Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із всесвітньої історії 8 клас (нова програма)

Урок № 29 Тема. Російська держава за часів правління Катерини II.

Урок № 29

Тема.       Російська держава за часів правління Катерини II.

Мета:      сформувати уявлення учнів про Російську імперію під час правління Катерини II; створити умови для розуміння характерних рис «освіченого абсолютизму»; розглянути повсякденне життя в Росії XVIII ст.; встановити зв’язок між ідеями Просвітництва та реформами Катерини II; охарактеризувати розвиток культури в Росії у XVIII ст.; розвивати вміння порівнювати політику Петра I та Катерини II та висловлювати власну думку про «освічений абсолютизм» Катерини II.

Основні поняття та назви:    палацові перевороти, «Жалувана грамота дворянству і містам», губернія, «освічений абсолютизм», Комісія з підготовки Уложення, секуляризація, губернія.

Основні дати та події: 1725—1762 рр. — епоха палацових переворотів, 1785 р. — «Жалувана грамота дворянству і містам», 1783 р. — приєднання Криму, 1772, 1793, 1795 рр. — поділи Речі Посполитої, 1768—1774, 1788—1791 рр. — російсько-турецькі війни.

Історичні постаті:   Анна Іоанівна, Єлизавета Петрівна, Катерина II, О. Пугачов, О. Суворов.

Обладнання:     підручник, карти світу, Європи, Російської імперії.

Тип уроку:   комбінований.

Очікувані результати:  учні навчаться: називати дати, пов’язані з епохою Катерини II; показувати на карті кордони Російської імперії у другій половині XVIII ст., напрямки походів і місця битв; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни та поняття; характеризувати розвиток культури в Росії у XVIII ст.; наводити приклади активної зовнішньої політики, «освіченого правління»; порівнювати політику Петра I та Катерини II; висловлювати власну думку про «освічений абсолютизм» Катерини II.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Тестове завдання

Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1   юнкер

2   курфюрст

3   імператор

4   канцлер

А  найбільший німецький князь

Б   голова канцелярії або уряду

В   дворянин-землевласник

Г   монарх, глава держави

Д  уряд в Іспанії

Завдання

Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер імена або назви.

1) Габсбурги, 2) Відень, 3) Бранденбург, 4) Берлін, 5) імператор, 6) Марія Терезія, 7) Галичина, 8) король, 9) Гогенцоллерни, 10) Фрідріх II.

Австрія

Пруссія

 

 

 

Запитання

Учні обмінюються запитаннями, складеними вдома, протягом певного часу готують відповіді, після чого вчитель організовує вибіркове опитування.

III. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.  Епоха палацових переворотів.

2.  «Золотий вік» Катерини.

3.  Селянська війна під проводом О. Пугачова (1773—1775 рр.).

4.  Зовнішня політика Катерини II.

Випереджальне запитання

Як «освічений абсолютизм» Катерини II впливав на кріпацтво?

1.  Епоха палацових переворотів

Варіант 1

Розповідь учителя

Ще у 1722 р. Петро I видав указ про порядок престолонаслідування, згідно з яким монарх сам визначав, хто стане його наступником. Проте цар свого наступника визначити не встиг. Це привело до боротьби між різними угрупованнями, що тривала близько 40 років. Вона супроводжувалася заколотами та переворотами, інтригами та вбивствами. Цей період отримав назву «палацових переворотів». Основними виконавцями стали частини дворянської гвардії (Семенівський і Преображенський полки). Престол посідали жінки та діти, а країною правили фаворити або радники.

Після смерті Петра I престол посіла його дружина Катерина I (1725—1727 рр.), яку підтримали гвардійські частини, але реальним правителем став соратник Петра I Олександр Меншиков і створена Верховна таємна рада. Для заспокоєння дворян була полегшена служба в армії і зменшена подушна подать.

