерваторів Б. Дізраелі в 1888 р. провів реформу місцевого самоврядування, за якою Велика Британія та Уельс були поділені на 122 графства, у кожному з яких створювалися ради, що обиралися тими, хто міг голосувати на виборах, та незаміжніми жінками. Усі ради мали права місцевих органів самоврядування. У 1891 р. почалася реформа початкової освіти. Ірландія входила до складу Британської імперії за унією 1801 р., проте практично була напівколонією. Понад 400 років англійці намагалися приборкати ірландців, але вони не припиняли боротьби. Боротьба велася у всіх напрямках — збереження ірландської культури та вірувань, релігійні розбіжності (після утворення англіканської церкви більшість ірландців залишилися католиками), національна боротьба перепліталася з економічною — більшість земель в Ірландії належали англійським лендлордам, а ірландські селяни батрачили на їх полях. Голод середини ХІХ ст. та масова міграція призвели до радикалізації руху ірландців. На початку 60-х рр. ХІХ ст. в Ірландії виник рух феніїв, який виступав за соціальні та політичні права. Падіння цін на зерно через збільшення поставок продукції із-за кордонів спричинило ще більше зубожіння населення. Почалися «аграрні злочини» (самовільне захоплення землі, знищення майна) та бойкоти лендлордів. У 1867 р. фенії здійснили спроби підняти повстання, але воно було придушене, і частина повстанців перейшла до терористичної діяльності. В Ірландії виникають політичні об’єднання, які виступають за самоуправління країни (гомруль). Створення в 1879 р. «Земельної ліги» ще більше загострило ситуацію, що змусило уряд Б. Гладстона провести в Ірландії в 1881 р. земельну реформу. Проте вона не досягла своєї мети і боротьба тривала. На парламентському рівні рух за гомруль очолив Чарльз Парнелл. Уряд Великої Британії, стурбований становищем в Ірландії, намагався пригасити національний рух через прийняття парламентом законів, які зменшували напругу в Ірландії, — надання прав Дублінському університету, перерозподіл церковних коштів на освіту, створення пенсійного фонду для вчителів, дозвіл на збори депутатів ірландських графств. Але запропоновані реформи не задовольнили ірландців, які активізували терористичну діяльність. У 1882 р. відбулися політичні вбивства міністрів Кавендіша і Борка, що спричинило прийняття репресивного закону. У 1887 р. була заборонена Ірландська національна ліга. Проте боротьба ірландців тривала. У 1886 р. уряд В. Гладстона вніс до парламенту законопроект про гомруль (самоуправління) для Ірландії, але його було відхилено Палатою громад. Через кілька років інший законопроект для Ірландії був прийнятий нижньою палатою, але його відхилила Палата лордів. Наприкінці ХІХ ст. на Ірландію було поширено дію закону про місцеве самоврядування графств. Національно-визвольна боротьба ірландців тривала. Основою лібералізму є свобода, але свобода є ворогом рівності. Проголошена лібералізмом свобода для всіх виявилася свободою лише для небагатьох — тільки для власників. А в період становлення капіталізму буржуазія отримує всі важелі для власного збагачення. Держава, яка надала рівні права всім громадянам і усунулась від втручання в економіку, залишила слабких без захисту і зробила їх здобиччю сильних. Це призвело до того, що кожен діяв лише у власних інтересах, незважаючи на інтереси інших людей і суспільства в цілому. Збагачення відбувалося за рахунок інших, що спричинило зростання кількості бідних і загострення класової боротьби — розпочинаються численні виступи робітників та селян. Особливо ситуація загострилася наприкінці ХІХ ст., коли великі монополістичні об’єднання почали не тільки збагачуватися за рахунок робітників, а й витісняти з ринку дрібні та середні підприємства, які не витримували конкуренції і розорялись. Це ще більше загострило ситуацію. Виникає новий напрямок — соціальний лібералізм. Зовнішня політика Великої Британії наприкінці ХІХ ст. ґрунтувалася