Учительська світлиця

Урок № 25

• Народження Російської імперії.

Мета: сформувати уявлення учнів про Росію наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.; створити умови для розуміння характерних рис внутрішньої політики Петра I; розглянути результати його зовнішньої політики; охарактеризувати його реформи; розвивати вміння порівнювати становлення абсолютизму в Російській державі та європейських країнах і висловлювати власну думку щодо мети та засобів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики Росії.

Основні поняття та назви: розкол, старообрядники, Північна війна, Велике посольство, рекрут, Сенат, колегії, «Табель про ранги», Військовий статут, Синод, Російська імперія, Кунсткамера.

Основні дати та події: 1649 р. — Соборне уложення, 1672—1725 рр. — роки життя Петра I, 1700—1721 рр. — Північна війна, 1711 р. — Прутський похід.

Історичні постаті: Олексій Михайлович, Степан Разін, Никон, протопіп Авакум, Петро I, Софія, Іван Мазепа, Карл XII, Олександр Меншиков.

Обладнання: підручник, карти світу, Європи, Російської держави, текст з історичного документа, контурні карти.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні навчаться: називати період правління Петра I, Північної війни, палацових переворотів, вирішальних битв; показувати на карті територіальні зміни Російської імперії у XVIII ст., напрямки походів та місця битв; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни та поняття; характеризувати реформи Петра I; наводити приклади активної зовнішньої політики; порівнювати становлення абсолютизму в Російській державі та європейських країнах, висловлювати власну думку щодо мети та засобів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики Росії.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Завдання

Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер події або назви.

1) Селянська війна, 2) «Смута», 3) підкорення Сибіру, 4) створення центральних органів управління — «приказів», 5) польсько-шведська інтервенція, 6) династія Романових, 7) церковний розкол, 8) поява стрілецького війська, 9) опричнина, 10) Лівонська війна.

Тестове завдання

Установіть хронологічну послідовність подій в історії Московської держави.

А «семибоярщина»

Б повстання Болотникова

В початок правління династії Романових

Г опричнина

Д народне ополчення Мініна та Пожарського

Творче завдання

Учні зачитують перелік вимог до царя Московської держави.

III. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1. Царювання Олексія Михайловича.

2. Московська держава наприкінці XVII ст.

3. Початок правління Петра I.

4. Реформи Петра I.

5. Зовнішня політика Росії.

Випереджальне запитання

Яке значення для Росії мала перемога в Північній війні?

1. Царювання Олексія Михайловича

2. Московська держава наприкінці XVII ст.

1) Соціально-економічне та політичне становище в Московському царстві наприкінці XVII ст.

Варіант 1

Розповідь учителя

Наприкінці XVIII ст. Російська держава була однією з найбільших у світі. До її складу увійшли Сибір та Далекий Схід, також були приєднані українські землі.
У Європі Росія межувала з Кримським ханством, Туреччиною, Польщею та Швецією.

В економічному плані Московська держава відставала від європейських країн. Росія була відсталою аграрною країною. Основу економіки становило сільське господарство, що ґрунтувалося на кріпацтві. Промисловості не існувало, але починають з’являтися мануфактури (майже всі вони були державними). Торгівля розвивалася слабко. Усередині країни через відсутність мережі шляхів торгівля мала натуральний характер. Велику популярність мали ярмарки, серед яких найбільшим був Московський. Зовнішня торгівля Росії занепала. У державі не існувало виходів на міжнародні торговельні шляхи. Був тільки один морський торговельний шлях — через Архангельськ та Біле море, який узимку замерзав. В основному вивозили продукцію сільського господарства — зерно, пеньку, мед та інше, а завозили товари для заможних верств населення.

У країні проживало близько 24 млн осіб. Основне населення Московської держави становили селяни, більшість із яких — кріпаки. Міст було мало (наприкінці XVII ст. в Росії їх налічувалося близько 250).

Абсолютизм у Росії мав форму самодержавства. Земський собор (станово-представницький орган) не скликався від кінця XVII ст. Боярська дума не мала впливу і виконувала дорадчі функції. Державне управління здійснювалося через систему «приказів», які мали заплутані структуру та функції. У країні поширювалася корупція. Не існувало системи підготовки освічених людей як для державного апарату, так і для війська.