Після смерті Катерини I імператором було проголошено сина царевича Олексія Петра (1727—1730 рр.). Князь Меншиков спробував одружити його з власною дочкою, але Петро II засватав дочку князя Долгорукого. Меншикова заарештували і заслали до Сибіру, де він і помер.

Після раптової смерті Петра II Верховна таємна рада вирішила запросити на престол племінницю Петра I — герцогиню курляндську Анну Іоанівну (1730—1740 рр.). Для обмеження влади імператриці були складені «кондиції» (умови), які фактично перетворювали Росію на конституційну монархію. Але після вступу на престол імператриця розірвала їх, спираючись на гвардію. Члени Верховної таємної ради були заарештовані та відправлені до Сибіру. Анна Іоанівна почала правити самостійно. Була скасована Верховна таємна рада та збільшена кількість сенаторів, яких уже не обирали, а призначала імператриця. Служба дворян в армії обмежувалася 25 роками. Змінився і принцип наслідування — було дозволено дробити землю між нащадками. Найвищі посади в державі посіли земляки імператриці, переважно німці. Державою від імені Анни Іоанівни управляв її фаворит Ернст Йоган Бірон. Імператриця мало цікавилася справами, віддаючи перевагу розвагам, а держава перебувала в руках іноземців. Десять років правління Анни Іоанівни отримали назву «біронівщина».

Перед смертю Анна Іоанівна заповіла престол Івану VI Антоновичу (1740—1741 рр.) (правнуку Івана V), який був ще немовлям. Регентом було призначено Бірона. Однак через три тижні за підтримки Преображенського гвардійського полку дочка Петра I Єлизавета Петрівна здійснила переворот. Регента Бірона та його сподвижників було заарештовано, Івана Антоновича відправлено до в’язниці та вбито вже за часів імператриці Катерини II.

У період правління імператриці Єлизавети була відновлена влада Сенату та роль органів міського самоврядування. Були скасовані внутрішні мита, що сприяло розвитку торгівлі. Зміцнилося становище дворян. Поміщики отримали право збирати подушний податок, продавати селян і навіть без суду засилати їх на каторгу до Сибіру. Імператриця рідко цікавилася державними справами, країною правили її фаворити — брати Розумовські, Шувалови та Воронцови. Росія активно втручалася в європейські справи. У 1756—1763 рр. російська армія брала участь у Семилітній війні та захопила Берлін. Подальший розвиток подій припинився у зв’язку зі смертю імператриці.

На російський престол зійшов онук Петра I і Карла ХII Петро III (1761—1762 рр.). Він правив лише 186 днів. За цей час була здійснена повна секуляризація церковних земель, які перейшли в державну власність. Послабилася політика переслідування «старообрядників». Обов’язкова служба дворян скасовувалася Маніфестом про вольності дворянства. Була ліквідована Таємна канцелярія. Росія вийшла із Семилітньої війни, чим врятувала Пруссію від розгрому.

28 червня 1762 р. за підтримки гвардійських офіцерів відбувся палацовий переворот. Імператрицею було проголошено дружину Петра III Катерину II (Софію Фредеріку Августу, герцогиню Ангальт-Цербстську). Імператора заарештували і через тиждень стратили. Це був останній палацовий переворот. Розпочався період «освіченого абсолютизму» Катерини II (1762—1796 рр.)

Варіант 2

Робота з підручником

Учитель пропонує учням, опрацювавши відповідний матеріал підручника, скласти хронологічну таблицю про період палацових переворотів.

Зразок таблиці

Палацові перевороти

Період

Події

1725—1727 рр.

Катерина I — гвардійські полки підтримали дружину Петра I (фактично правив О. Меншиков). Полегшила службу дворян в армії, зменшила подушну подать

1727—1730 рр.

Петро II — гвардійські полки підтримали обрання на престол. Заслання О. Меншикова, правління старої знаті — Долгоруких

1730—1740 рр.