на засадах «європейської рівноваги» (жодна держава не повинна мати переваги в Європі) та «блискучої ізоляції». Велика Британія не укладала довгострокових договорів і діяла за правилом: «В Англії немає постійних ворогів і постійних друзів; у неї є лише постійні інтереси». Проте воєнні та політичні події кінця ХІХ ст. змушували Англію шукати союзників, особливо у Європі — розпочалося зближення з Францією та Росією на противагу Троїстому союзу (Німеччина, Австро-Угорщина та Італія). Разом із тим одним із провідних напрямків англійської зовнішньої політики кінця XIX ст. стало розширення колоніальної імперії. Так, наприкінці ХІХ ст. площа британської колоніальної імперії досягала 33 млн км2. У 1874 р. розпочалося підкорення африканського «золотого берега». У 1875 р. англійський уряд викупив у Єгипту акції Суецького каналу і став контролювати його. У 1876 р. року королева Вікторія прийняла титул імператриці Індії. Англійці вели колоніальні війни на всіх напрямках — розпочалася афганська війна, англійські солдати воювали із зулусами, а в 1882 р. вторглися до Єгипту для встановлення режиму воєнної окупації. Результатом колоніальної політики Великої Британії стало створення англійських колоній по осі Каїр—Кейптаун: Східний Судан, Кенія, Уганда, Нігерія, частина Сомалі. Кінець ХІХ ст. ознаменувався початком англо-бурських війн — війни з республіками Трансвааль та Оранжевою. Велика Британія перетворилася на найбільшу колоніальну імперію у світі, про яку говорили, що «в її кордонах ніколи не заходить Сонце». Робота в групах Методика проведення. Об’єднати учнів у чотири групи. Кожна група готує інформацію про певну сферу внутрішньої політики Великої Британії наприкінці ХІХ ст. Після підготовки матеріалу представники груп презентують результати роботи, які узагальнюються на дошці.
Повідомлення учня Учень виступає з повідомленням про ірландське питання у Великій Британії. Решта учнів записують до зошитів основні положення виступу. Зразок відповіді
Робота з підручником За допомогою підручника заповніть таблицю «Уряди Великої Британії» та усно схарактеризуйте один із них. Випереджальне завдання Під час розповіді вчителя запишіть основні напрямки та основні події зовнішньої політики Британської імперії. Зразок відповіді
Додатковий матеріал За англо-ірландською унією в 1801 р. Ірландія остаточно втратила незалежність, і відтепер ірландським селянам доводилося працювати на землях, які належали англійцям. Землевласники проживали у Великій Британії, а в Ірландії управляли через своїх агентів. Ці агенти отримували зарплату залежно від зібраної з селян орендної плати, тому «вичавлювали» з них усе до останнього пенні. Особливо жорстоко ставився до селян агент одного із землевласників графства Мейо, управитель маєтку англійський капітан Бойкот, який 15 років проживав у Лох-Меск-Хаузі як уповноважений лорда Ірне. Він висунув селянам надзвичайно важкі умови оренди, погрожував зігнати з земель тих, хто не виконає його вимог. У 1879 р., коли Ірландії загрожував голод, капітан Бойкот категорично відмовився знизити орендну плату. «Земельна ліга» виступила проти капітана. Коли він викликав поліцію, щоб виселити боржників, народ накинувся на неї, і поліцаї змушені були шукати порятунку. Наступного дня всі робітники й служниці пішли від капітана, і ніхто не хотів найнятися на їхнє місце. Крамарі відмовилися продавати йому товари і навіть листоноші перестали носити капітанові пошту. Ніхто не спілкувався з управителем, ніхто з ірландців не працював у нього на ланах. Для охорони півсотні англійських штрейкбрехерів Велика Британія змушена була задіяти велику кількість військ. За деякий час управитель переїхав назад до Великої Британії. Так виник особливий прийом політичної та економічної боротьби: повне припинення відносин із державами, установами й окремими особами, їх ігнорування. Уже як загальна назва слово «бойкот» поширилося на всіх континентах.