Армія складалася з дворянського ополчення (погано підготовлене та озброєне) та стрілецьких полків. У другій половині XVII ст. виникають полки «нового строю», які формувалися за допомогою голландців. Морського флоту в Росії не було.

Країна перебувала в стані постійних війн зі своїми сусідами в Європі.

Варіант 2

Робота з підручником

Учитель пропонує учням, опрацювавши відповідний матеріал підручника, заповнити таблицю «Російська держава наприкінці XVII ст.» за планом.

Зразок відповіді

Російська держава наприкінці XVII ст.

2) Династія Романових наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя складіть хронологічну таблицю «Романови наприкінці XVII — на початку XVIII ст.». (Зразок таблиці наведено після розповіді вчителя.)

Розповідь учителя

За часів правління Федора Олексійовича (1676—1682 рр.) тривало становлення абсолютизму в Російській державі. Були створені розряди (військові округи), введене подвірне оподаткування, значно посилилася влада воєвод на місцях і було скасоване місництво. Московська держава вела війну з Туреччиною (1671—1681 рр.), під час якої відбувся Чигиринський похід. Війна завершилася підписанням Бахчисарайського мирного договору в 1681 р. Згідно з ним Лівобережна Україна з Києвом залишалась у складі Московської держави.

Смерть Федора Олексійовича призвела до відкритої боротьби угруповань роду Милославських на чолі з царівною Софією та роду Наришкіних на чолі з дружиною царя Наталією. Результатом став стрілецький бунт, уміло спрямований Софією, що спричинило усунення противників. На російському престолі опинилися два царі — Петро та Іван, а регентшею була призначена Софія. Під час регентства (1682—1689 рр.) відбулися невдалі Кримські походи, декілька разів стрільці повставали, вимагаючи привілеїв. У 1689 р. влада перейшла до Петра, а Софію було відправлено до монастиря. Після смерті царя Івана у 1696 р. Петро став одноосібним правителем Російської держави.

За часів свого правління Петро I докорінно змінив життя Російської держави, яка стала імперією і почала відігравати важливу роль у Європі.

Зразок відповіді

Романови наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

Додатковий матеріал

Церковний розкол. Реформа патріарха Никона

У середині XVI ст. православна церква мала статус державної, але втрачала авторитет. Реформувати її взявся патріарх Никон. Зміни у церковному житті передбачали уніфікацію обрядів у Московському царстві з обрядами православних народів Східної Європи та Балкан.

Почали переписуватися богослужбові книги, а невдовзі були внесені зміни і в обряди. За наказом патріарха всі віруючи повинні були хреститися трьома перстами (а не двома, як було раніше). Ікони, написані в західноєвропейському, а не у візантійському стилі, заборонялися.

Реформа призвела до розколу. Противники нововведень стали називатися «старообрядниками». Їх очолив протопіп Авакум. Тисячі людей тікали на окраїни держави, у ліси, де утворювали общини, що жили за старими обрядами.

Влада підтримала церковну реформу. Противників змін було відлучено від церкви, багато з них страчено.

Під час проведення реформ патріарх Никон почав зазіхати і на царську владу, намагаючись обмежити її. У 1666 р. рішенням церковного собору Никона було позбавлено сану і відправлено простим ченцем до Ферапонтового монастиря. У 1682 р., після довгих років страждань, лідера «старообрядників» протопопа Авакума було страчено.

3. Початок правління Петра I

4. Реформи Петра I

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя складіть таблицю «Реформи Петра I» за планом. (Зразок таблиці наведено після розповіді вчителя.)

Розповідь учителя

Молодий цар Петро I бачив різницю між Європою та Росією на прикладі ознайомлення з життям німецьких поселенців у так званій Німецькій слободі у Москві. Для подальшого знайомства з Європою та пошуку союзників у війні з Туреччиною в 1697 р. до Європи вирушило Велике посольство. У посольстві таємно (як урядник Преображенського полку) перебував і сам Петро I. Велике посольство відвідало Курляндію, Бранденбург, Голландію, Англію, Австрію. Під час подорожі Петро I навчався різних професій, брав участь у будівництві корабля, стріляв із гармат тощо. У 1698 р. Петро I змушений припинити посольство у зв’язку з повстанням стрільців у Москві. Повернувшись до Росії, цар провів розслідування, у результаті якого було страчено понад тисячу заколотників.