Анна Іоанівна (племінниця Петра I) — запрошена на російський престол Верховною таємною радою (фактично правив Е. Бірон — «біронівщина»). На ключових посадах — іноземці (переважно німці)

1740—1741 рр.

Іван VI Антонович (правнук Івана V) — немовля при регенті Е. Біроні

1741—1761 рр.

Єлизавета Петрівна (дочка Петра I) — підтримана гвардійськими полками (фактично правили брати Розумовські, Шувалови та Воронцови). Дворяни отримали розширені привілеї. Створення сприятливих умов для розвитку промисловості та торгівлі, науки та культури

1761—1762 рр.

Петро III (онук Петра I) — відкликав російські війська із Семилітньої війни. Був скинутий дружиною Катериною II

1762—1796 рр.

Катерина II (німецька принцеса, дружина Петра III) — підтримана гвардійськими полками і знаттю

 

2.  «Золотий вік» Катерини

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя складіть таблицю «Реформи Катерини II» за планом.

(Зразок таблиці наведено після розповіді вчителя.)

Розповідь учителя

Друга половина XVIII ст. характеризувалася подальшим розвитком абсолютизму в Російській імперії. Внутрішня політика самодержавства цього періоду дістала назву «освіченого абсолютизму». Найбільш яскравого вияву ця політика в Росії набула за часів правління Катерини II (1762—1796 рр.), цей період назвали «золотим віком».

Катерина II перебувала під впливом ідей Просвітництва, проте використовувала їх для зміцнення своєї влади. Епоха її правління пов’язана з низкою реформ, які здійснювалися в інтересах дворянства, часто за рахунок інших верств населення.

Одним із перших кроків імператриці стало реформування системи управління державою. Сенат був поділений на департаменти, проте позбавлений законодавчої функції, яка повністю перейшла до імператриці. Катерина II заснувала «Кабінет її величності», який перебрав на себе функції уряду. Змінилася система адміністративного поділу — територія держави тепер складалася з 50 губерній, які поділялися на уїзди. Зросла і кількість міст, щоправда, часто статус міста надавався селу як адміністративному центру. Була ліквідована автономія окремих територій — знищена Запорозька Січ та Гетьманщина. Нова адміністративна реформа покращила систему управління, проте суттєво збільшила витрати на бюрократичний апарат.

Відбувалися певні зміни і в економіці: встановлювалася державна монополія на сіль, запроваджувалися заходи для розвитку мануфактурного виробництва, проте Катерина II не розуміла необхідності промислової революції. Розвивалася торгівля — засновувалися нові порти, збільшилась кількість експорту зерна й чавуну. Разом із тим Росія в основному вивозила сировину та завозила промислову продукцію. Крім того, розвиток економіки гальмували феодально-кріпацькі відносини. У сільському господарстві суттєвих змін не відбувалося — селяни займалися натуральним господарством. Масовий експорт зерна, заборонений у часи Єлизавети Петрівни, розоряв селян та навіть спричинив голод. У 1769 р. в обігу з’явилися паперові гроші, які пізніше стали джерелом інфляції. Росія вперше активно почала брати кредити за кордоном. Наприкінці правління Катерини II скарбниця спорожніла.

За часів Катерини II 95 % населення були селянами, серед яких половина — кріпаки. Вважається, що їх становище було найгіршим за період, оскільки вони фактично перетворилися на рабів. Кріпаків можна було купити, продати, програти в карти, обміняти на собаку або якусь річ, бити, насильно одружувати, відправляти на каторгу. Їх не можна було вбивати, але катування до смерті не заборонялося.

Реформи імператриці значно покращили становище дворян. У 1785 р. Катерина II видала «Жалувану грамоту дворянству», згідно з якою вони служили за бажанням, звільнялися від особистих податків та тілесних покарань, могли займатися торгівлею та підприємництвом.