Розповідь учителя Активний розвиток капіталізму привів до масового зростання пролетаріату, а «хижий» капіталізм посилив соціальні суперечності. Кінець ХІХ ст. став періодом активізації робітничого руху у Великій Британії. Від 1871 р., коли англійський парламент дозволив діяльність тред-юніонів (профспілок), поширився профспілковий рух. Члени профспілок стали ефективніше боротися за свої права різними засобами — страйками (після їх дозволу парламентом), мітингами та демонстраціями. Для підтримки одна одної профспілки створили мережу взаємного страхування. Хоча спочатку профспілки охоплювали тільки кваліфікованих працівників, від кінця 80-х рр. ХІХ ст. починається бурхливе зростання кількості членів тред-юніонів, виникають спілки непрофесійних робітників. На кінець ХІХ ст. профспілки вже об’єднували 1,5 млн робітників. Крім профспілкового руху, виникають інші робітничі групи. Хоча революційні ідеї не мали багатьох прихильників, проте популярності набув фабіанський рух. Фабіанці вважали, що змін у суспільстві можливо досягти еволюційним шляхом через реформаторську діяльність. Парламентські реформи змінили виборче законодавство, і все більше робітників стали брати участь у політичній боротьбі, що згодом привело до виникнення Лейбористської (робітничої) партії. Завдання Визначте особливості розвитку робітничого руху у Великій Британії наприкінці ХІХ ст. Запишіть їх у зошит. (Результати роботи узагальнити на дошці.) Зразок відповіді Особливості розвитку робітничого руху наприкінці ХІХ ст. у Великій Британії:
Бесіда 1) Чому Велика Британія почала втрачати світову першість? 2) Чому в країні так гостро стояло ірландське питання? 3) Які кроки для вирішення ірландського питання були вжиті британським урядом? Чи мали вони успіх? 4) Як ви розумієте політику «блискучої ізоляції»? Завдання Порівняйте лібералізм і консерватизм. Який напрямок ви підтримуєте? Відповідь обґрунтуйте. Робота з візуальним джерелом Розгляньте ескіз Дж. Бекера «Агенти Пінкертона супроводжують штрейкбрехерів, які повертаються з роботи» (1884 р.) та дайте відповіді на запитання. 1) Чому людей, які повертаються з роботи, потрібно супроводжувати? 2) Про що свідчить факт наявності штрейкбрехерів? Робота з документом Прочитайте уривок із документа та дайте відповіді на запитання. І. Франко. Фабіанці і фабіанізм Згадавши торік кілька разів про той сучасний напрям суспільно-політичних думок і боєвої тактики, що в Англії уперве охрещено назвою фабіанізму, ми задумали сего року подати в перекладі ряд статей, що викладають суть сего нового руху, котрий у Англії здобув собі вже значну силу і мав 22 своїх репрезентантів на остатнім міжнароднім соціалістичнім конгресі у Лондоні. Сам той факт, що фабіанці взяли участь у тім конгресі, характеризує їх як відлам великого соціалістичного руху. Та, проте, фабіанці, хоча признають себе соціалістами, відносяться критично до соціальної демократії, не без підстави вбачаючи між теоретичним соціалізмом і соціал-демократичною організацією таку різницю, яка є, напр., між ученням Христовим і католицькою церквою. На перший раз містимо з деякими скороченнями статтю найвиднішого представника англійського фабіанізму Джорджа Бернарда Шоу, надруковану в IX книзі журналу Cosmopolis п. з. «Socialism and the internationale Congress», ласкаво перекладену для нашого часопису з англійської мови д. Остапом Терлецьким. Ся стаття важна для нас не тільки тим, що в ній подано програму англійських фабіанців, під якою вони були приняті в члени соціалістичного конгресу, але також важна задля того суду, який тут видає соціаліст-англічанин, про сучасну соціальну демократію, особливо німецьку. Може, для наших українських правовірних соціал-демократів, що вірують у одиноко спасаючих Енгельса і Кауцького, буде тут дещо займаючого. [Подається за публікацією в «Житє і слово» (1897, т. 6, кн. 1, с. 16—17)] Запитання до документа 1) Чому І. Франко звернув увагу на фабіанців? 2) Як автор ставиться до фабіанців? Чому? V. Підсумки уроку Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок. Основні висновки:
Робота над проблемним запитанням Організувати роботу учнів над проблемним запитанням. Звернути увагу учнів на зовнішню політику Великої Британії, яка мала подвійні або навіть потрійні стандарти і була спрямована на досягнення вигоди для країни. | |
| Переглядів: 1318 | |
| Всього коментарів: 0 | |