Петро I починає реформи з метою перетворення Росії на європейську державу. Вони охопили всі сфери життя.

Була повністю змінена система управління державою. Замість Боярської думи виникає Сенат, який отримує функції уряду та має статус вищого законодавчого та судового органу. Кілька десятків приказів були замінені на 12 колегій. Діяльність усіх державних органів була регламентована відповідними інструкціями. Держава відтепер поділялася на губернії та провінції. Із метою контролю створювалася служба фіскалів. Змінилася і система бюрократичного апарату — була введена «Табель про ранги», яка запровадила систему державних посад залежно не від походження, а особистих заслуг. Унаслідок міської реформи утворилися міські виборні органи — ратуша та бургомістри, які займалися управлінням містами та збиранням податків.

Церква була перетворена на придаток державного апарату. Управляв нею Священний Синод, членів якого призначав цар. Була проведена секуляризація церковних земель та майна.

Відбулися зміни і в економіці. Виникають нові мануфактури (особливо поширювалися ті, що забезпечували армію та флот). Зростає кількість металургійних, ткацьких, зброярських підприємств. Більшість мануфактур були державними, і майже всю продукцію вони виготовляли для її потреб. Для роботи на мануфактурах не вистачало вільних рук, тому на них використовували працю кріпаків, приписуючи цілі села. Разом із тим кріпацтво стримувало розвиток економіки, проте скасувати його цар не збирався.

Значно змінилася і фінансова система. Реформи та війни потребували великих коштів, що викликало підвищення податків. Був проведений перепис усіх чоловіків у державі та запроваджена подушна подать, яку сплачували навіть кріпаки. Почалося карбування золотої, срібної та мідної монети. Запроваджувалася десятинна система розрахунків у фінансовій справі.

Значні реформи відбулися у військовій справі. Створювалася регулярна армія на основі рекрутських наборів (20 дворів виставляли одного рекрута). Армія будувалася за європейським зразком. Виник військовий флот. Було розроблено та запроваджено військові статути. Почалася підготовка військових офіцерів та переозброєння.

Реформи спричинили певні соціальні зміни. Фактично була ліквідована різниця між боярами та дворянами. Кількість вільних людей середнього класу поступово збільшувалася. Населення держави поділилося на два класи — правляча меншість, що перебувала під впливом західноєвропейських ідей, та патріархальна більшість, що продовжувала дотримуватися старовинних звичаїв (більшість бідного населення становили кріпаки).

Суттєво змінилося й повсякденне життя, особливо це стосувалося правлячого класу. Представникам усіх станів (крім селянства та духовенства) було заборонено носити бороди (бажаючі могли залишити бороду, але сплачували великий податок). Вводилося обов’язкове носіння перук. Дозволялося носити одяг угорських, саксонських і французьких фасонів. Активно впроваджувалося пиття чаю та кави, паління тютюну. З’являлися нові форми дозвілля: асамблеї (урочисті прийоми гостей у будинках знаті), народні гуляння в столицях з нагоди урочистих подій, феєрверки, маскаради тощо. Була здійснена реформа календаря. У 1699 р. початком року стали вважати не 1 вересня, а 1 січня. Літочислення тепер велося від Різдва Христового, а не від створення світу.

На початку XVIII ст. виникали спеціалізовані школи. У Москві були відкриті школа математичних та навігаційних наук, артилерійська, інженерна та медична школи. У Петербурзі почала діяти морська академія. У 1705 р. виникає перша гімназія, а в 1714 р. починають діяти школи в провінційних містах для навчання дітей усіх станів. Відкриваються гарнізонні школи для дітей солдатів, була заснована мережа духовних шкіл для підготовки священиків. Указом Петра I було запроваджене обов’язкове навчання дворян та духовенства (дворянам заборонялося одружуватися за відсутності документа про освіту). Молодь із дворянських родин вирушала навчатися за кордон. Проте суспільство не підтримало реформи царя, і за його нащадків багато шкіл було закрито або перепрофільовано.