За іншим документом — «Грамотою на права та вигоди містам Російської імперії» — у містах створювалися міські думи. Міщани поділялися на шість груп за майновим цензом, а також могли відкупитися від рекрутчини.

Відбулися зміни і в судоустрої: запроваджувався становий суд — для дворян, городян і вільних селян вводилися окремі судові заклади, кріпаки залишалися під судовою владою власника-поміщика.

У 1767 р. наказом імператриці була створена Уложенна комісія, яка мала переглянути чинне законодавство та замінити старі закони. Для цієї установи Катерина II підготувала спеціальний «Наказ», у якому виклала власні ідеї щодо майбутнього законодавства. У роботі комісії брали участь 550 представників всіх верств населення, окрім кріпаків — дворяни, міщани, козаки, вільні селяни. Однак створити документ комісія так і не спромоглася і була розпущена імператрицею.

Приєднані землі (Причорномор’я, Польща та ін.) потребували заселення, тому Російська імперія почала активну політику колонізації. На території імперії оселялися німецькі, грецькі, сербські та інші колоністи. Наприкінці XVIII ст. тільки в Поволжі налічувалося понад 20 тис. німецьких колоністів. Разом із тим указом Катерини II для єврейського населення була встановлена «межа осілості».

На початку свого правління Катерина II скасувала указ свого чоловіка про секуляризацію церковних володінь, але через кілька років усе ж таки забрала землі у церков. Більше ніж 2 млн монастирських селян були переведені у власність держави. У 1773 р. імператриця видає указ про віротерпимість. Здійснюється політика лояльного ставлення до «старообрядників», але невдовзі знову починаються гоніння. Був виданий Коран, мусульманам дозволялося відновлювати та будувати мечеті. Збільшилася кількість протестантів. Ордену єзуїтів (що був заборонений майже в усіх державах Європи) дозволялося перенести свій осередок до Росії.

Була реформована і система освіти. У Росії створюється мережа міських шкіл, у яких запроваджується класно-урочна система. Створюються нові училища. Почала діяти семінарія для підготовки вчителів. У 1764 р. був заснований Смольний інститут благородних панянок, а в 1783 р. — Російська академія.

Зразок відповіді

Реформи Катерини II

План характеристики

Характеристика

Державне управління

Поділ Сенату на департаменти. Створення «Кабінету її величності». Ліквідація Гетьманщини

Суспільство

«Жалувана грамота дворянству». Губернська реформа

Церковне життя

Секуляризація монастирських володінь. Передання монастирських селян під державне управління

Законодавство

Комісія для створення нового зводу законів — представники всіх станів (крім кріпаків)

Економіка

Вільне заснування будь-яких промислових підприємств. Політика меркантилізму

Освіта

Відкриття нових навчальних закладів. Навчальні заклади для жінок — Смольний інститут. Семінарія для підготовки вчителів. Народні училища

Колонізація

Німецькі, грецькі, сербські та інші колоністи в Північному Причорномор’ї та Поволжі

 

3.  Селянська війна під проводом О. Пугачова (1773—1775 рр.)

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя складіть таблицю «Повстання під проводом О. Пугачова». (Зразок таблиці наведено після розповіді вчителя.)

Розповідь учителя

Посилення гніту викликало опір народу. Одним із найбільших його проявів стала Селянська війна під проводом Омеляна Пугачова. У 1773 р. спалахнуло повстання, яке охопило значну територію — Південний та Середній Урал, Західний Сибір, Башкирію, Пермський край, Прикам’я, Поволжя та Дон. Пугачов виступав під ім’ям імператора Петра III. Він оголосив про скасування кріпацтва, обіцяв повернути старі звичаї та традиції, знищити уральські заводи. До повстанців приєднувалися козаки та селяни, робітники заводів Уралу, калмики та башкири. Війська Пугачова підійшли до міста Оренбург та почали його облогу, але через деякий час були розбиті державними військами. Відступивши на Урал, ватажок знову зібрав армію і вирушив до Казані, де знову зазнав поразки. Пугачов не здавався. Катерина II, налякана повстанням, припинила війну з Туреччиною і спрямувала урядові війська на чолі з О. Суворовим проти повстанців. Пугачов же повів війська на Царицин, але взяти місто не зміг, і 25 серпня 1774 р. біля Чорного Яру його армія зазнала остаточної поразки. Ватажка повстання підступно схопили, передали царським військам і 10 січня 1775 р. стратили.

Зразок відповіді

Повстання під проводом О. Пугачова

План характеристики

Омелян Пугачов

Час

1773—1775 рр.

Територія

Південний і Середній Урал, Західний Сибір, Башкирія, Пермський край, Прикам’я, Поволжя та Дон

Учасники

Селяни, козаки, робітники уральських заводів, башкири, татари, калмики

Основні битви

Оренбург, Казань, Чорний Яр

Результат

Поразка повстання

 

4.  Зовнішня політика Катерини II

Варіант 1

Розповідь учителя

Завдяки агресивній зовнішній політиці Катерини II Російська імперія активно розширювала не тільки вплив, але й територію держави.

Важливим напрямком зовнішньої політики стала боротьба за вихід до Чорного моря, яка призвела до двох російсько-турецьких війн. У 1768 р. Туреччина оголосила війну Росії. У численних морських та сухопутних битвах турецька армія та флот були розбиті. Згідно з Кучук-Кайнарджийським мирним договором, підписаним у 1774 р., Османська імперія передала Росії північне узбережжя Чорного моря, виплатила велику контрибуцію та визнала незалежність Кримського ханства. Кримський хан потрапив у залежність від Росії, і в 1783 р. Катерина II оголосила про приєднання Криму до Росії.

Наступна війна з Туреччиною розпочалася у 1787 р. Російську армію очолювали Г. Потьомкін та П. Рум’янцев. Турецька армія зазнала поразки у битвах при Римнику та Фокшанах, були захоплені фортеці Очаків та Ізмаїл, у кількох морських битвах турецький флот був знищений. Поразки сухопутних армій та морського флоту змусили Туреччину у 1791 р. підписати Ясський мирний договір, за яким до Російської імперії відійшли Північне Причорномор’я, Крим, Прикубання, посилилися позиції на Балканах та Кавказі.

Перемога у війнах із Туреччиною змінила ситуацію на Кавказі. У 1783 р. між об’єднаним грузинським царством Картлі-Кахеті та Російською імперією був підписаний Георгіївський трактат (процес приєднання Грузії до Росії). У 1796 р. розпочався Перський похід, але у зв’язку зі смертю Катерини II він припинився.

Російська імперія посилювала натиск і на заході. Росія збільшувала свої території за рахунок Речі Посполитої. У 1772 р. Росія, Пруссія та Австрія здійснили перший поділ Польщі. До складу Російської імперії відійшли землі Західної Білорусії та частини Прибалтики. Після цього почалися процеси зміцнення держави — була прийнята Конституція, почалися реформи. У 1793 р. відбувся другий поділ Польщі, за яким Росія отримала Західну Білорусію, Західну Волинь, Литву й Курляндію. Після цього в Польщі вибухнуло повстання на чолі з Тадеушем Костюшко. Повстанці розбили російські війська, але потім спротив був придушений російською армією під командуванням О. Суворова. У 1795 р. відбувся третій поділ Польщі, який остаточно її ліквідував. Росія отримала українські, литовські та білоруські землі на схід від Бугу.

У 1788 р. Швеція, скориставшись російсько-турецькою війною, вторглася до Фінляндії, але була зупинена російськими військами. Наступного року вони захопили більшу частину Фінляндії, а в 1790 р., після кількох невдалих атак шведського флоту, король Густав III запропонував мир.

Революція у Франції призвела до утворення антифранцузької коаліції Росії з Англією та Пруссією.