Починається активне друкування книг світського характеру, виникають газети. Був розроблений зручний для читання гражданський шрифт. З’являються перші публічні бібліотеки. У 1714 р. в Петербурзі була створена Кунсткамера — перший природничий музей.

У 1721 р. Росію проголошено імперією, а Петро I став імператором.

Реформи Петра I докорінно змінили Російську державу. Проте реформування здійснювалося ціною тисяч життів простих людей. Супротив нещадно карався. У 1707—1709 рр. відбулося повстання під керівництвом Кіндрата Булавіна, але й воно зазнало поразки. Росія впевнено рухалася вперед.

Зразок відповіді

Реформи Петра I

Додатковий матеріал

Кунсткамера

Кунсткамера (від нім. «зібрання унікумів», «колекція курйозних речей» — найдавніших музеїв світу.

Кунсткамера як музей починає діяти у 1714 р. Основою для створення Кунсткамери став царський кабінет курйозів, який Петро I розмістив у своєму Літньому палаці. Саме ця зала спершу і називалася кунсткамерою. Кількість експонатів постійно зростала, і тут вже не вистачало місця. Тому Петро I наказав розмістити музейне зібрання в одному з палаців. Тут розмістилися перші експозиції музею та перша в Росії публічна бібліотека. За наказом царя у 1718 р. почали будувати окремий палац. Будівництво завершилося аж у 1734 р.

У Кунсткамері зберігалися тіла людей і тварин із відхиленнями, картини, медалі та монети, глобуси і наукові прилади, викопні кістки вимерлих тварин, екзотичні побутові речі далеких країн Азії, Америки, Західної Європи, стара зброя.

За часів правління інших російських імператорів колекції Кунсткамери поповнювалися, хоча і не такими темпами, як за Петра I. На початку ХІХ ст. кількість експонатів перевищила можливість не тільки їх вивчення, а й навіть експонування. Тому була проведена реорганізація, у результаті якої були створені спеціалізовані музеї: Зоологічний, Ботанічний, Етнографічний, Мінералогічний, Палеонтологічний.

5. Зовнішня політика Росії

Варіант 1

Розповідь учителя

Перші кроки молодого царя були спрямовані на продовження зовнішньої політики цариці Софії — війни з Кримським ханством та Туреччиною. У 1695 р. відбувся перший похід на Азов — турецьку фортецю в гирлі річки Дунай. Зібравши численну армію, Петро I обложив Азов, проте захопити його не зміг. Фортеця отримувала допомогу з моря, а московське військо кораблів не мало. Відступивши від фортеці, цар почав будувати флот і вже наступного 1698 р. знову підійшов до Азова. Фортеця була захоплена і, відповідно до умов перемир’я з Туреччиною, Росія отримала Азов із частиною узбережжя.

Під час Великого посольства Петро I не знайшов союзників для продовження війни з Туреччиною, але домовився про створення антишведської коаліції з Данією, Польщею та Саксонією. Росія планувала отримати вихід до Балтійського моря, яке під час Смути було захоплене Швецією. У 1700 р. почалася Північна війна.

Від самого початку шведський король Карл ХII провів блискучу операцію, висадивши десант у Данії, що викликало капітуляцію данців. Потім, швидко перекинувши армію до Нарви, він розбив російські війська на чолі з Петром I. Поразка російської армії була остаточною — всі іноземні офіцери перейшли на бік шведів, була втрачена вся артилерія. Карл ХII, вважаючи, що з російською армією покінчено, спрямував усі сили на боротьбу із Саксонією, курфюрст якої Август II був одночасно і королем Речі Посполитої. Петро I рішуче почав формувати армію: створювалися нові полки, будувався флот, працювала військова промисловість. Ніщо не зупиняло російського царя — для виготовлення гармат знімали дзвони на церквах, а ченців змушували будувати укріплення. Через деякий час російська армія знову почала воєнні дії на узбережжі Балтійського моря. У 1703 р. в гирлі річки Нева була зведена Петропавлівська фортеця, почалося будівництво нової столиці держави — Петербурга.

У 1706 р. Август II підписує мир зі Швецією, і Карл ХII спрямовує армію в Росію через українські землі. Гетьман Іван Мазепа, який уклав таємний договір зі шведським королем, зустрічає його з 4-тисячним загоном. Мазепа обіцяв допомогти шведам в обмін на незалежність українських земель. Але частина козаків не підтримали гетьмана, крім того, царські війська знищили гетьманську столицю Батурін. У 1708 р. біля села Лісне російська армія знищує 16-тисячний шведський корпус, який ішов на допомогу королю. Карл ХII бере в облогу Полтаву. Сюди ж з армією підходить і Петро I. 27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва. Шведи були розгромлені. Карл ХII та Іван Мазепа переправилися до Туреччини.

Успіхи у Північній війні спонукали Петра I розпочати й війну з Туреччиною. У 1711 р. відбувся Прутський похід, під час якого російська армія на чолі з Петром I потрапила в оточення. Петру I вдалося відкупитися, але Росія змушена була повернути Азов, знищити свій азовський флот і вивести війська з Правобережної України.

Війна зі Швецією тривала. Основним театром військових дій стало Балтійське море. Росія побудувала флот, мала і фортеці. У 1714 р. вперше російський флот розбив шведів у морській битві біля мису Гангут, а в 1720 р. — біля острова Гренгам. Війна виснажила обидва табори, і в 1721 р. був підписаний Ніштадтський мирний договір, за яким Росія отримала Прибалтику, Виборг і частину Карелії.

Ще одним напрямком агресивної зовнішньої політики був Схід. Росія намагалася проникнути до Середньої Азії, зміцнити позиції на Кавказі, у Сибіру та Каспії. Для цього будуються фортеці на півдні Західного Сибіру, до середньої Азії вирушає посольство. Загострюються відносини з Персією, і у 1722—1723 рр. відбувається Каспійський похід, результатом якого стало підписання договору, згідно з яким Персія поступалася Росії західним і південним узбережжям Каспійського моря. За рік Туреччина визнала всі територіальні придбання Росії на Каспії.

Варіант 2

Робота з підручником

Учитель пропонує учням, опрацювавши відповідний матеріал підручника й атласу, підготувати розповідь про міжнародну політику Росії.

Після завершення роботи вчитель вибірково опитує учнів, узагальнюючи інформацію на дошці.

Зразок відповіді

Міжнародна політика Росії

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Тестове завдання

Установіть хронологічну послідовність подій Північної війни.

А Гангутська битва

Б поразка російських військ під Нарвою

В Полтавська битва

Г Ніштадтський мир

Відповідь: Б В А Г.

Робота з контурною картою

Позначте на контурній карті: кордони Російської держави наприкінці XVII ст.; фортецю Азов; місця битв Північної війни (підпишіть їх); союзників та супротивників Росії у Північній війні (підпишіть їх); нову столицю Російської імперії (підпишіть її).

Робота з текстом

Прочитайте текст з історичного документа і дайте відповіді на запитання.

Із додатка до «Табелі про ранги»

3. Хто вимагатиме собі почесті вище від свого рангу, або сам займе місце вище від належного рангу, тому за кожний випадок сплачувати штраф 2 місяці жалування. А якщо хтось без жалування служить, то сплачуватиме такий штраф, як жалування тих чинів, що рівні з ним за рангом і дійсно жалування отримують. Із штрафних грошей повинен об’явитель третину отримувати, а решта має бути віддана в госпіталі.

1. Чому виникла потреба в такому пункті додатка?

2. Хто отримував штрафні гроші і чому?

V. Підсумки уроку

Учитель вибірково перевіряє виконання завдань, зупиняється на типових помилках.

Висновки

За часів правління Петра I Росія стала імперією, що посіла гідне місце серед світових держав ціною мільйонів життів простих людей.

Відповідь на випереджальне запитання

Перемога Росії у Північній війні не тільки сприяла її виходу до Балтійського моря, а й засвідчила народження нової держави, яка почала активно впливати на європейську політику.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацюйте текст § 22.
2. Підготуйтеся до узагальнення і тематичного оцінювання за розділом IV «Османська імперія. Країни Східної Європи у XVI — першій половині XVIIІ ст.».