Росія продовжувала просуватися і на схід, зміцнюючи своє становище у Середній Азії й Америці. Розпочалася колонізація Алеутських островів та Аляски.

Варіант 2

Робота в групах

Учитель об’єднує учнів у три групи, кожній із яких пропонує, опрацювавши відповідний матеріал підручника, карти й атласу, підготувати повідомлення про міжнародну політику Росії в певному напрямку: перша група — Південь, друга група — Захід, третя група — Схід.

Після завершення роботи інформація узагальнюється у вигляді таблиці на дошці.

Зразок відповіді

Міжнародна політика Росії

Напрям

Характеристика

Південь

•     Мета: отримання виходу до Чорного моря.

•     Супротивники — Османська імперія та Кримське ханство.

•     1768—1774 рр. — російсько-турецька війна (перемога Росії).

•     1783 р. — приєднання Криму.

•     1783 р. — Георгіївський трактат — початок приєднання Грузії до Росії.

•     1787—1791 рр. — російсько-турецька війна (перемога Росії), вихід до Чорного моря, освоєння величезних територій, припинення набігів

Захід

•     Мета: активна участь у європейських проблемах.

•     1763 р. — обрання Станіслава Понятовського королем Речі Посполитої.

•     1780 р. — «Ліга нейтральних», Росія очолила Лігу проти Англії (блокади північноамериканських штатів).

•     1788—1790 рр. — російсько-шведська війна (перемога Росії).

•     1772, 1793, 1795 р. — поділи Речі Посполитої.

•     1795 р. — союз з Англією та Пруссією проти революційної Франції

Схід

•     Мета: зміцнення становища в Середній Азії й Америці.

•     1761 р. — приєднання Чукотки.

•     1784 р. — заснування першого поселення на Алясці (Америка).

•     30—40-ві рр. XVIII ст. — приєднання Казахстану

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Метод «Мозковий штурм»

(Методика проведення: див. урок № 1.)

Сформулюйте особливості правління Катерини II.

Зразок відповіді

Правління Катерини II

•    «Освічений абсолютизм».

•    Продовження реформ Петра I.

•    Зміцнення абсолютизму.

•    Агресивна зовнішня політика.

•    Урахування суспільного настрою, особливо дворян.

•    Наявність певної програми реформ.

•    Фаворитизм.

•    Посилення кріпацтва.

Тестове завдання

Установіть хронологічну послідовність правління історичних діячів.

I варіант

А  Анна Іоанівна

Б   Петро I

В   Петро II

Г   Катерина I

Відповідь: Б Г В А.

 

II варіант

А  Катерина II

Б   Іван VI Антонович

В   Петро III

Г   Єлизавета Петрівна

Відповідь: Б Г В А.

Робота з контурною картою

Позначте на контурній карті: столицю Російської імперії (підпишіть її); кордони Російської імперії на кінець XVIII ст.; території, які були приєднані до Російської імперії наприкінці XVIII ст.; територію, де відбувалася Селянська війна під проводом Омеляна Пугачова.

V. Підсумки уроку

Учитель вибірково перевіряє виконання завдань, зупиняється на типових помилках.

Висновки

У другій половині XVIII ст. в Російській імперії остаточно сформувався абсолютизм. Реформи Катерини II, хоча і мали форму «освіченого абсолютизму», але були спрямовані на задоволення інтересів тільки правлячого класу. Життя більшості населення імперії лише погіршувалося.

Відповідь на випереджальне запитання

«Освічений абсолютизм» Катерини II значною мірою сприяв посиленню кріпацтва.

VI. Домашнє завдання

1.  Опрацюйте текст § 25.

2.  Складіть кросворд на вісім слів за вивченою темою.

 

 

Категорія: Конспекти уроків із всесвітньої історії 8 клас (нова програма) | Додав: uthitel (23.05.2022)
Переглядів: 67 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: